Постанова

від 27.07.2023 по справі 826/25118/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №826/25118/15

адміністративне провадження № К/9901/42899/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

за участі:

представника Позивача: Шапор Л.П.,

представника Відповідача: Родич М.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (судді: Мєзєнцев Є.І., Сорочко Є.О., Файдюк В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі також - Позивач, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 листопада 2015 року №71126552210.

На обґрунтування позовних вимог вказувало, що висновки, встановлені податковим органом, зафіксовані в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи; господарські операції між Позивачем та TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» реальними та підтверджуються первинними документами, долученими до матеріалів справи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Ухвалюючи це рішення, суд вказав, що:

- Позивач не надав документів, які мали бути складені у випадку здійснення поставки товару відповідно до умов договору постачання вугільної продукції.

- надані ж документи не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та зазначеними контрагентами;

- Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження використання товару, отриманого за його твердженням від TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО», у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача, як це зазначено в акті перевірки.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, постановою від 29 червня 2021 року його скасував і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові вказав, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності. Апеляційний суд не перевірив, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим контрагентом.

За результатами нового розгляду апеляційний суд 13 грудня 2021 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" задовольнив; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року скасував, адміністративний позов ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" задовольнив і визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 5 листопада 2015 року №71126552210.

Висновки щодо наявності підстав для скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення, апеляційний суд обґрунтував таким:

- відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «ТК» «Донвуглеенерго» визнане банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 21 червня 2016 року у справі №905/1864/16. Зміст цього рішення дає підстави вважати, що після опублікування відомостей про припинення ТОВ «ТК» «Донвуглеенерго» до голови ліквідаційної комісії звернулось ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Восток» з претензією про визнання кредиторських вимог у сумі 39788,50 грн, інші кредитори, у тому числі податкові органи, з вимогами до боржника у встановлений законодавством строк, до ліквідатора не заявлявся. Відтак, у податкових органів були відсутні будь-які питання та обґрунтовані претензії, які стосуються нарахування та сплати податків ТОВ «ТК» «Донвуглеенерго».

- надані Позивачем рахунки - фактури містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; та особистий підпис відповідальної посадової особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас, всі надані рахунки-фактури підписані однією особою - директором TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО»;

- на підтвердження реалізації придбаного товару (вугілля) Позивачем надав відповідні акти про виробіток, відпуск у мережу електроенергії за червень-серпень 2015 року, а також звіти про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії (форма 1 - НКРЕКП) за період травень - червень 2015 року;

- Відповідач не надав доказів щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів Позивача. Під час перевірки Позивача Відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та контрагентами - постачальниками.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки Позивача Відповідач склав акт від 22 жовтня 2015 року №444/26-55-22-10/37739041 (далі також - Акт перевірки).

За змістом Акта Позивач завищив суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 24 Декларації) за червень 2015 року у сумі 9 075 293 грн внаслідок порушенням вимог пунктів 193.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі також - ПК України).

На підставі акта перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №71126552210 про яким зменшення суму від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2015 року на 9 075 293,00 грн.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про фактичне нездійснення операцій між Позивачем та його контрагентом - TOB «Торгівельна компанія «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО».

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Відповідач визначив порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 826/14627/15, від 12 листопада 2019 року у справі № 826/28177/15, від 12 травня 2020 року у справі № 826/4880/15, від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/24815/15, від 5 травня 2020 року у справі №826/14426/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №826/11162/15, від 27 січня 2020 року у справі №640/19386/18, від 22 квітня 2021 року у справі №826/1177/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 826/14627/15

Як стверджує Відповідач, апеляційний суд при дослідженні реальності господарських операцій не врахував обставини, які мають істотне значення для справи та проігнорував ряд фактів, що свідчать про помилковість висновків суду:

- Позивач не надав письмові заявки на поставку, посвідчення про якість виробника (посвідчення шахт (ЦЗФ) про якість поставленого вугілля) та документи, складені за результатами перевірки якості вугілля атестованою лабораторією вантажоотримувача;

- висновки, що підписи зроблені саме директором ТОВ «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» (а не будь - якою іншою особою), сформовані лише на підставі того, що директор діє на підставі Статуту;

- не встановив на які станції теплопостачання спрямовувався товар (вугілля АШ 0-6), чи передбачені технологічними умовами використання вугілля АШ 0-6 теплоелектростанціями, на які постачався товар; через які станції примикання (підконтрольної та непідконтрольної території) потрапляв товар на загальнодержавні залізничні колії;

- не дав оцінку наданим Відповідачем доказам (відповіді ЦУ СБ України від 11 липня 2017 №50/3604; листам Головного управління Держпраці у Донецькій області від 6 липня 2017 року №11/4228, Головного управління Держпраці у Луганській області від 10 липня 2017 року №01-15/2468, Головного управління Держпраці у Київській області від 4 липня 2017 року №11/2/6926), що вплинуло на правовий висновок суду щодо факту здійснення господарських операцій Позивачем з придбання вугілля.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що суд апеляційної інстанції надав юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання ним вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду, Позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції встановив рух активів (товару/послуг), та зв`язок між фактом придбання товару (послуг) і господарською діяльністю Позивача, а інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - Позивача як покупця товарів та робіт у його контрагентів.

Наголошує, що у контролюючих органів були відсутні претензії щодо нарахування та сплати податків TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» у ході визнання останнього банкрутом, а також на закриття кримінального провадження, яке лягло в основу нарахувань податкових зобов`язань Позивачу .

Зауважує, що за умова договору заявки направляються постачальнику швидкодіючими електронними засобами зв`язку (факс, електронна пошта), а копії посвідчень про якість виробника, надавались та містяться в матеріалах справи. Вважає, що сертифікати якості не є первинними документами відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі яких платник формує витрати за наслідками господарських операцій, крім того вугілля відсутнє в переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні.

Всі надані рахунки-фактури, як стверджує представник Позивача, підписані однією особою - директором TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» - Білоусом Едуардом Миколайовичем, який діяв на підставі Статуту.

Також вказує, що Позивач надав до суду належним чином завірені залізничні накладні, а також акти приймання палива за кількістю зважування та якістю, копії посвідчень про якість вугілля . В актах приймання-передачі вугілля зазначено номер посвідчення про якість, номер вагона, номер залізничної накладної та кількість тон, а також всі реквізити.

Окрім того, зауважує, що ТОВ «ТК «Донвуглеенерго» повідомило, що з метою постачання вугілля для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» укладено договір комплексного обслуговування товарного складу з ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛУГАНСЬКТРАНССЕРВІС-2006», відповідно до якого було надано вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, надання залізничного коду для відвантаження вагонів з вугільною продукцією, оплата додаткових зборів відвантаження вагонів вантажоотримувачам на станції призначення відповідно до заявок ТОВ «ТК «Донвуглеенерго». Також TOB «ТК «Донвуглеенерго» було укладено договори з ТОВ «ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТИК» про організацію перевезень вантажів та з ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» про організацію перевезень вантажів. Тобто, Позивач виступав вантажоодержувачем та не здійснював транспортування вугілля, ці послуги надавались TOB «ТК «Донвуглеенерго». Крім того, під час апеляційного розгляду справи у відповідь на адвокатський запит АТ «Українська залізниця» підтвердило всі перевезення у вагонах.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, щодо подальшого використання вугілля представник Позивача вважає такими, що не спростовують суті встановлених судами обставин щодо дотримання Позивачем вимог податкового законодавства, оскільки ці обставини не лягли в основу спірного індивідуального акта й у ході судового розгляду Відповідач не вчинив жодних дій з метою доведення суду відповідних доводів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Так, пункт 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як передбачає пункт 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За результатами аналізу цих норм Верховний Суд вже сформував сталу та послідовна практику щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Схожі за змістом висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається і Відповідач, у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій встановили, що між Позивач та TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» уклали договір щодо постачання вугільної продукції.

На підтвердження фактичного постачання продукції Позивач надав зокрема копії актів приймання-передачі вугілля, платіжних доручень, податкових накладних, залізничних накладних, рахунків фактур.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії договорів про організацію перевезень, укладених TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» та посвідчень про якість вугілля.

На підтвердження реалізації придбаного товару (вугілля) Позивач надав відповідні акти про виробіток, відпуск у мережу електроенергії за червень-серпень 2015 року, а також звіти про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії (форма 1 -НКРЕКП) за період травень - червень 2015 року.

Надаючи оцінку доводам Відповідача щодо відсутності письмових заявок щодо придбання вугілля, суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, погоджені сторонами договору письмові заявки надаються покупцем постачальнику виключно в електронній формі, на підстав яких формувались рахунки- фактура, копії яких є в матеріалах справи. До того ж, за умовами договору, постачальник зобов`язувався поставити вугілля у кількості, оговореній у відповідній додатковій угоді.

З урахуванням цього суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рахунки-фактури та Додаткова угода на партію вугілля можуть бути доказами на підтвердження реальності господарської операції.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність розшифрування даних щодо особи, яка підписала рахунки-фактури, то судом апеляційної інстанції установлено, що вони підписані директором контрагента Позивача, який діяв відповідно до Статуту. До того ж, у матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що відповідні документи підписані неповноважною особою, або підписані від імені особи, що заперечує їх підписання.

Наводячи інші доводи у справі, а також дублюючи їх у касаційній скарзі, Відповідач, як встановив апеляційний суд, залишив поза увагою те, що він а акті перевірки, висновки якого стали підставою прийняття спірного у справі податкового повідомлення-рішення не навів тверджень з посиланням на відповідні докази, які б засвідчили наявність обставин щодо: неможливості реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку; облік для цілей оподаткування тільки господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутності первинних документів обліку.

З урахуванням цих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що: господарські операції Позивача з контрагентом-постачальникам, вчинені у зазначені періоди, є реальними та підтверджені всіма необхідними й належним чином оформленими первинними документами, та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю; Товариство дотримало всі передбачені ПК України умови для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовило виникнення від`ємного значення з цього податку.

Як підтверджується матеріалами справи та правильно встановили суди, фактично в основу висновків Відповідача про фактичне не здійснення поставки товарів TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» покладені твердження, зокрема, про недобросовісний характер діяльності контрагентів останніх, з огляду на аналіз інформації з баз податкового органу.

Попри це, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення Позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин Позивача його безпосередніми контрагентами. При цьому, лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

У суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що в ході розгляду справи суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку доказам, наданим Позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи сталу судову практику щодо оцінки операцій між суб`єктами господарювання як такі, що здійснені/не здійснені, а також доказування фактичної поставки товарів за результатами дослідження та аналізу поданих у справі документів та пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність у ході вирішення спору Відповідачем зазначених в акті перевірки висновків щодо протиправного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з відповідними суб`єктами господарювання.

Ураховуючи встановлені судами обставини, а також наведені вище правові норми та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції зроблено законні та обґрунтовані висновки щодо суті операцій між Позивачем та TOB «ТК «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО».

Інші ж доводи Відповідача, викладені у касаційній скарзі, не слугували підставами прийняття спірних у справі індивідуальних актів, що підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій актом перевірки.

Контролюючий орган у касаційній скарзі наводить рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та контрагентоми, які пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Доводи Відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях Позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Проте, таким доводам Відповідача суд попередніх інстанцій надали юридичну оцінку. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів й суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

У справі, що переглядається, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що податковий орган надав належні та достатні докази на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскарженого рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції дотримався вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх