Постанова

від 12.10.2021 по справі 420/8841/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8841/21 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: приватне підприємство СПС-РІЕЛТ , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство СПС-РІЕЛТ про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт.

Поряд з позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт № ОД112182601269 від 17 вересня 2018 року, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на об`єкт будівництва Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту; Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1 , замовник будівництва - Приватне підприємство СПС-РІЕЛТ , підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Южная жемчужина ;

- заборонити Приватному підприємству СПС-РІЕЛТ як замовнику будівництва та Товариству з обмеженою відповідальністю Южная жемчужина як підряднику, а також будь-яким іншим особам за їх дорученням чи за договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,4754га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один), кадастровий номер 5110137500:23:002:0007, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ПП СПС-РІЕЛТ було власником нежитлових будівель, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з будівель літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И загальною площею 741,3 кв.м., основною площею 669,8 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 жовтня 2010 року між Територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавець) та ПП СПС- РІЕЛТ (покупець), посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Левенець Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 677.

31.07.2015 року між Одеською міською радою та ПП СПС-РІЕЛТ на підставі рішення №6790-VІ від 10.06.2015р. було укладено Договір оренди землі, на підставі якого ПП СПС- РІЕЛТ отримало в оренду (строкове платне володіння, користування) земельну ділянку площею 0,4754га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1, кадастровий номер 5110137500:23:002:0007, строком на 10 років для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру (п.5.1 Договору), а не для будівництва нового об`єкта.

17.09.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №ОД112182601269, найменування об`єкта будівництва - Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту; Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1 .

Представник позивача наполягає на тому, що в дійсності під видом будівництва оздоровчого центру здійснюється будівництво житлового комплексу - клубного будинку (готельні номери та апартаменти) під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать публікації на веб-сайтах з продажу нерухомості: https: dominanta-d.com/novostroika/view?id=288, https://fresco.od.ua/estate/36-kv-m-m-l.html/, а також на спеціалізованому веб-сайті: https://m1clubapartments.com.

Таким чином, на переконання представника позивача, ПП СПС-РІЕЛТ веде будівництво на відстані менше 100 метрової відстані до лінії урізу води Чорного моря житлового клубного будинку з апартаментами в нижній частині зсувного схилу, в межах прибережної захисної смуги та проектної водоохоронної зони Чорного моря, в той час як чинне законодавство, а також законодавство, яке діяло на момент видання оскаржуваних містобудівних умов та обмежень та дозволу, не дозволяло і не дозволяє та прямо забороняє здійснення будівництва житлових комплексів або готелів у межах рекреаційної зони озеленених територій загального користування, пляжної зони чи прибережної захисної смуги моря. Цільове призначення земельної ділянки згідно з п.5.1 договору оренди також не передбачає можливості здійснення будівництва житлових будинків, готелів або будь-яке інше будівництво. В містобудівних умовах та обмеженнях та в дозволі на будівництво не зазначені всі необхідні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, а лише вказано загальну і корисну площу об`єкта, а також будівельний об`єм.

Отже, за твердженнями представника позивача, є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить відновлення позивачем свого порушеного права після ухвалення судового рішення у справі, оскільки в результаті будівництва буде побудовано об`єкт та змінено ландшафт та лінію узбережжя, а також можливе проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третіми особами, які в даних правовідносинах виступатимуть добросовісними набувачами, але розпоряджатись та користуватись своїм нерухомим майном не зможуть у разі встановлення незаконності оскаржуваних рішень.

Представник позивача наполягає на тому, що будівництво у будь-якому разі супроводжується непоправним втручання та наносить невідворотну шкоду екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишньому середовищу, так як має зняття ґрунту, заливання бетону, а вказана будівельна площадка знаходиться менше ніж 100 метрів до лінії урізу води та є пляжною зоною, яка у свою чергу є частиною прибережно-захисної смуги.

Разом з тим, вищенаведені докази свідчать про те, що ПП СПС-РІЕЛТ , як замовник будівництва, отримало усі необхідні дозвільні документи на початок будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство СПС-РІЕЛТ про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Згідно з вимогами ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечення адміністративного позову - вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Частиною 2 ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, що визначені в ч. 2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18 та від 30.09.2020 року у справі №640/1305/20.

У питанні щодо вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі .

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18.

Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст.ст. 150, 151 КАС України з урахуванням зазначених правових висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

Виходячи із вищевикладеного, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

ПП СПС-РІЕЛТ було власником нежитлових будівель, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з будівель літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И загальною площею 741,3 кв.м., основною площею 669,8 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 жовтня 2010 року між Територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавець) та ПП СПС-РІЕЛТ (покупець), посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Левенець Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 677.

31.07.2015 року між Одеською міською радою та ПП СПС-РІЕЛТ на підставі рішення №6790-VІ від 10.06.2015р. було укладено Договір оренди землі, на підставі якого ПП СПС- РІЕЛТ отримало в оренду (строкове платне володіння, користування) земельну ділянку площею 0,4754 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1, кадастровий номер 5110137500:23:002:0007, строком на 10 років для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру (п.5.1 Договору), а не для будівництва нового об`єкта.

17.09.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №ОД112182601269, найменування об`єкта будівництва - Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту; Одеська область, м. Одеса, Приморський район, Ланжерон пляж 1 .

Саме вищезазначений дозвіл №ОД112182601269 на виконання будівельних робіт є оскаржуваним актом у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом заборони ТОВ СПС-РІЕЛТ та іншим особам за його дорученням чи за договором здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою: Одеська область, м. Одеса, Ланжерон пляж, 1 до завершення розгляду даної справи є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишнього середовища, та порушення прав та законних інтересів членів територіальної громади м. Одеси, зокрема позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та ускладнить їх відновлення.

Колегія суддів наголошує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення , дії чи бездіяльності суб `єкта владних повноважень , та порушення прав , свобод або інтересів особи , яка звернулася до суду , таким рішенням , дією або бездіяльністю , а також вірогідність того , що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду .

При цьому , позитивним зобов `язанням позивача у справі є доведення критеріїв необхідності застосування заходів забезпечення позову при поданні відповідної заяви .

Крім цього, колегія суддів зазначає, що саме по собі подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень не є доказом того, що таке рішення є протиправним, адже розгляд адміністративної справи по суті і має на меті встановлення правомірності чи протиправності прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Так, твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

З урахуванням наведених норм, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 та обставин, що вказані в заяві про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано суду належних, достатніх, та ґрунтовних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або доказів, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не наведено обґрунтованих пояснень в чому саме полягає ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. При цьому, колегія суддів зауважує на положенні ч.7 ст. 376 ЦК України, відповідно до вимог якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, законодавець покладає обов`язок привести земельну ділянку у первинний стан на особу, яка вчинила будівництво з порушенням вимог містобудівного законодавства, а також і матеріальний тягар щодо вчинення таких дій.

З урахуванням наведених норм, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 та обставин, що вказані в заяві про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано суду належних, достатніх та ґрунтовних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або доказів, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірність та збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.