Постанова

від 27.10.2020 по справі 823/1055/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1055/16 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000671401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682862,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000651401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672037,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0000641401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370829,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 №0021571301, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов`язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10885,18 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2020, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що усупереч приписів КАС України судами попередніх інстанцій не досліджувались в повному обсязі Колективний договір на 2010 - 2015 роки, який укладений між адміністрацією та трудовим колективом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація , та Положення про оплату праці працівників Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (Додаток № 8 до Колективного договору). При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що вказані документи підлягали ретельному дослідженню в частині встановлених видів надбавок, які в таких визначені, зокрема надбавки за вислугу років. Верховний Суд також зазначив, що акт перевірки складено 26.04.2016, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2016, в той час, як період перевірки з 01.01.2013 по 31.12.2015, під час якої встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 5849,68 грн та подано звіти форми 1-ДФ за 1 та 2 квартали 2013 року з недостовірними відомостями та помилками, внаслідок чого є важливим факт дотримання відповідачем строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ні зміст Колективного договору, ні Положення про оплату праці не містять жодних посилань на встановлення надбавки за вислугу років, тому така надбавка не належить до оплати праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати, завищення витрат на збут, заниження частини прибутку (доходу), зайво утримано ЄСВ, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені правомірно.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що положення Колективного договору визначають обов`язок адміністрації підприємства проводити оплату праці згідно з штатним розкладом, при цьому перелік надбавок, наведений в п.2.2 Положення про оплату праці, не є виключним та вони можуть встановлюватись адміністрацією підприємства, а тому висновки відповідача є необґрунтованими.

Сторони, будучі повідомлені про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року до 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2016 року №20/23-00-22-0115/1/01980963 (а.с.46-242 т.1), в якому зафіксовано факт нарахуванняя та виплатою працівникам: ЧОКП Фармація, філії Аптека № 110 ЦРА , філії Аптека № 55 ЦРА , філії Аптека № 66 ЦРА , філії Аптека № 11 ЦРА , філії Аптека № 50 ЦРА , філії Аптека № 77 ЦРА , філії Аптека № 111 ЦРА , філії Аптека № 70 ЦРА , філії Аптека № 56 ЦРА , філії Аптека № 49 ЦРА , філії Аптека № 116 ЦРА , філії Аптека № 210 ЦРА , філії Аптека № 118 ЦРА , надбавки за вислугу років за 2013-2015 роки на загальну суму 3700902,00 грн, що призвело до: заниження задекларованого податку на прибуток на суму 559768,00 грн; завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік у сумі 672037,00 грн; заниження частини прибутку за 2013-2015 роки, що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370829,00 грн., внаслідок чого позивачем порушено норми податкового законодавства:

1) пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.138.1,138.2, 138.8. пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.13, 97 КЗпП України, ст.ст.5, 7 Закону України Про колективні договори і угоди, ст.ст.14, 15 Закону України Про оплату праці , Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418, п.3.2.1 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров`я України, Об`єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2011 - 2013 роки, п.5 розділу Нормування та оплата праці Колективного договору на 2010 - 2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ЧОКП Фармація, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 559768 грн, у т.ч. за 2013 рік в розмірі 266282,00 грн., 2014 рік 226095,00 грн, 2015 рік 67391,00 грн., а також завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2015 рік на суму 672037,00 грн.

2) п.164.2. ст.164 пп.168.1.1., 168.1.2. п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 5849,68 грн та подано звіти форми 1-ДФ за 1 та 2 квартали 2013 року з недостовірними відомостями та помилками;

3) п.17 рішення Черкаської обласної ради від 28.12.2012 року №19-3/VI, п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 30.01.2014 року № 28-1/VI, п. 18 рішення Черкаської обласної ради від 21.01.2015 року № 36-1/VI, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Загальні вимоги до фінансової звітності , в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370829,00 грн., у т.ч. за 2013 рік на 170281,00 грн, 2014 рік 154498,00 грн, 2015 рік 46050,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 17.05.2016:

- № 000067140 (а.с.243 т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682862,00 грн;

- № 0000651401 (а.с.245 т.1), яким збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672037,00 грн;

- № 0000641401 (а.с.247 т.1), яким збільшено суму грошового зобов`язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370829,00 грн;

- № 0021571301 (а.с.249 т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10885,18 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що порушує його права, як платника податків, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що надбавка за вислугу років, установлена на підприємстві, відноситься до заробітної плати, і не може розглядатись як додаткове благо у розумінні податкового законодавства, позаяк не підпадає під критерії доходу, визначеного положеннями пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а оскільки фактичний день подання уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку - Форма № 1 ДФ за 1 квартал 2013 року, поданий 20.08.2013 - відповідачем не порушено вимог ст. 102 ПК України

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Статтею 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Нормами пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 ПК України визначено базу оподаткування вказаним податком.

Згідно з п.164.1 вказаної статті базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.2 ст.164 ПК України перелічено види доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, до оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1).

Згідно з пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України заробітною платою для цілей розділу IV цього Кодексу є основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За правилами п.164.6 ст.164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно ж до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не відносить заробітну плату та дохід, пов`язаний із виконанням трудових обов`язків, які виплачені згідно із законом до додаткового блага.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, ст.15 Закону України Про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці встановлює структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За правилами ч.1 ст.14 вказаного Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Відповідно до пп.3.2.1 п.3.2 Розділу 3 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров`я України, Об`єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII Про колективні договори і угоди умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

З наявної в матеріалах справи копії Колективного договору на 2010-2015 роки (а.с.21-31 т.2) вбачається, що предметом цього колективного договору є переважно додаткові, порівняно з чинним законодавством, положення про оплату праці, соціальне обслуговування працівників підприємства, гарантії та пільги, які надає працівникам адміністрація (п.1.5); взаємовідносини, регулювані даним договором передбачають, що встановлені законодавчими та іншими нормативними актами положення розглядаються як мінімальні й не можуть бути перепоною для встановлення більш пільгових умов (п.1.7); нарахування та виплата заробітної плати працівникам підприємства здійснюється відповідно до Положення про оплату праці (додаток № 8) (п.5.1); адміністрація підприємства зобов`язується оплату праці працівників проводити згідно з штатним розкладом та забезпечити правильність застосування Положення про табельний облік робочого часу (п.5.3); трудові доходи працівників визначаються їх трудовим внеском з урахуванням фінансово-господарської діяльності підприємства, і максимальним розміром не обмежується (п.5.8); адміністрація підприємства зобов`язується всі питання, що стосуються заробітної плати, преміювання та інших виплат, погоджувати з профспілковим комітетом підприємства (п.5.12).

Додатком №8 до вказаного Колективного договору є Положення про оплату праці працівників ЧОКП Фармація (а.с.39-40 т.2), пункт 1.3 якого визначає структуру заробітної плати, яка складається з: а) основна заробітна плата; б) додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань, функцій, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, конкретний розмір додаткової, преміальної оплати встановлює адміністрація підприємства; в) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на п.2.2 розділу 2 Положення про оплату праці працівників ЧОКП Фармація , оскільки вказаний розділ встановлює заохочувальні та компенсаційні виплати, які відображені пп. в п.1.3 вказаного Положення та не належать до пп. б п.1.3, яким встановлено саме додаткову заробітну плату.

Таким чином, Колективним договором та Положенням про оплату праці передбачено право позивача встановлювати додаткові види заробітної плати, в тому числі надбавки, які належать до структури заробітної плати, встановлюються адміністрацією підприємства та погоджуються із профспілкою.

Відповідно до протоколу від 27.02.2012 № 2/1 (а.с.58 т.2), встановлення надбавок за вислугу років, як складової частини заробітної плати (додаткової), погоджено з профспілковим комітетом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація , наслідок чого, наказом адміністрації підприємства, а саме генерального директора ЧОКП Фармація від 30.03.2012 № 24 (а.с.65 т.2) встановлено працівникам позивача надбавку за вислугу років, за погодженням із первинною профспілковою організацією.

Таким чином, встановлена наказом від 30.03.2012 № 24 надбавка за вислугу років, яка виплачувалась представника позивача протягом 2013-2015 років належить до додаткової заробітної плати та передбачена в Колективному договорі, Положенні про оплату праці працівників ЧОКП Фармація і погоджена профспілкою, а тому висновки контролюючого органу щодо належності відповідних виплат до додаткового блага є безпідставними, а встановлення в акті перевірки порушення позивачем норм податкового та іншого законодавства є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи, а тому прийняті на підставі акту перевірки від 26.04.2016 року №20/23-00-22-0115/1/01980963 податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Форма №1 ДФ за 1 квартал 2013 року ЧОПК Фармація подало до контролюючого органу 20.08.2013 (а.с.2-16 т.4), в той час, як відповідну перевірку контролюючим органом було здійснено в період з 10.03.2016 по 12.04.2016 та визначення сум грошових зобов`язань позивача здійснено податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2016, отже податковим органом було дотримано встановлений ст.102 ПК України строк в 1095 днів з моменту фактичного подання податкової звітності.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма