Постанова

від 11.10.2021 по справі 826/25118/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/25118/15 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №71126552210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/25118/15 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, а справу №826/25118/15 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення судового засідання у справі, у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши означене клопотання, колегія суддів дійшла виснвоку про відмову у його задоволенні, з огляду на сплив строку розгляду адміністративної справи, який спливає 11 жовтня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховним Судом звернуто увагу на необхідності дослідження реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01 жовтня 2015 року №2326 та відповідно до направлення, виданого начальником ДПІ у Печерському районі головного управління ДФС у м. Києві від 01 жовтня 2015 року №1205/26-55-22-10, Макарук Ларисою Костянтинівною, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок на звернення платників управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI та у зв`язку із письмовим зверненням TOB Євро-реконструкція (податковий номер 37739041) до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві листом вих. №02/2209 від 30.09.2015 року (вх. №27315/10 від 30.09.2015) щодо проведення перевірки TOB Євро-реконструкція (код ЄДРПОУ 37739041) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації з ПДВ за червень 2015 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Єврореконструкція з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації з ПДВ за червень 2015 року.

Головному бухгалтеру TOB ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСОБА_1 особисто пред`явлені направленні на перевірку від 01 жовтня 2015 року №1205/26-55-22-10 та вручено копію наказу ДПІ Печерського району Головного управління ДФС у м. Києві від 01 жовтня 2015 року №2326 під розписку.

Перевірку проведено з відома керівника TOB Євро-реконструкція Сандлера Володимира Юрійовича та в присутності головного бухгалтера Коршунової Єлизавети Вікторівни.

У журналі реєстрації перевірок TOB Євро-реконструкція вчинено запис № 32 від 01.10.2015 року.

Перевірка проводилась з 01.10.2015 року по 15.10.2015 року.

Термін проведення перевірки продовжувався з 08.10.2015 року на 5 робочих днів на підставі наказу керівника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва від 07 жовтня 2015 року №2358.

За результатами перевірки складено Акт від 22.10.2015 року №444/26-55-22-10/37739041, яким зафіксовано таке порушення як завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 24 Декларації) за червень 2015 року у сумі 9 075 293 грн. (п.193.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За результати адміністративного оскарження Акту перевірки заперечення платника податків залишено без задоволення.

На підставі Акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 05.11.2015 року №71126552210.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу податкового кредиту відповідного періоду не є безумовною підставою його формування у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки були надані акти приймання-передачі вугілля між TOB Євро-реконструкція та TOB Торгівельна компанія ДОНВУГЛЕЕНЕРГО , а саме:

за травень 2015 року: акт № 31/05-01 від 31.05.2015 року на 21 546,27 т. на суму 29 346 019,74 грн. з ПДВ; акт ДЕ-0000005 від 31.05.2015 року на суму 2 487 375,84 грн. з ПДВ; акт ДЕ-0000008 від 31.05.2015 року на суму 899 802,82 грн. з ПДВ;

за червень 2015 року: акт № 30/06-01 від 30.06.2015 року на 4 181,39 т. на суму 5 695 053,18 грн. з ПДВ; акт № 30/06-02 від 30.06.2015 року на 3 969,86 т. на суму 5 406 949,32 грн. з ПДВ; акт № 30/06-03 від 30.06.2015 року на 5 113,87 т. на суму 6 965 090,94 грн. з ПДВ; акт № 30/06-04 від 30.06.2015 року на 623,0 т. на суму 848 526,00 грн. з ПДВ; акт ДЕ-0000011 від 30.06.2015 року на суму 2 802 942,47 грн. з ПДВ.

Згідно договору TOB Євро-реконструкція в травні 2015 року здійснило оплату у розмірі 13 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ (20%) - 2 166 666,67 грн.) згідно наступних платіжних доручень: п/д № 1617 від 07.05.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.; п/д № 1662 від 08.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1678 від 12.05.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.; п/д№ 1718 від 13.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1791 від 19.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1839 від 20.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1868 від 21.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1869 від 21.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1923 від 26.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 1930 від 27.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2003 від 28.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.

В червні 2015 року TOB Євро-реконструкція здійснило оплату у розмірі 18 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ (20%) - 3 000 000,00 грн.) згідно наступних платіжних доручень: п/д № 2118 від 04.06.2015 року на суму 3000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн.; п/д № 2181 від 05.06.2015 року на суму 4 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666 666,67 грн.; п/д № 2186 від 09.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2193 від 09.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2296 від 12.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2326 від 16.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2356 від 17.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; п/д № 2415 від 19.06.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.; п/д № 2458 від 22.06.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.; п/д № 2472 від 23.06.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.

TOB Торгівельна компанія ДОНВУГЛЕЕНЕРГО у травні 2015 року виписало наступні податкові накладні, які TOB ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ включило до складу податкового кредиту в травні 2015 року:

- п/н № 1 від 07.05.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.;

- п/н № 2 від 08.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 3 від 12.05.2015 року на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.;

- п/н № 4 від 13.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 5 від 19.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 6 від 20.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 7 від 21.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 8 від 21.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н № 9 від 26.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н №10 від 27.05.2015 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

- п/н №11 від 28.05.2015року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

та до складу податкового кредиту в червні 2015 року:

- п/н № 12 від 31.05.2015 року на суму 16 346 019,74 грн., в т.ч. ПДВ 2 724 336,62 грн.;

- п/н № 15 від 31.05.2015 року на суму 2 487 375,84 грн., в т.ч. ПДВ 414 562,64 грн.;

- п/н № 19 від 31.05.2015 року на суму 899 802,82 грн., в т.ч. ПДВ 149 967,14 грн.;

У червні 2015 року TOB Торгівельна компанія ДОНВУГЛЕЕНЕРГО виписано наступні податкові накладні, які TOB Євро-реконструкція включило до складу податкового кредиту в червні 2015 року:

- п/н № 7 від 30.06.2015 року на суму 5 406 949,32 грн., в т.ч. ПДВ 901 158,22 грн.;

- п/н № 10 від 30.06.2015 року на суму 5 695 053,18 грн., в т.ч. ПДВ 949 175,53 грн.;

- п/н № 11 від 30.06.2015 року на суму 848 526,00 грн., в т.ч. ПДВ 141 421,00 грн.;

- п/н № 12 від 30.06.2015 року на суму 6 965 090,94 грн., в т.ч. ПДВ 1 160 848,49 грн.;

- п/н № 13 від 30.06.2015 року на суму 2 802 942,47 грн., в т.ч. ПДВ 467 157,08 грн.

В Акті перевірки податковий орган посилається на те, що TOB Євро-реконструкція одержала по ланцюгу постачання від TOB ТК Донвуглеенерго (код 39509110) вугілля АШ 0-6, добуте на території, контрольованій так званими ДНР та ЛНР .

TOB ТК Донвуглеенерго задекларувало податкові зобов`язання по взаємовідносинам з TOB Євро-реконструкція за травень та червень 2015 року. З метою мінімізації податків в бюджет в тих же періодах TOB ТК Донвуглеенерго задекларував схемний податковий кредит. В результаті, за травень 2015 року TOB ТК Донвуглеенерго задекларувало від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступи звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) в розмірі 1 129 924 грн., за червень 2015 року - 332 143 грн. Тобто, сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.

TOB Євро-реконструкція скористалось технічним податковим кредитом від TOB ТК Донвуглеенерго , і в свою чергу задекларувало від`ємне значення, що включається складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) червень 2015 року в розмірі 21 492 241 грн. Тобто, сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.

Також, відповідачем в Акті перевірки було надано характеристику схеми постачання вугілля, яка спрямована на ухилення від оподаткування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ ТК Донвуглеенерго визнано банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 21.06.2016 року у справі №905/1864/16. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, після опублікування відомостей про припинення ТОВ ТК Донвуглеенерго , до голови ліквідаційної комісії звернулось ТОВ Промислово-фінансова компанія Восток з претензією про визнання кредиторських вимог у сумі 39788,50 грн. Інші кредитори, у тому числі податкові органи, з вимогами до боржника у встановлений законодавством строк, до ліквідатора не заявлявся.

Зазначене на думку суду свідчить, що у податкових органів були відсутні будь-які питання та обґрунтовані претензії, які стосуються нарахування та сплати податків ТОВ ТК Донвуглеенерго .

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в наданих позивачем рахунках - фактурах в графі Виписав , містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 1.6. Договору від 30 грудня 2014 р. №255/14-УД постачання вугільної продукції (надалі - договір), партія вугілля формується за письмовою заявкою покупця, яка направляється постачальнику швидкодіючими електронними засобами зв`язку (факс, електронна пошта).

Таким чином, погоджені сторонами договору письмові заявки надаються покупцем постачальнику виключно в електронній формі. На підставі наданих покупцем заявок формується рахунок - фактура (які наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.3. Договору, постачальник зобов`язується поставити Вугілля у кількості, оговореній у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

А тому, саме рахунок-фактура та Додаткова угода на партію вугілля можуть бути доказами на підтвердження реальності господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем рахунки - фактури містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; та особистий підпис відповідальної посадової особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас, всі надані рахунки-фактури підписані однією особою - директором ТОВ ДОНВУГЛЕЕНЕРГО (контрагент по Договору) - ОСОБА_2 . Оскільки директор діє на підставі Статуту, саме він підписував Договір від 30 грудня 2014 р. №255/14-УД про постачання вугільної продукції.

Таким чином, рахунок-фактури та додаткові угоди на партії вугілля є належними доказами на підтвердження реальності спірної господарської операції.

Суд звертає увагу, що на підтвердження реалізації придбаного товару (вугілля) позивачем будо надано відповідні Акти про виробіток, відпуск у мережу електроенергії за червень-серпень 2015 року, а також звіти про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії (форма 1 -НКРЕКП) за період травень - червень 2015 року.

Відповідачем, в свою чергу, не було надано доказів щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17.

Відтак, виходячи зі специфіки здійснених позивачем та його контрагентами господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем послуг (робіт).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, акт перевірки від 22.10.2015 року №444/26-55-22-10/37739041 не містить доказів про наявність обставин, які свідчать про неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку; облік для цілей оподаткування тільки господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину, з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Як уже зазначалось вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Крім того, реальність господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку, внаслідок придбання ним послуг. Втім, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача.

Відтак, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При вирішенні даної справи суд також враховує висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі № 810/4559/15, а саме: "якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача, зокрема відсутності реєстрації його як платників податку на додану вартість або припинення як юридичної особи на час укладання та виконання угоди.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведеного колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року №71126552210.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2015 року №71126552210.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк