Рішення

від 30.06.2021 по справі 440/3840/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3840/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, буд. 75/15, смт Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) від 29.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передачі у власність;

- зобов`язання Козельщинську селищну раду ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 21063513) затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передати земельну ділянку у власність.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідачем у місячний строк не розглянуто її заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому позивачем письмово повідомлено Козельщинську селищну раду про те, що нею замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вказаного у викопіюванні місцезнаходження, яке було додане до заяви. Розроблений проект землеустрою погоджено висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.03.2021 №3998/82-21, однак рішенням 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів. Позивач зазначила, що оскаржуване рішення не містить належним чином мотивованої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Позивач зауважила, що у разі погодження проекту землеустрою відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. На думку позивача, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору. Вважає, що оскаржуване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою не ґрунтується на нормах закону та є протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 83-87/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що у порушення вимог статті 79-1 ЗК України земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що цільове призначення новоствореної земельної ділянки площею 2,00 га фактично не змінилося і на цей час залишається таким же, як і в земельної ділянки площею 29,5241 га. Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 самостійно обрала процедуру формування земельної ділянки, яка не відповідає вимогам спеціального земельного законодавства, тому Козельщинська с/р цілком обґрунтовано відмовила їй у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, відповідач зауважив, що у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами.

31.05.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.108-111/, у якій позивач зазначила, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки. На переконання позивача, погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні проекту землеустрою, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Зазначила, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту, а відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зауважує, що рішення у цій справі приймається у другий робочий день судді після перебування її у відпустці та на лікарняному.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , що виданий 05.05.1998 Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області /а.с.11-12/.

04.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської ОТГ із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671), яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населеного пункту. До клопотання позивачем додано копії паспорта та викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с.19/.

Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2020 підтверджено, що земельні ділянки на загальну площу 29,5241 га, поділені за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:00:001:0671, цільове призначення: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) зареєстровані відділом у Козельщинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у Державному земельному кадастрі 13.10.2020 /а.с.88-100/.

Разом з тим, 28.12.2020 ОСОБА_1 подала до Козельщинської селищної ради письмове повідомлення від 24.12.2020, у якому зазначила про те, що, враховуючи те, що з дня подання нею заяви пройшов місячний термін, нею був замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вказаного місцезнаходження (викопіювання), яке було додане до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 04.11.2020. До письмового повідомлення позивач додала договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.12.2020 /а.с.23-24/.

ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області /а.с.13-69/.

Згідно з висновком про розгляд документації із землеустрою від 09.03.2021 №3998/82-21 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, погоджений, відповідає земельному законодавству та зауваження щодо нього відсутні. Пунктом 6 вказаного висновку підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою було: 16.00 , водночас, документацією із землеустрою запропоновано: 01.03 /а.с.68/.

11.03.2021 відділом у Козельщинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення: 16.00- землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та присвоєно кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 /а.с.70-72/.

22.03.2021 позивач подала до Козельщинської селищної ради заяву від 22.03.2021 /а.с.101/, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту та передати її у власність. До заяви додала оригінал проекту землеустрою /а.с.13-69/ та витяг з ДЗК про земельну ділянку /а.с.70/.

Рішенням 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877, розробленого ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 , вважаючи рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 щодо відмови їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправним, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу , про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами частини 8 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частин 5, 6 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні), або у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу із письмовим повідомленням про це відповідного органу;

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, за змістом вищенаведених норм ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Із спірного рішення від 29.03.2021 слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877, розробленого ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

Надаючи оцінку викладеним у рішенні від 29.03.2021 мотивам відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд зауважує, що відповідачем у спірному рішенні не конкретизовано та не обґрунтовано, у чому саме полягає невідповідність поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у порушення вимог статті 79-1 ЗК України земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що цільове призначення новоствореної земельної ділянки площею 2,00 га фактично не змінилося і на цей час залишається таким же, як і в земельної ділянки площею 29,5241 га. Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 самостійно обрала процедуру формування земельної ділянки, яка не відповідає вимогам спеціального земельного законодавства, тому Козельщинська с/р цілком обґрунтовано відмовила їй у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, відповідач зауважив, що у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами.

Суд зауважує, що у спірному рішенні відсутні посилання на вказані обставини.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення , за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, зважаючи на те, що спірне рішення не містить відповідних обґрунтувань, відповідач не може посилатися на те, що земельна ділянка площею 2,000 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами.

Водночас, суд акцентує увагу, що відповідно до частин 1 - 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Тобто, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, за умови збереження цільового призначення земельної ділянки .

Водночас, у разі зміни цільового призначення земельної ділянки підлягає застосуванню правило, визначене статтею 20 ЗК України, згідно з абзацом 2 частини 1 якої зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Суд наголошує, що матеріалами проекту землеустрою, зокрема, і висновком про розгляд документації із землеустрою від 09.03.2021 №3998/82-21 підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою було: 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі), натомість, документацією із землеустрою запропоновано змінити цільове призначення спірної земельної ділянки на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Отже, у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Таким чином, зважаючи на те, що у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано спосіб формування нової земельної ділянки шляхом виготовлення проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання відповідача про те, що земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322055100:00:001:0877) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 29,5241 га (кадастровий номер 5322055500:00:001:0671) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також суд зауважує, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №514/1571/14-ц (провадження N 14-552цс18) та у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №709/ /809/17.

Судом встановлено, що у матеріалах проекту землеустрою /а.с.40/ дійсно наявний акт встановлення та погодження меж землекористування від 08.02.2021, у якому відсутні підписи суміжних землекористувачів, однак, ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної документації із землеустрою та не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів та передачі у власність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не ґрунтується вимогах закону, прийняте без належних і достатніх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Козельщинську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, та передати земельну ділянку у власність, суд виходить з такого.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, зважаючи на те, що у спірному рішенні не обґрунтовано невідповідність поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою вимогам статті 198 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №795 від 22.03.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання Козельщинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність, задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання голови Козельщинської селищної ради подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Посилання позивача щодо не виконання відповідачем рішень судів у справах №440/5160/19, №440/5163/19, №440/166/20, №440/167/20, оскільки у цих справах предметом спору було визнання протиправною бездіяльності Козельщинської селищної ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість, предметом спору у цій справі є правомірність спірного рішення.

Крім того, суд зауважує, що оцінка наявності підстав для встановлення судового контролю здійснюється з урахуванням встановлених обставин та наявних у матеріалах справи доказів, тобто індивідуально для кожної справи, та жодним чином не залежить від факту невиконання відповідачем рішень судів по інших справах.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання голови Козельщинської селищної ради подати до суду звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №44376 від 16.04.2021 /а.с.10/.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, 75/15, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 21063513) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради від 29 березня 2021 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передачі у власність.

Зобов`язати Козельщинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №795 від 22 березня 2021 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0877 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передання у власність, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зобов`язання голови Козельщинської селищної ради подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмір 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава