Постанова

від 06.06.2013 по справі 2а-14305/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. Справа № 2а-14305/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представників позивача - Жук Л.В., Лісничій І.В., Тиховський О.В.

представників відповідача - Калініна О.О., Бєляєв М.О., Прохорова К.М.,

Тимошенко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства «Хартрон-Аркос ЛТД» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-14305/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства «Хартрон-Аркос ЛТД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче підприємство «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить суд: в акті СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 372/41-103/25184774 від 14.09.12 р. «Про результати документальної планової перевірки НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ), код ЄДРПОУ 25184774, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.03.12 р.» визнати протиправними положення розділу 4 «Висновок» в частині, що стосується заниження податку на прибуток у сумі 257698,0 грн.; скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000550041 від 02.10.12 р. про збільшення податку на прибуток та зобов'язати відповідача встановити для НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ) від'ємне значення податку у розмірі 152077,0 грн. за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» (код платежу 11021000); визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 02.10.12 р. № 0000540041 про збільшення ПДВ в частині, що стосується донарахування податку та застосування штрафних санкцій у сумі 139528,0 грн.; № 0000440502 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 2а-14305/12/2070 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 2а-14305/12/2070 та прийняти нову постанову про задоволення його позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, Науково-виробниче підприємство «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ), зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.12.97 р. (а.с. 16 т. 1), перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, здійснює діяльність за КВЕД-2010: 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, 26.20 виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 62.01 комп'ютерне програмування (а.с. 17 - 18 т.1). Державним космічним агентством України підприємству видана ліцензія № 582924 серії АВ від 09.09.11 р. (строк дії з 05.09.11 р необмежений) на розроблення, виробництво, випробування складових частин ракет-носіїв, складових частин космічних апаратів та складових частин наземного комплексу управління космічними апаратами (а.с. 19 т. 4).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 372/41-103/25184774 від 14.09.12 р. (а.с. 43 - 143 т. 1) документальної планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.03.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.2.1, п. 5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.10.1, п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток за період за 3 квартал 2009 р. в сумі 39748,0 грн., за 4 квартал 2009 р. в сумі 2374,0 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 50261,0 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 20,0 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 36215,0 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 33754,0 грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 93275,0 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 2051,0 грн.; п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 6.5 «д» ст. 6, п. 7.3.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 198.1 «в», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 573829,0 грн.; п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 200.3, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвели до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2010 р. в сумі 49889,0 грн., липень 2011 р. - 105,0 грн.; п. 176.2 (б) ст. 176 ПК України, п. 3.1.13, п. 3.7.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України № 1020 від 24.12.10 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.01.11 р. № 46/18784, оскільки в звітному розрахунку за формою 1- ДФ за 2 квартал 2011 р. інформація про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, надана не в повному обсязі, з помилками; п. 4 г) ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки підприємством проведені розрахунки в іноземній валюті на загальну суму 139321,63 дол. США з резидентами України ДК «Укрспецекспорт», ДП СЗТФ «Прогрес» без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач в порушення приписів п. 5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у період з 01.07.09 р. по 31.03.11 р. включав до складу валових витрат суму нарахованих, але не сплачених роялті за користування знаком для маркування товарів та послуг на підставі ліцензійного договору № 26и/01-ц від 02.01.01 р. у сумі 773052,0 грн. За вказаним договором (а.с. 165 т. 1) ПАТ «Хартрон» (код ЄДРПОУ 2360421) (Ліцензіар) надає НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» (Ліцензіат) право на використання знаків для товарів та послуг, власником якого є ПАТ «Хартрон». При цьому передбачалося, що вид ліцензії - невиключна, Ліцензіар зберігає право на використання своїх знаків для маркування власної продукції, а також надавати ліцензії на право використання знаків; територія договору - використання предметів договору дозволяється на території України та інших держав; термін дії ліцензії - три роки з 2 січня 2001 р. по 2 січня 2004 р.; Ліцензіар забороняє Ліцензіату надавати субліцензії третім особам; ціна та порядок розрахунків за договором - винагорода за право використання знаків для товарів та послуг визначена сторонами в розмірі 286000 грн., ПДВ не передбачено. Розмір винагороди за право користування знаками для товарів та послуг уточнюються щорічно; оплата здійснюється щоквартально на підставі Акту, рівними частками до 10 числа наступного за звітним місяця на розрахунковий рахунок Ліцензіара. Додатковими угодами № 10 від 02.01.09 р., № 11 від 01.12.09 р., № 12 від 02.01.10 р., № 13 від 30.09.10 р., № 14 від 02.01.11 р. був подовжений термін дії договору з уточненням суми винагороди (а.с. 167 - 171 т. 1). Наявнми в матеріалах справи актами до ліцензійного договору №26и/01-ц від 02.01.2001 р. були підтверджені суми винагороди (а.с. 172 - 181 т. 1)

На виконання вказаного договору позивачем на користь ПАТ «Хартрон» були нараховані роялті в сумі 2733700,0 грн., а фактично перераховані кошти в сумі 1960647,5 грн. Заборгованість позивача перед Ліцензіаром становить 730052,5 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції навів зміст п. 5.1, п. 5.4.2 ст. 5, п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і зробив висновок про те, що до складу валових витрат платника включаються лише витрати, пов'язані саме з виплатою роялті, а тому твердження позивача, що ним до складу валових витрат правомірно включена сума роялті, яка не сплачена фактично, є безпідставною.

При цьому суд першої інстанції не прийняв в якості доказів посилання позивача на те, що формування валових витрат на суму роялті проводилося на підставі актів прийому-передачі робіт (послуг) у відповідності з вимогами п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, є більш спеціальним по відношенню до п. 11.2.1 ст. 11, в якому встановлюється дата збільшення валових витрат за цим Законом, яка залежить від того, яка дата припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Це обумовлено тим, що роялті є особливою категорією витрат (доходів - у власника інтелектуальної або іншої відповідної власності), яка не підпадає під поняття робіт (послуг).

На підтвердження особливого характеру операцій по сплаті роялті суд першої інстанції також послався на положення п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де передбачено, що правила оподаткування операцій з пов'язаними особами поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками; і на п. 5.3.9 ст. 5 Закону, яким заборонено включення до складу валових витрат виплат винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що платник податку, який сплачує роялті, має право відносити такі виплати до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум після отримання результатів таких послуг за умови належного документального їх оформлення (наявності відповідних актів) та зв'язку цих витрат з господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що до валових витрат можуть бути віднесені суми фактично сплаченого роялті, оскільки вони відповідають позиції Верховного Суду України, викладені в Постанові від 14.01.09 р. по справі № 09/13, а тому було правомірно відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000550041 від 02.10.12 р. про збільшення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 48315,75 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12079,0 грн. не підлягає задоволенню.

Проте колегія суддів вважає доцільним зауважити, що посилаючись на необхідність застосування положень п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції не вказав на підставі чого був зроблений висновок про те, що контрагент позивача не є платником податку на прибуток, або сплачує цей податок за іншою ставкою.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до завищення валових витрат на суму 249538,0 грн., пов'язані з тим, що при перевірці не був встановлений зв'язок понесених позивачем витрат по операціям з ТОВ «СІГМА-ЕК» з господарською діяльністю підприємства, оскільки документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства дані господарські операції. Дані висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від Основ'янської МДПІ м. Харкова, згідно якої ТОВ «СІГМА-ЕК» не є виробником комплектуючих, придбаних позивачем за договором № 42 від 01.07.10 р. (а.с. 242 - 243 т. 1), а є посередником у продажу вказаних ТМЦ, придбаних у ТОВ «Донтрансторг».

В цій же інформації є дані про те, що СУ ПМ ДПС у Донецькій області порушена кримінальна справа від 03.06.11 р. № 75-11-05-115/2 за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» (код за СДРПОУ 36061529), ТОВ «Укропторг 09» (код за ЄДРПОУ 36615838) за ознаками злочину, передбаченого КК України. Вказані підприємства не мають основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що використовуються у фінансово-господарській діяльності, перед відповідним органом ДПС по податку на прибуток за 2010-2012 роки не звітували, не мають трудових ресурсів (а.с. 151 - 180 т. 4). За таких підстав Основ'янською МДПІ м. Харкова був зроблений висновок про те, що ТОВ «СІГМА-ЕК» не підтвердило реальність здійснення господарських відносин, зокрема, з НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ за період 14.08.09 р. по 22.07.11 р. на загальну суму 635347,55 грн., в т.ч. ПДВ - 127074,9 грн. (а.с. 180 т. 4).

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дослідив залучений до матеріалів справи договір на поставку комплектуючих № 42 від 01.07.10 р. (а.с. 242 - 243 т. 1), предметом якого є поставка комплектуючих згідно замовлення НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ (п. 1 договору). На виконання поставки були оформлені накладні (а.с. 27 - 73 т. 2), прибуткові ордери (а.с. 74 - 123 т. 2), рахунки-фактури (а.с. 124 - 147 т. 2), податкові накладні (а.с. 1 - 21 т. 2). Якість товару підтверджена сертифікатами відповідності (а.с. 196 -206, 207 - 243 т. 4), копіями пакування деталей та етикеток (а.с. 1 - 49 т. 5).

Проте за висновками суду першої інстанції сертифікати відповідності не містять інформації про резистори, з'єднувачі та мікросхеми, копії пакування деталей та етикеток яких надані позивачем в якості доказів по справі. Крім того, з наявних в матеріалах справи копій пакування деталей та етикеток не вбачається їх виробника. Також позивачем не надані пояснення з приводу розмитнення комплектуючих, які є предметом договору № 42 від 01.07.10 р. з ТОВ «СІГМА-ЕК», оскільки товар переважно вироблявся в Російській федерації, та використання цих комплектуючих в рамках здійснення ліцензійної діяльності по розробленню, виробництву, випробуванню складових частин ракет-носіїв, складових частин космічних апаратів та складових частин наземного комплексу управління космічними апаратами.

Крім того, позивачем не надані документи, що підтверджують транспортування товару ТОВ «СІГМА-ЕК» (ТТН), а лише надані подорожні листи службового легкового автомобіля (а.с. 202 - 233 т. 3). Вказуючи на те, що в Україні застосовують три види подорожніх листів: подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні - типова форма № 1 (міжнародна); подорожній лист вантажного автомобіля по Україні - типова форма № 2; подорожній лист легкового службового автомобіля - типова форма № 3, а типова форма подорожнього листа службового легкового автомобіля, затверджена наказом Держкомстату України № 74 від 17.02.98 р. «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», не передбачає зазначення маршруту руху автомобіля, суд першої інстанції зазначив, що у відсутності визначених пунктів відправлення та пунктів прибуття, точного маршруту не можливо ідентифікувати доставку товарів за договором. Зважаючи на те, що в наданих позивачем документах відсутні домовленості між сторонами угоди стосовно місця отримання товару за договором на поставку комплектуючих № 42 від 01.07.10 р., був зроблений висновок про необізнаність позивача про місце отримання товару, що свідчить про неможливість отримання товару фактично.

Посилаючись на Порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 228/253 від 07.08.96 р., і вказуючи на те, що подорожні листи вантажного автомобіля чи ТТН позивачем до матеріалів справи не надані, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у позивача відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до замовника, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів, а тому не підтверджено фізичне переміщення товарів від контрагента - постачальника ТОВ «СІГМА-ЕК» до підприємства - замовника НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» № 43 від 07.03.00 р. Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно Указу Президента України № 79/98 від 03.02.98 р. «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва № 17-02/10 від 16.10.98 р. «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України № 79/98 від 03.02.98 р. «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження суду першої інстанції про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.

Також в постанові суду першої інстанції не вказано які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантажі, перелічені у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт». Відсутній також перелік технічних та технологічних можливостей позивача та його контрагента ТОВ «СІГМА-ЕК» для вчинення поставки товару, які на думку суду першої інстанції повинні бути у позивача. Не вказано судом першої інстанції також те, скільки працівників ТОВ «СІГМА-ЕК» повинні працювати на підприємстві для виконання поставки комплектуючих за договором № 42 від 01.07.10 р. при наявності 5-6 осіб у період виконання поставки.

Відповідач не заперечував того, що придбані товари були позивачем оприбутковані на відповідних рахунках, а його контрагент за непоставлені ТМЦ повернув кошти, у зв'язку з чим було проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних.

За таких підстав висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 5.1 та п. 5.3.0 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблені при довільному трактуванні фактичних обставин і без врахування індивідуальної відповідальності платників податків за своєчасне та повне нарахування та перерахування податків до бюджету, а тому є помилковими. За таких підстав позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000550041 від 02.10.12 р. про збільшення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16067,73 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4017,0 грн. підлягає задоволенню.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач також пов'язує з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціям з ТОВ «Харківтехнотрейд» (код ЄДРПОУ 33290456) та ТОВ БВП «Елісан» (код ЄДРПОУ 32438231), оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ у Московському районі м. Харкова, ТОВ БВП «Елісан» проводив транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, що не підтверджує реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «БК «Уровень», їх вид, якість та розрахунки, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ БВП «Елісан» по ланцюгу постачання, в т.ч. з НВП «Хартрон-Аркос» ЛТД (ТОВ) (а.с. 143 - 150 т. 4).

За інформацією, отриманою від ДПІ у Київському районі м. Харкова, ТОВ «Харківтехнотрейд» (а.с. 132 - 142 т. 4) мав взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності), тощо, а саме з: ТОВ «Ліон» за березень-квітень 2011 р., ТОВ «Трубопласт Україна» за квітень-червень 2011 р., ПП «ОВД Трейд» за червень-липень 2011 р., ТОВ «Південспецатоменергомонтаж» за червень-серпень 2011 р., ПП «Хармарт» за вересень 2011 р. Придбаний у цих контрагентів товар був в подальшому реалізований, зокрема, НВП «Хартрон-Аркос» ЛТД (ТОВ). За висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова ТОВ «Харківтехнотрейд» допустив порушення вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями, а тому відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ БВП «Елісан» договір підряду № 17/11 від 17.11.10 р. (а.с. 202 - 203 т. 1), предметом якого є виконання робіт по ремонту каналізації корпусу 40 блоку 3 (башта), який належить позивачу і знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Проскури, 1, на загальну суму 24931,81 грн. (ПДВ 4155,3 грн.). Роботи повинні виконуватися з матеріалів підрядника. До договору також надавалися договірна ціна, відомість ресурсів, локальний кошторис, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт прийняття виконаних будівельних робіт (а.с. 204 - 216 т. 1). Виконання договору оформлено актом Кб2в № б/н прийняття виконаних робіт за грудень 2011 р. на загальну суму 24927,17 грн., виконавцем виписані податкові накладні № 1 від 01.12.11 р., № 2 від 12.12.11 р. (а.с. 217 - 218 т. 1).

Як вказано в постанові суду першої інстанції, вказані податкові накладні позивачем використані при обрахуванні податкового кредиту по рядку 10.1 декларацій з ПДВ у періодах, що відповідають датам податкових накладних, в частині взаємовідносин по ланцюгу постачання з ТОВ «БК «Уровень», на суму 1783 грн. Проте не вказано, яке відношення до виконання підрядних будівельних робіт має постачання чогось від ТОВ «БК «Уровень», на суму 1783,0 грн.

Суд першої інстанції погодився з висновками відповідача стосовно ненадання позивачем документів бухгалтерського обліку, які б відобразили у повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства дані господарські операції, що підтверджує неможливість встановлення понесених витрат позивача по операціям з ТОВ БВП «Елісан».

Також суд першої інстанції визнав безпідставними твердження позивача про те, що фактично ремонтно-будівельні роботи на підприємстві виконувалися субпідрядною організацією ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», оскільки договір підряду № 17/11 від 17.11.10 р. (а.с. 202 - 203 т. 1) не передбачає можливості залучення субпідрядників. Крім того, ні сам договір, ні будь-які інші документи, надані позивачем, не містять відомостей про наявність письмової згоди замовника на залучення ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» в якості субпідрядника, а в акті приймання виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в за грудень 2011 р. (а.с. 213 - 216 т. 1), відсутні дані про ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» як субпідрядника при виконанні робіт за договором № 17/11 від 17.11.10 р.

Оскільки позивач фактично підтвердив той факт, що роботи за договором підряду № 17/11 від 17.11.10 р. по ремонту каналізації корпусу 40 блоку 3 (башта), який належить позивачу і знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Проскури, 1, ТОВ БВП «Елісан» не виконував, маючи у штаті лише 1 особу (а.с. 54 - 61 т. 4), то суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність віднесення вартості робіт до витрат, а сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Також судом першої інстанції були досліджені операції, проведені позивачем з ТОВ «Харківтехнотрейд» по придбанню будівельних матеріалів та інструментів у березні, квітні, червні, серпні 2011 р. та поставці чорнозему. На проведені поставки були оформлені видаткові накладні, рахунки - фактури, прибуткові ордери (а.с. 225 - 241 т. 1, а.с. 7 т. 4) та податкові накладні (а.с. 219 - 224 т. 1). Проте, за висновками відповідача, у ТОВ «Харківтехнотрейд» не було можливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки цей факт був встановлений при перевірці цього підприємства по його взаємовідносинах з ТОВ фірмою «Ліон» за березень-квітень 2011 р., з ТОВ «Трубопласт Україна» за квітень-червень 2011 р., з ПП «ОВД-Трейд» за липень 2011 р., ТОВ «Південспецатоменергомонтж» за липень-серпень 2011 р., ПП «Хармарт» за вересень 2011 р. і зроблені висновки про порушення ним вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями, а отже, відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. А відповідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оскільки при проведенні операцій позивачем не дотримав вимог даних норм при укладанні правочину з ТОВ «Харківтехнотрейд», то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ні факт укладання правочину, ні факт його виконання не підтверджений документально. І зазначено, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

В обґрунтування висновків суду в постанові наведений зміст п. 7.2.6, п. 7.4.5, п. 7.7.1, п. 7.7.2, п. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1 ст. 200, п. 44.1 ст. 44 ПК України і вказано, що позивачем не підтверджене належне виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів, а тому суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про відсутність неможливості встановити зв'язок понесених витрат НВП «Хартрон- Аркос» ЛТД (ТОВ) в частині взаємовідносин із ТОВ «Харківтехнотрейд» з фінансово-господарською діяльністю підприємства та заниження останнім суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету й завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ.

Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що твердження суду першої інстанції про недотримання позивачем письмової форми правочину по операціям з ТОВ «Харківтехнотрейд» є помилковим, оскільки суттєві умови договору купівлі-продажу узгоджені сторонами при оформленні рахунків-фактур, видаткових накладних, де наведений перелік товарів, їх кількість, ціна за одиницю та загальна вартість. Також в цих документах вказані сторони угоди. Крім того, в ст. 657 ЦК України наведений перелік договорів, які повинні укладатися у письмовій формі і до цього переліку не включені договори купівлі-продажу матеріалів, чорнозему. При цьому порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо. Жодна з них не передбачає обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу, а в ч. 1 ст. 218 ЦК України зазначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на те, що висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про недодержання позивачем письмової форми правочинів і як наслідок їх недійсність, є помилковими.

Також слід відмітити, що висновки про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Харківтехнотрейд» ґрунтуються виключно на інформації, отриманої від іншого органу ДПС стосовно порушень вказаного підприємства. Проте обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, відповідач не спростував того, що позивач не включав до податкового кредиту ПДВ при придбанні чорнозему в сумі 278,55 грн., а тому і не було підстав для виключення цієї суми з податкового кредиту оскарженим податковим повідомленням-рішення.

Наведені обставини свідчать про неправомірність висновків судового рішення в цій частині, а тому позов в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.10.12 р. № 0000540041 підлягає задоволенню.

При перевірці відповідачем підприємства позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків в сфері ЗЕД при виконанні договорів комісії з Державною компанією «Укрспецекспорт», з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» ДП «Укроборонсервіс» № USE-17.5-280-D/K від 10.10.11 р., № Д - 98 - 01/2008п від 30.09.08 р.; № Д 81 - 01/2009/п від 15.06.09 р.; № Д-69-01/2009/п від 15.06.09 р.; № Д29-3.3/333 від 11.05.07 р. (а.с. 148 - 156, 176 - 184, 195 - 202, 213 - 220 т. 2), предметом яких є укладання комісіонерами від свого імені та за рахунок комітента правочини продажу запасних частин, на надання послуг щодо розробки та виготовлення документів та поставку СД-носіїв та брошур, про надання за межами України юридичних, консультаційних, інформаційних, економічних послуг, а також послуг по організації публічних зв'язків за межами України, пов'язаних з виконанням контракту на поставку виробів, було з'ясовано, що перелічені договори комісії передбачали, що отримані від покупців - нерезидентів валютні кошти перераховуються комісіонерами - резидентами України на валютний рахунок комітента НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ в іноземній валюті (дол. США, рос. руб), за винятком комісійної плати, яка утримується комісіонерами - резидентами України в іноземній валюті із суми валютної виручки. Відповідно умов договорів комісії кошти в іноземній валюті, що надходять до комісіонера від покупця - нерезидента за контрактом за поставку виробів, перераховуються комітенту за вирахуванням сум комісійної плати комісіонера в іноземній валюті. Проте вказані розрахунки проведені у відсутності ліцензії НБУ.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дослідив вищенаведені договори комісії і встановив, що за договором № USE-17.5-280-D/K від 10.10.2011 р. комісіонер - ДК «Укрспецекспорт», утримав комісійну винагороду в сумі 1770,10 дол. США; за договорами № Д - 98 - 01/2008п від 30.09.08 р., № Д 81 - 01/2009/п від 15.06.09 р., № Д-69-01/2009/п від 15.06.09 р. комісіонер - ДП «Прогрес», утримав комісійну винагороду в сумі 151580,17 дол. США; за договором № Д29-3.3/333 від 11.05.07 р. комісіонер ДП «Укроборонсервіс» утримав комісійну винагороду в сумі 115825,92 руб. РФ. Таким чином загальна сума утриманої комісійної винагороди становила 153350,27 дол. США та 115825,92 руб. РФ. В бухгалтерському обліку позивача утримання комісійної винагороди в іноземній валюті відображено в кореспонденції рахунків Кт рахунку 3712 «Розрахунки за виданими авансами» Дт рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

В постанові суду першої інстанції зроблене посилання на «Положення про валютний контроль», затверджене постановою НБУ № 49 від 8.02.00 р., де зазначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу означає розрахунок за продукцію, товари, послуги. Відповідно п. 1 ст. 3 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Комісіонер набув право власності на іноземну валюту, що він отримав як комісійну винагороду за надані послуги, і яка використовується в цьому випадку як засіб платежу, але здійснення цієї операції потребує ліцензії відповідно п. 4"г" ст. 5 вказаного Декрету КМУ. В п. 5 наведеної норми встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії НБУ однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною. Проте позивачем до матеріалів справи не надані власні Індивідуальні ліцензії НБУ на здійснення розрахунків в іноземній валюті на території України як засобу платежу в частині утримання сум комісійної винагороди в іноземній валюті по вищенаведених договорах комісії.

Судом першої інстанції було з'ясовано, що ДП «Прогрес» та ДП «Укроборонсервіс» мали Індивідуальні ліцензії НБУ на право використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу № 2 від 19.02.09 р. (строк дії з 27.02.09 р. до 26.02.10 р.), № 7 від 22.06.09 р. (строк дії з 01.07.09 р. до 30.06.10 р.), № 8 від 22.06.09 р. (строк дії з 01.07.09 р. до 30.06.10 р.), відповідно по договору комісії № Д - 98 - 01/2008п від 30.09.08 р. на суму комісійної винагороди 14028,64 дол. США (на підставі змін та доповнень від 22.12.2008 р. до 31.10.2009 р.); по договору комісії № Д29-3.3/333 від 11.05.07 р. на суму комісійної винагороди 115825,92 руб. РФ. (а.с. 119 - 120 т. 5).

Проте ліцензії на розрахунки за договорами комісії № USE-17.5-280-D/K-11 від 10.10.11 р. з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» за період з 01.11.11 р. по 31.12.11 р. та № Д81 - 1/2009/п від 15.06.09 р., № Д-69-01/2009/п від 15.06.09 р. з ДП СЗТФ Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» за період з 01.10.09 р. по 31.01.12 р. не видавались.

Як вказав суд першої інстанції, ліцензії дозволяють ДК «Укрспецекспорт» (дочірнім підприємствам ДК «Укрспецекспорт») використовувати безготівкову іноземну валюту на території України, як засіб платежу між ДК «Укрспецекспорт» її дочірніми підприємствами та юридичними особами - резидентами України, з якими укладено контракти, у тому числі з утримання ДК «Укрспецекспорт» та її дочірніми підприємствами комісійної винагороди та витрат, пов'язаних з використанням відповідних договорів, із реалізацією товарів, робіт і послуг військового та спеціального призначення, з урахуванням того, що будь-які розрахунки між ДК «Укрспецекспорт», її дочірніми підприємствами з бюджетними організаціями і підприємствами можуть здійснюватись виключно в гривнях.

За таких підстав по договорам комісії, по яким не надано Індивідуальних ліцензій НБУ, валюта, яка утримана з валютної виручки, та використана як оплата за комісійні послуги, означає проведення розрахунків в іноземній валюті між НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ та комісіонерами - резидентами України і такі розрахунки потребують Індивідуальних Ліцензії НБУ, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача про порушення НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» ТОВ приписів п. 4 «г» ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що індивідуальної ліцензії НБУ потребують лише операції по перерахуванню коштів в іноземній валюті з рахунку одного резидента на рахунок іншого резидента, а оскільки при утриманні комісійної винагороди із сум, отриманих комісіонерами і в подальшому перерахованих комітенту, не здійснювалося перевезення коштів з одного рахунку на інший, тобто був відсутній рух коштів, а тому ці операції не потребували отримання індивідуальної ліцензії НБУ. В обґрунтування наведених тверджень апелянт послався на приписи ч. 1 ст. 334, ст. 193 ЦК України і наполягає на тому, що комісіонери отримали право власності на комісійну винагороду в національній грошовій одиниці вже після продажу ним іноземної валюти, яка надходила від іноземного замовника як власність комітента, а порядок здійснення правочинів з майном, яке вважається валютними цінностями, повинен визначатися нормативно-правовим актом, який має статус закону.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що спеціальним нормативно-правовим актом, що установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, є Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції, зокрема, по використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Дана норма не містить будь-яких застережень стосовно моменту переходу права власності на кошти та порядку проведення платежу.

Оскільки комісійна винагорода є саме платежем комітента за надані комісіонерами послуги і останніми ця оплата отримана у іноземній валюті, то висновки суду першої інстанції про порушення позивачем приписів Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є правомірними і колегія суддів з ними погоджується з огляду на те, що апелянт їх не спростував, а тому є правомірною відмова у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000440502 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1109560,88 грн.

В позові позивач заявляв вимоги про визнання протиправними положення розділу 4 «Висновок» акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 372/41-103/25184774 від 14.09.12 р. "Про результати документальної планової перевірки НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ), код ЄДРПОУ 25184774, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 31.03.12 р." в частині, що стосується заниження податку на прибуток у сумі 257698,0 грн.; зобов'язання відповідача встановити для НВП «Хартрон-Аркос ЛТД» (ТОВ) від'ємне значення податку у розмірі 152077,0 грн. за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» (код платежу 11021000).

В постанові суду першої інстанції відсутні дані про те, що судом при прийнятті рішення вказані вимоги були розглянуті та їм була надана правова оцінка і по них було прийняте відповідне рішення.

Керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вимоги про визнання протиправними окремих положень акту перевірки не підлягають задоволенню, оскільки акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, оскільки сам по собі не передбачає настання негативних наслідків, а є лише фіксацію виявлених при перевірці обставин.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача встановити від'ємне значення по податку на прибуток, оскільки саме на платника податків покладений обов'язок обрахування податкових зобов'язань і відображення їх у податковій звітності, а тому встановлення цього органом ДПС не передбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Хартрон-Аркос ЛТД» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-14305/12/2070 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-14305/12/2070 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000550041 від 02.10.12 р. про збільшення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16067,73 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4017,0 грн. та № 0000540041 про збільшення ПДВ в частині, що стосується донарахування податку та застосування штрафних санкцій у сумі 139528,0 грн. і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000550041 від 02.10.12 р. про збільшення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16067,73 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4017,0 грн. та № 0000540041 про збільшення ПДВ в частині, що стосується донарахування податку та застосування штрафних санкцій у сумі 139528,0 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-14305/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.06.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська