Постанова

від 12.10.2021 по справі 440/3840/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 р. Справа № 440/3840/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 30.06.21 року у справі № 440/3840/21

за позовом ОСОБА_1

до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 р. про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передачі у власність;

- зобов`язати Козельщинську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передати земельну ділянку у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 440/3840/21 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29 березня 2021 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передачі у власність.

Зобов`язано Козельщинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №795 від 22 березня 2021 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передання у власність, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зобов`язання голови Козельщинської селищної ради подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмір 454,00 грн.

Відповідач, Козельщинська селищна рада Козельщинського району Полтавської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у порушення вимог статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що цільове призначення новоствореної земельної ділянки площею 2,00 га фактично не змінилося і на цей час залишається таким же, як і земельної ділянки площею 29,5241 га. Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 самостійно обрала процедуру формування земельної ділянки, яка не відповідає вимогам спеціального земельного законодавства, тому відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської ОТГ із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671), яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населеного пункту. До клопотання позивачем додано копії паспорта та викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.19).

Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2020 підтверджено, що земельні ділянки на загальну площу 29,5241 га поділені за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:00:001:0671, цільове призначення: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) зареєстровані відділом у Козельщинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у Державному земельному кадастрі 13.10.2020 (а.с.88-100).

28.12.2020 року ОСОБА_1 подала до Козельщинської селищної ради письмове повідомлення від 24.12.2020 р., у якому зазначила, що з дня подання нею заяви пройшов місячний термін, тому нею був замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вказаного місцезнаходження (викопіювання), яке було додане до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 04.11.2020 р. До письмового повідомлення позивач додала договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.12.2020 (а.с.23-24).

ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.13-69).

Згідно з висновком про розгляд документації із землеустрою від 09.03.2021 р. №3998/82-21 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, погоджений, відповідає земельному законодавству та зауваження щодо нього відсутні. Пунктом 6 вказаного висновку підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою було: 16.00, водночас, документацією із землеустрою запропоновано: 01.03 (а.с. 68).

11.03.2021 року відділом у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення: 16.00- землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та присвоєно кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 (а.с.70-72).

22.03.2021 року позивач подала до Козельщинської селищної ради заяву від 22.03.2021 р. (а.с. 101), у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту та передати її у власність. До заяви додала оригінал проекту землеустрою (а.с.13-69) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 70).

Рішенням 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 р. відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877, розробленого ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 198 Земельного кодексу України (а.с. 73).

Позивач, не погодившись із рішенням 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 щодо відмови їй у затвердженні проекту землеустрою, звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарсьва не ґрунтується на вимогах закону, прийняте без належних і достатніх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. а та б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписівстатті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України встановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний правовий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2020 року у справі № 316/979/18.

З матеріалів справи встановлено, що оспорюваним рішенням від 29.03.2021 р. гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877, розробленого ФОП ОСОБА_3 , через невідповідність вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в оспорюваному рішенні не конкретизовано та не обґрунтовано, у чому саме полягає невідповідність поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у порушення вимог статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що цільове призначення новоствореної земельної ділянки площею 2,00 га фактично не змінилося і на цей час залишається таким же, як і в земельної ділянки площею 29,5241 га. Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 самостійно обрала процедуру формування земельної ділянки, яка не відповідає вимогам спеціального земельного законодавства, тому відповідач обґрунтовано відмовив їй у затвердженні проекту землеустрою. Крім того відповідач зазначив, що у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами.

Колегія судів звертає увагу на те, що в оспорюваному рішенні відсутні посилання на вказані обставини.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Тобто, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, за умови збереження цільового призначення земельної ділянки.

Водночас, у разі зміни цільового призначення земельної ділянки підлягає застосуванню правило, визначене статтею 20 Земельного кодексу України, згідно з абзацом 2 частини 1 якої зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що матеріалами проекту землеустрою, зокрема, і висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.03.2021 №3998/82-21 підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою було: 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі), натомість, документацією із землеустрою запропоновано змінити цільове призначення спірної земельної ділянки на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Отже, у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Таким чином, у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правильно обрано спосіб формування нової земельної ділянки шляхом виготовлення проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Посилання відповідача на те, що у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами є безпідставним.

Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 514/1571/14-ц (провадження N 14-552цс18) та у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №709/ /809/17.

Таким чином, відмова позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки з підстав того, що не відповідає вимогам статті 198 Земельного кодексу України є протиправною, а тому рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 р. про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передачі у власність підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

При цьому, зі змісту норм ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України випливає, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян згідно якої після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, здійснюється державна реєстрація сформованої земельної ділянки, тобто законодавством визначено певні умови за наявності яких такий проект може бути затверджений.

Колегія суддів зазначає, що рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 р. "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" мотивовано лише невідповідністю вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем перевірялось виконання всіх умов, передбачених чинним законодавством для можливості затвердити проект землеустрою щодо відведення бажаної для позивача земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №795 від 22 березня 2021 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передання у власність, з урахуванням висновків суду.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 440/3840/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 по справі № 440/3840/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко