Постанова

від 06.10.2021 по справі 363/1258/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13289/2021

Справа 363/1258/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Савченка С.І.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Рудюка О.Д. 16 липня 2021 року в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вортекс , третя особа ОСОБА_5 про стягнення розміру належної спадкоємцям до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом про стягнення розміру належної спадкоємцям до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю.

Посилалися на те, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцями є позивачі та його мати похилого віку. ОСОБА_7 був засновником ТОВ Вортекс , розмір його внеску складав 301685 грн., що відповідає частці 14,285 % у статутному капіталі. 22 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було видано п`ять свідоцтв про право на спадщину за законом, якими засвідчено перехід права власності на майно від спадкодавця ОСОБА_7 до його чотирьох спадкоємців, спадщина розподілена наступним чином: Ѕ частини частки в статутному капіталі ТОВ Вортекс , яка в грошовому виразі становить 150842,50 грн., спадкує ОСОБА_1 як дружина померлого; Ѕ частки в статутному капіталі ТОВ Вортекс , яка в грошовому виразі становить 150842,50 грн., розподіляється між чотирма спадкоємцями. Також було видане свідоцтво про право власності від 22 липня 2016 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 належить Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Таким чином, спадкове майно (частка 14,285 % у статутному капіталі ТОВ Вортекс , розмір внеску 301685 грн.) розподіляється серед спадкоємців наступним чином: дружині ОСОБА_1 - частка у розмірі 5/8, іншим спадкоємцям - частка у розмірі 1/8 від 14,285 % у статутному капіталі відповідача.

02 серпня 2016 року позивачі листом через представника звернулись до ТОВ Вортекс з повідомленням про отримання свідоцтв про право на спадщину та проханням надати копію статуту, однак жодної відповіді не отримали. 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримано лист ТОВ Вортекс про прийняття загальними зборами учасників ще 07 вересня 2017 року рішення про відмову у прийнятті правонаступників учасника товариства, який помер, ОСОБА_7 , до складу учасників товариства та виплату їм спадкових частин частки в майні в загальній сумі 109721,50 грн., а саме ОСОБА_1 - 8,928 % статутного капіталу, що становить 78367,50 грн., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - належні їм спадкові частки 1,785 % статутного капіталу, що становить по 15677 грн. Позивачі не згодні з оцінкою частини частки статутного капіталу, який став втричі меншим, ніж розмір початкового внеску, оскільки спадкоємці мають право вимагати проведення розрахунків з ними на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Так, відповідачу належить право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , яке насправді є котеджним городком закритого типу з приватними будинками та об`єктами загального користування.

На підставі вищевикладеного, збільшивши позовні вимоги в січні 2020 року, просили визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ Вортекс від 07 вересня 2017 року в частині визначення грошового розміру спадкової частини частки ОСОБА_7 в майні товариства, що належить до виплати спадкоємцям; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 належну спадкоємцям до передачі у грошовій формі частку в майні товариства, яка належала спадкодавцю, в розмірі 6 369 825,14 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 2 493 832,33 грн. та 3 % річних в розмірі 661 522 грн., на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному - 1 274 393,16 грн., інфляційне збільшення боргу 498 934,08 грн., 3 % річних в розмірі 132 348,86 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ Вортекс від 07 вересня 2017 року в частині визначення грошового розміру спадкової частини частки ОСОБА_7 в майні товариства, що належить до виплати спадкоємцям; стягнуто з ТОВ Вортекс на користь ОСОБА_1 належну спадкоємцям до передачі у грошовій формі частку у майні товариства, яка належала спадкодавцю, у розмірі 2 191 078,24 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 863 920,68 грн. та 3 % річних у розмірі 227 548,86 грн.; стягнуто з ТОВ Вортекс на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь кожного належну спадкоємцям до передачі у грошовій формі частку у майні товариства, яка належала спадкодавцю, у розмірі 438 313,82 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 172 822,85 грн. та 3 % річних у розмірі 45 519,97 грн., стягнуто з відповідача на користь кожного з позивачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 3518,60 грн., в решті позову відмовлено.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру грошових вимог, який стягується з відповідача на їх користь, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року в частині стягнення з відповідача на їх користь грошових сум та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ Вортекс на користь ОСОБА_1 6 369 825,14 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 2 493 832,33 грн. та 3 % річних в розмірі 661 522 грн., на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному - 1 274 393,16 грн., інфляційне збільшення боргу 498 934,08 грн., 3 % річних в розмірі 132 348,86 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; покласти на відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалися на те, що у відзиві відповідача на позовну заяву не було надано жодних доказів про вартість чистих активів ТОВ Вортекс , не було виконано ухвали суду від 14 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання позивачів про витребування інформації про належне ТОВ Вортекс станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 майно, а також не виконано з їх вини судової комплексної економічної та оціночно-будівельної експертизи, оскільки не надано за клопотанням експерта додаткових матеріалів, необхідних для її проведення. За таких обставин суд мав би застосувати наслідки, передбачені ст. 109 ЦПК України, та визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена.

Таким чином, за період підготовчого засідання відповідач, зловживаючи своїми правами та не виконуючи ухвал суду, не подав належних та допустимих доказів, які спростовують позицію позивачів щодо їх позовних вимог та розміру належних грошових стягнень в судовому порядку. Натомість, відповідач подав, а суд першої інстанції в порушення процесуального законодавства прийняв докази, а саме звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, що належить ТОВ Вортекс . Такий доказ було подано 21 лютого 2021 року, а звіт виконано 20 січня 2021 року. Суд безпідставно прийняв доказ, який поклав в основу оскаржуваного рішення при розрахунку розмірів стягнення коштів на користь позивачів, що призвело до порушення їх прав та постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджувалися з посиланням відповідача, як на причину порушення строків подачі доказів у справі, на карантинні обмеження, введені в зв`язку з епідемією COVID-19, чому судом було не надано оцінки взагалі.

Зазначали, що в матеріалах справи наявні два звіти про оцінку майна ТОВ Вортекс , обидві виконані на основі відомостей та інформації про умови пропонування угод по купівлі-продажу схожих об`єктів станом на серпень 2015 року, тобто оцінка проводилась в ретроспективі станом на минулу дату і оцінка не може бути іншою, ніж могла бути. Все це спростовує посилання суду на той факт, що внаслідок закінчення строку чинності експертизи, яку надали позивачі, даний документ є нібито неналежним доказом вартості майна ТОВ Вортекс . Між собою висновки різняться лише вартістю оціненого майна, і у висновку відповідача вартість є суттєво нижчою, що свідчить про її умисне заниження.

Вважали хибними висновки суду щодо правової природи наданих висновків про оцінку майна ТОВ Вортекс , які не є висновками експерта в розумінні положень ст. 102 ЦПК України та законодавства про проведення судових експертиз. Ці документи, як письмові докази, створені сторонами провадження для підтвердження своїх позицій і мали бути подані у відповідному порядку, і жоден з них не містить посилань на повідомлення про кримінальну відповідальність та підставу їх виготовлення для застосування в суді, при цьому позивачі свій доказ надали вчасно з дотриманням вимог закону, відповідач - з порушенням, і суд мав надати цьому оцінку в нарадчій кімнаті.

Вважали, що процесуальні порушення відповідача були спрямовані на ухилення від цивільної відповідальності, а саме здійснення виплати спадкоємцям ОСОБА_7 належної суми в розмірі, визначеному висновком про оцінку майна від 14 січня 2020 року.

Від відповідача ТОВ Вортекс надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Посилався на те, що жодних із визначених ст. 44 ЦПК України дій, рівно як і будь-яких інших дій, що могли б бути кваліфіковані як зловживання процесуальним правом, стороною відповідача не вчинялось. За час розгляду справи в суді першої інстанції сторона відповідача діяла сумлінно, слідуючи обов`язкам, встановленим ст. 42 ЦПК України та вказівкам суду, а також була ініціатором мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди. Також ТОВ Вортекс на виконання ухвал суду про витребування доказів надавало наявні у нього документи.

Натомість, звертаючись з позовом до суду, позивачами не надано належного звіту про оцінку майна, оскільки відповідно до долученого до позову звіту вартість майна визначалась станом на поточну дату, а не на дату смерті спадкодавця. Свідченням нехтування позивачами процесуальними обов`язками вважав також подання ними двох однакових звітів, в яких висновки експертів відрізняються більше ніж в 6 разів. Не слідуючи власним процесуальним обов`язкам, позивачі подали звіт про оцінку майна 30 січня 2020 року, тобто через 1,5 роки після відкриття провадження.

При цьому, оскільки причини, вказані в клопотанні ТОВ Вортекс , були визнані судом поважними, наданий звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 20 січня 2021 року був прийнятий судом у належний та передбачений процесуальним законодавством спосіб.

Вважав, що аргументи позивачів, викладені у апеляційній скарзі, фактично зводяться до їх незгоди з оцінкою судом доказів, а саме поданих сторонами звітів про незалежну оцінку майна.

Зазначав, що при розгляді справи судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено усі докази та здійснено їх вірну оцінку, при цьому стороною позивачів в апеляційній скарзі не наведено жодного аргументу, який би свідчив про неналежну оцінку судом доказів, або міг би спростовувати висновки суду.

В судове засідання 06 жовтня 2021 року представник відповідача не з`явився, направивши в електронній формі клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване його незадовільним станом здоров`я і ймовірністю зараження коронавірусом SARS-CoV-2, що на даний час клінічно не підтверджене.

До клопотання додано копію талону на отримання результатів аналізу, кінцева дата виконання замовлення 06 жовтня 2021 року о 21:10.

Враховуючи, що докази тимчасової непрацездатності представника відповідача станом на час судового засідання ним не подані, апеляційний суд вважав підстави його неявки неповажними та визнав за можливе розглянути справу у його відсутності.

Також 06 жовтня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло письмове клопотання представника позивачів ОСОБА_4 про призначення експертизи та витребування документів, обґрунтоване тим, що проведення експертизи необхідне для усунення розбіжностей щодо вартості частки ОСОБА_7 в статутному капіталі ТОВ Вортекс станом на 13 серпня 2021 року, оскільки в матеріалах справи наявні два висновки про оцінку щодо того ж об`єкту і станом на ту ж дату. На підставі вищевикладеного просив призначити судову комплексну економічну та оціночно-будівельну експертизу, доручивши її проведення експертам КНДІСЕ, поставити на розгляд експерта питання, яка вартість майна ТОВ Вортекс , основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, зменшених на суму зобов`язань ТОВ Вортекс згідно даних, відображених у його фінансовій звітності станом на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, в апеляційній скарзі позивачами клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Крім того, клопотання про призначення експертизи не оплачено судовим збором і до нього не додано докази його надіслання (надання) іншим учасникам справи відповідно до ст. 183 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про призначення експертизи повернуто без розгляду особі, яка його подала, згідно з ст. 126, ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ТОВ Вортекс від 07 вересня 2017 року в частині визначення грошового розміру спадкової частини частки ОСОБА_7 в майні товариства, що належить до виплати спадкоємцям, рішення суду першої інстанції ніким не оспорюється і не є предметом апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, а саме в частині вимог про стягнення з ТОВ Вортекс коштів відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який був засновником ТОВ Вортекс , із розміром внеску 301685 грн., що відповідає частці 14,285 % у статутному капіталі товариства; смерть учасника товариства з обмеженою відповідальністю дає спадкоємцям право у визначений статутом та законодавством строк одержати вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, що належала померлому, в зв`язку з чим суд вважав правомірним визначення частки, належної до виплати позивачам, в зв`язку з її виходом із складу учасників ТОВ Вортекс , виходячи з даних дійсної (ринкової) вартості майна товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3505774,27 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на а. с. 19 - 23 т. 1 знаходиться витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ Вортекс , до переліку засновників якого включений ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду 301685 грн. з загального розміру статутного капіталу 2 111 800 грн.

На а. с. 24 т. 1 знаходиться копія свідоцтва про право власності, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. 22 липня 2016 року, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з частки в статутному капіталі ТОВ Вортекс , яка в грошовому виразі становить 301685 грн.

На а. с. 25 - 27 т. 1 знаходяться копії свідоцтв про право на спадщину за законом, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. 22 липня 2016 року, якими посвідчено, що спадкоємцями майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 - ј частка в спадщині, син ОСОБА_2 - ј частка у спадщині, донька ОСОБА_3 - ј частка у спадщині, мати ОСОБА_5 - ј частка у спадщині. Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається з Ѕ частини частки в статутному капіталі ТОВ Вортекс , яка в грошовому виразі становить 301685 грн., вартість спадкового майна (1/2 частини частки статутного капіталу ТОВ Вортекс ) становить 150842,50 грн.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до ТОВ Вортекс з заявою про розгляд на загальних зборах товариства питання включення до учасників товариства спадкоємців ОСОБА_7 (а. с. 29 т. 1).

Листом без дати, отриманим позивачами 19 лютого 2018 року, ТОВ Вортекс повідомило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те, що загальними зборами учасників ТОВ Вортекс від 07 вересня 2017 року розглянуто їх заяву щодо вступу до складу учасників, за результатами розгляду якої прийнято рішення щодо відмови правонаступникам ОСОБА_7 у прийнятті їх до складу учасників ТОВ Вортекс (а. с. 33 т. 1).

На а. с. 37 т. 1 наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої ТОВ Вортекс є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення Господарського суду Київської області від 30 червня 2010 року.

На а. с. 43 - 74 т. 1 наявна копія звіту про незалежну вартість об`єкта, складеного ФОП ОСОБА_8 12 березня 2018 року, згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки (об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ Вортекс та розташовані за адресою Київська область, Вишгородський район, Глибівська с/рада, урочище Зелений бір , 10) на дату оцінки складає 14 100 000 грн.

На а. с. 28 - 88 т. 2 знаходиться копія технічного паспорту на громадський будинок, власником якого є ТОВ Вортекс , за адресою Глібівська сільська рада Вишгородського району, виготовлений Вишгородським бюро технічної інвентаризації 09-12 квітня 2010 року.

На а. с. 25 - 26 т. 2 знаходиться копія договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2002 року, за умовами якого ТОВ Вортекс як орендар прийняло у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 16,6118 га. для розміщення бази відпочинку за рахунок земель запасу Глібівської сільської ради, термін дії договору 50 років.

На а. с. 9 - 99 т. 3 знаходиться копія звіту про оцінку комплексу будівель загальною площею 4985,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , складеного ТОВ Експертна оцінка майнових прав на замовлення сторони позивача, дата складання звіту 14 січня 2020 року, дата оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1, термін дії звіту 6 місяців, даним звітом встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 71 354 600 грн., що еквівалентно 3 336 63,47 доларів США на дату оцінки.

На а. с. 8 - 117 т. 4 знаходиться звіт про незалежну оцінку об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ Вортекс , розташовані за адресою АДРЕСА_1 , складений 20 січня 2021 року ТОВ Бюро полекс , згідно якого дата оцінки - ІНФОРМАЦІЯ_1, вид вартості - ринкова вартість, підхід - порівняльний; даним звітом встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 24 541 647 грн.; термін дії звіту та висновку про вартість майна - 6 місяців від дати оцінки тільки за своїм призначенням.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в частині, що оскаржується, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України (всі норми матеріального права наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1219 ЦК України, до складу спадщини не входять права та обов`язки, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства , товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Стаття 54 Закону України Про господарські товариства визначає, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України (яка була чинною станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 55 ЗУ Про господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, смерть учасника товариства з обмеженою відповідальністю дає спадкоємцям право у визначений статутом та законодавством строк одержати вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, що належала померлому.

За наявності спору між учасниками товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) та у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 205/8427/17 провадження № 61-4876св20, від 19 лютого 2020 року у справі № 203/2465/16-ц (провадження № 61-22771св18).

Крім того, у п. 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі Совтрансавто-Холдинг проти України від 02 жовтня 2003 року, в якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості. Таким чином, виплата учаснику при виході з товариства повинна бути здійснена саме виходячи зі справедливої ринкової вартості майна товариства на дату виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Підставою даного позову є незгода позивачів як спадкоємців ОСОБА_7 з запропонованою їм відповідачем вартістю частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, що належала померлому спадкодавцю ОСОБА_7 .

На підтвердження обставин щодо дійсної ринкової вартості майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, що належала померлому спадкодавцю ОСОБА_7 , позивачами разом із позовом подано звіт про незалежну вартість об`єкта, складеного ФОП ОСОБА_8 12 березня 2018 року, згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки (об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ Вортекс та розташовані за адресою Київська область, Вишгородський район, Глибівська с/рада, урочище Зелений бір , 10) на дату оцінки складає 14 100 000 грн. (а. с. 43 - 74 т. 1).

30 січня 2020 року разом із заявою про збільшення позовних вимог позивачами надано звіт про оцінку комплексу будівель загальною площею 4985,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , складеного ТОВ Експертна оцінка майнових прав на замовлення сторони позивача, дата складання звіту 14 січня 2020 року, дата оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1, термін дії звіту 6 місяців, даним звітом з використанням порівняльного підходу встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 71 354 600 грн., що еквівалентно 3 336 63,47 доларів США на дату оцінки (а. с. 9 - 99 т. 3).

Спростовуючи вказані обставини, відповідачем 16 лютого 2021 року надано звіт про незалежну оцінку об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ Вортекс , розташовані за адресою АДРЕСА_1 , складений 20 січня 2021 року ТОВ Бюро полекс , згідно якого дата оцінки - ІНФОРМАЦІЯ_1, вид вартості - ринкова вартість, підхід - порівняльний; даним звітом встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 24 541 647 грн.; термін дії звіту та висновку про вартість майна - 6 місяців від дати оцінки тільки за своїм призначенням (а. с. 8 - 117 т. 4).

Крім того, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року було задоволено клопотання представника позивачів про призначення експертизи, в справі призначено судову комплексу економічну та оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ, на вирішення якої поставлено питання, чи підтверджується документально розрахунок належної спадкоємцям частки в майні ТОВ Вортекс (ЄДРПОУ 31070717), що пропорційна частці померлого учасника в розмірі 14,285% статутного капіталу, що в грошовому виразі становить 125 398,50 грн. станом на ІНФОРМАЦІЯ_1; яка дійсна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Вортекс станом та в цінах на ІНФОРМАЦІЯ_1; яка вартість майна ТОВ Вортекс : основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна, невиробничого призначення зменшених на суму зобов`язань ТОВ Вортекс згідно даних відображених у його фінансовій звітності за станом на ІНФОРМАЦІЯ_1; яка дійсна ринкова (об`єктивна) вартість частини майна ТОВ Вортекс у розмірі 14,285% станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 або найближчу звітну дату - 01 січня 2015 року (а. с. 122 - 125 т. 2).

11 жовтня 2019 року з КНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи, оскільки у встановлений чинним законодавством термін витребувані додаткові документи та матеріали справи не надійшли (а. с. 170 т. 2).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції в зв`язку з ухиленням відповідача від надання доказів на виконання клопотання експерта, мав застосувати наслідки, передбачені ст. 109 ЦПК України, з огляду на те, що докази умисного ухилення відповідача від подання експертам необхідних матеріалів та документів в матеріалах справи відсутні.

Так, із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що після направлення справи до експертної установи 21 травня 2019 року та 06 червня 2019 року до суду надійшли клопотання експерта КНДІСЕ про витребування додаткових доказів (а. с. 139 - 142, 151 - 153 т. 2).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2019 року, постановленою за відсутності осіб, які беруть участь у справі, задоволено клопотання експертів КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів, витребувано у ТОВ Вортекс документи згідно клопотання (а. с. 159 - 160 т. 2).

Копію ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2019 року направлено ТОВ Вортекс для відома та виконання листами від 05 липня 2019 року, 12 серпня 2019 року, дані листи повернуто до суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання (а. с. 161 - 162, 166 - 167 т. 2)

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, повернення повістки про виклик до суду із причини повернення за закінченням терміну зберігання не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду.

В подальшому Верховний Суд неодноразово підтримував зазначений висновок, зокрема, в постановах від 06 вересня 2021 року в справі № 757/34386/17-ц (провадження № 61-6663св20), від 16 червня 2021 року в справі № 756/10054/15-ц (провадження № 61-19311св20).

Таким чином, відсутність доказу належного інформування відповідача про необхідність надання додаткових матеріалів і документів не може свідчити про його ухилення від проведення зазначеної експертизи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що на вирішення експертизи було поставлено питання щодо визначення дійсної ринкової вартості об`єктів нерухомого майна, а не наявність чи відсутність певних обставин, що мають значення для справи, отже застосування наслідків ухилення від участі в експертизи, передбачених ст. 109 ЦПК України, у вигляді визнання факту, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмови у його визнанні, в даному випадку є процесуально неможливим.

Оцінюючи наведені у взаємозв`язку з попередніми доводами доводи апеляційної скарги, що відповідач, неналежно виконуючи свої процесуальні обов`язки та зловживаючи процесуальними правами, не виконав ухвали суду від 14 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання позивачів та витребувано у ТОВ Вортекс інформацію про належне йому майно станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 з підтверджуючими (правовстановлюючими) документами, засвідчені належним чином, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2018 року у ТОВ Вортекс витребувано в тому числі інформацію про належне йому майно станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 з підтверджуючими (правовстановлюючими) документами, засвідчені належним чином (а. с. 125 - 126 т. 1).

10 жовтня 2018 року ТОВ Вортекс надано пояснення до суду першої інстанції, згідно якого на праві власності товариству належить лише один об`єкт нерухомого майна за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Глібівська, Зелений бір урочище 10; правовстановлюючим документом щодо цього об`єкта є рішення господарського суду Київської області, оригінального примірника якого не збереглось, однак роздруківку з єдиного реєстру судових рішень з його текстом надавала сторона позивача з позовом (а. с. 142 т. 1).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невиконання відповідачем ухвал суду від 14 серпня 2018 року про витребування доказів та від 11 березня 2019 року про призначення експертизи, що, на думку позивачів, спрямоване на ухилення від цивільної відповідальності, а саме здійснення виплати спадкоємцям ОСОБА_7 належної суми в розмірі, визначеному за висновком про оцінку майна від 14 січня 2020 року, не знайшли свого підтвердження і є необґрунтованими.

Апеляційний суд звертає увагу на хронологічну неузгодженість доводів апеляційної скарги в цій частині, оскільки висновок про оцінку майна складено 14 січня 2020 року, тобто пізніше, ніж відповідачем об`єктивно могли бути здійснені дії щодо ухилення від виконання ухвал від 14 серпня 2018 року та 11 березня 2019 року.

Апеляційний суд враховує, що позивачами в апеляційній скарзі не доведено наявності жодної з підстав, передбачених ч. 2 ст. 44 ЦПК України, для визнання дій відповідачами зловживанням процесуальними правами, і з доказів, наявних в матеріалах справи, ознак такого зловживання не вбачається.

Крім того, процесуальні дії інших учасників процесу не можуть вважатися передбаченою ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення, відтак в наведеній частині доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення процесуального законодавства прийняв від відповідача доказ, а саме звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, поданий ним 21 лютого 2021 року, який було покладено в основу оскаржуваного рішення при розрахунку розмірів стягнення коштів на користь позивачів, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ухвалою Вишгородського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (а. с. 93 - 94 т. 1).

31 травня 2018 року до суду надійшов відзив ТОВ Вортекс на позовну заяву (а. с. 100 т. 1).

16 лютого 2021 року до суду надійшла заява ТОВ Вортекс , в якій відповідач просив поновити строк на подання та долучити до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, оскільки після ознайомлення з заявою позивачів про збільшення позовних вимог та звітом про оцінку комплексу будівель від 14 січня 2020 року відповідачем було прийнято рішення про необхідність здійснення повної оцінки майна на власне замовлення, однак введення карантинних обмежень позбавило відповідача можливості здійснити оцінку спірного майна у найкоротші терміни (а. с. 1 - 3 т. 4).

Верховний Суд в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21) сформував правовий висновок, відповідно до якого дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу.

Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв`язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.

Апеляційний суд враховує, що позивачами разом із заявою про збільшення позовних вимог в січні 2020 року також подавався новий доказ, а саме звіт про оцінку комплексу будівель загальною площею 4985,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , складений ТОВ Експертна оцінка майнових прав 14 січня 2020 року (а. с. 1 - 99 т. 3).

Як роз`яснено Конституційним Судом України в рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, засада (принцип) рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд враховує, що прийняття судом першої інстанції нових доказів, поданих обома сторонами поза межами строків, встановлених ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України, дозволило встановити дійсні обставини, відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, а також дотриматися принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд має сприяти у вирішенні спору, а тому, враховуючи роз`яснення Верховного Суду в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц, дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, не становить порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, однак доводів, якими би підтверджувалося неправильне вирішення справи судом першої інстанції, апеляційна скарга в зазначеній частині не містить.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що позивачі при підготовці до участі в судових засіданнях правомірно розраховували на регламентовану законом поведінку суду у визначених умовах, а прийняття судом доказів поза межами строків подачі доказів у справі є грубим порушенням норм процесуального закону, що тягне за собою скасування рішення в оскаржуваній частині, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, такі, що не узгоджуються з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом, а також із завданням цивільного судочинства, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Надані сторонами звіти про оцінку майна не є висновками експерта в розумінні ст. 102, 106 ЦПК України, оскільки в них відсутній докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, а також вони відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України не містять застережень, що висновок підготовлено для подання до суду, та що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не відповідають процесуальним вимогам, які ставляться до висновку експерта, та підлягають загальній оцінці як письмові докази.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства, що є базою для розрахунку сум грошових коштів, що підлягають виплаті спадкоємцям померлого учасника, судом першої інстанції належним чином досліджено всі звіти про оцінку майна, надані учасниками.

Так, судом враховано, що оцінка майна оцінювачем ФОП ОСОБА_8 у звіті від 12 березня 2018 року проводилася станом на 12 березня 2018 року, а не на ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на день смерті спадкодавця ОСОБА_7 , а тому такий висновок не може братися судом до уваги.

Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу, що термін дії висновку, складеного ТОВ Експертна оцінка майнових прав 14 січня 2020 року, складає 6 місяців, який сплинув на час ухвалення рішення у справі 16 липня 2021 року.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що обставина закінчення строку чинності звіту, який надали позивачі, не вказує на неналежність даного документу як доказу вартості майна ТОВ Вортекс , з огляду на те, що термін дії звіту обмежений самим оцінювачем і зазначений у звіті.

При цьому судом першої інстанції встановлено, і з такими висновками погоджується апеляційний суд, що звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 20 січня 2021 року не містить очевидних недоліків за змістом та формою, що вказує на можливість його використання для визначення ринкової вартості об`єктів нерухомого майна ТОВ Вортекс , яка згідно звіту станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становила 24 541 647 грн., а також штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.

Апеляційний суд також враховує, що зазначений звіт за формою і змістом відповідає вимогам п. 56 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Є помилковими та спростовуються порівняльним аналізом змісту доказів доводи апеляційної скарги, що звіти, надані сторонами, відрізняються тільки зазначеною у висновку вартістю.

Так, згідно розділу 7 Визначення вартості об`єкту за допомогою порівняльного підходу звіту про незалежну оцінку від 20 січня 2021 року, складеного на замовлення відповідача ТОВ Вортекс , підхід до оцінки засновується на прямому порівнянні оцінюваного об`єкта з іншими, які вже були продані або представлені до продажу на ринку, в розділі 4 Висновки щодо можливого найбільш ефективного використання зазначено, що найбільш ефективним використанням об`єкту оцінки, враховуючи місцезнаходження об`єкту оцінки, його інженерне забезпечення та технічний стан, конструктивне виконання та особливості об`ємно-планувальних рішень, буде його використання як об`єктів для відпочинку та оздоровлення, а в розділі 3.3 Права, пов`язані з об`єктом оцінки в якості об`єктів порівняння наведено оголошення щодо продажу баз відпочинку та готелю (а. с. 23 - 24 т. 4).

Разом з тим, згідно розділу 3 Аналіз найбільш ефективного використання звіту про оцінку комплексу будівель від 14 січня 2020 року, складеного на замовлення позивачів, враховуючи, що об`єктом оцінки є комплекс будівель, що використовуються в якості житла, найбільш ефективним варіантом використання об`єкта оцінки є використання в якості житлового будинку (а. с. 18 т. 3), а на а. с. 24 - 25 т. 3 в якості об`єктів порівняння наведено оголошення щодо продажу домоволодінь (житлових будинків, розміщених на земельних ділянках різної площі).

Враховуючи, що нерухоме майно, яке є об`єктом оцінки та знаходиться у власності ТОВ Вортекс , використовується саме як база відпочинку, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 09 січня 2002 року (а. с. 25 - 26 т. 2), технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надана в оренду ТОВ Вортекс (а. с. 36 т. 4) і позивачами не спростовано, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування домоволодінь, які не є частиною цілого комплексу нерухомого майна та відчужуються разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, в якості об`єктів порівняння для визначення вартості бази відпочинку, яка розташована на орендованій земельній ділянці, є нерелевантним та помилковим.

Апеляційний суд також враховує, що до складу нерухомого майна ТОВ Вортекс , яке є предметом оцінки, входять споруди, невластиві надвірним спорудам житлових будинків, зокрема будинки варти, будинок рибака, склад-ангар, водокачка, дизельна, тенісний корт, при цьому самі житлові споруди комплексу означені як будинки відпочинку, а відтак серед домоволодінь відсутні аналогічні об`єкти для порівняння і здійснення правильної оцінки бази відпочинку.

Оскільки із матеріалів справи встановлено, що звітом, складеним на замовлення позивачів, вартість об`єкта оцінки визначено на підставі порівняння с домоволодіннями, а звітом, складеним на замовлення відповідачів - на підставі порівняння з базами відпочинку, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що вартість нерухомого майна у звіті відповідача є очевидно заниженою.

Апеляційний суд приймає до уваги, що доводів проти правильності нарахування судом першої інстанції 3 % річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, контррозрахунків позивачами не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ Вортекс на користь ОСОБА_1 від 07 вересня 2017 року в частині визначення грошового розміру спадкової частини ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року в частині стягнення коштів залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2021 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Савченко С.І.