Постанова

від 06.10.2021 по справі 913/197/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 913/197/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.

та представників учасників справи:

від позивача: Феленко О.Д. (особисто);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств м. Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року (суддя О.В. Драгнєвіч) у справі №913/197/20

за позовом - Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни м.Рубіжне, Луганська область,

до - Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств м.Рубіжне, Луганська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Рубіжанська міська рада Луганської області,

про визнання недійсним договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Луганської області звернулася Фізична особа - підприємець Феленко Ольга Данилівна (далі-Позивач) з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі-Відповідач) про визнання недійсним договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018 року укладеного між сторонами.

Ухвалою місцевого господарського суду від 23 липня 2020 року Рубіжанську міську раду Луганської області, м. Рубіжне Луганської області (далі-Третя особа) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Феленко О.Д. задоволено, визнано недійсним договір про надання торгових місць №265 від 17.07.2018 року, укладений між сторонами.

В основу рішення покладено висновки місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази права Відповідача на користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди №265 від 17.07.2018 року і, як наслідок, укладення зазначеного договору оренди торгівельних місць всупереч вимогам законодавства ч. 1 ст. 203 ЦК України. Також судом встановлено порушення укладеним договором прав Позивача внаслідок незаконного стягнення орендної плати.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідачем зазначено, що рішення господарського суду прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, за наслідками неповного з`ясування обставин справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. Підставами до скасування рішення суду першої інстанції Відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначаючи, що відносини які виникають із договору оренди/найму торгівельного місця - тісно пов`язані з правовідносинами, які виникають із договору оренди земельної ділянки, на якій розміщується таке торгівельне місце;

- судом помилково зазначено, що факт відсутності у орендодавця (Відповідача) належним чином оформленого відповідно до приписів чинного законодавства права користування земельною ділянкою позбавляє останнього права надавати Позивачу в користування розміщену на ній торгову площу/торгівельне місце на законних підставах та вимагати плату за його користування;

- суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які регулюють відносини у сфері оренди землі, оскільки спірний Договір про надання торгового місця №265 від 17.07.2018 року не є договором оренди земельної ділянки, а сама земельна ділянка не є предметом спірного Договору;

- вирішуючи питання щодо прав Відповідача на земельну ділянку, на якій розташований ринок, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України;

- існуючий спір між Відповідачем та Третьою особою щодо права користування земельною ділянкою не є обставиною, з якою у даному випадку може бути пов`язане порушення прав Позивача, а відтак, це не може бути підставою для визнання укладеного між сторонами договору оренди торгівельного місця недійсним;

- Позивач шляхом укладення спірного Договору, одержав усе, на що він розраховував, а саме - отримав право вести підприємницьку торгову діяльність без будь-яких обмежень на території ринку, отже спірний договір не порушує прав та законних інтересів Позивача;

- існуючий спір між Відповідачем та Третьою особою щодо права користування земельною ділянкою не є обставиною, з якою у даному випадку може бути пов`язане порушення прав Позивача, а відтак, не може бути підставою для визнання укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця недійсним;

- необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що Відповідач не мав права передавати Позивачу в оренду торговельне місце та укладати оспорюваний договір, оскільки, земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд.94, Відповідач користується з 2006 року по теперішній час, сплачує за неї орендну плату, крім того, Відповідач є власником об`єкту нерухомого майна (Рубіжанський ринок);

- посилання суду першої інстанції на наявність спору між Відповідачем та Третьою особою з приводу оренди землі під ринком не перешкоджали і не перешкоджають вчиненню та виконанню сторонами спірного Договору, а тому відсутні законні підстави для визання такого договору недійсним в порядку ст. 203 ЦК України;

- наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Позивач прийняв торговельне місце у користування, здійснював торгівлю і сплачував орендну плату.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом яких Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 - залишити без змін.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшла відповідь на відзив Позивача, за змістом якого Відповідач заперечував проти доводів викладених у відзивах на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського сулу Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 -скасувати.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 30.08.2021 року від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №913/197/20 наступних документів: рішення виконкому №102-009/4567, щодо паспорту прив`язки для тимчасової споруди Феленко О.Д. ; договори (№22-26) щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою; звернення Феленко О.Д. до директора ДП "Рубіжанський ринок"; пояснення завідувача сектору Державної реєстрації та дозвільних процедур державного реєстратора №03-06-02/1934 від 27.02.2020 року; лист Сєвєродонецької окружної прокуратури від 11.08.2021 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер №4412500000:09:003:0171 за адресою АДРЕСА_1 ; лист №001-008/3566 від 23.09.2019 року від ОСОБА_2 ; лист - відповідь заступника голови №012-030/4416 від 03.09.2020 року. В обґрунтування неподання вищезазначених доказів до суду першої інстанції, Позивачем зазначено, що вони були отримані нею вже після початку розгляду справи по суті та винесення спірного рішення від 28.09.2020 року у справі №913/197/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 року у справі №913/197/20 оголошено перерву до 20.09.2021 року на 11:00 год., явка учасників справи у судове засідання визначена судом не обов`язковою.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 30.08.2021 року від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі №913/197/20 призначеного на 20.09.2021 року на 11:00 год. в режимі відеоконференції в Рубіжанському міському суді Луганської області.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 06.09.2021 від Позивача надійшли заперечення на клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, за змістом яких Відповідач заперечував проти задоволення клопотання Позивача про долучення додаткових доказів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., судді Пелипенко Н.М., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 року задоволено клопотання Позивача про участь у судовому засіданні у справі №913/197/20 призначеному на 20.09.2021 на 11:00 год. в режимі відеоконференції, забезпечення проведення зазначеної відеоконференції у даній справі доручено Рубіжанському міському суду.

В день судового засідання 20.09.2021 року до канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - договору №167 від 25.07.2013 року про виготовлення металевого павільйону та розписки від 16.07.2018 року. В обґрунтування причин неподання вищезазначених документів до суду першої інстанції Позивачем в судовому засіданні було зазначено, що такі докази на момент розгляду справи існували, але не були подані вчасно в силу суб`єктивних причин, які були зазначені у відповідному клопотанні.

Ухвалою колегії суддів Східного апеляційного господарського суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотань Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України, так як Позивач не обґрунтував та не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю, а рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 - залишити без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скорилися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.07.2018 між Відповідачем та Позивачем укладено договір про надання торгівельних місць №265 (далі-Договір, спірний Договір), за умовами п.1.1 якого Відповідач надає Позивачу торгівельне місце (далі-торгову площу) площею 138 кв.м., на території торговельної площі ринку, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 (далі-Ринок), для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм - далі МАФ , як об`єкту торгівлі та організації торгового місця для торгівлі товарами.

Відповідно до абзацу 2 п.1.1 Договору, торгівельна площа в цьому договорі - це частина торгівельної території (площі) Ринку, яка надається Відповідачем (суб`єктом господарювання) Позивачу (суб`єкту господарювання у сфері торгівлі) для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших малих архітектурних форм - МАФ, як об`єкту торгівлі та організації торгівельного місця та продажу товарів. Торгівельне місце на ринку - це торгівельна площа визначених розмірів на торгівельній території (площі) Ринку (Відповідач), яка обладнана МАФ, для здійснення Позивачем (суб`єктом господарювання у сфері торгівлі) продажу товарів (послуг), відповідно до плану територій ринку.

Торгівельна площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №60, право власності на яку має Позивач (п. 1.2 Договору).

Плата за надання торгівельної площі складає 7 176,00 грн. в місяць з ПДВ (п.2.1 Договору).

За актом приймання - передачі торгівельних місць від 17.07.2018 року (т.1 а.с.14) Відповідач передав, а Позивач прийняв у тимчасове платне користування торговельну площу (місце) на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яка є предметом договору та розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

На підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 року, виданого виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, належить Відповідачу на праві колективної власності і складається з адміністративної будівлі, магазинів, павільйонів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд.

Між Рубіжанською міською радою та Відповідачем 08.11.2006 року було укладено договір оренди землі, за умовами п.1 якого Рубіжанська міська рада на підставі рішення №9/22 від 27.09.2006 року передала, а Відповідач прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 2,9810 га для розміщення ринку, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд.94.

Договір оренди землі від 08.11.2006 року зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель 08.11.2006 року вчинено запис №040642000125.

Рішенням Рубіжанської міської ради №9/50 від 30.03.2016 року Відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 2,9609 га із земель комунальної власності з метою передачі в оренду для розміщення Рубіжанського ринку, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 у зв`язку із зміною загальної площі, зменшення розміру земельної ділянки, яка була первісно передана в оренду.

Рішенням Рубіжанської міської ради №16/20 від 26.10.2016 року договір оренди землі від 08.11.2006 року (державна реєстрація №040642000125) поновлено відносно земельної ділянки площею 2,9613 га (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003), розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94.

В подальшому Рубіжанською міською радою прийнято рішення від 26.10.2016 року №16/20, яким договір оренди землі від 08.11.2006 року (державна реєстрація №040642000125) поновлено на земельну ділянку площею 2,9613 га (кадастровий №4412500000:09:003:0003), розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 (т.1, а.с.98).

Пунктом 2 вказаного рішення Відповідача зобов`язано укласти додаткову угоду з Рубіжанською міською радою та здійснити заходи щодо державної реєстрації права оренди землі.

На виконання вищезазначеного 14.11.2016 року між Рубіжанською міською радою та Відповідачем укладено додаткову угоду, в якій вказано, що термін дії договору оренди землі від 08.11.2006 поновлюється на земельну ділянку кадастровий №4412500000:09:003:0003, строком до 08.11.2026 року.

За Відповідачем 07.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлові будівлі) - Рубіжанський ринок, розташований за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Визволителів, 94 (т.1, а.с.109).

В подальшому, рішенням Рубіжанської міської ради від 06.05.2020 року №110/11 скасовано рішення Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 року №16/20, яким було поновлено строк дії договору оренди до 08.11.2026 року, у зв`язку з порушенням законодавства під час його прийняття та порушенням законодавства під час укладення додаткової угоди до договору оренди землі (т.1, а.с.183).

Враховуючи вищевикладене, Фізична особа-підприємець Феленко О.Д. звернулась до господарського суду з відповідним позовом, вважаючи, що на час укладення спірного Договоу, який за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки, на якій розташований МАФ, що належить Позивачу, - ніякого обладнання, споруд та інших засобів торгівлі Відповідачем Позивачу не надавалося. Оскільки Відповідачем станом на час укладення спірного Договору не було зареєстровано права на відповідну земельну ділянку, він не мав права надавати торгівельні місця та земельні ділянки в суборенду, він не створював підприємцям належних умов для роботи, а лише заважав їм працювати, стягуючи незаконну плату за суборенду. Зазначені обставини Позивач вважав такими, що свідчать про укладення договору під впливом обману щодо незаконного користування земельною ділянкою Позивачем та надання ринкових послуг за відповідною адресою, у зв`язку з чим спірний Договір вимагав визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 201, ст. ст. 215, 230 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам закону, а саме статтям 182, 316, 317, 334, 395, 761 ЦК України, статтям 1, 5, 19 Закону України "Про оренду землі", статті 125 Земельного кодексу України

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 4 до ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз укладеного між Відповідачем та Позивачем спірного Договору свідчить, що його предметом є торгівельне місце, а не безпосередньо земельна ділянка в розумінні відповідних положень ЗК України та Закону України Про оренду землі , тобто вказаний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України Про оренду землі , як про це помилково зазначає Позивач.

Відносини, пов`язані із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України №868 від 29.07.2009 року Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків , Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002р. (далі - Правила торгівлі на ринках).

Відповідно до пункту 2 вищезазначених Правил визначено, що ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Згідно з пунктом 20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До правовідносин, які склались між сторонами даного спору, також застосовуються положення Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне, затверджених рішенням Рубіжанської міської ради №8/15 від 02.06.2011 року (далі - Правила торгівлі на ринках м.Рубіжне), які узгоджуються з Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року.

Відповідно до абз.8 п.2, абз.3 п.13, п.15 Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків, тощо) і здійснення продажу продукції з прилавку (столу), транспортних засобів, прицепів, у контейнерах, кіосках, палатках тощо; усі торговельні місця позначаються номерами.

Згідно з абз.4 п.16 Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне у випадку використання торговельного місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб`єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, асортимент (вид) реалізованих товарів, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за торговельне місце.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №3-113гс11).

Постановою Кабінету Міністрів України №278 від 05.03.2009 року Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи затверджено Примірний договір оренди торговельного місця.

Частиною 3 ст. 184 ГК України унормовано, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами у даній справі спірний Договір відповідає вимогам чинного законодавства та містить усі істотні умови договору найму торгівельного місця.

Так, предметом даного договору є передача в оренду торговельного місця, яке має площу (138 кв.м) і конкретне місцезнаходження (м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94). Із договору найму, укладеного між сторонами, вбачається, що торгівельне місце обладнане тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №60, яка належать Позивачу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що укладений між сторонами спірний Договір не є договором оренди земельної ділянки, оскільки предметом спірного Договору не є земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення земельної ділянки під МАФом Позивача на момент укладення спірного Договору матеріали справи не містять). Натомість, предметом договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживної речі - торгівельного місця площею 138 кв.м ділянки, розташованої на території торгової площі Рубіжанського ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

У зв`язку з вищенаведеним є безпідставними висновки господарського суду Луганської області про те, що правовідносини, які виникають із договору оренди торговельного місця, тісно пов`язані з правовідносинами, які виникають із договору оренди земельної ділянки. Так, торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (МАФу), не є земельною ділянкою у розумінні ЗК України та Закону України Про оренду землі , тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування. Ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття Позивачем торгівельного місця на ринку не є тотожним зайняттю земельної ділянки.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності (здійснюються обманні дії в активній формі), або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди (бездіяльність). Однією з умов чинності правочину є дотримання вимог щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб`єкта правочину. Тому у випадку, коли воля суб`єкту правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, зокрема, знаходилася під впливом обману, такі правочини визнаються недійсними. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону.

Таким чином, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до акту прийому-передачі торгівельних місць від 17.07.2018 року торгівельна площа передана Позивачу для ведення торгівельної діяльності з тимчасового металевого спорудження, при цьому в акті чітко зазначено номер торгівельного місця - №60. При цьому Позивач не ставить під сумнів та не спростовує факту здійснення фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від прав Відповідача на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сплачував орендну плату згідно спірного Договору за торгове місце протягом 2018 року за користування ним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі відповідачем відповідно до Договору позивачу надано не було, оскільки: по-перше, за умовами спірного договору Відповідач не мав передавати Позивачу ніякого обладнання, споруд тощо; по-друге, предметом Договору була передача в тимчасове користування саме торгівельного місця №60 для організації торгівлі промисловими товарами.

Позивач також не ставить під сумнів та не спростовує того, що ним здійснювалась фактична господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, з відповідного торгового місця за адресою вул. Визволителів,94 в м. Рубіжне Луганської області.

Отже, у розглядуваному випадку волевиявлення осіб, які вчинили правочин, було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на настання реальних правових наслідків.

Посилання на те, що передане за спірним Договором торгове місце не наділене індивідуальними ознаками, а також, на відсутність в матеріалах справи доказів приналежності Відповідачу торгового місця на праві власності, у зв`язку з чим, Відповідач не мав права передавати Позивачу торгове місце у найм (оренду), судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті у якості підстав для визнання недійсним спірного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що торговим місцем є площа, відведена для розміщення торгівельного інвентарю. В той же час користування підприємцями (продавцями) торгівельною площею здійснюється у спосіб укладення договору оренди, і у такому випадку саме торгівельна площа є предметом договору оренди як істотної його умови.

Правила торгівлі на ринках не виключають використання продавцями власного торгівельного інвентарю, при цьому розміщення на торгівельній площі МАФу, що належить продавцю на праві власності, не змінює природи оренди торгівельного місця. Наділенням торгівельного місця як предмету оренди індивідуальними ознаками, може бути, зокрема, схема розташування торгівельних місць, запропонована ринком. Чинним законодавством не передбачено особливого порядку визначення розташування торгівельних місць. Підписана сторонами угода про надання торгівельного місця, однією з умов якої є розміщення на ньому МАФу і подальше виконання сторонами такої угоди, є достатнім підтвердженням погодження сторонами торгівельного місця.

При цьому, Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств є зареєстрованим у встановленому законом порядку суб`єктом господарювання.

Посилання Позивача, з яким погодився господарський суд Луганської області, на те, що за відсутності правових підстав для користування земельною ділянкою Відповідач не мав права передавати Позивачу торгове місце у найм (оренду), судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті у якості підстав для висновку про визнання недійсним спірного Договору, оскільки використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, отже правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки, не мають правового значення для даного спору.

У свою чергу, якщо сторони, укладаючи договір оренди торгівельного місця, не визначили його місце розташування, то за аналізом правової природи погодження істотних умов договору можна дійти висновку про непогодження сторонами предмету оренди, наслідком чого є підстави визнати такий договір неукладеним. Однак, виконання сторонами умов договору виключає посилання на не укладення договору.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Відповідачем були виконані умови спірного Договору, а саме - надано Позивачу у користування торгове місце на ринку. У свою чергу, Позивачем здійснювалася господарська діяльність на ринку, що ніким не заперечується.

