Рішення

від 06.10.2021 по справі 761/47283/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/47283/19

Провадження № 2/761/1245/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

представників позивача, відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.1997 року сторони уклали шлюб, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2019 року у справі № 761/24337/19.

Від шлюбу позивач та відповідач мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільної згоди та за спільні кошти сторонами придбано майно, а саме: 1. квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105,4 м.кв., житловою площею 59,0 м.кв.; 2. земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221886401:35:003:0151, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 3. житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 212,4 кв.м., житловою 118,5 м.кв.; 4. автомобіль марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI, 2011 р.в., кузов НОМЕР_1 ; 5. житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 м.кв. 6. земельну ділянку площею 1489 кв.м., кадастровий номер 3221255500:01:022:0035, розташована за адресою: АДРЕСА_3 . земельну ділянку площею 2310 кв.м., кадастровий номер 3221255500:01:022:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

На думку позивача, вказана нерухомість та автотранспорт є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між ними.

ОСОБА_2 вказала, що за час шлюбу сторонами були заощаджені грошові кошти, а саме - 280 000,00 доларів США. Вказані кошти зберігаються у відповідача після того, як останнім у квітні 2019 року вони були вилучені із спільного сейфу сторін у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на норми цивільного і сімейного законодавства, позивач вважає за необхідне просити суд здійснити розподіл грошових коштів заощаджених під час шлюбу та стягнути із відповідача 1/2 частину цих грошових коштів, а саме, 140 000,00 доларів США.

Крім того, під час шлюбу за спільні кошти за взаємної згоди у 2013 році було придбано автомобіль марки Mercedes-Benz , модель ML 250 CDI, 2012 р.в., кузов № НОМЕР_2 . Проте, 18.04.2019р. ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2 , не в інтересах сім`ї, вищезазначений автомобіль було відчужено іншій особі заявленою вартістю 700 000,00 грн. За таких обставин, позивач просить суд стягнути із відповідача 1/2 частину коштів, виручених від реалізації транспортного засобу, а саме, 350 000,00 грн.

У період шлюбу позивачем також придбані квартири за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 54,4 кв.м. та за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 32,9 м.кв. на кошти, які подарувала їй її мати ОСОБА_6 . У першій квартирі проживає батько позивача, в іншій - брат позивача.

Тому, позивач просила суд:

1. Визнати право спільної сумісної власності подружжя на наступне майно: грошові заощадження в розмірі 280 000 доларів США; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI, 2011 р.в.; автомобіль марки Mercedes-Benz , модель ML 250 CDI, 2012 р.в.; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; земельні ділянки площами 1489 кв.м. та 2310 кв.м., розташовані за адресою:

АДРЕСА_3 . Визнати особистим майном ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 ;

3. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя 1/2 частину грошових заощаджень, а саме 140 000,00 доларів США;

4. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відчужений не в інтересах сім`ї автомобіль марки Mercedes-Benz , модель ML 250 CDI, 2012 р.в. в розмірі 1/2 частки коштів виручених за його продаж, а саме: 350 000,00 грн.

5. Поділити майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя наступним чином: передати у особисту власність ОСОБА_3 таке майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Mercedes-Benz модель Sprinter 516 CDI, 2011 р.в.; передати у особисту власність ОСОБА_2 : земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886401:35:003:0151; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; земельні ділянки площами 1489 кв.м. та 2310 кв.м., розташовані за адресою:

АДРЕСА_3 . Стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог сторона відповідача зазначила, що оскільки квартири, які просить визнати позивач особистим майном, були придбані ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, підтвердження того, що вони придбані за подаровані їй кошти, нею не надані, а в одному із договорів купівлі-продажу прямо вказано, що квартира набувається у спільну сумісну власність, на думку відповідача, вказане майно повинно бути визнане спільною сумісною власністю подружжя. У відповідача немає 280 000,00 доларів США, про які вказує у позові ОСОБА_2 . При цьому, і позивачем не надано жодних доказів на підтвердження її слів, ця обставина не відповідає дійсності. Всі кошти подружжя були витрачені в його інтересах під час шлюбу, інвестовані в нерухомість або збережені іншим чином, але жодні заощадження подружжя у відповідача на даний час не зберігаються. Щодо відшкодування вартості відчуженого автомобіля представник вказала, що шлюб розірвано 04.09.2019 року, з позовом про його розірвання позивач звернулася 12.06.2019 року, а автомобіль продано 18.04.2019 p., а всі кошти із продажу було витрачено в шлюбі. Крім того, на думку сторони відповідача, висновки експертної оцінки, надані позивачем, не відповідають дійсній вартості майна.

На думку сторони відповідача, рівноцінний поділ майна має бути проведений наступним чином: у власність ОСОБА_3 має бути передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mercedes-Benz модель Sprinter 516 CDI, 2011 р.в.; у власність ОСОБА_2 має бути передано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 та земельні ділянки площами 1489 кв.м. та 2310 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , квартири за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 ; житловий будинок та земельну ділянку у с. Новосілки Вишгородського району Київської області слід поділити порівну.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні частково заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила поділити майно між сторонами у варіанті, запропонованому у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Крім того, ухвалами суду від 19.12.2019 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову та витребувано докази у відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 25.02.2020 року до матеріалів справи долучено відзиви на позовну заяву та відповідь на відзив, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про долучення доказів, клопотання представника позивача про призначення експертизи та витребування доказів залишені без розгляду.

Ухвалою суду від 17.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2020 року до матеріалів справи долучено заперечення на відповідь на відзив, долучено докази, надані представником позивача.

Ухвалами суду від 26.05.2020 року витребувано докази у Територіального сервісного центру МВС №3246 РСЦ МВС в Київській області, закрито підготовче провадження у справі та призначено її судовий розгляд по суті.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2020 року до матеріалів справи долучено висновок експерта від 30.06.2020 року.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року клопотання представника відповідача від 19.11.2020 року про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

Протокольною ухвалою суду від 04.02.2021 року до матеріалів справи долучено пояснення сторони позивача, відповідь Територіального сервісного центру МВС №3246 РСЦ МВС в Київській області, висновок експертної оцінки.

Суд, заслухавши представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги позову слід задовольнити частково з наступних підстав.

29.11.1997 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ), сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 ).

Вказані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2019 року у справі №761/24337/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 29 листопада 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва, про що зроблено відповідний актовий запис № 894 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили (т.1 а.с. 36).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 Совтрансавто - Холдинг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У даній справі спір у сторін виник щодо поділу наступного майна, набутого за час шлюбу, а саме:

1. квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105,40 м.кв., житловою площею 59,00 м.кв., що зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.2005 року (т.1 а.с. 13);

2. земельної ділянки, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221886401:35:003:0151, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2011р. (т.1 а.с. 14);

3. житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 212,4 кв.м., житловою 118,5 кв.м. Вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.06.2011р. (т. 1 а.с. 15);

4. автомобіля марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI, фургон малотоннажний - В, 2011 р.в., кузов НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 11.05.2016 року (т. 1 а.с. 21);

5. житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 м.кв. Вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.04.2007 р. (т.1 а.с. 16);

6. земельної ділянки площею 0,149 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 р. (т.1 а.с. 17);

7. земельної ділянки площею 0,231 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 р. (т.1 а.с. 18);

8. квартири за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 54,4 кв.м., житловою площею 37.9 кв.м. Зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.09.2003р. (т.1 а.с. 19);

9. квартири за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 32,9 м.кв. Зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2013р. (т.1 а.с. 20).

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно із частиною першою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Так, звертаючи до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на вищезазначену норму, просила визнати квартири за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_5 її особистою приватною власністю, оскільки, як вона зазначала, вони придбані на кошти, які подарувала їй мати - ОСОБА_6 . Крім того, кошти на покупку вищезазначеної квартири в Києві отримані з продажу трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_6 .

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, договорів купівлі-продажу, квартира у смт. Калита була продана 27.03.2013 року (т.1 а.с. 113), у той час як квартира у АДРЕСА_7 , була придбана раніше, 12.03.2013 року. До того ж, квартира у смт. Калита була відчужена за 52 000,00 грн., у той час як вартість квартири на бульварі Перова у м. Києві складала 400 000,00 грн., що є очевидно значно більшою сумою.

Крім того, в Договорі купівлі-продаж у квартири від 12.03.2013 p., а саме, в п. 10 зазначено, що покупець повідомляє продавців, що квартира набувається у спільну сумісну власність подружжя, оскільки на момент укладення нього договору покупець перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Суд не може покласти в основу рішення твердження позивача про те, що вказані квартири, які вона просить визнати її особистою власністю, були придбані на кошти, які їй були подаровані матір`ю ОСОБА_6 , а отже і позбавлений можливості зробити висновок, що в розумінні положень ст. 57 СК України, наявні підстави для визнання квартир особистим майном ОСОБА_2 .

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Таким чином, квартири у смт. Калита Броварського району Київської області та у м. Києві на бульварі Перова набуті позивачем за час шлюбу на підставі договорів купівлі-продажу, а не дарування, а докази того, що кошти на придбання квартир були подаровані, останньою не надано.

З огляду на наведене вище, ураховуючи що презумпцію права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу, не спростовано позивачем, квартири у смт. Калита Броварського району Київської області та у м. Києві на бульварі Перова є спільним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відтак, підлягають поділу на загальних підставах.

Стосовно спору з приводу грошових коштів у сумі 280 000,00 доларів США варто зазначити, що позивачем, у порушенням вимог ст. 81 ЦПК України не надано доказів його існування та набуття сторонами такого майна у період шлюбу, що унеможливлює суд прийти до висновку про його спільність та поділ у встановленому законом порядку.

При цьому, сам факт зняття коштів у сумі 24 700,00 доларів США з депозитного рахунка у 2003 році не може свідчити про існування заощаджень сторін у розмірі 280 000,00 доларів США станом на 2019 рік, оскільки протягом подружнього життя сторонами неодноразово здійснювалися покупки та продаж автомобілів, нерухомості.

Не доведені позивачем твердження, що відповідач забрав спірні кошти із спільного сейфу сторін у квартирі по АДРЕСА_1 , звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів даний факт не підтверджує.

Сам же відповідач не підтвердив існування спірних грошових коштів та набуття його сторонами у період шлюбу.

Таким чином, оскільки доказів існування грошових заощаджень у розмірі 280 000,00 доларів США не надано, поділу вони не підлягають.

Стосовно стягнення з відповідача компенсації за автомобіль марки Mercedes-Benz , модель ML 250 CDI, 2012 р.в., кузов № НОМЕР_2 , який 18.04.2019р. ОСОБА_3 продав, варто зазначити, що його відчуження відбулося у шлюбі, а оскільки, як встановлено з даних, які містяться в ЄДРСР, лише 18 червня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява про розірвання шлюбу, підстав вважати, що авто було продано без згоди ОСОБА_2 та не в інтересах сім`ї відсутні. Належних та допустимих доказів того, що на момент продажу спірного автомобіля сторони не проживали разом, не вели спільне господарство не надано. За таких обставин, підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 половини коштів від продажу 18.04.2019 року транспортного засобу відсутні.

Таким чином, у даній справі поділу підлягають квартири у АДРЕСА_1 , автомобіль марки Mercedes-Benz модель Sprinter 516 CDI, 2011 р.в., квартира, житловий будинок та дві земельні ділянки у смт. Калита Броварського району Київської області, земельна ділянка та житловий будинок у с. Новосілки Вишгородського району Київської області.

Згідно з ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року та від 7 червня 2017 року 6-2670цс16 від 07.06.2017 р.

У даній справі жодна із сторін не висловила бажання на присудження грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не внесла відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду. Сторони просили поділити між ними майно у запропонованих варіантах. Крім того, сторони надавали висновки щодо його експертної оцінки.

Так, згідно висновків про вартість об`єктів оцінки, які складені ТОВ Юридична компанія Проспект від 27.06.2019 року, оціночна вартість об`єкта оцінки - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно проведеної незалежної оцінки становить - 4 689 141,00 грн. Строк використання звіту - шість місяців при збереженні стабільної економічної ситуації (т.1 а.с. 22).

Оціночна вартість об`єкта оцінки - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , згідно проведеної незалежної оцінки становить 723 234,00 грн. Строк використання звіту - шість місяців при збереженні стабільної економічної ситуації (т.1 а.с. 23).

Ринкова вартість об`єкта оцінки, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 згідно проведеної незалежної оцінки становить 313 412,00 грн. Строк використання звіту - шість місяців при збереженні стабільної економічної ситуації (т.1 а.с. 24).

Оціночна вартість об`єкта оцінки - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 згідно проведеної незалежної оцінки становить 398 621,00 грн. Строк використання звіту - шість місяців при збереженні стабільної економічної ситуації (т.1 а.с. 25).

Ринкова вартість земельної ділянки площею 1489 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221255500:01:022:0035 становить (без урахування ПДВ) 84 795,00 грн. (т.1 а.с. 26).

Ринкова вартість земельної ділянки площею 2310 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221255500:01:022:0036 становить (без урахування ПДВ) 115 106,00 грн. (т.1 а.с. 27).

Як вбачається із висновків про ринкову вартість об`єкта оцінки 12.02.2020 року, складених ПП Енергомакс , ринкова вартість квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 3 783 860,00 грн. (т.1 а.с. 144).

У відповідності до Висновку експерта № 952/06-2020 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.06.2020 року, дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки площею 0,0800 га кадастровий номер 3221886401:35:003:0151 станом на дату проведення дослідження становить 235 300,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення дослідження становить 4 147 700,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату проведення дослідження становить 5 239 100,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 станом на дату проведення дослідження становить 924 900,00 грн. (т.1 а.с. 191-218).

За висновками про ринкову вартість майна від 12.02.2020 року, які складені ПП Енергомакс , вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 без врахування ПДВ складає 5 764 500,00 грн. (т. 2 а.с. 29).

Ринкова вартість земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер ділянки: 3221886401:35:003:0151, без врахування ПДВ становить 311 200,00 грн. (т. 2 а.с. 30).

Таким чином, у матеріалах справи наявні кілька висновків про ринкову вартість нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі, які суттєво різняться між собою. При цьому, кожна із сторін підтримує наданий ним висновок та не погоджується із наданим висновком опонентом.

У той же час, експертного висновку про вартість спірного автомобіля жодна із сторін не надала. Між тим, із скріншотів, наданих стороною відповідача, вбачається, що вартість аналогічного авто на ринку складає 350 000,00 грн.

При вирішенні даного спору судом враховано, що ОСОБА_3 на даний час проживає у квартирі у АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - у будинку в с. Новосілки Вишгородського р-ну Київської обл. Спільні діти на даний час є повнолітніми, про обставини їх утримання у зв`язку з продовженням навчання сторони суд не повідомляли.

При визначення вартості спірного майна, суд вважає за доцільне взяти до уваги Висновок експерта № 952/06-2020 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.06.2020 року, який із наявних у матеріалах справи висновків є останнім, а тому найбільш враховує економічну ситуацію на ринку. Оскільки у даному висновку міститься оцінка лише 4 об`єктів нерухомості, суд вважає за можливе при поділі майна застосовувати і інші висновку, наявні у матеріалах справи, щодо оцінки майна, а для оцінки автомобіля - інформацію про вартість аналогічного транспортного засобу на ринку.

За таких обставин, на думку суду, справедливо та рівноцінно поділ майна подружжя має бути проведено наступним чином: у власність позивача має бути передано житловий будинок у с.Новосілки, де на даний час проживає ОСОБА_2 , ринкова вартість якого за висновком експерта № 952/06-2020 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.06.2020 року становить 4 147 700,00 грн., земельну ділянку у с.Новосілки, ринкова вартість якої за вказаним висновком від 30.06.2020 року становить 235 300,00 грн., квартиру у м. Києві на бульв. Перова (ринкова вартість за висновком від 30.06.2020 року складає 924 900,00 грн.), а також квартиру у смт. Калита, ринкова вартість якої згідно наявного висновку про вартість об`єктів оцінки, які складені ТОВ Юридична компанія Проспект від 27.06.2019 року становить 398 621,00 грн.

У власність відповідача має бути передано квартиру АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , ринкова вартість якої за Висновком експерта № 952/06-2020 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30.06.2020 року складає 5 239 000,00 грн. та автомобіль марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI вартістю 350 000,00 грн., а також земельну ділянку у смт. Калита площею 2310 кв.м., ринкова вартість якої згідно наявного висновку про вартість об`єктів оцінки, які складені ТОВ Юридична компанія Проспект від 27.06.2019 року складає 115 106,00 грн.

Суд зауважує, що за вказаним варіантом поділу майна у власність ОСОБА_2 переходить майно загальною вартістю - 5 706 521,00 грн., а у власність ОСОБА_3 - 5 704 106,00 грн., тобто, різниця вартості майна становить 2 415,00 грн. і є несуттєвою. За таким варіантом розподілу судом враховано бажання та інтереси сторін, він не призведе до порушення прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Оскільки житловий будинок та земельна ділянка площею 1489 кв.м. у смт. Калита не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/2 частки за кожним.

Крім того, як вказано у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, аналіз статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитись із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність розподілу майна між сторонами за вищезазначеним варіантом і залишити у спільній частковій власності майно, яке не може бути розподілено відповідно до часток ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів слід відмовити. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача кошти судового збору в сумі 9 605,00 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 21, 57, 60, 65, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 15, 16, 204, 370 ЦК України, ст.ст.3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-82, 137, 141, 211, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на наступне майно:

квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105,40 м.кв., житловою площею 59,00 м.кв.;

земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221886401:35:003:0151, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 212,4 кв.м., житловою 118,5 кв.м.;

автомобіль марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI, фургон малотоннажний - В, 2011 р.в., кузов НОМЕР_1 ;

житловий будинок з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 м.кв.;

земельну ділянку площею 0,149 га, кадастровий номер 3221255500:01:022:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку площею 0,231 га, кадастровий номер 3221255500:01:022:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

квартиру за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 54,4 кв.м., житловою площею 37.9 кв.м.;

квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 32,9 м.кв.

Поділити майно, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнати право особистої власності за ОСОБА_2 на наступні об`єкти нерухомості:

земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221886401:35:003:0151, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 212,4 кв.м., житловою 118,5 кв.м.;

квартиру за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 54,4 кв.м., житловою площею 37.9 кв.м.;

квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 32,9 м.кв.;

1/2 частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 м.кв.;

1/2 частину земельної ділянки загагльною площею 0,149 га, кадастровий номер 3221255500:01:022:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати право особистої власності за ОСОБА_3 на наступне майно:

квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105,40 м.кв., житловою площею 59,00 м.кв.;

автомобіль марки Mercedes-Benz , модель Sprinter 516 CDI, фургон малотоннажний - В, 2011 р.в., кузов НОМЕР_1 ;

земельну ділянку площею 0,231 га, кадастровий номер 3221255500:01:022:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

1/2 частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,7 м.кв.;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,149 га, кадастровий номер 3221255500:01:022:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

В задоволенні інших позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності подружжя на грошові кошти та транспортний засіб, визнання особистим майном, стягнення грошових коштів, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі - 9 605,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович

повний текст рішення суду виготовлено 12.10.2021 року