Постанова

від 07.10.2021 по справі 2а-14305/12/2070

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2а-14305/12/2070

адміністративне провадження № К/9901/26299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 (головуючий суддя: Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В., Чалий І.С.) у справі за позовом Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Аркос ЛТД" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Науково-виробниче підприємство Хартрон-Аркос ЛТД (далі - НВП Хартрон-Аркос ЛТД , підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 №0000550041, №0000440502 повністю, №0000540041 - в частині застосування штрафних (санкцій) у розмірі 139'528,00 грн, визнати протиправними положення розділу 4 Висновки акта перевірки від 14.09.2012 №372/41-103/25184774 та зобов`язати відповідача встановити для підприємства від`ємне значення з податку на прибуток у розмірі ''-152' 077,00 грн'' та зобов`язати повернути підприємству сплачені суми згідно із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 №0000550041 про збільшення зобов`язання з податку на прибуток в сумі 16' 067,73 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 4017,00 грн, та №000540041 - про збільшення ПДВ в частині, що стосується донарахування податку та застосування штрафних санкцій у сумі 139' 528,00 грн, і в цій частині позов задоволено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 залишено без змін.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 14.04.2015 скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 №0000550041, №0000440502 і в цій частині справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення залишив без змін.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.06.2015 адміністративний позов підприємства задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ від 02.10.2012 №0000550041 та №0000440502.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012 №0000550041 позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 132' 027,25 грн, в тому числі 105' 621,00 грн за основним платежем, 26' 406,25,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; згідно з податковим повідомленням-рішенням 02.10.2012 №0000440502 до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1' 109' 560,88 грн за порушення підпункту ''г'' пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет №15-93) (а.с. 148, 152 т. І).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень у діях НВП Хартрон-Аркос ЛТД вимог податкового законодавства, зокрема при формуванні складу валових витрат. Суд дійшов висновку, що реальність операцій з придбання підприємством комплектуючих у ТОВ СІГМА-ЕК та підрядних робіт у ТОВ БВП Елісан підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а вчинення цих операцій обумовлено господарською діяльністю підприємства. З-поміж іншого суд послався на принцип індивідуальної відповідальності платника. Також суд визнав, що позивач у період з 01.07.2009 по 31.03.2011 правомірно сформував валові витрати за фактом отримання послуг з використання об`єкта інтелектуальної власності на підставі актів приймання-передачі. Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904а10, виходив з того, що єдиним повноважним органом на застосування міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів, винних за порушення валютного законодавства, є Національний банк України, до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким обґрунтуванням.

СДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає про відсутність у платника права відображати валові витрати за нарахованими роялті до дати їх фактичної сплати. Відповідач вважає, що до валових витрат можуть бути віднесені лише виплачені роялті. Також відповідач вважає, що подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій контрагентом підприємства ТОВ ''Харківтехнотрейд'' через його характер діяльності (неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій), встановлений актом перевірки. Наполягає, що штраф згідно з податковим повідомленням-рішенням 02.10.2012 №0000440502 застосовано правомірно, оскільки у період, охоплений перевіркою, підприємством були вчинені операції з використанням іноземної валюти на території України без Індивідуальної ліцензії НБУ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.09.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах доводів та вимог касаційної скарги, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення від 02.10.2012 №0000550041 та №0000440502 були прийняті на підставі висновків акта від 14.09.2012 №372/41-103/25184774 про результати документальної планової виїзної перевірки НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012 (а.с. 43 - 143 т. І; далі - акт перевірки). Згідно з висновками акта перевірки підприємство порушило, зокрема норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами та доповненнями), підпункту 138.10.1, пункту 138.10, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 257`698,00 грн, у тому числі: за ІІІ квартал 2009 року - 39`748,00 грн, за ІУ квартал 2009 року - 2374,00 грн., за І квартал 2010 року -50`261,00 грн, за ІІ квартал 2010 року - 20,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року - 36`215,00 грн, за ІУ квартал 2010 року - 33`754,00 грн, за І квартал 2011 року -93`275,00 грн, за ІУ квартал 2011 - 2051,00 грн; норми підпункту г) пункту 4 статті 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"від 19.02.1993 №15-93.

Порушення позивачем наведених вимог податкового та валютного законодавства полягало у вчиненні низки порушень, зокрема:

у період з 01.07.2009 по 31.03.2011 НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" включило до складу валових витрат суму (773`052,00 грн) нарахованих, але не сплачених роялті за користування знаком для маркування товарів та послуг на підставі ліцензійного договору від 02.01.2001 26и/01-ц; відповідач вважає, що платник податку, який сплачує роялті, має право відносити таку винагороду до складу валових витрат лише в межах фактично сплачених сум;

у неправомірному віднесенні до складу валових витрат із придбання у ТОВ СІГМА-ЕК , ТОВ БВП Елісан товарів та послуг, які не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки за результатами заходів податкового контролю цих контрагентів (використані акти перевірок) не підтверджено реальність господарських операцій з НВП "Хартрон-Аркос ЛТД";

НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" проведено розрахунки в іноземній валюті на загальну суму 139`321,63 дол. США з резидентами України ДК "Укрспецекспорт" та ДП СЗТФ "Прогрес" без одержання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексі України (далі - ПК).

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК .

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-ХIV).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відобразити фінансові показники господарських операцій з цим контрагентом в податковому обліку.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), згідно з якою в адміністративних справах про про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень та відповідно до частини першоїстатті 77 КАС доводити ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення.

При оцінці наданих позивачем первинних документів, які виписані на операції з придбання комплектуючих у ТОВ СІГМА-ЕК (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери) та підрядних послуг (робіт) з ремонту каналізації корпусу 40 блоку 3 (башта), належного позивачу, за адресою по вул. Проскури, 1, м. Харків, у ТОВ БВП Елісан (акти прийняття виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення), суди попередніх інстанцій взяли до уваги вид діяльності позивача (72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, 26.20 виробництво комп`ютерів і периферійного устаткування, 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 62.01 комп`ютерне програмування), умови господарських договорів, що були укладені між позивачем та зазначеними контрагентами (договір на поставку комплектуючих від 01.07.2010 із ТОВ СІГМА-ЕК , договір підряду від 17.11.2010 №17/11 із ТОВ БВП Елісан ), дані журналу довіреностей щодо реєстрації довіреностей з 01.07.2009 по 31.03.2012 на отримання працівниками підприємства ТМЦ від ТОВ СІГМА-ЕК , подорожні листи на перевезення вантажів автомобілями позивача, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на підприємство, сертифікати відповідності на товар, пакувальні ярлики, етикетки із зазначенням технічних характеристик комплектуючих, локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, дозвільного документа (ліцензії) у ТОВ БВП Елісан на господарську діяльність, пов`язану із створення об`єктів архітектури АВ589710, зі строком дії з 27.07.2011 по 27.07.2016, а також субпідрядний договір між ТОВ БВП Елісан та ТОВ Промбуд-Монтажінвест від 01.11.2011 №1/11 та документи, складені у межах цього договору (а.с. 202-218, 242-243 т. І. а.с. 1-21, 27-147 т. ІІ, а.с. 33-65, 90-238 т. ІІІ, а.с. 100 т. У).

Надавши з дотриманням вимог статті 90 КАС оцінку доказам у справі та правильно застосувавши норму частини другої статті 77 цього Кодексу щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі, в якій оскаржується його рішення, дія чи бездіяльність, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що СДПІ не довело правомірність збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток на підставі висновку про безтоварність операцій позивача з придбання товарів та підрядних робіт у межах правовідносин з названими контрагентами.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку в частині вирішення справи щодо права позивача на формування валових витрат на суми нарахованих роялті, а не виплачених.

Суди встановили, що за умовами ліцензійного договору від 02.01.2001 №26и/01-ц ПАТ "Хартрон" (Ліцензіар) надає НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (Ліцензіат) право на використання знаків для товарів та послуг, власником якого є ПАТ "Хартрон"; отримання підприємством прав на використання знаків для товарів та послуг полягає у їх використанні продовж певного періоду часу, розмір винагороди за право користування знаками для товарів та послуг уточнюються щорічно; оплата здійснюється щоквартально на підставі акта рівними частками до 10 числа наступного за звітним місяця на розрахунковий рахунок Ліцензіара (згідно з пунктами 1, 8 ліцензійного договору; а.с. 165 - 166 т. І).

Згідно додаткових угод від 02.01.2009 №10, від 01.12.2009 №11, від 02.01.2010 №12, від 30.09.2010 №13, від 02.01.2011 №14, термін дії договору подовжувався з уточненням суми винагороди (а.с. 167 - 171 т. І).

Суми винагороди за вказаним договором підтверджено актами до ліцензійного договору від 02.01.2001 №26и/01-ц (а.с. 172 - 181 т. 1)

У період з 01.07.2009 по 31.03.2011 НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" ТОВ на користь ПАТ "Хартрон" нараховано роялті на загальну суму 2'733' 700 грн, виплату роялті здійснено на суму 1' 960' 647,50 грн.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій правильного застосували норми підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР стосовно визначення першої події, з якою правила податкового обліку пов`язує право платника податків на збільшення валових витрат на суму роялті за ліцензійним контрактом від 02.01.2001 №26и/01-ц, зробивши висновок, що закон не забороняє відносити до складу валових витрат вартість послуг за користування наданими правами на використання знаків для товарів та послуг за кожен окремий податковий період, в якому відбулося використання знаку для товарів та послуг за правилом першої з подій у випадку, коли отримання платником податку послуг із надання права на використання знаків для товарів та послуг полягає не в одноразовій передачі користувачу певного комплексу прав, а у використанні таких прав протягом певного періоду часу, визначеного умовами укладеного ліцензійного договору, то результат використання прав на знак для товарів та послуг настає не одночасно, а протягом усього строку дії договору. Отже, отримання результатів послуги, що надається постійно протягом певного періоду часу, визначається на момент кожного податкового періоду, протягом якого здійснюється споживання такої послуги.

Таким, що відповідає обставинам у справі і правильному застосуванню норм матеріального права, слід визнати висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог підпункту ''г'' пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет № 15-93) (накладення штрафу в розмірі 1'109'560,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012 №0000440502 за проведення позивачем розрахунків в іноземній валюті без одержання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій в іноземній валюті на території України як засобу платежу).

Відповідальність (фінансові санкції), яка застосовується до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, встановлена пунктом 2 статті 16 Декрету.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України 07.02.2012 у справі №21-904а10 до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету, а отже, штрафні санкції до суб`єкта господарювання за порушення валютного законодавства застосовуються Національним банком України.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, але не виключно у постановах від 25.02.2021 у справі №2а-8900/12/2670 (№К/9901/2474/19), від 31.07.2018 у справі №826/8901/13-а (№К/9901/437/18).

Крім того, у судовому процесі на підставі оцінки умов договорів комісії між позивачем (комітент) та ДК Укрспецекспорт (комісіонер) від 10.10.2011 №ІІ8Е-17.5-280-0/К, з Дочірнім підприємством ДК Укрспецекспорт ДП Спеціалізована зовнішньоторгівельна фірма Прогрес (комісіонер) від 30.09.2008 №Д-98-01/2008п, від 15.06.2009 №Д 81-01/2009/п, від 15.06.2009 №Д-69-01/2009/п (а.с. 148 - 175, 176 - 194, 195 - 224 т. ІІ), листа ДК Укрспецекспорт від 21.08.2012 вих. №USE-12.2-12912 (а.с. 54-55 т. У) суди дійшли висновку, що валютні операції між резидентами України не здійснювалися, ДК Укрспецекспорт та ДП Прогрес отримували належну комісійну винагороду з грошових коштів в іноземній валюті, що надійшли на їх рахунки від нерезидента, та здійснювали конверсію даних грошових коштів в національну валюту України та отримували комісійну винагороду в національній грошовій одиниці вже після продажу іноземної валюти, яка надходила від іноземного замовника як власність комітента.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки. Доводи відповідача в касаційній скарзі фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене та відповідно до частини першої статті 350 КАС судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко