Постанова

від 04.10.2021 по справі 914/1985/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. Справа №914/1985/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

О.І. Матущак,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздичів» б/н від 03.02.2021 року (вх. № 01-05/803/21 від 02.03.2021 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2021 року (суддя З.В. Горецька; повний текст рішення складено 15.01.2021 року)

у справі № 914/1985/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Інтеграл» (надалі ТзОВ БМК «Інтеграл» )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздичів» (надалі ТзОВ «Гніздичів» )

про стягнення 442303,22 грн.,

за участю:

від позивача: Гейшев О.О. - адвокат (ордер серія ВС №1095470 від 06.09.2021 року);

від відповідача: Чечелюк О.Ю. - адвокат (ордер серія АС №1025083 від 03.09.2021 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

06.08.2020 року ТзОВ БМК «Інтеграл» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Гніздичів» про стягнення 381765,00 грн. - основного боргу, 16572,77 грн. - пені, 19705,00 грн. - 3% річних, 24260,45 грн. - інфляційних втрат (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2018 року надіслано відповідачу для перевірки та підписання акт №1 «Влаштування підпірної стіни навісу» від 26.11.2018 року на суму 2066765,00 грн. по договору №23-0418 від 23.04.2018 року. Відповідач висловив заперечення на акт №1 від 26.11.2018 року лише 10 квітня 2019 року. Вважає, що відповідач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), отже такий не звільняється від обов`язку оплати роботи, виконані за договором підряду. Враховуючи перераховані відповідачем кошти на загальну суму 1685000,00 грн., станом на 01.06.2020 року розмір заборгованості перед Товариством становить 381765,00 грн. Звертає увагу на наявність рішення суду у господарській справі №914/1389/19, яким встановлено обставину про виконання підрядних робіт на суму 2066765,00 грн. Тому у ТзОВ «Гніздичів» є зобов`язання по сплаті різниці між сплаченим авансом в сумі 1685000,00 грн. та вартістю виконаних робіт по акту №1 від 26.11.2018 року - 2066765,00 грн., яка становить 381765,00 грн. Також позивач заявив до стягнення з відповідача 16572,77 грн. пені, 19705,00 грн. 3% річних та 24260,45 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 34360/20 від 30.11.2020 року) відповідач заперечив проти задоволення позову, стверджуючи, що в акті №1 «Влаштування підпірної стіни навісу» від 26.11.2018 року, позивач вказав роботи, які не передбачені додатком №1 до договору №23-0418, загальна вартість таких робіт 444940,00 грн. Натомість позивач не виконав частину робіт, які передбачені договором, вартістю 700725,00 грн. Зазначає, що 18.04.2019 року надіслав позивачу заперечення на акт №1 «Влаштування підпірної стіни навісу» , а згодом - 18.06.2020 року надав відповідь на претензію, в якій вказав про порушення строків виконання робіт, а також виконання робіт, які не були погоджені сторонами в договорі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.01.2021 року у справі №914/1985/20 (суддя З.В. Горецька) частково задоволено позов ТзОВ БМК «Інтеграл» . Стягнуто з ТзОВ «Гніздичів» на користь ТзОВ БМК «Інтеграл» 381765,00 грн. - основного боргу, 24260,45 грн. - інфляційних втрат, 19705,00 грн. - 3% річних та судовий збір в розмірі 6385,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 26.01.2021 року у справі №914/1985/20 (суддя З.В. Горецька) частково задоволено клопотання ТзОВ БМК «Інтеграл» . Стягнуто з ТзОВ «Гніздичів» на користь ТзОВ БМК «Інтеграл» 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 23.04.2018 року між ТзОВ Гніздичів (замовник) та ТзОВ БМК Інтеграл (підрядник) укладено договір № 23-0418. В додатку № 1 до договору сторони погодили загальну вартість робіт - 2342950,00 грн. В період з 25.04.2018 року по 20.09.2018 року відповідач на підставі договору № 23-0418 від 23.04.2018 року перерахував позивачу 1685000,00 грн. На виконання договору позивач надіслав відповідачу акт №1 від 26.11.2018 року про приймання-передачу робіт на суму 2066765,00 грн. Відповідач відмовився від підписання цього акту, про що повідомив підрядника своїм запереченням від 10.04.2019 року. Оскільки відповідач, будучи обізнаним про тривале виконання підрядних робіт, після отримання акта приймання-передачі негайно не заявив про будь-які недоліки, а тому втратив право покликатись на такі обставини. Суд врахував наявність рішення суду господарській справі № 914/138/9/19, яким встановлено факт виконання позивачем робіт на підставі договору № 23-0418 від 23.04.2018 року на суму 2066765,00 грн. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у ТзОВ «Гніздичів» є зобов`язання перед ТзОВ БМК «Інтеграл» по оплаті різниці між сплаченим авансом в сумі 1685000,00 грн. та загальній сумі по акту №1 «Влаштування підпірної стіни навісу» від 26 листопада 2018 року - 2066765,00 грн., яка становить 381765,00 грн. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що задоволенню підлягають інфляційні втрати 24260,45 грн. та 3% річних 19705,00 грн. Пеня задоволенню не підлягає, оскільки розрахована з пропуском шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2021 року у справі №914/1985/20, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу на те, що в додатку № 1 до договору № 23-0418 від 23.04.2018 року сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 2342950,00 грн. На виконання умов договору Товариство перерахувало позивачу 1685000,00 грн. Покликається на те, що в акті №1 «Влаштування підпірної стіни навісу» від 26.11.2018 року, позивач вказав про виконання робіт, які не передбачені додатком №1 до договору №23-0418, загальна вартість таких робіт 444940,00 грн. Натомість, позивач не виконав частину робіт, які передбачені договором, вартістю 700725,00 грн. Зауважує, що позивач не надав доказів того, що виконані ним роботи, які не передбачені умовами договору, були необхідними або, що їх невиконання унеможливило б виконання договору загалом. Вважає, що позивач безпідставно не виконав частину робіт, передбачених договором , загальною вартістю 700725,00 грн., натомість надав акт №1, в якому вказані роботи на суму 444940,00 грн., що не були погоджені сторонами, тому вартість таких робіт не підлягає стягненню з відповідача в межах виконання зобов`язання за договором № 23-0418 від 23.04.2018 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішеннями судів у господарській справі № 914/1389/19 встановлено, що на підставі договору № 23-0418 від 23.04.2018 року ТзОВ БМК Інтеграл виконало роботи на суму 2066765,00 грн. Відповідно до ст. 75 ГПК України дані обставини не потребують повторного доведення. Відповідно у ТзОВ «Гніздичів» є зобов`язання по сплаті різниці між сплаченим авансом в сумі 1685000,00 грн. та загальній сумі по акту №1 від 26.11.2018 року - 2066765,00 грн., яка становить 381765,00 грн. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2021 року у справі №914/1985/20, апеляційну скаргу ТзОВ «Гніздичів» - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

