Рішення

від 08.10.2021 по справі 733/1197/20

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/75/21

Єдиний унікальний №733/1197/20

Рішення

іменем України

08 жовтня 2021 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Кулак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Лариса Федорівна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання дійсним покупцем іншої особи,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Л.Ф. про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання дійсним покупцем іншої особи.

Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_5 . Відповідач по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є рідними братами по матері, та відповідно племінниками позивача. Після смерті сестри, рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року за №2-517/2011 позивача було призначено опікуном над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останній проживав разом з братом ОСОБА_3 та його сім`єю, до складу якої також входила і колишня дружина ОСОБА_3 , відповідач по справі ОСОБА_7 . Позивач проживала разом зі своїм сином та невісткою, будинки знаходились майже один навпроти одного. Позивач маючи намір щоб кожна сім`я проживала окремо, вирішила придбати житло для себе та забрати до себе племінника ОСОБА_8 , а свій будинок залишити сім`ї свого сина. Для реалізації намірів, вирішила передати належну їй земельну ділянку у платне користування та за отримані кошти придбати житло для себе. Досягнувши попередньої згоди з ПП Ічнянський бетон щодо укладення договору емфітевзису позивач підшукала житло, а саме квартиру в АДРЕСА_1 . Оскільки позивач більше 10 років хворіє та у грудні 2017 року відчула значне погіршення свого здоров`я, і після її смерті потрібно буде здійснювати переоформлення спадщини, нести матеріальні витрати, а племінник ОСОБА_8 є особою молодого віку, на сімейній раді, де була присутня і ОСОБА_2 вирішили, що право власності на придбане для позивача житло оформлять на ОСОБА_2 , враховуючи гарні родинні відносини та її добре ставлення на той час до позивача та племінника ОСОБА_8 . 18 грудня 2017 року між позивачем та ПП Ічнянський бетон було укладено договір емфітевзису. 20 грудня 2017 року укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Усіма організаційними питаннями щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, займалась безпосередньо позивач. Зокрема, було сплачено 500 грн. на проведення технічної інвентаризації, оплату грошових коштів продавцю теж здійснювала особисто позивач. Розраховувалася особистими грошовими коштами, які 20 грудня 2017 року були зняті з депозитного рахунку, що підтверджується копією виписки та дублікатом квитанції, і яких було достатньо для укладення договору купівлі-продажу квартири. Розрахунок з продавцем відбувався в приміщенні Ічнянського відділення АТ КБ Приватбанк , ОСОБА_7 лише з`явилася один раз до приватного нотаріуса для підписання спірного договору в якості покупця. 20 грудня 2017 року ОСОБА_4 особисто позивачу як покупцю віддав оригінал державного акту на земельну ділянку та рішення суду про визнання за ним права власності на спадкове майно. Проте, після припинення шлюбних відносин між відповідачами, ОСОБА_2 спірну квартиру вважає своєю власністю та намагається її продати, тому позивач на підставі ст.217 ЦК України звернулася до суду з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в частині покупця ОСОБА_9 , укладеного 20 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Л.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №2361, та визнання позивача покупцем квартири, стягнення судових витрати по справі.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

15 грудня 2020 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2021 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 в якості співвідповідача ОСОБА_3

09 квітня 2021 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області витребувано у АТ КБ Приватбанк копію запису з камери відеоспостереження Чернігівського відділення №20 АТ КБ Приватбанк , що розташоване за адресою: Чернігівська область, м.Ічня, пл.Т.Г.Шевченка, буд.4 за 20 грудня 2017 року з 16 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. та від приватного нотаріуса Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Л.Ф. належним чином завірені копії нотаріальної справи щодо договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладеного 20 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , нотаріальної справи щодо договору емфітевзису, укладеного 18 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ПП Ічнянський бетон .

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Сакун І.А. уточнені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Представник пояснила, що оскільки позивача при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 було введено в оману з приводу істотних умов договору, тому даний договір є удаваним правочином та на підставі ст.217 ЦК України є частково недійсним саме в частині покупця.

Крім того, допитана в судовому засіданні позивач в якості свідка дала показання, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра. Після смерті, її сини ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також ОСОБА_11 , проживали разом за однією адресою. Позивач була опікуном над неповнолітнім ОСОБА_8 . Проте з часом між ними почали виникати конфлікти. Позивач на той час проживала із сім`єю свого сина. Проживали по одній вулиці, будинки були майже один напроти одного. Крім того, позивач має тітку, яка потребує догляду. Маючи намір придбати житло для себе, племінника ОСОБА_8 та тітки, почала підшукувати кому б здати в оренду пай, який отримала в спадок після смерті матері та отримати за це гроші. Підшукала двохкімнатну квартиру неподалік від сина, яка була не дорогою та на першому поверсі, що було зручно для тітки, домовилася з продавцем ОСОБА_4 , який приїхав на укладення договору з племінником. Оскільки хворіла та переймалася, щоб ОСОБА_8 ніхто не надурив, оскільки останній почав потрапляти у неприємні ситуації, запропонувала своїй невістці ОСОБА_12 щоб та оформила на себе квартиру, але остання відмовилася. Оскільки, ОСОБА_8 рідний брат ОСОБА_13 , позивач доглядала за його сином, тому ОСОБА_14 запропонувала щоб оформили договір саме на ОСОБА_15 , вона й пригляне за ОСОБА_8 . Оскільки майже 11 років прожили з невісткою в злагоді, та позивач повністю їй довіряла, на сімейній нараді було прийнято рішення оформити квартиру на відповідачку. 18 грудня 2017 року між позивачем та ПП Ічнянський бетон було укладено договір емфітевзису, після чого позивач отримала гроші. 20 грудня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу квартири. Усіма організаційними питаннями займалася саме позивач. Спочатку в приміщенні банку зняла з депозиту гроші, близько 5 тисяч доларів США, які були отримані від договору емфітевзису, віддала їх ОСОБА_4 . ОСОБА_11 гроші на придбання квартири не давала. Продавець половину грошей віддав племіннику, свою частину положив на депозит бо боявся вести їх в поїзді. В приміщенні банку при передачі грошей була присутня й відповідачка ОСОБА_16 . Потім поїхали до нотаріуса. Нотаріус при всіх казала щоб оформляли квартиру на сина, але позивач наполягла, щоб оформляли саме на невістку, бо вона пообіцяла що не надурить. ОСОБА_11 зобов`язалася приглянути за ОСОБА_8 , щоб після смерті позивача квартира перейшла до нього, і не дісталася іншим. Після укладення договору всі разом поїхали на квартиру. Саме їй ОСОБА_4 віддав ключі від квартири, всі документи, квитанції по оплаті за комунальні послуги. В лютому 2018 року у ОСОБА_11 з`явився новий чоловік, вона подала на розлучення і рішенням суду їх шлюб було розірвано. ОСОБА_3 з розпачі поїхав у ОСОБА_17 . Позивач неодноразово спілкувалася з невісткою щоб та переоформила на неї квартиру. Проте, відповідач під різними причинами уникала її. Позивачу відомо що саме її роботодавець ОСОБА_18 порекомендував їй не віддавати квартиру, оскільки договір оформлений на неї і квартира саме її. Коли в липні 2018 року приїхав ОСОБА_10 з грошима, до нього повернулася жити ОСОБА_11 , через деякий час як вони пожили він взяв ключі від квартири, та сказав що вони будуть робити ремонт, і позивач з ОСОБА_8 та тіткою підуть жити в квартиру. Проте, позивач його відмовляла, казала що якщо вона вже раз збрехала, то їй віри не має. Вони робили ремонт, поміняли двері, вікна, каналізацію, позивач також їм давала гроші. Потім ОСОБА_19 знову розійшлись. ОСОБА_11 забрала сина та поїхала жити до Ніжинського району. Потім позивач довідалась, що її колишня невістка продала квартиру. Приїхала на квартиру де був ОСОБА_11 співробітник ОСОБА_20 , від якого позивач вимагала показати договір купівлі-продажу. ОСОБА_20 викликав поліцію, якій пояснив що квартиру не купив, завдатку не давав, ремонт не робив. ОСОБА_11 лише пообіцяла йому задешево продати квартиру. Приїхав також ОСОБА_10 і пояснив поліцейському чия це квартира. На її вимогу він їй віддав ключі, проте не всі підходили до дверей і відкрити квартиру було не можливо. На даний час ОСОБА_8 живе на квартирі яку продають, тітка жде щоб її забрали та доглядали. Вважає що відповідачка хоче продати квартиру та зробити ремонт в будинку де проживає, бо він потребує ремонту. Із невісткою були дуже гарні відносини тому їй повністю довіряла. Крім того у сім`ї ОСОБА_19 був будинок, тому вони й не потребували іншого житла. Дуже жалкує що оформили договір саме на відповідачку, адже хворіла та довіряла їй.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, її представник адвокат Івашко В.В. заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що заявлений позов є безпідставним та таким що не відповідає нормам цивільного законодавства. Обраний спосіб захисту позивача не відповідає обставинам справи.

Крім того, заявив, що докази щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви поданої через канцелярію суду просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги визнав, щодо задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про дату , час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, а також не подав письмових пояснень щодо позову і не повідомив про поважні причини неявки в судові засідання.

Крім того, про судові засідання ОСОБА_4 неодноразово повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Третя особа приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Л.Ф., допитана в якості свідка дала показання, що посвідчувала спірний договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Посвідченню передувало укладення договору емфітевзису ОСОБА_1 . При його укладення з метою з`ясування дійсної її волі, з`ясувала, що позивач має намір за отримані гроші придбати квартиру. Зокрема позивач повідомила, що в їх сім`ї є дитина сирота і її обов`язок перед сестрою придбати для нього житло. Після укладення договору емфітевзису позивач отримала кошти. Чи ці кошти були витрачені на придбання квартири, чи ні свідок достеменно не знає. При оформленні договору купівлі продажу відмовляла позивачку від оформлення договору на невістку, але ОСОБА_1 наполягла щоб оформляли на невістку, позивач їй довіряла, сказала що не обманить. При цьому позивач пояснювала чому не оформляє квартиру на хлопця, бо він не дуже путьовий, хтозна чи збереже квартиру. Передача грошових коштів відбувалася не в приміщенні нотконтори. Сторони звертались в банк. Потім повернулись для підписання договору. ОСОБА_21 організаційними питаннями займалась позивач. Половки були присутні лише при підписанні договору. Сторони оголосили узгоджену ціну квартири, яка і була зазначена в договорі. Через деякий час прийшла ОСОБА_1 та повідомила що немає ні невістки ні Діминої квартири. Цікавилася як можна переоформити квартиру на її ім`я. Питання про розірвання договору не стояло, позивач мала намір саме переоформити квартиру на іншого члена сім`ї, проте, сторони до неї так і звернулись. Питання про визнання договору неукладеним виникло близько року тому в зв`язку з тим, що невістка відмовляється переукласти договір. Щодо заявленого позову поклалась на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2009 року у справі №2-1149/2009, за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 . Рішення набрало законної сили 29 грудня 2009 року (а.с.187,190).

Відповідно до Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , замовником технічної інвентаризації у суб`єкта господарювання фізичної особи підприємця ОСОБА_22 є ОСОБА_4 . Технічний паспорт виготовлено станом на 12 грудня 2017 року (а.с.188-189 т.1).

З 17 липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_23 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.202, зворот), який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року у провадженні №2/733/201/18 (єдиний унікальний №733/228/18), розірвано. Рішення набрало законної сили 24 квітня 2018 року (а.с.21 т.1).

Як встановлено в судовому засіданні позивач є тіткою відповідача ОСОБА_3 .

За час їх перебування у шлюбі 20 грудня 2017 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_16 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу квартири, разом іменовані як сторони, посвідчений приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Л.Ф., зареєстровано в реєстрі за №2361 (а.с.88-89, 185-186 т.1).

Згідно п.1 Договору ОСОБА_4 передає за плату у власність ОСОБА_7 , а ОСОБА_7 приймає у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і сплачує за неї встановлену в договорі грошову суму.

Продаж квартири за домовленістю сторін здійснюється за 49 052 грн. 00 коп., які сплачені Покупцем Продавцю повністю до підписання цього договору (п.4 Договору).

Відповідно до п.5 Договору, сторони, шляхом підписання цього договору, підтвердили факт повного розрахунку за цим договором, у зв`язку з чим Продавець не має до Покупця жодних претензій матеріального чи фінансового характеру.

Зазначена ціна відповідає домовленості Продавця і Покупця, є остаточною і змінам не підлягає (п.6 Договору).

Відповідно до п.13 Договору, купівля квартири за цим договором здійснена за згодою чоловіка Покупця, ОСОБА_3 .

Зокрема, згідно матеріалів нотаріальної справи договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 20 грудня 2017 року за реєстровим №2361, наданих приватним нотаріусом (а.с.153-207), а саме заяви від 20 грудня 2017 року, ОСОБА_3 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає внутрішній волі, розуміючи наслідки підписання цього документу, надав свою згоду на купівлю на умовах та за ціною на свій розсуд його дружиною ОСОБА_16 квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та укладення у зв`язку з цим відповідного договору про купівлю. З вказаними діями його дружини, які відповідають інтересам сім`ї, повністю погодився, і не має заперечень проти оформлення договору купівлі-продажу вказаної нерухомості. При цьому, розуміє що вказане нерухоме майно матиме статус спільного сумісного майна подружжя (а.с.190, зворот,а.с.191). Приватний нотаріус Варзагер Л.Ф. засвідчила справжність підпису ОСОБА_3 , який зроблено у його присутності, факт реєстрації шлюбу перевірено (а.с.190-191 т.1).

Крім того, судом встановлено, що витрати, пов`язані з посвідченням цього договору сплачують сторони в рівних частках (п.14 Договору).

Особи, що підписали даний договір підтвердили, що волевиявлення є вільним та відповідає внутрішній волі, договір укладено без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. При укладенні цього договору відсутні будь-яка омана чи приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані однією із сторін договору. Договір укладається з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним), умови договору відповідають реальній домовленості сторін. Зауваження чи доповнення до цього договору відсутні (п.16 Договору).

У відповідності до п.17 Договору, про зміст прав та обов`язків за цим договором, про правові наслідки укладеного правочину, в тому числі зміст статтей Цивільного кодексу України, а саме ст.203 щодо вимог, необхідних для чинності правочину, ст.215, 216, 227-236 щодо підстав та правових наслідків правочину, ст.ст.655,657,659,662,668 щодо поняття та юридичної природи договору купівлі-продажу…нотаріусом сторонам роз`яснено.

Даний договір сторонами прочитаний, його значення, умови та правові наслідки зрозумілі, про що свідчать особисті підписи на цьому договорі (а.с.89, зворот т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 вересня 2021 року, зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_16 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2361, виданий 20 грудня 2017 року, видавник приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Л.Ф. Відомості про права власності: 21 квітня 2010 року внесено запис щодо права приватної власності ОСОБА_4 на підставі рішення суду №2-1149/2009, 17 грудня 2009 року Ічнянського районного суду Чернігівської області.

Як вбачається з копії довідки Ічнянської міської ради Чернігівської області від 19листопада 2019 року за №6339, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час одружилася та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.65,84,86 т.1).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_24 , роботодавець відповідачки, дав показання, що ОСОБА_16 з 2011 року працює у нього продавцем, її колишній чоловік відповідач по справі також раніше був у нього найманим працівником. Взимку в грудні місяці 2017 року позичав відповідачці гроші в сумі 50 000 грн. на придбання квартири. Позику офіційно не оформляли. ОСОБА_16 віддавала спочатку частинами, згодом повністю віддала і всю суму.

Свідок ОСОБА_25 , колега по роботі сім`ї ОСОБА_19 , дав показання, що йому відомо, що подружжя придбали квартиру, документи були оформлені на ОСОБА_11 . ОСОБА_10 був проти придбання квартири. Після розлучення ОСОБА_11 поїхала жити до м.Ніжин і дала йому ключі щоб він наглядав за квартирою. В квартирі поміняні двері, вікна та проводка, квартира не придатна для проживання і потребує ремонту. Документи на квартиру бачив як викликав поліцію коли приходила ОСОБА_1 . Їй віддав ключі від квартири. Після цього ОСОБА_11 поміняла замок у дверях. Документи на квартиру не оформляв, завдаток не давав, ремонт не робив, але не заперечує що після вирішення справи в суді міг би розглянути питання щодо придбання даної квартири.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1)факт укладення правочину, що, на його думку є удаваним; 2)спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3)настання між стронами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання спірного договору недійсними в частині покупця.

Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі №752/25074/17 (провадження №61-40542св18), від 27 січня 2021 року у справі №333/2265/17 (провадження №61-5959св19) та від 31 березня 2021 року у справі №369/4863/18 (провадження №61-6013св19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

З огляду на зазначене, для встановлення правової природи укладеного оспорюваного договору купівлі-продажу та його істотних умов вирішенню підлягають питанню про дійсність та реальний характер волевиявлення учасників та очікувані наслідки в результаті його укладення.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач посилається на те, що саме вона була фактичним покупцем у договорі купівлі-продажу спірної квартири від 20 грудня 2017 року, оскільки сплатила вартість придбаної квартири за грошові кошти отримані від передачі належної їй земельної ділянки у платне користування в розмірі 150 000 грн. (близько 5000 доларів США). Мала намір проживати у квартирі із племінником ОСОБА_8 та тіткою. ОСОБА_16 , яка на той час була дружиною племінника і лише формально вказана як покупець спірної квартири. Остання грошові кошти на придбання квартири не надавала.

Проте, такі твердження не знайшли свого підтвердження при розгляді справи з огляду на нижченаведене.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2017 року уклала договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з Приватним підприємством Ічнянський бетон (а.с.154-161).

За взаємною згодою сторін за користування земельною ділянкою встановлено плату в розмірі 49000 грн. за весь період дії цього договору (п.3.2 Договору).

20 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений Договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж квартири за домовленістю сторін здійснювався за 49 052 грн. 00 коп ., які були сплачені Покупцем Продавцю повністю до підписання цього договору.

Відповідно до копії Виписки за договором Приват-вклад за період з 01 вересня 2017 року до 26 листопада 2020 року, по клієнту ОСОБА_1 , 18 грудня 2017 року відкрито депозит 26**82, 20 грудня 2017 року виплачено за договором 4900.00 дол. (а.с.29,117).

Згідно дублікату квитанції №20171220346158925 від 20 грудня 2017 року, Приватбанк виплачено ОСОБА_1 4900.0 USD, виплата за договором (а.с.29, зворот,116).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , дружина сина позивача, дала показання, що позивач звернулася до неї по питанню обміну гривні на долари США у зв`язку з оформленням договору купівлі-продажу квартири, оскільки свідок працює у банку. Дані кошти були отримані від здачі паю в оренду. Для цього був відкритий депозит, на наступний день позивач разом із продавцем прийшли в банк, була знята готівка близько 5000 тис. доларів США. Ці кошти позивач передала ОСОБА_4 . При передачі коштів були присутні як його племінник, так і ОСОБА_16 . Дану квартиру придбавали для позивача, її племінника та тітки. Подружжя ОСОБА_19 своє житло мають. Оскільки позивач часто хворіла, тому оформили договір на ОСОБА_11 . Оскільки пай після смерті матері отримала позивач, то квартиру оформили на ОСОБА_11 і подружжя ОСОБА_19 мали віддати частину грошових коштів за частину паю позивачці. ОСОБА_4 частину грошей віддав племіннику а частину положив на депозит. Саме позивач підшукували підходящу квартиру, домовлялася за ціну, займалася оформленням документів. ОСОБА_11 була обізнана про підбір квартири бо на той час це була як одна сім`я. В лютому 2018 року у подружжя ОСОБА_19 погіршилися відносини. Згодом вони розлучилися. Відповідачка обіцяла переоформили квартиру на позивача, але згодом відмовилася. ЯК відомо свідку ціна квартири становила близько 150000 грн., або ж близько 5000 доларів США. Відповідачка на придбання квартири гроші не давала.

Свідок ОСОБА_27 , сусідка та кума позивача, дала показання, що вона та її батьки проживали в будинку АДРЕСА_4 . Оскільки позивач підшукувала квартиру, тому свідок запропонувала квартиру яка довгий час продавалася в будинку, а саме квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_28 . Позивач говорила що купує квартиру для себе та племінника ОСОБА_8 , бо у ОСОБА_10 будинок є. У квартирі ніхто не проживав, ключі були у її батька, тому позивач та її племінник приходили у квартиру на огляд. Позивач їй говорила що купує квартиру за гроші отримані за пай. Після купівлі квартири саме позивач обдирала старі шпалери, зливали воду із труб. Позивач попросила її повідомити коли з`явиться ОСОБА_11 у квартирі. Коли ОСОБА_11 з`явилася разом із невідомим чоловіком, свідок про це зателефонувала позивачу, і як виявилося ОСОБА_11 змінила замки в дверях. Ще одного разу бачила ОСОБА_11 та чоловіків поблизу квартири. В квартирі поміняні двері та вікна. Ремонтні роботи робила ОСОБА_11 . ОСОБА_29 ніколи не бачила в квартирі. Підтвердила що на момент укладення договору позивач із невісткою мали дуже дружні відносини.

Свідок ОСОБА_30 , подруга і кума позивача, дала показання, що мати позивача працювала в колгоспі. Коли вона померла її пай отримала позивач. Від його продажу отримала гроші і мала намір придбати квартиру. У племінника ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_11 житло було, а в ОСОБА_8 ні, тому для нього і мала намір придбати квартиру. Планувала разом з ним та тіткою переїхати у квартиру. Між нею та відповідачкою були дуже дружні відносини, тому їй і довіряла.

Свідок ОСОБА_31 , сусідка позивача, в судовому засіданні дала показання, що подружжя ОСОБА_19 проживали разом із ОСОБА_8 в одному будинку. Між ними виникали конфлікти тому потрібно було щоб вони жили окремо і для цього потрібно було придбати житло для ОСОБА_8 . Позивач продала свій пай та за отримані гроші придбала квартиру. Відомо що квартира коштувала 150000 грн. Оскільки ОСОБА_8 не довіряла тому вирішили оформити квартиру на ОСОБА_11 з умовою що коли не стане ОСОБА_1 квартира залишиться ОСОБА_8 . Після розлучення із ОСОБА_32 почала наполягати що це її квартира. На момент укладення договору у сім`ї були гарні, дружні відносини. ОСОБА_1 часто хворіє та проходить лікування.

За встановлених обставин, твердження позивача що саме ці кошти були використані на придбання квартири при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири від 20 грудня 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки не співпадають з вартістю квартири зазначеній в договорі, який посвідчений нотаріусом, яка погоджена сторонами та сплачена Покупцем Продавцю повністю до підписання цього договору.

Покази свідків про придбання позивачем квартири не можуть бути розцінені, як достатні докази на підтвердження вказаних обставин.

При цьому, позивач як була так і залишилася зареєстрованою за іншою адресою, жодного дня у спірній квартирі не проживала, що підтверджується як відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті позивача (а.с.6-7), так і не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.

Крім того, після укладення договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2017 року, позивач будучи достовірно обізнаною щодо умов договору в частині покупця, не оспорювала його, тобто визнавала право власності на квартиру саме за ОСОБА_2 , а спір щодо визнання вказаного договору удаваним в частині покупця виник після розірвання шлюбу між колишнім подружжям ОСОБА_19 .

Оспорюваний договір купівлі -продажу було укладено сторонами у письмовій формі, договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Матеріалами справи підтверджено, що продаж квартири за домовленістю сторін здійснювався саме за 49 052 грн. 00 коп., які сплачені Покупцем Продавцю повністю до підписання цього договору. Сторони, шляхом підписання цього договору, підтвердили факт повного розрахунку за цим договором, у зв`язку з чим Продавець не має до Покупця жодних претензій матеріального чи фінансового характеру. Зазначена ціна відповідає домовленості Продавця і Покупця, є остаточною і змінам не підлягає. Купівля квартири за цим договором здійснена за згодою чоловіка Покупця, ОСОБА_3 .

Особи, що підписали даний договір підтвердили, що волевиявлення є вільним та відповідає внутрішній волі, договір укладено без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. При укладенні цього договору відсутні будь-яка омана чи приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані однією із сторін договору. Договір укладався з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним), умови договору відповідали реальній домовленості сторін. Зауваження чи доповнення до цього договору відсутні.

Позивачу нотаріус роз`яснювала наслідки укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони при укладенні спірного договору купівлі-продажу погодили всі його умови та повністю їх виконали.

При цьому, суд враховує, що у відповідності до положень ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку визнання відповідачем ОСОБА_3 позову щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання дійсним покупцем іншої особи не відповідає обставинам справи, оскільки відсутні жодні належні та достатні докази що фактично майно було придбано за кошти позивача і для неї, а головне - порушує права ОСОБА_2 , яка є співвласником майна, та має статус спільного сумісного майна подружжя.

Зокрема, як вбачається з матеріалів нотаріальної справи по спірному договору, ОСОБА_3 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає внутрішній волі, розуміючи наслідки підписання цього документу, надав свою згоду на купівлю на умовах та за ціною на свій розсуд його дружиною ОСОБА_7 квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та укладення у зв`язку з цим відповідного договору про купівлю. З вказаними діями його дружини, які відповідали інтересам сім`ї, повністю погодився, і не мав заперечень проти оформлення договору купівлі-продажу вказаної нерухомості. При цьому, розумів що вказане нерухоме майно матиме статус спільного сумісного майна подружжя (а.с.190, зворот,а.с.191).

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Доводи про визнання оспорюваного правочину недійсним, зазначені позивачем, з огляду на характер правовідносин сторін у справі, є необґрунтованими.

За таких обставин, скільки позивачем всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що оспорюваний нею правочин купівлі-продажу нерухомого майна є удаваними в частині покупця і спірна квартира придбана саме за її кошти та для неї, а ОСОБА_2 лише була формально вписана в договір як покупець, тобто не довела своїх позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд враховує, що згідно ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, тому враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі, слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81,206,258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Лариса Федорівна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання дійсним покупцем іншої особи - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживанн я: АДРЕСА_6 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Приватний нотаріус Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Лариса Федорівна, місцезаходження: Чернігівська область, м.Ічня, вул.Шевченка, буд.5.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2021 року .

Суддя Н.В.Фетісова