Ухвала

від 11.11.2021 по справі 526/2370/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2370/21 Номер провадження 11-сс/814/855/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено частково клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року за №12021170560000157, та накладено арешт на сільськогосподарську культуру сою, загальною вагою 5 тон, яка знаходилась у кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки ЗИЛ-ММЗ, з позбавленням права на її відчуження.

Залишено без задоволення клопотання в іншій частині щодо арешту транспортних засобів.

Постановлення такого судового рішення слідчий суддя мотивував тим, що урожай сої є доказом її вирощування на частині спірної земельної ділянки, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому відповідно до ст.98 КПК України є речовим доказом, та незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна може призвести до його зникнення, реалізації або настання інших наслідків, які можуть перешкодити забезпеченню виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Відмовляючи в іншій частині клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя зазначив, що власники транспортних засобів зернозбирального комбайна марки ДОН 1500Б та спеціалізованого вантажного самоскида марки ЗИЛ-ММЗ знаходились на території спірної земельної ділянки на прохання ОСОБА_7 з метою збору урожаю сої і не мають відношення до самовільного зайняття земельної ділянки.

В апеляційнійскарзі власник майна ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчим суддею не враховано те, що слідчим:

-не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, так як земельна ділянка, площею 2 га, що за адресою: с. Западинці Лохвицького р-ну Полтавської обл., з кадастровим номером: 5322687803:03:001:0139 належить ОСОБА_7 та вона використовує цю ділянку за її цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, будь-якого порушення меж земельної ділянки не зафіксовано;

-не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України та не зазначено які слідчі дії, експертні дослідження підлягають проведенню у кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що у порушення вимог ч.2 ст.64-2 КПК України клопотання про арешт майна подано слідчим, а не прокурором.

Заслухавши доповідьсудді апеляційногосуду, власника майна, яка підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, яка, заперечила щодо апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки слідчогосудді про відмову у задоволенні клопотання слідчого у частині накладення арешту на транспортні засоби ніким з учасників провадження не оскаржується, а тому у відповідності до ст.404 КПК України у зазначеній частині судове рішення в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно зі ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Під часапеляційного розглядувстановлено,що Відділеннямполіції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року за №12021170560000157, за ознаками кримінального правопорушення ч.2 ст.197-1 КК України (а.с. 4).

За клопотанням та доданими до нього матеріалами органом досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, площею 2 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , де у межах цієї ділянки незаконно проведено розорювання земель, площею 0,3159 га, у прибережній захисній смузі на правому березі р. Суха Лохвиця, яка становить 25 м уздовж урізу води, та на даний час засіяна сільськогосподарською культурою соєю, що свідчить про фактичне використання зазначеної земельної ділянки, площею 0,3159 га, не за цільовим призначенням у порушення вимог ст.ст.60, 61, 125, 126 ЗК України та ст.ст.88, 89 ВК України. Унаслідок використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням заподіяно шкоду державі.

Виїздом слідчо-оперативної групи 03 жовтня 2021 року на місце події та проведеним оглядом встановлено, що на земельній ділянці за межами м. Лохвиця Полтавської обл., поблизу р. Сула, частина якої знаходиться у прибережній зоні та є полем із сільськогосподарською культурою соєю, знаходився комбайн зернозбиральний зі слідами залишку сої та спеціалізований вантажний самоскид, кузов якого заповнений доверху сільськогосподарською культурою соєю.

03 жовтня 2021 року під час огляду слідчим вилучено, серед іншого, сільськогосподарську культуру сою, загальною вагою 5 тон, яка знаходилась у кузові спеціалізованого вантажного самоскида марки ЗИЛ-ММЗ, та цього ж дня визнано її речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с.20-25).

06 жовтня 2021 року слідчим суддею задоволено часткового клопотання слідчого та накладено арешт на згадану сільськогосподарську культуру, з позбавленням права на її відчуження (а.с. 55-63).

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту діяти в порядку, передбаченому КПКУкраїни.

Частиною першою, пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України встановлено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, в тому числі арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, кримінальна відповідальність за ч.2 ст.197 КК України настає за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Об`єктивна сторона цього злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Це діяння полягає у тому, що особа без відповідних документів, що підтверджують її право володіння, користування чи розпорядження землею, усупереч встановленому законодавством порядку займає земельну ділянку. Земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Так, у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого про арешт майна, повідомила, що земельна ділянка, про яку йдеться у клопотанні, належить їй на праві приватної власності, межі якої їй відомі та у цих межах вона щорічно здійснює посів різних культур.

Разом з тим, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту, слідчий суддя не врахував викладені вище нормативні положення, не надав належної оцінки наявності у ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, площею 2 га, за адресою: с. Западинці Лохвицького р-ну Полтавської обл., а саме даних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №253623232 від 21 квітня 2021 року та №28568758 від 24 жовтня 2014 року, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2014 року якими підтверджено, що названа земельна ділянка належить ОСОБА_7 на праві приватної власності (а.с. 6-7).

Рішенням Харківецької сільської ради Лохвицького р-ну Полтавської обл.. від 03 червня 2014 року №7.2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, проведено державне реєстрацію цих прав (а.с. 45).

Даних щодо вихід ОСОБА_7 за межі належної їй на праві приватної земельної ділянки та заволодіння іншою частиною землі у матеріалах провадження немає та не надано слідчим та прокурором. Наведене не оспорюється ніким з учасників провадження.

Більш того у самому клопотанні про арешт майна йдеться про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139 є приватною власністю ОСОБА_7 та на ній здійснювалось вирощування, збирання урожаю сільськогосподарської культури сої, на яку накладено арешт слідчим суддею.

Таким чином,з оглядуна викладене,слідчим тапрокурором недоведено,що існуєобґрунтована підозращодо вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ст.197-1КК України,так якапелянт самовільноне займала земельну ділянку (яка була б чужою для неї), оскільки земельна ділянка, площею 2га, з кадастровим номером 5322687803:03:001:0139, належить їй на праві приватної власності, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, а тому у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні дані, які б свідчили про те, що вчинено дії, що охоплюються диспозицією вказаної норми закону, що відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України виключає можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннямистатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Урахувавши наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, не повною мірою дотримався вимог статей94,132,173 КПК Українита Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не може вважатись законною та обгрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , про арешт майна ОСОБА_7 відмовити.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4