Постанова

від 06.10.2021 по справі 571/1168/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 571/1168/17

провадження № 61-8227св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Бовгиря Олександр Петрович,

відповідачі: ОСОБА_2 , Старосільська сільська рада Рокитнівського району Рівненської області, Рокитнівська районна державна адміністрація Рівненської області, Центр надання адміністративних послуг Рокитнівської райдержадміністрації, Головне управління держгеокадасту у Рівненській області,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бовгирею Олександром Петровичем, на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі судді: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, Центру надання адміністративних послуг Рокитнівської райдержадміністрації, Головного управління держгеокадасту у Рівненській області (далі - ГУ держгеокадасту у Рівненській області), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності на нерухоме майно, скасування відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Позовна заява мотивована тим, що починаючи з 1950 року ОСОБА_4 мала в постійному користуванні земельну ділянку площею 0,30 га на АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Старосільської сільської ради від 30 липня 2014 року № 4072 та від 18 серпня 2017 року № 6003.

Зазначала, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями, а саме: а прибудова, а1 прибудова, Б сарай, В сарай, К колодязь, які належали ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується копією технічного паспорту та копією витягу від 14 квітня 2015 року № 1990 з погосподарської книги № 4 за 2015 рік Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.

29 жовтня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт на її ім`я та ім`я ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак Г. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1397, у спадковому реєстрі за № 56709298.

ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, згідно з яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а вона прийняла спадщину після її смерті у встановлений законом строк. До складу спадщини, окрім іншого також входять і майнові права на земельну ділянку, з приводу якої виник даний спір і які не припинились внаслідок смерті ОСОБА_4 .

Вважала, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року у справі № 571/517/16-ц встановлено преюдиційний факт того, що вказаний будинок на АДРЕСА_1 з надвірними будівлями належав померлій ОСОБА_4 . Також відповідно до зазначеного рішення суду за нею та іншим спадкоємцем ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року Про передачу земельної ділянки у власність частину земельної ділянки, що в АДРЕСА_1 , площею 0,2082 га, яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_4 , передано у власність ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Спірній земельній ділянці, яку передано у власність ОСОБА_2 , присвоєно кадастровий номер 5625086800:03:001:0094. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості № 95330427 від 22 серпня 2017 року починаючи з 27 травня 2014 року земельна ділянка за кадастровим номером 5625086800:03:001:0094 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 27 травня 2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , тобто документ, що підтверджує її право власності на спірну земельну ділянку.

Підтвердженням тієї обставини, що спірна земельна ділянка, яка оскаржуваним рішенням сільської ради передана у власність ОСОБА_2 , є частиною земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_4 є, в тому числі, викопіювання із чергового кадастрового плану землекористувань с. Дроздинь Рокитнівського району Рівненської області земельної ділянки, якою користувалась ОСОБА_4 та викопіювання з плану землекористувань с. Дроздинь Рокитнівського району Рівненської області земельної ділянки, яка надається у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 .

Зазначала, що із викопіювань графічно видно, що спірна земельна ділянка, яка передана оскаржуваним рішенням сільської ради у власність ОСОБА_2 , є частиною земельної ділянки, якою постійно користувалась ОСОБА_4 . У пункті 3 оскаржуваного рішення сільської ради вказано, що земельна ділянка площею 0,2082 га за кадастровим номером 5625086800:03:001:0094 передана у власність ОСОБА_2 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. Стверджує, що передана ж у власність ОСОБА_2 земельна ділянка не перебувала у запасі, адже вона була частиною земельної ділянки, якою постійно користувалась ОСОБА_4 .

Звертала увагу на те, що право користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, якою вона постійно користувалась і частина якої була передана у власність ОСОБА_2 , не припинялось. Також не існує жодного рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області про вилучення у ОСОБА_4 зазначеної вище земельної ділянки, для суспільних та інших потреб.

Отже, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 було здійснено в порушення земельного законодавства.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_1 , видане 27 травня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області Ільчуком О. С.;

- скасувати внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності за номером 5795446 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5625086800:03:001:0094 площею 0,2082 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати внесені до Державного земельного кадастру відомості про формування земельної ділянки за кадастровим номером 5625086800:03:001:0094 площею 0,2082 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та про присвоєння їй кадастрового номера.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2020 року у складі судді Комзюк А. Ф. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 , Старосільська сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень, а тому підстав для визнання незаконними оскаржуваних рішень немає. Крім того, позивач не надала належних доказів правомірності набуття права користування ОСОБА_4 спірною частиною земельної ділянки.

Районний суд зазначив, що інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення Старосільської сільської ради № 987 від 29 квітня 2014 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи в позові з інших правових підстав апеляційний суд мотивув тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки визнання недійсним рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року про передачу земельної ділянки у власність, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном.

Належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бовгирею О. П., мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав є не тільки ефективним, а й відповідає правовій природі спірних правовідносин.

Зазначає, що право позивача порушено виникненням права власності на спірну земельну ділянку у іншої особи - відповідача, а не фактичними діями відповідача, пов`язаними із самовільним, протиправним позбавленням позивача можливості володіти та користуватися спірною земельною ділянкою.

Вважає, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера відновить становище позивача, яке існувало до порушення її прав.

Вважає посилання суду апеляційної інстанції на те, що правильним способом захисту у спірних правовідносинах є звернення до суду з віндикаційним позовом, є неправильними, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частини першої статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України

Також ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до заповіту від 29 жовтня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Рокитнівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак Г. М., ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким належний їй будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах (том 1, а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09 серпня 2015 року(том 1, а. с. 21).

Постановою від 22 березня 2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Витичак Г. М. відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцями не надано правовстановлюючого документу на спадкове майно (том 1, а. с. 22).

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року у справі № 571/517/16-ц за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, визнано право власності кожного на 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 108-109).

Згідно з копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 замовником технічної документації є ОСОБА_4 . Технічний паспорт виготовлено 02 квітня 2015 року (том 1, а. с. 14-17).

Відповідно до довідки Старосільської сільської ради № 4972 від 30 липня 2014 року, виданої жительці с. Дроздинь ОСОБА_4 , її земельна ділянка складає 0,30 га - для ведення особистого селянського господарства, з них: 0,05 га - огородина (том 1, а. с. 12,111).

У довідці Старосільської сільської ради № 6003 від 18 серпня 2017 року зазначено, що станом на 01 січня 2014 року покійна ОСОБА_4 користувалась земельною ділянкою площею 0,30 га в АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13).

28 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області із заявою та просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а. с. 121).

Рішенням Старосільської сільської ради від 04 грудня 2013 року № 585 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (том 1, а. с. 126).

Відповідно до рішення Старосільської сільської ради № 987 від 29 квітня 2014 року, сільська рада вирішила:

1. Вилучити земельну ділянку, яка передається у власність ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , площею 0,1782 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, в тому числі сільськогосподарські землі, з них сільськогосподарські угіддя - 0,1782 га та передати в землі запасу житлової та громадської забудови під одно- та двоповерховою забудовою.

2. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5625086800:03:001:0094, ідентифікаційний номер 3350419122) у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,2082 га .

3. Передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2082 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5625086800:03:001:0094, ідентифікаційний номер 3350419122) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, в т. ч. забудовані землі - 0,2082 га з них забудовані землі під одно та двоповерхову забудову - 0,2082 га в АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 23,78).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 22181442 від 27 травня 2014 року, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5625086800:03:001:0094, площею 0,2082 га, що розташована по АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 24).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бовгирею О. П., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту з огляду на таке.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі є визнання недійсним рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_1 від 27 травня 2014 року, внесено відповідні записи про зареєстроване право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомості до Державного земельного кадастру про формування земельної ділянки.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оскаржуваного рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Доводи касаційної скарги про те, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера відновить становище позивача не заслуговують на увагу з огляду на те, що зазначені позовні вимоги по суті є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 987 від 29 квітня 2014 року.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не бачить необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь заявника, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бовгирею Олександром Петровичем, залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк