24.09.2021
Справа № 469/241/17
2/469/19/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.
за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.
учасники справи та їхні представники:
прокурор Бережна-Семененко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, повернення земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
Перший заступник прокурора Миколаївської області 21 лютого 2017 року звернувся до суду із вказаним позовом, у якому зазначав, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 19 лютого 2014 року надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0836 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0026 для індивідуального дачного будівництва у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.
На підставі цього рішення реєстраційною службою Березанського РУЮ 11 березня 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №4932646.
У подальшому на підставі договору купівлі-продажу №415 від 07 травня 2014 року спірну земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3 , після чого на підставі договору купівлі-продажу №1337 від 15 липня 2016 року продано ОСОБА_2 .
Прокурор вважає, що вказане вище рішення Коблівської сільської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, так як спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей, до яких не входить індивідуальне дачне будівництво; таке будівництво у зоні рекреації (на цей час - території рекреаційних закладів), де розміщена спірна земельна ділянка, заборонене будівельними нормами і правилами та містобудівною документацією.
Усупереч вимогам ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджено.
Посилаючись на наведені порушення вимог закону, прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 19 лютого 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0836 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0026 для індивідуального дачного будівництва у с.Коблеве, та у зв`язку з незаконністю оскаржуваного рішення - визнати недійсним та скасувати видане на його підставі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 11 березня 2014 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0026.
Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, прокурор на підставі ч.1 ст.388 ЦК України просив витребувати спірну земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_2 у власність територіальної громади с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.
Ухвалою суду від 27 лютого 2017 року відкрито провадження у вказаній справі у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року).
Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2017 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (а.с.42).
Ухвалою суду від 06 березня 2018 року продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 13 травня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив про неможливість вибуття спірної земельної ділянки з власності держави, у зв`язку з чим просив при ухваленні рішенні застосувати принцип суд знає закон та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повернути земельну ділянку належному власнику.
Представник відповідача Коблівської сільської ради, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду судової справи повідомлені належним чином; відзиви на позовну заяву та заперечення суду не надали.
Коблівська сільська рада надала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника за матеріалами справи (а.с.68)
Оскільки учасники справи неодноразово повідомлялись судом про час та місце слухання справи, про наявність поважних причин неявки до суду не повідомили, відповідачі відзиву до суду не надали, незважаючи на тривалий час розгляду справи, суд на підставі ст.223 ЦПК України прийшов до висновку, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи та розглянув справу без участі осіб, що не з`явились у судове засідання.
З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 19 лютого 2014 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0836 га (забудовані землі, землі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток) у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель не наданих у власність та користування в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.12-14).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано свідоцтво № НОМЕР_1 від 11 березня 2014 року про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:12:042:0026, видане Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.26-27), з якої також вбачається проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки №415 від 07 травня 2014 року за ОСОБА_3 та згідно з договором купівлі-продажу №1337 від 15 липня 2016 року - за ОСОБА_2 .
Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено матеріалами поземельної книги (а.с.23-24) .
Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 10 січня 2017 року, за даними Національної кадастрової системи земельна ділянка 4820982200:12:042:0026 відноситься до земель житлової та громадської забудови (індивідуальне дачне будівництво); приблизна відстань від урізу води до меж спірної земельної ділянки до південної межі становить 275-280 метрів, до північної - 325-330 метрів, документація із землеустрою та правовстановлюючі документи у відділі відсутні (а.с.16).
За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.
Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.
Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для індивідуального дачного будівництва законодавством України не передбачено.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст.60 ЗК України , ст.88 ВК України).
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України , статті 89-90 ВК України , абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).
Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).
Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірних рішень був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.
Таким чином, з урахуванням зазначених нормативних розмірів, є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України .
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України ; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України ).
Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України ; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України ).
Можливість передання земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у приватну власність для індивідуального дачного будівництва законом не передбачена.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України ). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.
Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.
Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.
Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 13 січня 2017 року (а.с.19), надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка розташована у зоні рекреації, визначеній відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112 (а.с.20-22), що був чинною містобудівною документацією на час надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність; зазначеним проектом планування у зонах рекреації планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда і відпочинку, пляжів, пам"яток археології, заказників, пам"яток культури; станом на 10 квітня 2015 року основною містобудівною документацією, яка регулює забудову території, на якій розташована земельна ділянка, був Генеральний план с.Коблеве, затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 12.12.2014 № 28; відповідно до генерального плану спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів.
На час відведення земельної ділянки діючою містобудівною документацією у трикілометровій зоні Чорноморського узбережжя відповідно до Постанови РМ УРСР № 272 від 22 квітня 1969 року заборонялось індивідуальне будівництво (а.с.22).
Генеральним планом с. Коблеве не передбачено і можливість такого індивідуального дачного будівництва у рекреаційній зоні, що відповідає вимогам п.3.38, 3.40 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17 квітня 1992 року, за яким дачні і садівницькі поселення розміщуються за межами населених пунктів; будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.
Отже, індивідуальне дачне будівництво на спірній земельній ділянці суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.
З повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА вбачається, що землевпорядна документація щодо відведення спірної земельної ділянки на розгляд до Управління не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавалися (а.с.18), а тому при прийнятті зазначеного рішення Коблівською сільською радою порушено вимоги ч.2 ст.186-1 ЗК України, відповідно до яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оскільки оскаржуване рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області суперечить зазначеним вище нормам законодавства, воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .
Частина 1 ст.18 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.2 вказаної статті, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, підставою для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином або підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку у даному спорі, та втрачає свою юридичну силу у зв"язку зі скасуванням документа, що підтверджував право.
Тому вимога прокурора в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України ) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України , ч.2 ст.52 ЗК України ).
Вказані способи захисту речових прав можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України ).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України ).
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього кодексу .
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Тому суд, встановивши факти належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, що перебувають у державній власності, доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування земельної ділянки, застосувавши для задоволення вимоги про повернення спірної земельної ділянки приписи ст.391 ЦК України та частини другої статті 52 ЗК України .
Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року та 04 грудня 2019 року в аналогічних справах № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473 цс 19 та №469/1302/16-ц, провадження №61-33984 св18.
За змістом ст.ст.80, 83 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадім сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками комунальної власності на території с. Коблеве, є Коблівська сільська рада.
Тому належним способом захисту порушеного права власності є зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку належному власнику - Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі по 1867,00 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради № 11 від 19 лютого 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,0836 га у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Зобов"язати ОСОБА_2 повернути Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0.0836 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0026 в с.Коблеве.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 1867 грн. з кожного.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення 24 вересня 2021 року.
Суддя:
Суд | Березанський районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2021 |
Оприлюднено | 13.10.2021 |
Номер документу | 100279398 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Березанський районний суд Миколаївської області
Гапоненко Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні