Рішення

від 05.10.2021 по справі 636/4607/19

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4607/19

Провадження № 2/636/323/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання Гуслєвої М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора Шаровкіна Володимира Михайловича про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до СТОВ Маяк в особі директора Шаровкіна В.М., в якій просить:

- припинити, шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки без номеру без дати, укладений між нею та СТОВ Маяк в особі директора Шаровкіна В.М., зареєстрований в ДРРП 24.04.2014 року за №5460309, у відношенні земельної ділянки площею 3,6791 гектарів, кадастровий №6325484000:01:000:0750, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, та скасувати його реєстрацію;

-стягнути зі СТОВ Маяк на користь позивача понесені нею судові витрати у розмірі 3368,40 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цю земельну ділянку вона передала в оренду СТОВ Маяк , з щорічною виплатою орендної плати. Згодом вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою про збільшення розміру орендної плати, проте відповідачем у цьому їй було відмовлено.

В рамках справи заявлено вимогу припинити, шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасувати його реєстрацію, на підставі того, що відповідачем допущені істотні порушення умов договору, а саме відповідач не дотримується екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів. Також позивач зазначає про порушення відповідачем допустимих норм періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі. Неспроможність відповідача збільшити розмір орендної плати позивач прямо пов`язує з невиконанням орендатором обов`язків щодо дотримання режиму використання земель. Згідно з даними агрохімічного паспорта, виготовленого на замовлення позивача Харківською філією ДУ Держгрунтохорона , встановлено погіршення показників родючості ґрунту належної їй земельної ділянки у порівнянні з 2011 роком.

Посилаючись на невиконання орендарем умов договорів оренди землі, а також порушення норм земельного та екологічного законодавства, зокрема, положень статті 35 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV Про охорону земель (далі - Закон № 962-IV), статей 5, 22, 124, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 15, 24, 25, 32 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі , в реакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - Закон № 161-XIV), статті 626, 627, 651, 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки через некомпенсовані втрати гумусу відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту, що є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки, позивач просила припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки та скасувати його реєстрацію.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначав, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки вважає, що жодних підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку не має, і позивачем не доведено наявність існування таких підстав шляхом надання суду належних та достатніх доказів. Представник відповідача категорично не погоджується з тим, що саме з вини орендаря відбулося погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту на земельній ділянці позивача.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача подав клопотання відповідно до якого просив провести розгляд справи без його участі, а позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився подав клопотання відповідно до якого просив провести розгляд справи без його участі проти позову заперечував.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 6325484000:01:000:0750, площею 3,6791 гектарів, яка знаходиться на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказану земельну ділянку позивач передала в оренду на 10 років СТОВ Маяк , з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, про що було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 24.04.2014 в установленому законом порядку. Орендна плата сплачувалась орендарем в строки та в повному обсязі.

У кінці 2017 року позивач звернулася до відповідача з Вимогою без дати та номеру відповідно до змісту якого вимагала від відповідача внести зміни в п. 8 Договору оренди, змінивши розмір орендної плати з 3% на 11%.

Отримавши відмову від СТОВ Маяк , через економічно необґрунтовану та неприйнятну пропозицію, позивач направила на адресу відповідача другого листа від 15.12.2017 в якому запропонувала, з огляду на відсутність згоди на збільшення розміру орендної плати до 11%, розірвати достроково укладений між позивачем та відповідачем договір оренди в досудовому порядку. На вказаний лист СТОВ Маяк надало обґрунтовану відповідь, у якій із посиланням на норми законодавства, та враховуючи, що розірвання належним чином укладеного договору в односторонньому порядку не допускається відмовив в достроковому розірванні договору.

При цьому жодних претензій, щодо погіршення стану родючості земельної ділянки, або наявності порушень умов використання земельної ділянки з боку відповідача позивач в цих листах не висловлювала, та жодних вимог до СТОВ Маяк з цього приводу не пред`являла.

На весні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора Шаровкіна Володимира Михайловича про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 серпня 2018 року (головуючий суддя Гуменний З.І.) та Постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року по справі №636/851/18 у задоволенні позову було відмовлено через його необґрунтованість та безпідставність

В розглядуваній позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не дотримується екологічної безпеки землеробства та збереження родючості ґрунтів, так як вирощував у 2015 році, 2017 році та 2018 році - соняшник.

При цьому наводячи доводи про те, що відповідач не дотримується екологічної безпеки землеробства та збереження родючості ґрунтів, так як вирощував у 2015 році, 2017 році та 2018 році - соняшник, і визначаючи вказані обставини як фактичну підставу позову, в обґрунтування наявності юридичної підстави позову (які в сукупності дають право особі звернутися до суду) посилається, зокрема, на положення ст. 35 ЗУ Про охорону земель .

Також позивач в обґрунтування позову посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах .

Дослідивши обставини справи суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів N 1443-УІ ( 1443-17 ) від 04.06.2009 р. статтю 30 Закону України Про охорону земель , яка встановлює перелік нормативів в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів і вказує, що ці нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, було доповнено новим абзацом п`ятим частини першої і до переліку існуючих нормативів в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів були внесені ще одні нормативи - нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах

Також, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів N 1443-УІ Закон України Про охорону земель було доповнено статтею 33-1 Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно- сільськогосподарських регіонах , згідно з якою нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втрат, і родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми (ч. 1 ст. 33-1 ЗУ Про охорону земель ); Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах (ч. 2 ст. 33-1 ЗУ Про охорону земель ).

У зв`язку з доповненням статті 30 Закону України Про охорону земель , а саме встановленням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, а також у зв`язку з доповненням Закону України Про охорону земель статтею 33-1 Кабінет Міністрів України своєю постановою від 11 лютого 2010 р. № 164 затвердив Нормативи оптимальній співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 № 191 -VIII було виключено абзац п`ятий частини першої статті 30 Закону України Про охорону земель , тобто виключений абзац, який встановлював нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Також, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 № 191- VIII було виключено у Законі України Про охорону земель статтю 33-1.

Отже, починаючи з 05 березня 2015 року (тобто з дня набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) ) закон не передбачає існування нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 № 191-VIII нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах суперечить Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , бо встановлює не передбачені законом (скасовані вказаним Законом України) нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Починаючи з 05 березня 2015 року (тобто з дня набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) ) затверджені Постановою Кабінету Міністрів України віл 11 лютого 2010 р. № 164 Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах не є обов`язковими для застосування, а носять лише рекомендаційний характер.

Підставами позову зазначеними позивачем є порушення відповідачем сівозміни у 2015, 2017, 2018 роках, тобто тоді, коли статтю 33- 1 Закону України Про охорону земель було вже виключено з закону, і тому ця стаття не може бути застосована до спірних правовідносин: окрім того, само по собі здійснення чи не здійснення сівозмін не є доказом погіршення родючості ґрунтів та недотримання режиму використання земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону земель родючість ґрунту - це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту. Погіршення родючості ґрунтів є категорією порівняльною, і для її застосування необхідно порівнювати існуючу родючість ґрунту з родючістю, яка існувала раніше. Сівозміни не дають відповіді на питання, яка родючість ґрунту, і тому вони не можуть бути доказом погіршення родючості.

Суд зазначає, що фактичні обставини даної справи, суттєво відрізняються від фактичних обставин у справі № 541/555/16-ц (провадження 61-2386 св 18), на яку посилається позивач як на судову практику.

Так, Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 541 /555/16- ц (провадження 61-2386 св 18), вказав: Відповідно до статті 33-1 Закону України Про охорону земель , яка була чинною з 4 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно- сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості грунтів внаслідок грунтовтоми. ... Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрСП Гарант-2005 . на території земельних ділянок , що передані йому позивачами в оренду, вирощував у 2013 році - кукурудзу: у 2014 році - кукурудзу: у 2015 році - соняшник. ... Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування у часі і просторі. ... Доводи касаційної скарги про те. що судами помилково застосовано положення статті 33-І Закону України Про охорону земель , яка виключена на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) є необґрунтованими, оскільки в період її чинності вона регулювала спірні правовідносини .

Таким чином, спірні правовідносини у справі № 541/555/16-ц стосувались порядку сівозмін у 2013-2015 роках, коли статтею 30 Закону України Про охорону земель ще встановлювалися нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах і в Законі України Про охорону земель ще існувала та була чинною стаття 33-1 Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах .

З урахуванням фактичних обставин справи скарга приватного сільськогосподарського підприємства Гарант-2005 була Верховним Судом залишена без задоволення саме тому, що на час спірних правовідносин в Законі України Про охорону земель ще існували норми стосовно нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, які діяли та регулювали спірні правовідносини.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються порядку сівозмін у 2015, 2017, 2018 роках, і на час спірних правовідносин в Законі України Про охорону земель вже не існує статті 33-1 Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно- сільськогосподарських регіонах та інших правових норм, що стосуються нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно- сільськогосподарських регіонах ( вказані норми скасовані з 05 березня 2015 року, тобто з дня набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , який виключив ці норми з Закону України Про охорону земель ).

Скасовані норми закону, які до свого скасування регулювали правовідносини стосовно нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, не можуть застосовуватись до правовідносин стосовно сівозмін в 2015, 2017-2018 роках.

Окрім того, договір оренди, що укладений між позивачем та відповідачем, не регламентує порядок сівозмін й агротехніки.

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (без конкретизації вирощування якої рослинницької сільськогосподарської продукції буде відбуватись).

Тобто, договором не конкретизовано вид рослинницької сільськогосподарської продукції, вирощування якої передбачено на спірній земельній ділянці.

Сам по собі факт погіршення стану родючості земельної ділянки позивача, навіть якби він в дійсності існував би та був би доведений позивачем в суді, не був би підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, без з`ясування причин такого погіршення та наслідків такого погіршення.

До матеріалів справи так і не було надано доказів щодо порушення умов договору з боку відповідача.

Підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені п. 33 Договору, яким зокрема передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Те саме положення закріплено в ст. 32 ЗУ Про оренду землі , відповідно до якого на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом Українита іншими законами України.

Доводи позивача про порушення з боку орендаря норм ст. 24 Закону України Про оренду землі та порушення норм ст. 35 Закону України Про охорону земель щодо організації порядку сівозміни на земельній ділянці, переданій в оренду, що призводить до виснаження землі та зниження родючості ґрунтів, не підтверджені доказами.

В матеріалах справі відсутні відомості про те, що на момент укладання спірного договору оренди та передачі позивачем спірної земельної ділянки в користування відповідачу робились дослідження стану її родючості.

Порівняння, яке навидить позивач та яке міститься в доданих нею доказах між станом земельної ділянки в 2011 році та її станом в 2018 році жодним чином не враховує та не показує стан земельної ділянки саме на 2014 рік (дату укладення договору між сторонами).

Стосовно доданих Позивачем доказів необхідно зазначити наступне..

Відповідно до ст.. 1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачою агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Із агрохімічного паспорта наданого позивачем вбачається, що в ньому зафіксовані лише поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів. Даних про початкові рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів земельної ділянки позивача, на момент укладення договору оренди з відповідачем, наданий паспорт не містить.

Позивач в позові зазначає, що … згідно до даних Агрохімічного паспорта № НОМЕР_1 встановлено погіршення показників родючості ґрунту у порівнянні з 2011 роком . Проте наданий паспорт не містить цих даних, не містить висновків про погіршення показників та взагалі не містить даних за 2011 рік. Інших належних документів (наприклад Агрохімічного паспорта за 2011 рік) Позивач не надала.

Далі позивач посилається на п. 15 Договору оренди, і зазначає, що однією з умов використання земельної ділянки є не допустимість погіршення її стану та родючості.

При цьому з самого договору не вбачається даних які б фіксували стан родючості земельної ділянки на момент передачі її в оренду відповідачу. Жодних додатків в яких би були зазначені вихідні дані про стан родючості земельної ділянки договір на момент укладення не містив. Позивачем не надано суду доказів того, що під час укладення договору оренди у 2014 році вміст гумусу на спірній земельній ділянці відповідав рівню 3,0%, та іншим показникам.

Відповідно до п. 1.2. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки від 11.10.2011 N 536, (далі Наказ N 536) Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до п. 1.3. Наказу N 536, Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 1.5. Наказу N 536, Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Відповідно до п. 2.1. Наказу N 536, Завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності, а також умов для раціонального використання мінеральних, органічних добрив у господарствах всіх форм власності, збереження від забруднення, відтворення їх родючості.

Відповідно до п. 3.2. Наказу N 536, Результати агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення використовуються при проведенні грошової (нормативної та експертної) оцінки земель, визначенні розмірів плати за землю, плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, коригуванні агротехнологій і сівозмін, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території, моніторингу земель та ґрунтів, визначенні сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування та придатності для ведення органічного землеробства, розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.3. Наказу N 536, Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку нормативів граничнодопустимого забруднення ґрунтів, якісного стану ґрунтів, показників деградації земель та ґрунтів, оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, які встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів унаслідок ґрунтовтоми, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.4 Наказу N 536, Відомості щодо рівнів забезпечення поживними речовинами ґрунтів та забруднення токсичними речовинами і радіонуклідами вносяться до агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки кожні 5 років.

Окремо заміри вмісту гумусу та інших речовин на земельній ділянці Позивача на момент укладення договору не проводилися, тому надані докази не доводять не виконання орендарем своїх обов`язків за договором. Як бачимо вимоги п.3.4. Наказу №536 також не виконувались. Обстеження проводяться кожні 5 років, отже наступне з яких на земельній ділянці позивача після 2011 року мало бути проведено 2016 році, доказів проведення якого матеріали справи не містять..

Крім того, Висновок за результатами лабораторного обстеження викликає сумніви стосовно періоду проведених досліджень, часу та місця відібрання зразків ґрунту. Він містить лише загальні фрази, без будь якої конкретизації проведеного дослідження, що робить неможливим для суду проведення перевірки дотримання спеціалістами Методики відбору грунту для проведення аналізу його родючості.

У Висновку та Агрохімічному паспорті відсутні відомості щодо динаміки еколого-агрохімічних показників за періодами дослідження (2011-2018 р.р.) відсутні відомості про час, місце та порядок відібрання зразків. Сам висновок охоплює період (2011-2014 роки) не охоплений договором оренди.

Позивачем не надано суду агрохімічного паспорту станом на 2014 рік, тобто на момент укладення Договору оренди, так само не надано будь-яких інших доказів на підтвердження недотримання орендарем екологічного землеробства, що призвело б до погіршення стану земельної ділянки.

Як вбачається з табличних матеріалів досліджень, що є додатком до висновку Харківської філії ДУ Держгрунтохорона (аркуш 6 табличних матеріалів), при дослідженнях порівнювалися агрохімічні показники за 2011 та 2018 роками Контуру 31 площею 11,044 га, до якого відносяться земельна ділянка кадастровий №6325484000:01:000:0750 - 3,6791 га, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий №6325484000:01:000:0399 - 3,6849 га ,яка належить ОСОБА_2 , кадастровий №6325484000:01:000 : 0387 - 3,68 га, яка належить ОСОБА_3 .

Однак вказані земельні ділянки, сумарна площа яких дійсно складає 11,044 га, не мають між собою спільних меж, тому не можуть і не могли утворювати для обстеження Контур 31 площею 11,044 га ані в 2011 році, ані в 2018 році.

Для утворення спільного контуру площею 11,044 га три земельні ділянки повинні бути суміжними та мати спільні межі.

Для встановлення змін родючості ґрунту шляхом порівняння середньозважених показників родючості необхідно проводити порівняння значень цих показників для ґрунтових контурів або земельних ділянок, що мають однакову площу або невеликі відмінності за площею.

Отже, не зрозуміло чому до спільного Контуру 31 віднесені земельні ділянки, які не є суміжними та не мають спільних меж, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України .

Окрім того, документи які додані позивачем містять і інші суперечності. Так із Довідки від 09.10.2018 р. №158-19/02/245 вбачається, що по контуру 31 (до якого віднесена земельна ділянка Позивача) станом на 2011 рік вміст гумусу складав 4,2 %. А ось із додатків до Висновку від 16.11.2018 р. вбачається, що станом на 2011 рік по контуру 31 вміст гумусу був 3,0 %. Наведені невідповідності викликають сумнів у достовірності даних відображених в цих документах, виданих однією і тією установою.

Твердження позивача про погіршення агрохімічного стану та родючості ґрунту на її земельній ділянці станом на 2018 рік порівняно з 2011 роком не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами з огляду на наступне.

Відповідно до чинної в Україні нормативної бази, родючість ґрунту встановлюється за показниками родючості (ДСТУ 4362 Якість ґрунту. Показники родючості ґрунтів ). Під час агрохімічної паспортизації визначають значення основних з них, а саме: вмісту гумусу, рН, лужногідролізованого азоту, рухомих сполук фосфору, калію, сірки, мікроелементів, а також деяких токсикантів, що обмежують родючість.

Внаслідок того, що раніше до 2018 року обстеження земельної ділянки кадастровий № 6325484000:01:000:0750 площею 3,6791 га не проводилося та агрохімічний паспорт на вказану ділянку не складався, на підставі середньозважених величин за 2018 роком обстеження показників стану ґрунту земельної ділянки кадастровий № 6325484000:01:000:0750 площею 3,6791 га, які містяться в агрохімічному паспорті № НОМЕР_1 , виготовленому на замовлення Позивача Харківською філією ДУ Держгрунтоохорона , неможливо зробити висновки про погіршення стану агрохімічних показників та родючості ґрунту на вказаній земельній ділянці кадастровий № 6325484000:01:000:0750 площею 3,6791 га порівняно з попередніми роками.

Отже, стверджувати, що причиною зниження родючості ґрунту є господарська діяльність орендаря без проведення відповідної експертизи не можна. Якщо б і мали місце суттєві зміни якісних характеристик ґрунтового покриву у бік погіршення, то позивач мав би довести суду, що це відбулось саме з вини відповідача та у зв`язку з порушенням ним Договору оренди.

Таким чином, суд не може визнати належними надані позивачем докази на підтвердження факту порушення відповідачем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів з урахуванням приписів ст. 78 ЦПК України та п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , згідно яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав доказів наявності підстав припинення договору оренди, передбачених ЗК України та ЗУ Про оренду землі . Положення Договору передбачають, що договір оренди припиняється за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та у разі випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом. Наявність підста для припинення договору оренди, передбачених п.33 Договору оренди землі позивач суду не довів.

Щодо практики на яку посилається Позивач в позові необхідно зазначити наступне.

Постанова ВСУ від 20 січня 2016 року по справі №6-1998цс15 вказує, що підприємство Відповідач …протягом тривалого часу земельні ділянки не обробляло, посів сільськогосподарських культур не здійснювало, заходів боротьби з бур`янами не застосовувало, унаслідок чого земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані (забур`янені та заліснені) .

Постанова ВСУ від 20 січня 2016 року по справі №6-1980цс15 містить ті ж самі обставини, які є відмінними від нашої справи: Установивши, що тривалим невикористанням земельних ділянок сільськогосподарського призначення ТОВ "Дністер-Агро" як орендар порушило істотні умови договорів, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, забур`янення і залісення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог .

Отже, правовідносини у даній справі та справах, у яких винесені постанови ВСУ, на які посилається Позивач в обґрунтування своєї позиції, різняться за своєю суттю та підставами виникнення спору, а це в свою чергу унеможливлює їх застосування у даних правовідносинах.

Окрім того, підставою пред`явлення позову Позивач визначив ст. 32 ЗУ Про оренду землі .

Підставою для розірвання договору оренди за вказаною статтею є невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, проте документи, які покладено в основу рішення суду першої та апеляційної інстанції, відповіді про наявність таких обставин не містять.

Питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, позивачем перед спеціалістами, до яких він звертався в позасудовому порядку, не ставилося, відповіді на нього висновок за результатами лабораторного обстеження якості ґрунтів та порівняльного аналізу агрохімічної паспортизації земель Харківської філії ДУ Держгрунтохорона не містить.

За таких обставин надані позивачем документи не містять посилань на встановлені обставини (істотне перешкоджання передбаченому договором використанню земельної ділянки), які відповідно до Закону України Про оренду землі та умов договору оренди є підставою для його розірвання.

Вказаний висновок та правова позиція щодо застосування ст. 32 ЗУ Про оренду землі міститься в Постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №143/1205/16-ц провадження № 61-29797 св 18 і відповідно має бути згідно ч. 6 ст. 13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів врахований іншими судами при застосуванні цієї норми права.

Отже, позивач повинен довести не тільки сам факт погіршення стану родючості земельної ділянки, але і належним чином довести, що погіршення стану родючості земельної ділянки є таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Позивач не доказав існування вказаних обставин належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Як передбачено ст.ст.15 , 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження позивача щодо того, що сам по собі агрохімічний паспорт 2018 року та висновок Харківської філії ДУ Держгрунтохорона містять всі необхідні дані щодо фактичного агрохімічного і екологічного стану ґрунту, і можуть свідчити про погіршення стану ґрунту земельної ділянки належної позивачу порівняно з 2011 роком, які дають підстави для розірвання договору із застосуванням ст. 32 ЗУ Про оренду землі без з`ясування питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Окрім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладений в Постанові від 12 серпня 2020 року справа № 636/5001/18 провадження № 61-19288св19 відповідно до змісту якого суд у подібній справі має перевірити належним чином чи внаслідок порушення умов договору оренди зі сторони орендаря відбулось пошкодження об`єкта оренди, що перешкоджає (унеможливлює) його використання за цільовим призначенням, з`ясувати причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю орендаря та погіршенням родючості землі в межах відповідної земельної ділянки, встановити на підставі поданих сторонами доказів, чи станом на 2011 рік землекористувачем спірної земельної ділянки був саме орендар, який здійснював сільськогосподарську діяльність на цій ділянці позивача. Відповідно до змісту постанови, суд має врахувати, чи передбачає спірний договір такі умови для розірвання договору як пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки. Суд має звернути належну увагу на розбіжність між показниками родючості ґрунту належної позивачеві земельної ділянки за наданими ним агрохімічним паспортом і висновком лабораторного обстеження якості ґрунтів та результатами агрохімічного аналізу ґрунту вказаної земельної ділянки, проведеного на замовлення відповідача.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що перевірка стану земельної ділянки в подібній справі можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області екології та ґрунтознавства.

Суд зазначає, що на підтвердження факту погіршення показників родючості ґрунту належної позивачу земельної ділянки позивач посилається на данні Агрохімічного паспорта № НОМЕР_1 відповідно до якого вміст гумусу на її земельній ділянці станом на 2018 рік становить 2,26 %.

Так як, Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу, за переконанням відповідача, не відповідає тому стану, що зафіксований в Агрохімічному паспорті поля та Висновку за результатами лабораторного обстеження як погіршення (деградації) через дегуміфікацію (втрати гумусу) та виснаження, відповідач замовив в незалежній лабораторії дослідження з агрохімічного аналізу ґрунту земельної ділянки позивача.

Відповідно до Результатів дослідження було встановлено, що вміст гумусу на земельній ділянці позивача становить 3,9 %.

В зв`язку з значним розрізом між даними наведеними в доказах поданих позивачем та доказах поданих відповідачем щодо Агрохімічного стану та стану родючості ґрунту на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу, а також враховуючи, що перевірка стану земельної ділянки в даному випадку можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області екології та ґрунтознавства, судом за клопотанням сторони відповідача відповідно до процесуального законодавства було призначено судову еколого-ґрунтознавчу експертизу.

Проте, експертиза проведена не була в зв`язку з не проведенням її оплати. Як було зазначено представником позивача вартість проведення експертизи виявилась завеликою для відповідача.

Клопотання про проведення еколого-ґрунтознавчої експертизи стороною позивача не заявлялось. Сторонами по справі інші висновки експертів з питань що стосуються предмету та підстав позову не надані.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування обставин, якими особа обґрунтовує свої позовні вимоги покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ст. 81 ЦПК України, суд робить висновок, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо порушення Відповідачем вимог Договору, не довів наявність порушення Відповідачем порядку сівозмін, що саме унеможливлює подальше використання належної йому земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора Шаровкіна Володимира Михайловича про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , ІН НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк , код ЄДРПОУ 30762687, адреса місця знаходження: вул. Шкільна, буд.1, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області.

Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2021 року.

Суддя: С.А. Оболєнська