Постанова

від 31.01.2022 по справі 187/528/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/168/22 Справа № 187/528/21 Головуючий упершій інстанції: Говоруха В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Ситнику Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя була власником земельної ділянки площею 6,5516 га з кадастровим номером 1223781400:02:036:0004, земельної ділянки площею 3,7009 га з кадастровим номером 1223781400:02:037:0003 та житлового будинку АДРЕСА_1 . 06.05.2011 ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно позивачці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під № 433. При зверненні до Петриківської державної нотаріальної контори 02.03.2021 позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 06.05.2011, на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що вчинення такої дії суперечить законодавству України (нечинність заповіту). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки та житловий будинок, що належали ОСОБА_4 . Отримавши відмову від нотаріуса, позивач вимушена звертатись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи тим, що пропустила встановлений шестимісячний строк звернення до нотаріуса через юридичну необізнаність, та введення на території України карантину, яким було обмежено, а деякий час навіть повністю заборонено переміщення між містами. Тому позивач просить визначити їй додатковий строк у два місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії заповіту від 06.05.2011, посвідченого Петриківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за №433 ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 (а.с.7).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Петриківської державної нотаріальної контори від 02.03.2021 ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим 06.05.2011, на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 звернулася, в особі її представника адвоката Московчука А.М. 16.02.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що спадкоємець не подав доказу прийняття спадщини протягом встановленого законом терміну, не подав доказів родинного зв`язку та права на обов`язкову частку у спадкуванні, не подано оригіналу заповіту та документів, що підтверджують право власності на спадкове майно. Крім того, за даними спадкової справи, заведеної на майно померлої ОСОБА_4 , наявні нові заповіти, які складені пізніше не на користь ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом не закликається до спадкоємства за заповітом від 06.05.2011 у зв`язку з його нечинністю (а.с. 8).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру ОСОБА_4 після складання заповіту 06.05.2011 за №433, двічі складала нові заповіти: 13.02.2015 за №10 та 24.12.2015 за №1066 (а.с. 41-44).

Отже, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 чинним є лише заповіт від 24.12.2015 за №1066.

Відповідно докопії заповітувід 24.12.2015за №1066,посвідченого Подільськоюсільською радоюЗолотоніського районуЧеркаської області, ОСОБА_4 навипадок своєїсмерті заповілавсе належнеїй майно ОСОБА_3 (а.с. 28).

З витягів Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що належало ОСОБА_4 , зокрема на земельну ділянку площею 6,5516 га з кадастровим номером 1223781400:02:036:0004, земельну ділянку площею 3,7009 га з кадастровим номером 1223781400:02:037:0003 та житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При розгляді таких справ суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх

сукупності; встановивши, що позивач претендує на спадкування, проте заповіт, який складався на позивачку є нечинним, оскільки складено новий заповіт на відповідача; приймаючи до уваги, що у позивачки немає статусу спадкоємця; встановивши, що позивачем не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк; встановивши, що позивачем суттєво порушено шестимісячний строк для прийняття спадщини, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність точної дати смерті заповідача та юридичну необізнаність апелянта, через що, вона не подала відповідної заяви до нотаріуса, є безпідставними, оскільки вказані причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними.

Посилання апелянта на те, що на території України був введений карантин, а також те, що особа знаходиться у віці, які перебувають в зоні ризику на захворювання covid-19, тому вона не мала можливості звернутися до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини, що є на її думкою поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини колегією суддів не приймаються.

Перебування особи на карантинних заходах, як причина пропуску строку для прийняття спадщини, не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, чого позивачем доведено не було.

Доказів того, що ОСОБА_1 не могла доїхати до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, через встановлені урядом чи органами місцевого самоврядування карантинних обмежень, останньою суду не надано. Крім того, позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою, оскільки дія цих організацій не була обмежена карантинними заходами.

Доводи апеляційноїскарги недають підставдля висновкупро неправильнезастосування районнимсудом нормматеріального правата порушеннянорм процесуальногоправа,яке призвелоабо моглопризвести донеправильного вирішеннясправи,а лишезводяться допереоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від05жовтня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова