Постанова

від 04.10.2021 по справі 712/10515/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2021 року

місто Київ

справа № 712/10515/17

провадження № 61-17978св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Благодійний фонд Розвиток Черкащини , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінстрим ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальності Ліга-2020 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2020 року у складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2017 року звернулися до суду з позовом про визнання недійним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 , укладеного 28 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінстрим

(далі - ТОВ Фінстрим ) та Благодійним фондом Розвиток Черкащини

(далі - БФ Розвиток Черкащини ); визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки до іпотекодавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , укладеного 28 грудня 2016 року між ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини щодо предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ; скасування рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. від 21 лютого 2017 року про державну реєстрацію права власності БФ Розвиток Черкащини на квартиру АДРЕСА_1 ; визнання недійним договору купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного 11 травня 2017 року між БФ Розвиток Черкащини та ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовували тим, що 31 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - ВАТ Райффайзен Банк Аваль ) та ОСОБА_1 укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-18/1026-07, згідно з пунктами 1.1 та 1.2. якої банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди.

На забезпечення виконання зобов`язань за основною угодою 31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Також 31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року.

26 січня 2012 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір (додаток № 4 до генеральної кредитної угоди), яким позичальнику надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 290 851, 47 грн та з кінцевим терміном погашення кредиту до січня 2022 року.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року склала 287 042, 51 грн за тілом кредиту та 205 640, 54 грн за процентами.

28 грудня 2016 року позивачі отримали повідомлення про те, що всі права вимоги за генеральною кредитною угодою були відступлені 28 грудня 2016 року на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансовий партнер (далі - ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер ).

Право вимоги за зазначеною угодою та за договором іпотеки того ж дня було відступлені на користь ТОВ Фінстрим , а також за договором відступлення права вимоги надалі передано ТОВ Фінстрим на користь БФ Розвиток Черкащини .

Позивачі зазначають, що по суті договір відступлення права вимоги є договором факторингу, а згідно з Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою. За організаційно-правовою формою фактор БФ Розвиток Черкащини є благодійною організацією, а не банком чи фінансовою установою, тому не може бути фактором при укладанні договору відступлення права вимоги.

Крім того, 21 лютого 2017 року нотаріусом ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на предмет іпотеки зареєстровано за БФ Розвиток Черкащини .

11 травня 2017 року нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким право власності на цю квартиру набула ОСОБА_3 .

Визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини є підставою для скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за БФ Розвиток Черкащини та визнання недійсним договору купівлі-продажу між БФ Розвиток Черкащини та ОСОБА_3 .

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості таких вимог.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваними договорами не передбачено плату за передачу новим кредитором грошових коштів первинному кредитору у рахунок оплати вартості права вимоги, така оплата первинним кредитором на користь нового кредитора не здійснювалася, доказів надання за оспорюваними правочинами фінансових послуг позивачем не надано. Суд дійшов висновку, що оскаржувані договори укладені у зв`язку із відступленням права вимоги за основним зобов`язанням шляхом укладення договору цесії, а не факторингу.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 24 січня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду та зазначив, що з аналізу договорів про відступлення права вимоги випливає, що за їх змістом відсутня така умова, як обов`язок первісного кредитора сплачувати новому кредитору винагороду за надання послуг фінансування; така умова є однією з істотних, яка дозволяє кваліфікувати правочин саме як договір факторингу. Також у пункті 3 оспорюваного договору сторонами узгоджено, що загальна вартість прав вимоги за договором становить 275 399, 00 грн, які новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору в рахунок оплати за відступлення права вимоги. Апеляційний суд дійшов висновку, що такий порядок сплати вартості прав вимоги не можна кваліфікувати як плату за надану фактором фінансову послугу клієнту.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 24 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що під час вирішення спору, не дослідивши умови спірного договору (пункти 1.1, 2.1, 3.1, 8.2. з урахуванням додатку № 1 до нього), суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції не перевірили, чи розмір грошової вимоги, яка була відступлена за цим договором, дорівнював ціні її відступлення, не встановили номінальну вартість права вимоги, що відступається за цим договором на користь БФ Розвиток Черкащини , оскільки додаток № 1 до договору в матеріалах справи відсутній. У зв`язку з наведеним висновок судів попередніх інстанцій про те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором цесії, є передчасним.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, позов задоволено. Визнано недійним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 , укладений 28 грудня 2016 року між ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини . Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки до іпотекодавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , укладений 28 грудня 2016 року між ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини , щодо предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. від 21 лютого 2017 року про державну реєстрацію права власності БФ Розвиток Черкащини на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 11 травня 2017 року між БФ Розвиток Черкащини та ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що з укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна первісного кредитора на БФ Розвиток Черкащини , який не включений до фінансових установ у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та не може надавати фінансові послуги, у тому числі й у формі факторингу.

Оспорюваний договір відступлення прав вимоги від 28 грудня 2016 року має ознаки договору факторингу, оскільки за цим договором БФ Розвиток Черкащини передало грошові кошти ТОВ Фінстрим як клієнту, за що отримало право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а ТОВ Фінстрим як клієнт, отримавши грошові кошти, передало право вимоги до боржника і сплатило за отримані кошти. Цією платою є різниця між розміром заборгованості 790 726, 93 грн і сплаченою фактором сумою 275 399 грн, тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну її відступлення.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки підлягають задоволенню, оскільки спірний правочин відступлення права вимоги за договором іпотеки є похідним від договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, тому також підлягає визнанню недійсним на підставі статті 548 ЦК України, порушення прав позивачів договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки полягає у відступленні права вимоги до позивачів як іпотекодавців до нового іпотекодержателя без законних підстав.

Позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. від 21 лютого 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям нового розділу) на квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, оскільки це рішення прийняте на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, яке визнано недійсним та порушує право власності позивачів на спірну квартиру шляхом припинення цього права власності не на підставі й не у спосіб, що встановлені законом.

Оскільки право розпорядження майном належить виключно власнику та судом першої інстанції встановлено незаконність набуття права власності відповідача БФ Розвиток Черкащини на квартиру АДРЕСА_1 , що тягне за собою відсутність законних підстав для реалізації відповідачем права розпорядження зазначеною квартирою, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири між БФ Розвиток Черкащини та ОСОБА_3 , посвідченого 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Романій Н. В., підлягає задоволенню.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 30 листопада 2020 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2020 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року, справу направити на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:

- оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 жовтня 2019 року, ухваленій під час попереднього перегляду цієї справи, а саме: не дослідили зміст договору купівлі-продажу прав вимоги від 28 грудня 2016 року, не врахували, що на день укладення оспорюваного договору ТОВ Фінстрим не набув статусу фінансової установи, а БФ Розвиток Черкащини не є господарюючим суб`єктом;

- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц (провадження № 61-5192св19);

- суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2020 року у справі № 712/16740/19. Зазначені справи, на переконання заявника, пов`язані необхідністю встановлення судами обставин щодо відсутності у продавця статусу фінансової установи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-18/1026-07, згідно з якою ВАТ Райффайзен Банк Аваль зобов`язалося надавати ОСОБА_1 кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40 000, 00 дол. США або еквівалента у гривнях чи євро.

31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком за зобов`язаннями, що виникають з умов генеральної кредитної угоди.

31 липня 2007 року також між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року.

26 січня 2012 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний

договір № 010/02-18/1026/04-12, згідно з пунктом 1.1. якого позичальнику надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 290 851, 47 грн; кінцевий термін погашення кредиту - 20 січня 2022 року.

У зв`язку з невиконанням свого зобов`язання за кредитним договором за ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року склала 287 042, 51 грн за тілом кредиту та 205 640, 54 грн за процентами.

28 грудня 2016 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим укладено договір відступлення права вимоги. Також ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим уклали договір від 28 грудня 2016 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою від 31 липня 2007 року № 010/02-18/1026-07, додатком до генеральної кредитної угоди від 31 липня 2007 року № 010/02-18/1026-07, кредитним договір від 26 січня 2012 року № 010/02-18/1026/04-12, перейшло від ПАТ Комерційний Фінансовий партнер до ТОВ Фінстрим .

Того ж дня, 28 грудня 2016 року, ТОВ Фінстрим уклало з БФ Розвиток Черкащини договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого БФ Розвиток Черкащини набув право вимоги за генеральною кредитною угодою від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до генеральної кредитної угоди від 31 липня 2007 року та набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.

28 грудня 2016 року також ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини уклали договір відступлення права вимоги, згідно з пунктом 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому вимоги за кредитним договором та договором забезпечення.

Отримавши право вимоги за наведеними договорами, БФ Розвиток Черкащини 21 лютого 2017 року реалізував своє право на позасудове задоволення вимог іпотекодержателя на підставі застереження, що містилося у розділі 5 договору іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

11 травня 2017 року БФ Розвиток Черкащини продав належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до частини першої статті 1078, статті 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Договір факторингу має такі ознаки: предметом є надання фінансової послуги за плату; мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг умови.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону).

Разом з тим, у статті 49 Закону України Про банки та банківську діяльність визначено, що факторинг є кредитною операцією.

Тож, договір факторингу як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування зазначеного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі стосовно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - ці угоди призводять до заміни кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з врахуванням його змісту, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/44364/18 (провадження № 61-11248св20).

Відповідно до пункту 3.1 згаданого договору про відступлення прав вимоги від 28 грудня 2016 року загальна вартість прав вимоги за договором становить 275 399, 00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 28 грудня 2016 року у додатку 1 до договору відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року заборгованість боржника за первісним кредитором становить 790 726, 93 грн та складається із заборгованості за кредитом - 262 042, 51 грн, заборгованості за процентами - 271 436, 22 грн, заборгованості за пенею - 257 248, 20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок, що відповідно до змісту пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року, первісний кредитор ТОВ Фінстрим уступило грошову вимогу до боржника у розмірі 790 726, 93 грн (що визначено у додатку 1 до договору про відступлення права вимоги) в обмін на грошові кошти в розмірі 275 399, 00 грн, які новий кредитор БФ Розвиток Черкащини сплатив останньому, тобто за умовами договору про відступлення права вимоги фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Посилання заявника на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц (провадження № 61-5192св19), Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки у цій справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що оспорюваний позивачем правочин за своєю правовою природою є змішаним (комбінованим) договором, оскільки його предметом є як передача права грошової вимоги, так і право вимоги за договорами забезпечення (іпотеки, застави), отже це рішення ухвалено у справі за різних фактичних обставин, що не є подібними до обставин у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі до набрання чинності рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2020 року у справі № 712/16740/19, є надуманими, такими, що не є підставою для скасування рішення, оскільки наведені у клопотанні заявником обставини не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі та спрямовані на створення перешкод позивачам у захисті їх права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційна скарга не містить доводів у частині оцінки незаконності рішень в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11 травня 2017 року, з огляду на що рішення у наведеній частині з огляду на межі касаційного перегляду, не переглядалося.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко