Постанова

від 12.10.2021 по справі 823/1055/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 823/1055/16

адміністративне провадження № К/9901/36583/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (головуючий суддя: Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (колегія суддів: Безименна Н.В., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №823/1055/16 за позовом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа - Первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства Фармація , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000671401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682862,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000651401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672037,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000641401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370829,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0021571301, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб на суму 10885,18 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2020, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позов Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 7, ідентифікаційний код 01980963) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920), третя особа Первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 171, ідентифікаційний код 37930634) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 № 0000671401, яким Черкаському обласному комунальному підприємству Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682 862,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 № 0000651401, яким Черкаському обласному комунальному підприємству Фармація збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672 037,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 № 0000641401, яким Черкаському обласному комунальному підприємству Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370 829,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 № 0021571301, яким Черкаському обласному комунальному підприємству Фармація збільшено суму грошового зобов`язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 885,18 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що податкове законодавства не відносить заробітну плату та дохід, пов`язаний із виконанням трудових обов`язків до додаткового блага.

Проаналізувавши Колективний договір на 2010-2015 роки (далі - Колективний договір), Положення про оплату праці працівників Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (Додаток № 8 до Колективного договору), суд дійшов висновку, що їх положення є гнучкими і не обмежують позивача у встановленні додаткових видів заробітної плати за умови погодження із профспілкою. Положенням про оплату праці чітко не визначений такий вид надбавки, як надбавка за вислугу років, однак, у даному Положенні відсутня норма і про те, що перелік надбавок є виключним і обмежується лише п. 2.2 цього Положення.

Таким чином, суд указав, що надбавка за вислугу років, установлена на підприємстві, відноситься до заробітної плати, і не може розглядатись як додаткове благо у розумінні податкового законодавства, позаяк не підпадає під критерії доходу, визначеного положеннями пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Також суд урахував, що відповідно до даних ІТС Податковий блок , наявних у матеріалах справи, фактичний день подання уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку - Форма № 1 ДФ за 1 квартал 2013 року, поданий 20.08.2013, у зв`язку з чим суд не знайшов у діях відповідача порушень вимог ст. 102 ПК України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Черкаське обласне комунального підприємство Фармація зареєстроване як юридична особа 13.04.2000.

Відповідачем здійснено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2016 № 20/23-00-22-0115/1/01980963, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

1) пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.138.1,138.2, 138.8. пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. ст. 13, 97 КЗпП України, ст. ст. 5, 7 Закону України Про колективні договори і угоди , ст. ст. 14, 15 Закону України Про оплату праці , Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418, п. 3.2.1 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров`я України, Об`єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2011 - 2013 роки, п. 5 розділу Нормування та оплата праці Колективного договору на 2010 - 2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ЧОКП Фармація, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 559 768 грн, у т.ч. за 2013 рік в розмірі 266282,00 грн., 2014 рік - 226 095,00 грн, 2015 рік - 67391,00 грн., а також завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2015 рік на суму 672 037,00 грн;

2) п. 164.2. ст. 164 пп. 168.1.1., 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 5849,68 грн та подано звіти форми 1-ДФ за 1 та 2 квартали 2013 року з недостовірними відомостями та помилками;

3) п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 28.12.2012 роl2; 091; №19-3/VI, п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 30.01.2014 року № 28-1/VI, п. 18 рішення Черкаської обласної ради від 21.01.2015 року № 36-1/VI, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Загальні вимоги до фінансової звітності , в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370 829,00 грн., у т.ч. за 2013 рік на 170 281,00 грн, 2014 рік - 154 498,00 грн, 2015 рік - 46 050,00 грн;

Зазначені вище порушення пов`язані з нарахуванням та виплатою працівникам: ЧОКП "Фармація", філії Аптека № 110 ЦРА , філії Аптека № 55 ЦРА , філії Аптека № 66 ЦРА , філії Аптека № 11 ЦРА , філії Аптека № 50 ЦРА , філії Аптека № 77 ЦРА , філії Аптека № 111 ЦРА , філії Аптека № 70 ЦРА , філії Аптека № 56 ЦРА , філії Аптека № 49 ЦРА , філії Аптека № 116 ЦРА , філії Аптека № 210 ЦРА , філії Аптека 118 , надбавки за вислугу років за 2013-2015 роки на загальну суму 3 700 902,00 грн, що призвело до:

- заниження задекларованого податку на прибуток на суму 559 768,00 грн;

- завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік у сумі 672 037,00 грн;

- заниження частини прибутку за 2013-2015 роки, що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370 829,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 17.05.2016:

- № 0000671401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682 862,00 грн;

- № 0000651401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672 037,00 грн;

- № 0000641401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370 829,00 грн;

- № 0021571301, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 885,18 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР, рішенням ДФС України від 28.07.2016 року № 16274/6/99-99-11-02-01-15 їх залишено без змін.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Черкаській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ст. ст. 5, 7 Закону України Про колективні договори і угоди , ст. ст. 13, 97 КЗпП України, ст. ст. 13, 14 Закону України Про оплату праці .

Скаржник уважає хибними висновки судів попередніх інстанцій про те, що надбавка працівникам за вислугу років належить до додаткової заробітної плати та не є додатковим благом.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що правомірність установлення надбавок фармацевтичним працівникам за вислугу років у штатному розписі повністю спростовує позицію відповідача щодо неправомірності встановлення таких надбавок наказами по підприємству, оскільки такі накази видані відповідно до штатного розпису. Зауважує, що податкове законодавство не відносить заробітну плату та дохід, пов`язаний з виконанням трудових обов`язків, до додаткового блага.

Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Статтею 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Нормами пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 ПК України визначено базу оподаткування вказаним податком.

Згідно з п.164.1 указаної статті базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.2 ст.164 ПК України перелічено види доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, до оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1).

Згідно з пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України заробітною платою для цілей розділу IV цього Кодексу є основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За правилами п.164.6 ст.164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно ж до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці встановлює структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За правилами ч. 1 ст. 14 вказаного Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 Розділу 3 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров`я України, Об`єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України Про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII Про колективні договори і угоди умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Як установлено судами попередніх інстанцій, з наявної в матеріалах справи копії Колективного договору на 2010-2015 роки (а.с.21-31 т.2) убачається, що предметом цього колективного договору є переважно додаткові, порівняно з чинним законодавством, положення про оплату праці, соціальне обслуговування працівників підприємства, гарантії та пільги, які надає працівникам адміністрація (п.1.5); взаємовідносини, урегульовані даним договором передбачають, що встановлені законодавчими та іншими нормативними актами положення розглядаються як мінімальні й не можуть бути перепоною для встановлення більш пільгових умов (п.1.7); нарахування та виплата заробітної плати працівникам підприємства здійснюється відповідно до Положення про оплату праці (додаток № 8) (п.5.1); адміністрація підприємства зобов`язується оплату праці працівників проводити згідно з штатним розкладом та забезпечити правильність застосування Положення про табельний облік робочого часу (п.5.3); трудові доходи працівників визначаються їх трудовим внеском з урахуванням фінансово-господарської діяльності підприємства, і максимальним розміром не обмежується (п.5.8); адміністрація підприємства зобов`язується всі питання, що стосуються заробітної плати, преміювання та інших виплат, погоджувати з профспілковим комітетом підприємства (п.5.12).

Додатком №8 до вказаного Колективного договору є Положення про оплату праці працівників ЧОКП Фармація (а.с.39-40 т.2), пункт 1.3 якого визначає структуру заробітної плати, яка складається з: а) основна заробітна плата; б) додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань, функцій, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, конкретний розмір додаткової, преміальної оплати встановлює адміністрація підприємства; в) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ст. ст. 5, 7 Закону України Про колективні договори і угоди , ст. ст. 13, 97 КЗпП України, ст. ст. 13, 14 Закону України Про оплату праці .

Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас, касаційна скарга обґрунтування помилковості застосування судами попередніх інстанцій наведених вище норм права не містить, як не містить і наведення правильного, на думку скаржника, їх тлумачення та застосування.

Суд звертає увагу на те, що скасовуючи судові рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 24.04.2020 указав на обставини недослідження судами попередніх інстанцій Колективного договору на 2010-2015 роки та Положення про оплату праці працівників Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (Додаток № 8 до Колективного договору) у частині встановлення певних видів надбавок.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи проаналізовано Колективний договір на 2010-2015 роки (далі - Колективний договір), Положення про оплату праці працівників Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (Додаток № 8 до Колективного договору), та зроблено висновок, що їх положення є гнучкими і не обмежують позивача у встановленні додаткових видів заробітної плати за умови погодження із профспілкою. Положенням про оплату праці чітко не визначений такий вид надбавки, як надбавка за вислугу років, однак, у даному Положенні відсутня норма і про те, що перелік надбавок є виключним і обмежується лише п. 2.2 цього Положення.

Таким чином, зважаючи на фактичні обставини, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлена наказом від 30.03.2012 №24 надбавка за вислугу років, яка виплачувалась співробітникам позивача протягом 2013-2015 років належить до додаткової заробітної плати та передбачена в Колективному договорі, Положенні про оплату праці працівників ЧОКП Фармація і погоджена профспілкою, а тому висновки контролюючого органу щодо належності відповідних виплат до додаткового блага є безпідставними, а встановлення в акті перевірки порушення позивачем норм податкового та іншого законодавства є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірним питанням у цій справі є правомірність віднесення надбавки за вислугу років для працівників до складових заробітної плати та доходу, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків. Таким чином, зважаючи на те, що вказана виплата може регламентуватись приписами колективного договору, положення якого в кожному окремому випадку можуть відрізнятись, сформований Верховним Судом у вказаній справі висновок згідно її фактичних обставин не може бути застосований до інших спірних правовідносин.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко