Рішення

від 05.10.2021 по справі 187/528/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/528/21

2/0187/295/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Дудка В.В., за участі представника позивача адвоката Московчука А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Московчук А.М. з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя була власником земельної ділянки площею 6,5516 га з кадастровим номером 1223781400:02:036:0004, земельної ділянки площею 3,7009 га з кадастровим номером 1223781400:02:037:0003 та житлового будинку АДРЕСА_1 .

06.05.2011 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно позивачці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під № 433.

При зверненні до Петриківської державної нотаріальної контори 02.03.2021 позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 06.05.2011, на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що вчинення такої дії суперечить законодавству України (нечинність заповіту).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки та житловий будинок, що належали ОСОБА_3 .

Отримавши відмову від нотаріуса, позивач вимушена звертатись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи тим, що пропустила встановлений шестимісячний строк звернення до нотаріуса через юридичну необізнаність, та введення на території України карантину, яким було обмежено, а деякий час навіть повністю заборонено переміщення між містами.

З огляду на викладене, заявник просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк у два місяця для подання нею заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

30.04.2020 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.05.2021 від представника відповідача адвоката Василевської А.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, а 03.06.2021 доповнення до відзиву, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити. Заперечуючи підстави заявленого позову вказала, що оскільки чинність заповіту від 06.05.2011 № 433 скасована наступним заповітом від 24.12.2015 №1066, то позивач на час відкриття спадщини втратила статус спадкоємця. Саме у зв`язку з втратою чинності заповіту від 06.05.2011 № 433 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини на ім`я позивача, а не у зв`язку з пропуском останньою строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того представник відповідача вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач не є поважними та не могли вплинути на можливість для подачі такої заяви.

22.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Василевська А.А. надала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Заслухавши представника позивача і дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1. ст.13 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії заповіту, посвідченого Петриківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області від 06.05.2011 за № 433 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 .

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Петриківської державної нотаріальної контори від 02.03.2021 слідує, що позивачка до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим 06.05.2011, на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулася, в особі її представника адвоката Московчука А.М. 16.02.2021. Їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що спадкоємець не подав доказу прийняття спадщини протягом встановленого законом терміну, не подав доказів родинного зв`язку та права на обов`язкову частку у спадкуванні, не подано оригіналу заповіту та документів, що підтверджують право власності на спадкове майно. Крім того, за даними спадкової справи, заведеної на майно померлої ОСОБА_3 , наявні нові заповіти, які складені пізніше не на користь ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом не закликається до спадкоємства за заповітом від 06.05.2011 у зв`язку з його нечинністю.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру ОСОБА_3 після складання заповіту 06.05.2011 за № 433 двічі складала нові заповіти : 13.02.2015 за № 10 та 24.12.2015 за № 1066.

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Таким чином на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 чинним є лише заповіт від 24.12.2015 за № 1066.

Згідно копії заповіту, посвідченого у Подільській сільській раді Золотінського району Черкаської області від 24.12.2015 за № 1066 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що відповідач ОСОБА_2 отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що належало ОСОБА_3 , зокрема на земельну ділянку площею 6,5516 га з кадастровим номером 1223781400:02:036:0004, земельну ділянку площею 3,7009 га з кадастровим номером 1223781400:02:037:0003 та житловий будинок АДРЕСА_1 .

За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом через свого представника Московчука А.М. звернувся 16.02.2021, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

За роз`ясненнями, наданими судам в Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п. 24).

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Вказане відповідає правовим висновкам у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поважність причин для пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивач обґрунтовує своєю юридичною необізнаністю а також великою відстанню між його місцем проживання (Херсонська область) і місцем прийняття спадщини (Дніпропетровська область), що ускладнювало спадкоємцю можливість здійснити виїзд до нотаріуса під час карантинних заходів через розповсюдження covid-19.

Як слідує з вищенаведеної практики Верховного Суду, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не може вважатися поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини.

Що стосується карантинних заходів через розповсюдження covid-19 та значну відстань між місцем проживання позивача і місцем прийняття спадщини, на що позивач посилається як на додаткову підставу для пояснення поважності причин для пропуску строку для прийняття спадщини, то на думку суду вказані обставини не можуть бути визнаними судом такими, що створили для позивача не переробні та істотні труднощі для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати таку заяву як через свого представника так і засобами поштового зв`язку. Доказів, які б свідчили про зупинку роботи органів нотаріату за його місцем проживання та місцем відкриття спадщини чи відділень поштового зв`язку в період карантинних заходів через розповсюдження covid-19, позивачем надано не було.

Таким чином, вищевказані обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи поважність причин для пропуску строку для прийняття спадщини, не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

За вказаного позовні вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Суддя: В. О. Говоруха