Ухвала

від 06.10.2021 по справі 325/22/14-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.10.2021 Справа № 325/22/14-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 325/22/14-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1657/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2021 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

У судовому засіданні суддя ОСОБА_2 заявила самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_7 було визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, та виправдано у зв`язку із не доведенням вчинення ним цих кримінальних правопорушень (т. 10 а.п. 10-60).

Ухвалою колегії суддів Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року, до складу якої входили судді ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року, яким ОСОБА_7 було визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, скасовано та призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції (т. 11 а.п. 99-105).

У вказаній ухвалі апеляційного суду суддя ОСОБА_2 вже висловлювала свою думку з приводу оцінки, наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема щодо показань свідка ОСОБА_10 , встановлених вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обставин у сукупності із обставинами кримінальних правопорушень, які інкримінувались органом досудового розслідування обвинуваченому у даному провадженні ОСОБА_7 .

Між тим, наразі оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

На даний час вирок у вказаному кримінальному провадженні оскаржується прокурором з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

Таким чином, правова позиція судді ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні визначена та зафіксована в попередній ухвалі суду апеляційної інстанції від 20 січня 2020 року.

Зазначені обставини можуть викликати у сторін кримінального провадження сумніви у об`єктивності та неупередженості головуючого судді ОСОБА_2 при апеляційному розгляді даного провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Матеріали кримінального провадження засвідчують участь судді ОСОБА_2 при апеляційному розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , в результаті якого постановлена ухвала, в мотивувальній частині якої, за обставин погодження із доводами апеляційної скарги сторони обвинувачення, міститься посилання на наявність суперечностей в оцінці доказів та аналізу встановлених місцевим судом фактичних обставин справи (т. 11 а.п. 99-105).

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

На даний час вирок у вказаному кримінальному провадженні оскаржується прокурором з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

Слід констатувати, що правова позиція судді ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні вже визначена та зафіксована в попередній ухвалі суду апеляційної інстанції від 20 січня 2020 року.

Колегія суддів приходить до переконання, що зазначені обставини можуть викликати у сторін кримінального провадження сумніви у об`єктивності та неупередженості головуючого судді ОСОБА_2 при апеляційному перегляді вироку.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

З огляду на об`єктивний критерій безсторонності суду, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу, в рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984 Європейський суд з прав людини зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

З урахуванням висловлених суддею ОСОБА_2 в ухвалі апеляційної інстанції від 20 січня 2020 року висновків по суті вказаної справи стосовно оцінки доказів, колегія суддів вважає, що заявлений самовідвід підлягає задоволенню, оскільки за вимогами ст. 75 КПК України участь судді у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, є недопустимою, так як не сприятиме сприйняттю суду як неупередженого.

Наведене аргументування узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 4 грудня 2018 року (справа № 165/108/16-к, провадження № 51-2458км18).

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81,82КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

заявлений суддею ОСОБА_2 самовідвід задовольнити.

Кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2021 року відносно ОСОБА_7 , визнаного невинуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправданого у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень, передати до канцелярії суду для визначення іншого судді-доповідача для розгляду вказаного кримінального провадження у відповідності до положень ст. 35 КПК України.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4