Ухвала

від 04.10.2021 по справі 953/2735/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11-сс/818/1790/21 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа №953/2735/21 (провадження 1-кс/953/6753/21) Доповідач ОСОБА_2

Категорія: скарги на бездіяльність

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

заявника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 27.04.2021 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490003475 від 17.12.2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 27.04.2021 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490003475 від 17.12.2020 року.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді,06 вересня 2021 року ОСОБА_7 , звернуся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді, скасувати повідомлення йому про підозру від 27.04.2021 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255-3 КК України у кримінальному провадженні №12020220490003475 від 17 грудня 2020 року та зобов`язати уповноважену особу внести відомості до ЄРДР щодо скасування повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255-3 КК України у кримінальному провадженні №12021220000000599 від 27 квітня 2021 року та щодо скасування повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255-3 КК України у кримінальному провадженні №12020220490003475 від 17 грудня 2020 року.

В обґрунтуванняапеляційної скарги ОСОБА_7 посилається нате, що повідомлення про підозру йому оголошувалося 27.04.2021 року, але не вручалося, виключно в рамках кримінального провадження №12020220490003475 від 17.12.2020 року, а повідомлення про підозру в кримінальному провадженні №12021220000000599 від 28.04.2021 року йому взагалі не оголошувалося та не вручалося, а лише оголошено про завершення досудового розслідування та забезпечено доступ до частини матеріалів. Двомісячний строк досудового розслідування з моменту повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 12020220490003475 від 17.12.2020 року закінчився 27.06.2021року, обвинувальний акт не складений та не направлений до суду. Тому, апелянт звернувся зі скаргою на повідомлення про підозру від 27.04.2021 року.

На думку апелянта, в межах відкритого відносно нього провадження відсутні будь-які докази здійснення ним протиправних дій, а також достатні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.255-3 КК України та злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.347, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1,ч.2 ст.189 КК України, а саме вчинення їх однією особою (особами), тобто відсутні підстави для об`єднання матеріалів кримінального провадження №12020220490003475. При постановленні рішення слідчим суддею не було оцінено доводи, які зазначені ним і постановлено необгрунтоване рішення, без дослідження доказів. Слідчим суддею не було визначено причетність його до вчинення кримінальних правопорушень імовірною та достатньою для повідомлення йому про підозру. Вказав, що повідомлення не містить зазначення конкретного часу та місця вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють, замість цього , в ній вказані результати проведеного досудового розслідування, які орган досудового розслідування вважає цілком достатніми для складання підозри. Вважає відсутньою саму подію кримінального правопорушення та відсутнім в його діях складу кримінального правопорушення, оскільки будь-яких негативних наслідків ні державі, ні окремим юридичним або фізичним особам не завдано, не завдано будь-кому будь-якої матеріальної або моральної шкоди, ніхто не отримав тілесних ушкоджень, відсутнє документальне підтвердження статусу ОСОБА_8 , як особи, яка перебувала нібито у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу на кінець листопада 2021 року та здійснювала злочинний вплив та координувала злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив. Також відсутні докази його звернення до ОСОБА_8 з інших питань, при наявності одноразового звернення ОСОБА_8 до ОСОБА_9 лише з одним питанням щодо наявності боргу перед ОСОБА_7 та відсутність будь-яких подальших негативних дій з боку ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_10 , а саме: погроз, пошкодження майна, тощо, про що зазначав сам ОСОБА_10 під час допиту. А тому, на думку апелянта, таке повідомлення за своїм змістом, невідповідності вимогам закону, не може вважатися процесуальним документом та підставою звинувачення його в здійсненні злочину.

Заслухавши суддю доповідача, заявника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 08 липня 2021 року, ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру, в якій просив скасувати повідомлення про підозру від 27.04.2021 року у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за № 12020220490003475 від 17.12.2020 року та № 12021220000000599 від 27.04.2021 року та зобов`язати уповноважену особу внести відповідні відомості до ЄРДР щодо скасування вище зазначеного повідомлення з підстав відсутності на момент повідомлення про підозру та на час звернення до суду підстав вважати, що він причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_7 , слідчий суддя вважав повідомлену йому підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України, обґрунтованою оскільки вона відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить всі відомості, передбачені вказаною вимогою, також під час повідомлення про підозру були дотриманні інші вимоги закону, визначені главою 22 КПК України.

На думку слідчого судді доводи скарги ОСОБА_7 в частині необґрунтованості підозри фактично стосуються питань доведеності вини, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій підозрюваного, з`ясування яких, не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру, у зв`язку з чим, слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення скарги ОСОБА_7 .

Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується з огляду на наступне.

Главою 26 КПК Українивизначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1ст. 9 КПК Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

При перевірці оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів керується вимогами, викладеними в п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до якихна досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та вякому формуєтьсяприпущення пропричетність конкретноїособи довчинення кримінальногоправопорушення з повідомленням про це такій особі та із роз`ясненням її прав та обов`язків.

Окрім того, під повідомленням про підозру також можна розуміти кримінальне процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке приймається в обов`язковому порядку у випадках затримання особи за підозрою в учиненні кримінального правопорушення або наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення в письмовій формі й тягне за собою набуття особою, щодо якої воно прийняте, процесуального статусу підозрюваного.

Законодавцем передбачено вимоги до змісту та порядок вручення повідомлення. Як зазначено в п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення. При цьому, складається письмове повідомлення про підозру прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та повинно відповідати зазначеним в ст.277 КПК України вимогам.

Вручається письмове повідомлення про підозру, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, в день його складення слідчим або прокурором, а у випадках неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор у відповідності до вимог ч. 1 ст. 279 КПК України, зобов`язані виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Виходячи з вищевказаного, обґрунтованою є підозра за наявності таких принципових обставин: 1) врученого письмового повідомлення про підозру з обов`язковим посиланням на докази вчинення особою кримінального правопорушення; 2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення; 3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення; 4) оцінювання судом доказів вчинення особою кримінального правопорушення.

Вимога достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи неповною, приводить тим не менше до обґрунтованого висновку про винуватість особи, котра притягується, і виключає в цей момент розслідування протилежного висновку.

правопорушення, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, як у своєму рішенні, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, зазначив Європейський суд з прав людини, а саме те, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, суд повинен виходити з тих міркувань, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Як об`єктивно вбачається з фактичних відомостей, що містяться в матеріалах справи, в провадженні слідчого управління ГУНП Харківської області перебували кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №12021220000000551 від 15.04.2021 за ч. 1 ст. 255-3 КК України та №12020220490003475 від 17.12.2020 за ч. 1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 347 КК України.

25.04.2021 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне, з присвоєнням номеру кримінального провадження №12020220490003475.

27.04.2021 року в межах кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 12020220490003475 від 17.12.2020 року, старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-3 КК України, яке підписано старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 та погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та підписано особисто ОСОБА_7 27.04.2021 року. Зі змісту вищезазначеного вбачається, що текст оскаржуваного повідомлення про підозру містить передбачені КПК України обов`язкові складові.

28.04.2021 матеріали відносно ОСОБА_7 виділені у кримінальне провадження № 12021220000000599 за ч. 1 ст. 255-3 КК України.

Як вбачається з повідомлення про підозру від 27.04.2021, повідомленого ОСОБА_7 , в підозрі його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України, його зміст, станом на 27.04.2021, відповідав вимогам, визначеним у ст. 277 КПК України. При цьому слід зазначити, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, внаслідок чого, за наслідком такого його розгляду по суті, відповідно до вимог ст. 372 КПК України, суд не позбавлений процесуальної можливості ухвалити, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок. Під час повідомлення про підозру, вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення.

Підозра, це процесуальний документ, який має первинну кваліфікацію, яка з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що розслідується, може бути конкретизована та змінена, як щодо кваліфікації дій, так і щодо обсягу обвинувачення, якщо за наслідками проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор дійдуть переконання про можливість складання обвинувального акту та направлення його до суду.

Як зазначив під час апеляційного розгляду прокурор, та згідно наданих ним відомостей, досудове розслідування у виділено кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 закінчено, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021220000000599 було 13 липня 2021 скеровано до Дзержинського районного суду м. Харкова.

А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , з приводу необґрунтованості підозри, ґрунтуються на відомостях, які стосуються оцінки доказів, отриманих під час досудового розслідування, з точки зору їх процесуальної допустимості та належності або достатності. З огляду на це, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості їх врахувати та втручатись в процесуальну діяльність суду першої інстанції, оскільки він, виходячи з теперішньої стадії процесу розгляду кримінального провадження по суті, може вирішати питання щодо винуватості або невинуватості особи, а також може надати оцінку належності та процесуальної допустимості тих чи інших доказів.

Крім того, слід зазначити, що на час перевірки апеляційної скарги, справа вже була передана з обвинувальним актом до суду. Вказані обставини ОСОБА_7 не оспорював, тобто, з урахуванням стадії кримінального провадження, яке перебуває на розгляді в суді, з процесуальної точки зору обґрунтованість підозри не може підмінюватись питаннями обґрунтованості обвинувачення. Питання щодо оцінки доказів, зібраних сторонами, підлягають процесуальному розгляду в порядку, передбаченому ст.ст. 318-376 КПК України, під час судового розгляду, а слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною тадостатньою дляповідомлення такійособі пропідозру.Відповідно достатті 89КПК Українивизнання доказівнедопустимими належитьвиключно докомпетенції судупід чассудового розгляду,а тому сукупність інших зібраних органом досудового розслідування доказів будуть перевірятися, оцінюватися в ході судового розгляду і не дає підстав для скасування підозри.

Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків ухвали слідчого судді, щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_7 , оскільки вони є обґрунтованими та вмотивованими і відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111,135, 138, 277, 278, 279, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скарг ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді