Рішення

від 11.10.2021 по справі 573/1503/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1503/21

Номер провадження 2/573/411/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

11 жовтня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Свиргуненко Ю.М.,

з участю секретаря: Федорченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Вікторія про повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

I. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1. Короткий зміст позовної заяви

03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ АФ Вікторія про повернення земельної ділянки. Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0 га, розташована на території Вирівської сільської ради. 01 вересня 2011 року уклала з ТОВ АФ Вікторія договір оренди №4482, відповідно до умов якого передала товариству в користування вказану земельну ділянку на строк 10 років. Зазначений договір 21 грудня 2012 року зареєстровано в Держкомземі, а 18 лютого 2016 року - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У серпні 2020 року звернулася до відповідача з проханням надати інформацію про те, до якої саме дати діє договір оренди та яка процедура його розірвання, на що отримала відповідь, що дія договору пролонгована до 30 серпня 2035 року. Згодом відповідач надав їй додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди, яка ніби то підписана від її імені та передбачає продовження строку дії договору до 30 серпня 2035 року. Також ТОВ АФ Вікторія надало їй витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права оренди спірної земельної ділянки на підставі вказаної угоди. Під час розгляду Білопільським районним судом цивільної справи №573/1788/20 за її позовом до ТОВ АФ Вікторія призначалася почеркознавча експертиза, якою встановлено, що підпис у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки їй не належить. 02 липня 2021 року на виконання вимог п. п. 3.1, 3.2 договору та ст. 33 Закону України Про оренду землі направляла відповідачу лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки №4482 від 01 вересня 2011 року, відповідь на який станом на 01 вересня 2021 року не надійшла.

Оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки №4482 від 01 вересня 2011 року закінчився 01 вересня 2021 року, а зміст додаткової угоди нею не підписувався, позивач вважає, що відповідач користується належною їй земельною ділянкою безпідставно, за відсутності вчиненого правочину, у зв`язку з чим її право як власника земельної ділянки порушене та підлягає захисту.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким зобов`язати ТОВ АФ Вікторія повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:03:001:0139 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0 га.

2. Короткий зміст відзиву на позовну заяву

22 вересня 2021 року на електронну пошту Білопільського районного суду від представника відповідача ТОВ АФ Вікторія - адвоката Мальованої І.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, виходячи з наступного.

Позивач просить зобов`язати ТОВ АФ Вікторія повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:03:001:0139 на підставі того, що додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди від 01 вересня 2011 року вона не підписувала. Разом з цим. ОСОБА_1 не заперечує факт укладення договору оренди землі від 01 вересня 2011 року. Даний договір укладено на строк 10 років. У п. 15.2 договору сторони погодили, що він набирає чинності після його підписання та державної реєстрації. У зв`язку з тим, що державна реєстрація договору відбулася 21 грудня 2012 року, строк його дії закінчується 21 грудня 2022 року, а отже, твердження позивача про недійсність додаткової угоди до договору, якою продовжено строк дії договору від 2011 року, не впливає на строк дії основного договору, який узгоджений сторонами у редакції від 2011 року (а. с. 61-63).

3. Короткий зміст відповіді на відзив

08 жовтня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому представник позивача Мазурова К.Д. зазначає, що оскільки відповідачем було здійснено державну реєстрацію договору оренди через півтора роки з дня його підписання, має місце неналежне виконання орендарем свого договірного обов`язку та порушення останнім ст. 211 Земельного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі , дата закінчення дії договору оренди обчислюється з дати його укладення, а право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Тобто, строк дії договору оренди землі від 01 вересня 2011 року закінчився 01 вересня 2021 року (а. с. 73-76).

ІІ Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 57-58).

ІІІ. Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мазурова К.Д., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1037885 від 29 серпня 2021 року, позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ АФ Вікторія - адвокат Ломака Ю.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1019609 від 11 жовтня 2021 року, позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до державного акту серії Р2 №669490, виданого 20 листопада 2002 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №368 від 03 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №142, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в межах згідно з планом, розташованої на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 10).

01 вересня 2011 року між сторонами в справі укладено договір оренди землі №4482, на підставі якого позивач передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 5920681800:03:001:0139.

У п. 3.1 означеного договору сторони правочину погодили, що він укладений на строк 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та діє з моменту його державної реєстрації.

У п. 15 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації

Одночасно з підписанням договору складено та підписано сторонами акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та приймання-передачі земельної ділянки.

22 грудня 2012 року договір оренди землі №4482 від 01 вересня 2011 року зареєстровано в Білопільському відділі Держкомзему, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис за №592020004004482 (а. с. 11-19).

18 лютого 2016 року право оренди ТОВ АФ Вікторія за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 21).

Відповідно до додаткової угоди від 01 січня 2017 року, договір оренди землі №4482 від 01 вересня 2011 року доповнено підпунктом 3.1.1 наступного змісту: Строк дії договору, з урахуванням кінцевого терміну дії, зазначеного в договорі та всіх додаткових угодах до нього, за згодою сторін, продовжено на 7 (сім) років до 30 серпня 2035 року (а. с. 20).

Згідно з висновком експерта від 24 листопада 2020 року №19/119/6/7/1-61е підпис від імені ОСОБА_1 в графі (підпис) у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 30-44).

02 липня 2021 року ОСОБА_1 направила ТОВ АФ Вікторія лист-повідомлення, в якому зазначила про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди від 01 вересня 2011 року, оскільки планує обробляти свою земельну ділянку самостійно (а. с. 45-46).

VІ. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України (далі за змістом ЦК) при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК визначено перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту першого частини другої вказаної норми закону є договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК поняття строку визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 01 вересня 2011 року, частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі за змістом ЗК) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 125 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вимога про те, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, передбачена у частині п`ятій статті 126 ЗК.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 вказаного Закону надано визначення договору оренди землі, зокрема, що це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 18 названого Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою (ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 20 означеного Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України.

Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір також є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст. 640 ЦК).

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

Із системного аналізу норм ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Відповідно до положень ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У Законі України Про оренду землі , який є спеціальним до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені Законом України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У постановах від 07 червня 2017 року у справі №634/769/15-ц (провадження №6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі №532/129/16-ц (провадження №6-2777цс16) та від 13 грудня 2013 року у справі №1106/2791/2012 (провадження №6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012 (провадження №6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. Однак указав, що цивільні права та обов`язки, тобто чинність, договір набуває після його державної реєстрації.

VІІ. Висновки суду

Судом встановлено, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 як орендодавець та ТОВ АФ Вікторія як орендар підписали договір оренди земельної ділянки 01 вересня 2011 року.

При цьому у пункті 3.1 договору сторони узгодили, що він укладений на строк 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та діє з моменту його державної реєстрації. У пункті 15.1 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований у Білопільському відділі Держкомзему 21 грудня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №592020004004482, а відтак, строк його дії закінчується 21 грудня 2022 року.

Підставою для задоволення своїх вимог позивач зазначає, що строк дії договору оренди землі від 01 вересня 2011 року закінчився 01 вересня 2021 року, додаткову угоду до вказаного договору, якою продовжено строк його дії до 2035 року вона не підписувала, а отже, відповідач користується належною їй земельною ділянкою без укладеного правочину, тобто безпідставно, у зв`язку з чим дана земельна ділянка підлягає поверненню.

Проте, зазначені доводи не відповідають встановленим судом фактичним обставинам. Оскільки строк дії попереднього договору оренди землі від 01 вересня 2011 року не закінчився, твердження позивача стосовно того, що відповідач користується її земельною ділянкою без укладеного правочину є безпідставними.

Доводи представника позивача про те, що здійснивши державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки через півтора року з дня його підписання, відповідач порушив свої зобов`язання за договором оренди землі та положення ст. 211 Земельного кодексу України, оцінюються судом як фактичне визнання позивачем тієї обставини, що договір набрав чинності саме з дня його державної реєстрації. При цьому суд також відмічає, що укладений між сторонами в справі договір оренди землі №4482 від 01 вересня 2011 року не містить положень щодо покладання виключно на орендаря обов`язку звернутися за державною реєстрацією договору оренди, а отже, доводи представника позивача в судовому засіданні про порушення ТОВ АФ Вікторія договірних зобов`язань є безпідставними.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регулює питання припинення договору оренди землі, зокрема, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки відсутні підстави вважати, що договір оренди земельної ділянки припинився 01 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням десятирічного терміну, на який він був укладений, вимога позовної заяви про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:03:001:0139 із чужого незаконного користування відповідача та повернення її позивачеві є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

При цьому суд також відмічає, що так як укладений між сторонами в справі договір оренди землі від 01 вересня 2011 року на даний час є чинним, посилання представником позивача на те, що додаткову угоду до вказаного договору оренди ОСОБА_1 не підписувала також не є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 13, 251, 252, 254, 627, 631, 638, 640, 792 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 13, 14, 16, 19, 20 ЗУ Про оренду землі , ст. ст. .4-5, 10, 81, 89, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія , ЄДРПОУ 14015985, юридична адреса: Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, вул. Братів Рябоконь, 1 про повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2021 року.

Суддя