Постанова

від 06.10.2021 по справі 126/2518/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №126/2518/19

провадження №61-12072св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г. , Медвецького С. К.,

Денишенко Т.О.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс ,

представник позивача - Колосінський Ігор Анатолійович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс (далі - ТОВ Надбужжя Плюс , товариство) звернулось до ОСОБА_1 з позовом, у якому просило визнати поновленим на новий строк, укладений 09 січня 2008 року між

ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_1 , договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 0520486400:04:002:0323

за № 1055.

2. Позовна заява мотивована тим, що 09 січня 2008 року було укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0520486400:04:002:0323 за № 1055, зареєстрований 18 червня 2008 року строком на 5 років. У подальшому додатковою угодою № 697 строк дії цього договору змінено на 11 років.

3. У пункті 3.1 договору оренди землі сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж

за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

4. 10 травня 2019 року ТОВ Надбужжя Плюс звернулося

до орендодавця із листом-повідомленням з пропозицією поновити договір оренди цієї земельної ділянки. До листа-повідомлення було долучено додаткову угоду, в яких прописувались основні пункти договору.

5. На час подання позову від відповідача не надходили заяви ні про погодження, ні заперечення проти укладення додаткової угоди до договору.

6. Згідно пункту 6.2 договору оренди землі орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря про свої наміри щодо розірвання цього договору не пізніше ніж за 1 (один) рік до розірвання цього договору.

7. У порушення зазначених вимог орендодавець не повідомляло

ТОВ Надбужжя Плюс за рік до закінчення договору оренди про свій намір розірвати договір оренди землі.

8. Посилаючись на те, що за умовами пункту 3.1 договору оренди товариство має переважне право поновлення його на новий строк і на те, що позивач не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору листом від 09 травня 2019 року №250 письмово повідомили ОСОБА_1 пропозицією про поновлення договору оренди землі на умовах, зазначених у додатковій угоді №2 до договору оренди землі

від 09 січня 2008 року№1055, проте відповіді не отримали, товариство просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області

від 24 березня 2021 року у складі судді Рудь О. Г. у задоволенні позову ТОВ Надбужжя Плюс відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що орендодавець до закінчення строку договору оренди заперечила проти поновлення його дії на новий строк, що підтверджується її заявами, а тому

ТОВ Надбужжя плюс втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Надбужжя Плюс задоволено. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24 березня

2021 року скасовано, прийнято постанову про задоволення позовних вимог. Договір оренди земельної ділянки, укладений 09 січня 2008 року між ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_1 , визнано поновленим на новий строк.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди. До закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. До листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою. Орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

13. Надані відповідачем заяви про відсутність наміру продовжувати строк договору оренди землі від 11 липня 2018 року і від 07 червня

2019 року колегія суддів не взяла до уваги, оскільки в порушення вимог статті 78, частини четвертої статті 95 ЦПК України та пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55 ДСТУ 4163-2003 не засвідчені у встановленому законом порядку, а тому не можуть бути допустимим доказом повідомлення орендаря про заперечення у поновленні договорів оренди землі. Відповідно до зазначеного стандарту відмітку про засвідчення копії документа складаються із слів згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища дати засвідчення копії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Касаційна скарга мотивована тим, що при перегляді справи суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/16 і від 18 грудня 2018 року у справі № 401/4572/15 та постановах Верховного Суду України

від 25 лютого 2005 року у справі № 6-219цс14 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15 щодо застосування положень частини шостої

статті 33 Закону України Про оренду землі .

16. Касаційна скарга також містить посилання на порушення апеляційним судом процесуального закону при здійсненні оцінки доказів. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки заявам відповідача про відсутність наміру продовжувати строк договору оренди. Не врахував відсутність заперечень з боку позивача щодо достовірності цих заяв.

Доводи інших учасників справи

17. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. 09 січня 2008 року між ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0520486400:04:002:0323, строком

на 5 років. 18 червня 2008 року договір оренди був зареєстрований в установленому законом порядку. У подальшому, додатковою угодою від 26 серпня 2009 року № 697 строк дії цього договору змінено на 11 років.

21. Таким чином, дія договору оренди закінчувалася 18 червня

2019 року.

22. Відповідно до пункту 3.1 договору оренди після закінчення строку цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

23. 11 липня 2018 року, тобто за рік до закінчення договору оренди, ОСОБА_1 попередила позивача про небажання передавати земельну ділянку йому в оренду, а заявою від 06 червня 2019 року відповідач тільки підтвердила свої наміри не продовжувати договір оренди земельної ділянки з товариством, що підтверджується відмітками вхідних номерів на заявах, зареєстровані в журналі вхідної документації ТОВ Надбужжя плюс від 11 липня 2018 року та

від 06 червня 2019 років під номерами 29 та 24.

24. Причиною небажання передавати земельну ділянку в оренду

ТОВ Надбужжя плюс є те, що відповідач має намір самостійно обробляти землю та вирощувати сільськогосподарські культури на власний розсуд.

25. 10 травня 2019 року ТОВ Надбужжя Плюс направив орендодавцеві лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

30. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

32. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

33. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

34. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

35. За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

36. Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

37. Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

38. Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

39. Частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

40. Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

41. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

42. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

43. Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

44. Для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

45. Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

46. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору

на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову

в поновленні договору оренди.

47. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України

у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, у постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16, у постанові від 25 лютого 2015 року

у справі № 6-10цс15, у постанові Верховного Суду від 11 листопада

2019 року в справі № 390/1207/16-ц (провадження № 61-15763св18)

та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

48. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила про обов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

49. У позовній заяві ТОВ Надбужжя Плюс посилалось на те, що умовами пункту 3.1 договору оренди товариство має переважне право поновлення його на новий строк оскільки не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору листом від 09 травня 2019 року № 250 письмово повідомили орендодавця ОСОБА_1 з пропозицією про поновлення договору оренди землі на умовах, зазначених у додатковій угоді № 2 до договору оренди землі від 09 січня 2008 року № 1055, проте відповіді не отримало.

50. Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що строк дії договору оренди від 09 січня 2008 року закінчився 18 червня 2019 року. Умовою припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі є наявність повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору в строк із 19 червня 2019 року

по 19 липня 2019 року, однак докази такого повідомлення відсутні.

51. Надані відповідачем заяви про відсутність наміру продовжувати строк договору оренди землі від 11 липня 2018 року і від 07 червня

2019 року апеляційний суд визнав недопустимими доказами, оскільки подані в копіях без належного завірення.

52. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

54. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

55. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

56. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

57. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

58. У відповідності до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу , суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу . Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

59. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Відхиляючі надані відповідачем письмові заяви від 11 липня

2018 року та від 07 червня 2019 року про небажання поновлювати договір оренди на новий термін, апеляційний суд залишив поза увагою те, що позивач не заперечував, що вказані заяви були зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції ТОВ Надбужжя Плюс під вхідними номерами 29 та 24. Стороною позивача також не було заявлено жодного клопотання щодо достовірності зазначених документів.

61. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував обґрунтування, у якому ТОВ Надбужжя Плюс вказувало на те, що орендодавець виявила намір самостійно обробляти землю та висловило думку щодо цього.

62. У свою чергу, суд першої інстанції встановивши, що орендодавець двічі у письмовій формі заздалегідь до закінчення строку договору оренди виявила волю не продовжувати з позивачем строк дії договору оренди і про її волевиявлення свідчать заяви - повідомлення про припинення договірних відносин, у тому числі і після пропозиції орендаря про поновлення договору оренди землі дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

63. Апеляційний суд, всупереч вимогам статей 367, 382 ЦПК України, переоцінив наявні в справі докази, без витребування нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, скасував законне рішення суду першої інстанції.

64. Водночас, вирішуючи питання про можливість застосування позивачем такого способу захисту своїх прав, як визнання поновленим договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.

65. Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України Про оренду землі оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

66. Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в спосіб, передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі , вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

67. Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

68. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

69. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

70. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

71. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

72. При вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення

(близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження

№ 12-136гс19) від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс20) і від 31 серпня 2021 року у справі

№ 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).

73. Беручи до уваги наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права та встановлені недоліки, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній конкретній справі є правильними по суті та законними .

74. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

75. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині .

76. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

77. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції

та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції неправильно застосував матеріальний закон та допустив порушення норм процесуального права.

78. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено порушення процесуального закону, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

79. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

80. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

81. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку

з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

82. З огляду на задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судовий збір сплачений за перегляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 3 842 грн, підлягає компенсації за рахунок позивача ТОВ Надбужжя Плюс .

Керуючись статтями 400, 413, 416 ПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасувати, рішення Бершадського районного суду Вінницької області

від 24 березня 2021 року залишити в силі.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс на користь ОСОБА_1 3 842 грн судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук