Ухвала від 11.10.2021 по справі 165/232/18

Справа № 165/232/18 Провадження № 1-кп/165/16/21 q НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську, в режимі відеоконференції між Нововолинським міським судом Волинської області, Луцьким CІЗО та Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12016030050001693 від 10 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України, -

встановив:

ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується останній та наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: можливістю обвинуваченим продовжувати вчиняти інші злочини, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які продовжують існувати на даний час, і були враховані судом під час прийняття рішення про застосування щодо останнього такого запобіжного заходу як тримання під вартою та при його продовженні. Крім того, вказав, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, є громадянином іншої держави, а тому може змінити місце проживання та виїхати за межі України, приймав активну участь у вчиненні інкримінованих злочинів. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили щодо заявленого прокурором клопотання та просили обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту, вважають клопотання прокурора необґрунтованим, мотивуючи тим, що обвинувачений має на території України постійне місце проживання (долучили завірену нотаріально заяву ОСОБА_10 ), немає наміру переховуватися від суду, а доказів того, що він може впливати на потерпілих та свідків стороною обвинувачення надано не було. Обвинувачений вже чотири з половиною роки перебуває під вартою у кримінальних провадженнях, включно у кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді в Коломийському міськрайонномусуді Івано-Франківськоїобласті,тому одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, що прокурором зроблено не було.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен оцінити в сукупності обставини, передбачені ч.1ст.194 КПК України, а також підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення доказів, незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого тощо. При цьому у відповідності до п.3, п.4ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Прокурор на заперечення доводів захисту вказав, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілих та свідків, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення, які слугували підставами для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку захисника та обвинувачених, прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 січня 2018 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016030050001693 від 10 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України та особи щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України.

Ухвалою від 25 травня 2020 року, на стадії підготовчого судового засідання, за клопотанням сторони обвинувачення, до обвинуваченого ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На момент розгляду питання про доцільність обрання такого виду запобіжного заходу кримінальне провадження тривалий час знаходилося на стадії підготовчого судового засідання, при цьому ОСОБА_8 перебував під вартою у іншому кримінальному провадженні, що тривалий час розглядається у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області (понад чотири роки).За клопотанням прокурора судом дев`ять разів (ухвалами від 24 червня, 20 серпня, 13 жовтня, 09 грудня 2020 року, 02 лютого, 30 березня, 25 травня, 05 липня, 26 серпня 2021 року) продовжувався обвинуваченому ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою. Стороною обвинувачення не вживаються заходи щодо забезпечення явки у підготовче та судове засідання учасників процесу, що з об`єктивних причин унеможливлювало суд невиправдано тривалий час перейти до розгляду кримінального провадження по суті та дослідження доказів, які б підтверджували чи спростовували винуватість обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимогст.177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд звертає увагу й на те, що однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч.1ст.178 КПК Українисудом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення, а судовий розгляд лише розпочато, суд позбавлений можливості оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а може лише перевірити доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").

Відповідно до рішення в справі "Бекчиєв проти Молдови", ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі "Белевицький проти Росії" обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи ЄСПЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризиків, що передбачені ч.1ст.177 КПК України.

Ступінь тяжкості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення і покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, на думку суду не є достатньою підставою для продовження останньому обраного йому запобіжного заходу.

Разом з тим, з оглянутого обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 не був засуджений на території України, стороною обвинувачення протягом тривалого часу (знаходження кримінального провадження в суді) не надано суду жодних доказів наявності судимостей у останнього в Республіці Білорусь, чи іншій країні. Обвинувачений ОСОБА_8 , як встановлено з дослідженої судом заяви ОСОБА_10 , має місце проживання в Україні, а саме: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вказані обставини і те, що в клопотаннях сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою майже протягом півтора року містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування до нього судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто без належного доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків з часом, суд приходить до висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою і що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч.5ст.194 КПК України.

На підставівикладеного,керуючись: ст.177, ст.178, ст.181, ст.193,ст.194, ст.195, ст.196, ст.202 КПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів відмовити.

Задоволити клопотання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 .

Замінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, з 11 жовтня 2021 року до 11 грудня 2021 року включно.

Відповідно до ч.5ст.194 КПК Українипокласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

прибувати на виклик до суду на першу вимогу;

цілодобово не залишати місце свого проживання без дозволу суду;

утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт або інші документи, що дають право на виїзд з України;

носити електронний засіб контролю.

Ухвалу передати для виконання до Луцький РВП ГУНП у Волинській області, тобто за місцем фактичного перебування (ДУ "Луцький СІЗО") обвинуваченого ОСОБА_8 та Запоріжський РВП ГУНП у Запорізькій області.

Згідно вимог ч.4 ст.181КПК України орган поліції, зобов`язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої змінено запобіжний захід на домашній арешт і повідомити про це суд.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.202 КПК Україниобвинуваченого ОСОБА_8 , негайно доставити за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити його з-під варти.

Строк дії ухвали встановити до 11 грудня 2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_1

Судді підписи ОСОБА_11

ОСОБА_3