Ухвала

від 11.10.2021 по справі 526/2370/21

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2370/21

Провадження № 1-кс/526/728/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Гадяч

слідча суддя Гадяцького районного суду ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3

слідчого СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , розглянувши клопотання СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170560000157 від 21.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

з участю володільців майна: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

в с т а н о в и л а:

04.10.2021 року СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021170560000157 від 21.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, 20.04.2021 до чергової частини Відділення поліції № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшов рапорт ДОП СП ВП № 2 Миргородського РВП ОСОБА_9 про те, що ним було виявлено, за межами м. Лохвиця, Миргородського району, Полтавської області, незаконно розорені три земельні ділянки в зоні санітарної охорони водного об`єкта, а саме на правому березі річки Суха Лохвиця. ЄО № 1180 від 20.04.2021.

За даним фактом 21.04.2021 відомості внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12021170560000157, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст197-1 КК України.

В ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, було встановлено, що земельні ділянки, кадастровий номер 5322687803:03:001:0139, площею 2 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , земельна ділянка, кадастровий номер 5322687803:03:001:0296, площею 2 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , земельна ділянка, кадастровий номер 5322687803:03:001:0169, площею 2 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_11 .

За результатами розгляду картографічних матеріалів: топографічної карти 1:100 000, карти Google та публічної кадастрової карти України встановлено, що вищезгадані земельні ділянки частково розташовані в прибережній захисній смузі природного водного об`єкта р. Суха Лохвиця, правої притоки р. Сула, суббасейну Середнього Дніпра (аналітичний шар Умовна прибережна захисна смуга публічної кадастрової карти України).

Відповідно до статті 79 Водного кодексу України Класифікація річок України річка Суха Лохвиця має статус мала річка.

Відповідно до статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу україни, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, по берегах малих річок уздовж урізу води (в меженний період) прибережні захисні смуги законодавчо встановлюються шириною 25 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розміри меж прибережних захисних смуг встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно статті 80 Водного кодексу України З метою охорони водності малих річок забороняється:1)змінювати рельєфбасейну річки; 2)руйнувати руслапересихаючих річок,струмки таводотоки; 3)випрямляти русларічок тапоглиблювати їхдно нижчеприродного рівняабо перекриватиїх безулаштування водостоків,перепусків чиакведуків; 4)зменшувати природнийрослинний покриві лісистістьбасейну річки; 5)розорювати заплавніземлі тазастосовувати наних засобихімізації; 6)проводити осушувальнімеліоративні роботина заболоченихділянках таурочищах уверхів`яхрічок; 7)надавати земельніділянки узаплавах річокпід будь-якебудівництво (крімгідротехнічних,гідрометричних талінійних споруд),а такождля садівництвата городництва; 8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Під час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, площею 2 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , де у межах цієї ділянки незаконно проведено розорювання земель площею 0,3159 га у прибережній захисній смузі на правому березі р. Суха Лохвиця, яка становить 25 м уздовж урізу води, та на даний час засіяна с/г культурою соєю, вищеописане свідчить про фактичне використання вищезазначеної земельної ділянки площею 0,3159 га не за її цільовим призначенням, що є відповідно порушенням ст.ст. 60, 61, 125, 126 Земельного Кодексу України, ст.ст. 88, 89 Водного Кодексу України.

Унаслідок використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням заподіяно шкоду державі.

03.10.2021 року до ВП №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що за межами м. Лохвиця, Полтавська область, земельна ділянка з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, площею 2 га, яка засіяна с/г культурою соєю, на даний час проводиться збирання врожаю за допомогою с/г техніки.

Виїздом слідчо-оперативної групи 03.10.2021 на місце події та проведеним оглядом встановлено, що за адресою Полтавська область, за межами м. Лохвиця, поблизу річки Суха Лохвиця, знаходиться земельна ділянка, частина якої знаходиться в прибережній зоні та являє собою поле з с/г культурою соєю. На вказаній земельній ділянці знаходився с/г техніка комбайн зернозбиральний зі слідами залишку сої, поряд знаходився спеціалізований вантажний самоскид кузов якого заповнений доверху с/г культурою соєю.

За результатами проведення огляду до ВП №2 Миргородського РВП вилучено: комбайн зернозбиральний марки ДОН 1500Б, зеленого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та заводський номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації машини НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 ; спеціалізований вантажний самоскид марки «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 та номером рами НОМЕР_5 , 1987 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2 , які будуть зберігатися на території відділення поліції №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, що за адресою: Миргородський район, м. Лохвиця, вул. Гоголя, 19, до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні; сільськогосподарську культуру сою у загальній кількості 5 тон, яка знаходилась в кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки «ЗИЛ-ММЗ», передано під зберігальну розписку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_3 , яка буде зберігаться за адресою: АДРЕСА_4 , до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні.

03.10.2021 року постановою слідчого вказані тимчасово вилученні речі визнано та приєднано до кримінального провадження речовими доказами.

Таким чином, у відповідності до ч.1 ст.170, ч.5 ст.171 КПК України, виникла необхідність у накладенні арешту на: комбайн зернозбиральний марки ДОН 1500Б, зеленого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та заводський номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації машини НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 ; спеціалізований вантажний самоскид марки «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 та номером рами НОМЕР_5 , 1987 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2 , які будуть зберігатися на території відділення поліції №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, що за адресою: Миргородський район, м. Лохвиця, вул. Гоголя, 19, до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні; сільськогосподарську культуру сою у загальній кількості 5 тон, яка знаходилась в кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки «ЗИЛ-ММЗ», передано під зберігальну розписку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_3 , яка буде зберігаться за адресою: АДРЕСА_4 , до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні, для їх подальшого використання під час проведення експертних досліджень та слідчих дій, унеможливлення втрати слідів злочину.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримала, просила накласти арешт на майно: комбайн зернозбиральний марки ДОН 1500Б, зеленого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та заводський номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації машини НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 ; спеціалізований вантажний самоскид марки «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 та номером рами НОМЕР_5 , 1987 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2 , які будуть зберігатися на території відділення поліції №2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, що за адресою: Миргородський район, м. Лохвиця, вул. Гоголя, 19, до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні; сільськогосподарську культуру сою у загальній кількості 5 тон, яка знаходилась в кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки «ЗИЛ-ММЗ», яка передана під зберігальну розписку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_3 , яка буде зберігатися за адресою: АДРЕСА_4 , до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, до вирішення справи по суті, з метою позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких ремонтних чи інших видів робіт.

В судовому засіданні ОСОБА_6 показав суду, що на прохання ОСОБА_7 направив власний комбайн, щоб змолотити сою. По закінченню збирання врожаю йому зателефонував комбайнер та повідомив, що поліція арештувала комбайн.

ОСОБА_7 пояснила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, межі якої їй відомі і в межах якої вона щорічно здійснює посів різних культур. Навесні цього року чоловік зорав земельну ділянку та вони посіяли сою, урожай якої збирали 3 жовтня 2021 року. Під час збору урожаю приїхала поліція та арештувала техніку, а також урожай сої.

ОСОБА_8 пояснив суду, що йому на праві власності належить автомобіль ЗИЛ, в який 3 жовтня 2021 року вивантажувалась з комбайна обмолочена соя. В цей час приїхали працівники поліції та повідомили про арешт автомобіля. Просив повернути належний йому автомобіль.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, вислухавши думку слідчого, власників майна, слідча суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.171КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.171КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 4 ст.38КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Судом встановлено, що відомості про дану подію внесені до ЄРДР 21.04.2021 за №12021170560000157, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно свідоцтва про реєстрації машини НОМЕР_3 власником комбайна зернозбиральний марки ДОН 1500Б, зеленого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та заводський номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску, є ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_6 , власником спеціалізованого вантажного самоскиду марки «ЗИЛ-ММЗ», синього кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 та номером рами НОМЕР_5 , 1987 року випуску є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2

Постановою слідчого у кримінальному провадженні №12021170560000157 від 21.04.2021: комбайн зернозбиральний марки ДОН 1500Б та спеціалізований вантажний самоскид марки «ЗИЛ-ММЗ» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021170560000157.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотанняпро арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, тому метою арешту в даному випадку є забезпечення збереження речових доказів, а підставою відповідність вилученого майнакритеріям, зазначеним устатті 98КПК України.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України,заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до п.1,2,5,6 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд врахував:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду та дослідження матеріалів клопотання встановлено, що власники зернозбирального комбайна марки ДОН 1500Б та спеціалізований вантажний самоскид марки ЗИЛ-ММЗ знаходились на території спірної земельної ділянки на прохання ОСОБА_7 з метою збору урожаю сої.

Також встановлено, що власники зазначених транспортних засобів не мають жодного відношення до самовільного зайняття земельної ділянки, тому накладення арешту на автомобілі з позбавленням права користування та розпорядження обмежує законне право володільців користуватися ними та отримувати доходи, тому клопотання в частині накладення арешту на транспортні засоби задоволенню не підлягає, а автомобілі підлягають поверненню власникам.

В рамках розгляду клопотання суд не може оцінювати правильність кваліфікації кримінального правопорушення, а лише виходить з наявних фактичних обставин справи та наданих доказів.

Так, встановлено, що на частині самовільно зайнятої земельної ділянки вирощувалась соя, урожай якої зібрано зернозбиральним комбайном, вимолочено та направлено для зберігання до ангару в с. Западинці Миргородського району.

Таким чином урожай сої є одним із доказів її вирощування на частині спірної земельної ділянки і є таким, що зберіг на собі сліди кримінального правопорушення і відповідно до ст. 98 КПК України виступає речовим доказом у кримінальному провадженні.

Арешт майна, з підстав, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною підставою для арешту такого майна (та на відміну від забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, як окремих правових підстав), тому не вимагає оголошення підозри в кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Приймаючи рішення про арешт майна слідча суддя виходить з того, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту урожаю сої може призвести до його зникнення, реалізації або настання інших наслідків, які можуть перешкодити забезпеченню виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню, тому в цій частині клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 131, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

у х в а л и л а:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170560000157 від 21.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.ч.2 ст. 197-1 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно: сільськогосподарську культуру сою у загальній кількості 5 тон, яка знаходилась в кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки ЗИЛ-ММЗ, яка передана під зберігальну розписку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_3 , яка буде зберігатися за адресою: АДРЕСА_4 , до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку або до вирішення справи по суті, з позбавленням права його відчуження.

Іншу частину клопотання щодо накладення арешту на транспортні засоби залишити без задоволення.

Виконання ухвали про арешт майна покласти наслідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо доПолтавського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2021 року.

Слідча суддя: ОСОБА_1