Щодо доводів стосовно неналежного виконання Відповідачем спірного Договору, зокрема, в частині фактичного надання послуг, або створення перешкод у його розірванні - припинення його дії, то дослідження цих обставин не має значення для вирішення спору в межах заявлених позовних вимог, оскільки предметом спору в даній справі є законність Договору в момент його укладення.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Тобто, на Позивача покладено обов`язок довести, які його права чи законні інтереси, як орендаря торгівельного місця, порушені укладенням оспорюваного Договору.

Разом з тим, порушення свого права Позивач пов`язує не з майновими правами на об`єкт оренди - торгівельне місце на ринку, а зі спором між Відповідачем та Третьою особою на земельну ділянку. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки на момент укладення Договору Позивач не доводить.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення права Позивача на момент укладення Договору.

Крім того, Позивач не має повноважень на представництво прав та інтересів Третьої особи, отже його пояснення щодо порушення прав останньої на землю або недоотримання орендної плати не можуть братися до уваги в межах даної справи.

Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе до звуження чи обмеження належного йому блага.

Здійснення Відповідачем діяльності з управління ринком без належного оформлення права на земельну ділянку, на думку Позивача, не є обставиною, з якою в межах даного спору може бути пов`язане порушення права орендаря торгівельного місця.

До того ж, Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 року належить право власності на об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований в м.Рубіжне по вул.Визволителів, 94, на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд. Також, 07.05.2019 року зареєстровано право власності за Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на об`єкт нерухомого майна (нежитлові будівлі) - Рубіжанський ринок, який розташовано за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019 року (т.1, а.с.109).

Згідно наданої Відповідачем довідки Головного управління ДПС у Луганській області №2004/110/12-32-51-04 від 20.11.2019 року (т.1, а.с.110), податкові декларації з плати за землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2017-2019 роки по Дочірньому підприємству Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств подані своєчасно, без порушень; станом на 31.10.2019 року. заборгованість відсутня.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Проте, з досліджених матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин ініціювання Рубіжанською міською радою Луганської області припинення діяльності (закриття) Рубіжанського ринку за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94, на території якого розташований об`єкт оренди (торгівельне місце), що перебуває в користуванні Позивача, а доказів на підтвердження протилежного сторонами не надано.

Питання щодо правомірності користування Відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця під ринком, є виключною компетенцією контролюючих за використанням земельних ділянок правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. До того ж, останні в силу вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні приймають рішення про надання дозволу на діяльність ринків, встановлення режиму і порядку роботи та здійснюють нагляд за організацією та діяльністю ринків.

Обставини справи свідчать про те, що в межах заявлених вимог про визнання недійсним спірного Договору, Позивач фактично оспорює права Відповідача на земельну ділянку, а також зазначає про відсутність у Відповідача правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця Рубіжанського ринку.

Правовідносини, які виникли між Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств та Рубіжанською міською радою Луганської області щодо продовження (оформлення та реєстрації) орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Рубіжанський ринок, не вплинули на здійснення Позивачем фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках. Наявність спорів між Відповідачем та Третьою особою жодним чином не перешкоджала веденню Позивачем підприємницької діяльності з торгівлі на території ринку, не порушила та не впливала на права орендараря торгового місця на отримання ним того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення обставин порушення права Позивача укладенням Договору не дослідив, обмежившись дослідженням права Відповідача на земельну ділянку в момент укладення Договору між сторонами.

Таким чином, враховуючи, що Позивачем не доведено порушення своїх прав при укладенні спірного Договору, колегія суддів дійшла висновків, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни не підлягають задоволенню.

За таких підстав доводи Відповідача викладені ним в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 є обґрунтованими.

Вищенаведене цілком узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у справі №913/196/20 від 06.07.2021 року за аналогічного спору.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20, на підставі п. 1, 4 ст. 277 ГПК України, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Судова колегія вважає, що у даній справі слід прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначене у контексті приписів ст. 129 ГПК України є підставою для покладення витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств м. Рубіжне, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/197/20 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни м. Рубіжне, Луганська область до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств м.Рубіжне, Луганська область про визнання недійсним договору про надання торгових місць №265 від 17.07.2018 року - відмовити.

Судові витрати за подання позовної заяви до суду першої інстанції та перегляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на Фізичну особу-підприємця Феленко Ольгу Данилівну м. Рубіжне, Луганська область.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Феленко Ольги Данилівни м. Рубіжне, Луганська область ( АДРЕСА_2 ) на користь Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств м. Рубіжне, Луганська область (93000, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Визволителів, будинок 94, ЄДРПОУ 01547924) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі - 3 153,00 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.10.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя Д.О. Попков