Постанова

від 06.10.2021 по справі 120/3105/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3105/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

06 жовтня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання:Шпикуляка Ю.В.

представника позивача: Люлика Р.І.

представника відповідача: Ременяк С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Деметра" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2021 року Фермерське господарство "Деметра" (далі ФГ "Деметра") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021310705 від 22.03.2021.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0021310705 від 22.03.2021.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

06.09.2021 від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФГ "Деметра" зареєтроване 16.06.2004; видами діяльності підприємства, внесеними до (КВЕД) є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №298К від 08.02.2021 та направлень від 08.02.2021 №329, №330 посадовими особами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Управління, проведено фактичну перевірку ФГ "Деметра", що розташоване за адресою: вул. Козацька, 46, смт. Дашів, Іллінецький району, Вінницької області, з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.95 р. № 265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, від 19.12.95 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.00 р. № 1775-ІІІ, постанови Правління НБУ України від 15.12.04 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, за результатами якої складено акт від 23.02.2021 №1691/02-32-07-05/32990662.

Відповідно до висновків вказаного акту відповідачем встановлено порушення ФГ "Деметра" вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подав до контролюючого органу свої заперечення та, окрім іншого, просив повідомити його про дату, час та місце розгляду заперечень на акт перевірки.

Листом від 17.03.2021 за № 7170/6/02-32-07-05-10 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило підприємство, що з метою недопущення занесення і поширення на території ГУ ДПС у Вінницькій області випадків захворювання, заперечення останнього буде розглянуто та надіслано відповідь про результати розгляду заперечення у встановлені терміни.

За результатами розгляду заперечення від 02.03.2021 Управлінням прийнято рішення про залишення висновків, викладених в акті фактичної перевірки-без змін, а заперечення-без задоволення.

22.03.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021310705, яким до ФГ "Деметра" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Пункту 75.1 статті 75 ПК України врегульовано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У пп. 80.1 та 80.2 ст. 80 ПК України закріплено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 ПК України).

П. 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Абзацом першим преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) унормовано, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

В свою чергу статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Так, за правилами статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Поряд з цим, законодавством визначено, що до 01.01.2022 суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно із статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

Представником позивача під час апеляційного розгляду справи зазначено, що ФГ "Деметра" перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 грн. Вказана обставина не заперечувалася представником відповідача.

При цьому, з матеріалів справи з`ясовано, що 09.04.2020 позивачем подано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального на офіційну електронну адресу відповідача. Проте, розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.04.2020 №77-р ФГ "Деметра" відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, з тих підстав, що останнім не зазначено фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (не подано звіт 20-ОПП).

В свою чергу, згідно доказів, що містяться в матеріалах справи, 07.04.2020 позивачем через електронний кабінет платника податків подано Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП. Даний документ прийнятий податковим органом.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги твердження відповідача, що позивачем не подано звіт 20-ОПП.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що суб`єкт владних повноважень при розгляді заяви на одержання ліцензії на право зберігання пального не повинен допускати надмірний формалізм. У випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника, відмова у її задоволенні по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.

Згідно правової позиції ЄСПЛ висловленій у рішенні від 25.04.2018 у справі "Сутяжник проти РФ", яка застосована Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.

Варто звернути увагу і на те, що 11.04.2020 позивачем повторно надіслано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального на поштову адресу відповідача.

На вказану заяву податковим органом 23.04.2020 прийнято рішення про видачу ФГ "Деметра" ліцензії на право зберігання пального терміном дії з 23.04.2020 по 23.04.2021.

Як з`ясовано судом першої інстанції, ФГ "Деметра" протягом квітня 2020 року придбано дизельне пальне, а саме: 13.04.2020 - 6000 л, 16.04.2020 - 8260 л та після отримання ліцензії 23.04.2020 - 5000л.

Вказане свідчить, що ФГ "Деметра" звернулось до податкового органу із заявою щодо отримання ліцензії на право зберігання пального до придбання та постачання товару а тому мало обгрунтовані сподівання на отримання ліцензії до постачання пального на підприємство.

Водночас, Закон №481/95-ВР не передбачає дати, з якої має бути видана ліцензія: з дати подання заяви чи з дати її фактичної видачі, а лише визначає, що ліцензія видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі документів.

Відтак, виходячи з аналізу п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для можливості застосування штрафних санкцій до ФГ «Деметра» є необхідним встановлення вини останнього та, відповідно, наявності складу податкового порушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Однак, вина ФГ "Деметра" у несвоєчасному отриманні ліцензії відсутня, оскільки останнім було вжито заходи задля своєчасного отримання ліцензії та для забезпечення своєї господарської діяльності.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 02 липня 2019 року у справі N92340/3802/18 де зокрема зазначено, що неодноразове намагання позивача здійснити певні дії в межах встановлених граничних строків свідчить про відсутність протиправної бездіяльності платника податків та виключає склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, а тому нарахування відповідачем штрафних санкцій є безпідставним.

Отже, несвоєчасність отримання ліцензії відбулась не з вини ФГ "Деметра", тобто за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Поряд з цим, у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення акцизного складу - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. Однак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Вищезазначене свідчить про те, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

У рамках розгляду цієї справи, між сторонами відсутній спір щодо факту придбання позивачем палива у той період та у тій кількості, про яку повідомив податковий орган.

Однак, згідно пояснень представника позивача, придбане пальне в господарстві не зберігалося, а було розлито в паливні баки транспортних засобів, якими виконуються необхідні позивачу роботи, та які постійно беруть участь у сільському господарстві. Так, за змістом акту перевірки, посадовими особами відповідача зафіксовано лише факт придбання пального: 13.04.2020 - 6000,00 л; 16.04.2020 - 8260,00 л. При цьому, відповідач не заперечує, що посадовими особами під час перевірки фактично не досліджувалося чи зберігалося пальне у ФГ "Деметра" за адресою смт.Дашів Іллінецького району вул. Козацька,46.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковим органом не спростовано доводів позивача з приводу того, що зазначене пальне було використано для заправки транспортних засобів господарства. Податковим органом фактично лише висловлено припущення про те, що платник зберігав пальне, порівнявши кількість придбаного пального.

У ході розгляду справи представник позивача пояснив, що дизельне пальне придбане для власних потреб, після поставки заправляли безпосередньо в паливні баки сільськогосподарської техніки, яка знаходиться у власності та користуванні позивача. Відповідачем, в свою чергу, не наведено доводів, які б свідчили про протилежне.

Крім того, як вбачається із оскаржуваному податкового повідомлення-рішення, в останньому в графі "посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено" наявне посилання лише на статтю 15 Закону, без зазначення конкретної частини пункту чи абзацу вказаної статі, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем. Не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону і акт перевірки на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 жовтня 2021 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.