23 квітня 2018 року між ТзОВ «Гніздичів» (замовник) та ТзОВ «БМК «Інтеграл» (підрядник) укладено договір №23-0418, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи об`єкту «Підпірна стіна навісу» , що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1, смт. Гніздичів, Жидачівський р-н, Львівська обл., а замовник зобов`язується в порядку та на умовах визначених в даному договорі оплатити за виконану роботу (а.с.7-9, т.1).

Згідно з п. 2.1 договору виконані роботи повинні відповідати проекту, затвердженому замовником, вимогам діючих норм та чинному законодавству України.

Термін виконання робіт становить 70 календарних днів з моменту оплати авансу в розмірі 200000,00 грн. згідно п. 3.3 договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються за договірною ціною, визначеною у Додатку № 1 Договірна ціна (який є невід`ємною частиною цього договору). Договірна ціна за цим договором складається з вартості робіт та вартості матеріалів. Загальна сума договору дорівнює договірній ціні, визначеній в додатку № 1 Договірна ціна до цього договору та становить 2342950,00 грн., в тому числі ПДВ - 390491,67 грн.

23.04.2018 року сторони підписали додаток №1 до договору № 23-0418 від 23.04.2018 року (Договірна ціна), в якому погодили перелік робіт, одиниці виміру, кількість, вартість, назву матеріалів та загальну вартість робіт - 2342950,00 грн. (а.с.10, т.1)

У відповідності до п. 3.2 договору оплата за даним договором проводиться в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок пірядника.

В пунктах 3.3-3.9 договору сторони погодили, що перед початком виконання робіт замовник оплачує піряднику аванс у розмірі 200000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33333,33 грн. До 15.05.2018 року замовник сплачує підряднику 200000,00 грн. в тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; до 30.05.2018 року - 200000,00 грн. в тому числі ПДВ - 33333,33 грн., до 15.06.2018 року - 400000,00 грн. в тому числі ПДВ - 66666,67 грн., до 29.06.2018 року - 600000,00 грн. в тому числі ПДВ - 100000,00 грн., до 09.07.2018 року - 200000,00 грн. в тому числі ПДВ - 33333,33 грн., до 16.07.2018 року - 200000,00 грн. в тому числі ПДВ - 33333,33 грн.

За змістом п. 3.10 договору після виконання робіт підрядник надає акт приймання-передачі виконаних робіт, а замовник підписує і оплачує підряднику даний акт, за вирахуванням сум оплачених авансів, протягом 10 банківських днів.

В розділі 4 договору передбачено зобов`язання сторін. Замовник зобов`язаний: своєчасно здійснювати оплату за виконані роботи на умовах, визначених в п. 3 даного договору; приймати виконані підрядником роботи без необгрунтованих зволікань; забезпечити доступ працівників підрядника на територію об`єкта, надати електропідключення для інструментів та механізмів пірядника; забезпечити охорону об`єкта (п.п. 4.1.1-4.1.4 п. 4.1 договору). Підрядник зобов`язаний виконати будівельно-монтажні роботи об`єкта Підпірна стіна навісу , що знаходиться за адресою: смт. Гніздичів, Жидачівський р-н, Львівська обл. відповідно до завдання, затвердженого замовником, вимог діючих норм та чинного законодавства України, при виконанні умов п.4.1

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.4 договору у разі затримки та невиконання умов п.п.3.3 та 4.1 за цим договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки за неоплачені платежі і невиконані зобов`язання.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

На виконання своїх договірних зобов`язань щодо оплати авансу, відповідач в період з 25.04.2018 року по 20.09.2018 року перерахував позивачу грошові кошти в сумі 1685000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 165 від 25.04.2018 року, № 168 від 27.04.2018 року, № 209 від 24.05.2018 року, № 214 від 25.05.2018 року, №270 від 04.07.2018 року, № 275 від 05.07.2018 року, № 336 від 27.07.2018 року, № 342 від 01.08.2018 року, № 346 від 02.08.2018 року, № 355 від 07.08.2018 року, № 378 від 17.08.2018 року, № 386 від 27.08.2018 року, № 397 від 31.08.2018 року, № 417 від 07.09.2018 року, № 421 від 11.09.2018 року, № 453 від 20.09.2018 з призначеннями платежів «оплата будівельно-монтажних робіт згідно договору №23-0418 від 23.04.2018 року» (а.с.11-26, т.1).

Супровідним листом № 29/1 від 29.11.2018 року позивач надіслав відповідачу для перевірки та підписання акт №1 від 26 листопад 2018 року Влаштування підпірної стіни навісу по договору № 23-0418 від 23.04.2018 року на суму 2066765,00 грн. (а.с.27-28, т.1).

Замовник відмовився від підписання акту №1 від 26 листопада 2018 року Влаштування підпірної стіни навісу по договору № 23-0418 від 23.04.2018 року на суму 2066765,00 грн., про що повідомив підрядника в своєму письмовому запереченні на акт від 10.04.2019 року, покликаючись на те, що підрядник не виконав умов п. 2.2 договору, що становить істотне порушення строку виконання робіт, які передбачені умовами договору. Тому залишив без задоволення вимогу про підписання акта № 1 від 26.11.2018 року (а.с.29, т.1).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем контролю за ходом та якістю виконання позивачем робіт за договором № 23-0418 від 23.04.2018 року і впливу на поведінку останнього в разі невиконання/неналежного виконання умов договору.

В судовій справі №914/1985/20 міститься копія постанови Західного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 914/1389/19, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2019 року про відмову в задоволенні позову ТОВ Гніздичів до ТОВ БМК Інтеграл про стягнення 1 685 000, 00 грн. збитків (а.с.46-53, т.1).

В зазначеній справі суд встановив, що замовник протягом тривалого періоду часу свідомо допускав підрядника на об`єкт будівництва, не заперечував проти робіт, які здійснювались підрядником, визнавав їх та проводив систематичну часткову оплату. Сторонами не заперечується факт виконання підрядником робіт на загальну суму 2066765,00 грн.

В письмовій відповіді на претензію позивача про сплату 381765,00 грн. за договором №23-0418 від 23.04.2018 року, відповідач зазначив, що згідно акту № 1 від 26.11.2018 року підрядник всуперч умовам договору і без перегляду за взаємною згодою: додатково закупив арматуру на суму 77440,0 грн, використав бетон на суму 464200,00 грн. та металопрокат на суму 202125,0 грн. Крім того, підрядник без поважних причин не виконав обумовлених договором робіт з монтажу профнастилу стін на суму 53900,00 грн., виготовленя та монтажу трансформаторної галереї на суму 37500,0 грн., монтажу стрічкового конвеєру на суму 45000,00 грн. Підрядник самовільно не узгоджуючи із замовником здійснив роботи по облаштуванню свердловини на суму 178000,00 грн., виготовив та вмонтував колони на суму 44800,0 грн. та виконав роботи з бетонування свердловини на суму 105000,00 грн. Враховуючи викладене відповідач вважає необгрунтованою та такою, що суперечить умовам договору, вимогу позивача про сплату 381765,00 грн. (а.с.30-31, т.1).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач залишив без задоволеня вимогу товариства про сплату 381765,00 грн. заборгованості за догвоором №23-0418 від 23.04.2018 року.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі укладеного між сторонами договору №23-0418 від 23.04.2018 року, позивач 29.11.2018 року надіслав відповідачу акт приймання-передачі робіт на суму 2066765,00 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 914/1389/19, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2019 року про відмову в задоволенні позову ТОВ Гніздичів до ТОВ БМК Інтеграл про стягнення 1 685 000, 00 грн. збитків, встановлено, що замовник протягом тривалого періоду часу свідомо допускав підрядника на об`єкт будівництва, не заперечував проти робіт, які здійснювались підрядником, визнавав їх та проводив систематичну часткову оплату, не заперечував факту виконання підрядником робіт на загальну суму 2066765,00 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач, будучи обізнаним про тривале виконання підрядних робіт, після отримання акта приймання-передачі негайно не заявив про будь-які недоліки. Свої заперечення щодо виконаних позивачем підрядних робіт, відповідач висловив після спливу більше чотирьох місяців з часу отримання акта №1 від 26.11.2018 року Влаштування підпірної стіни навісу , а саме 10.04.2019 року, а тому втратив право покликатись на такі обставини.

Вартість виконаних позивачем підрядних робіт за актом №1 від 26.11.2018 року Влаштування підпірної стіни навісу по договору № 23-0418 від 23.04.2018 року становить 2066765,00 грн. При цьому, відповідач в період з 25.04.2018 року по 20.09.2018 року перерахував позивачу 1685000,00 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 381765,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем заборгованості за договором № 23-0418 від 23.04.2018 року в сумі 381765,0 грн.

Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 381765,00 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строк оплати виконаних підрядних робіт, визначений в п. 3.10 договору № 23-0418 від 23.04.2018 року, позивач нарахував 19705,00 грн. 3% річних за період з 14.12.2018 року по 02.09.2020 року та 24260,45 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року, включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості в цій частині позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно задоволив дану позовну вимогу та стягнув з відповідача на користь позивача 19705,00 грн. 3% річних та 24260,45 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16572,77 грн. пені за період з 28.01.2020 року по 27.07.2020 року, слід зазначити таке.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 укладеного між сторонами договору у разі затримки та невиконання умов п.п.3.3 та 4.1 за цим договором (своєчасне здійснення оплати за виконані роботи), замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки за неоплачені платежі і невиконані зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки заявлена до стягнення пеня розрахована з пропуском шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Суд зауважує, що жодна із сторін не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що у нього не виник обов`язок з оплати виконаних робіт згідно з актом №1 від 26.11.2018 року на суму 2066765,00 грн. у зв`язку з тим, що позивач виконав роботи, які не були погоджені сторонами, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 849 ЦК України та п. 4.1 договору № 23-0418 від 23.04.2018 року, відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю робіт, які виконувались позивачем та впливу в разі невиконання/неналежного виконання умов договору. Такі права замовника реалізуються на власний розсуд. Факт незастосування замовником відповідних заходів щодо підрядника свідчить підтверджує належне виконання останнім робіт за укладеним між сторонами договором.

Крім того, відповідач після отримання від позивача акта №1 від 26.11.2018 року Влаштування підпірної стіни навісу по договору № 23-0418 від 23.04.2018 року, будучи обізнаним про тривале виконання підрядних робіт, після отримання акта приймання-передачі негайно не заявив про будь-які недоліки, а тому втратив право покликатись на такі обставини в силу положень частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздичів» б/н від 03.02.2021 року (вх. № 01-05/803/21 від 02.03.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2021 року у справі №914/1985/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.І. Матущак