Ухвала

від 13.10.2021 по справі 904/77/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

13.10.2021м. ДніпроСправа № 904/77/19

за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Павлоград в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , Дніпропетровська область

до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 № Р-543/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від прокурора: Риженко В.О., посвідчення №058609 від 14.12.2020, прокурор

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Меженна О.В., свідоцтво №1277 від 20.05.2004, адвокат

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з позовною заявою до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації та відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-543/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8843 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649864;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8843га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, орієнтовною ринковою вартістю 1 439 000 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 (суддя Петрова В.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційні скарги Прокуратури Дніпровської області і Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 про призначення експертизи і зупинення провадження (повний текст ухвали складено 28.03.2019, суддя Петрова В.І.,) у справі № 904/77/19 - задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 про призначення експертизи і зупинення провадження у справі № 904/77/19 - скасовано, справу № 904/77/19 передано на розгляду суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з поданням апеляційної інстанції вирішити під час прийняття рішення по суті.

Відповідно до витягу від 10.07.2019 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Загинайко Т.В.

Ухвалою суду від 15.07.2019 (суддя Загинайко Т.В.) прийнято справу № 904/77/19 до свого провадження.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 № Р-543/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8843 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649864. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8843га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, орієнтовною ринковою вартістю 1 439 000 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду. Стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 643,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 643,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 у справі № 904/77/19 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 у справі № 904/77/19 - залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7 929,00 грн. покладено на Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 904/77/19 скасовано. Справу № 904/77/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23.06.2021 справу № 904/77/19 передано судді Мілєвій Ірині Вікторівні.

Ухвалою суду від 24.06.2021 прийнято справу 904/77/19 до свого провадження та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.07.2021.

Ухвалою суду від 22.07.2021 відкладено підготовче засідання на 09.08.2021.

Ухвалою від 09.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 22.09.2021 включно; відкладено підготовче судове засідання на 06.09.2021.

06.09.2021 прокурор подав клопотання про заміну позивача його правонаступником Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 06.09.2021 клопотання прокуратури про заміну позивача його правонаступником Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області - задоволено. Замінено позивача у справі № 904/77/19 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на його правонаступника Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області. Відкладено підготовче засідання на 15.09.2021.

У зв`язку із перебуванням судді Мілєвої І.В. на лікарняному у період з 15.09.2021 по 04.10.2021 підготовче засідання, призначене на 15.09.2021, не відбулось.

Ухвалою суду від 05.10.2021 призначено підготовче засідання на 13.10.2021.

У підготовче засідання 13.10.2021 з`явився прокурор та представник відповдача-2, представники позивача та відповідача-1 у підготовче засідання не з`явились.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частинами 1, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.05.2021 передаючи справу № 904/77/19 на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у п.30-36, зазначив, що вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах. Адже зі змісту листа Павлоградської місцевої прокуратури від 13.07.2017 № 101/1942-17 чітко вбачається, що у дійсності цей лист є запитом на інформацію, а не повідомленням прокурора (у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру") про стверджуване порушення інтересів держави, на яке (повідомлення) Управління мало відреагувати у розумний строк, оскільки відповідне порушення було зафіксовано значно пізніше, а саме за результатами проведеної ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області перевірки, оформленої актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17, до отримання якого Прокурор не міг виявити та не виявив факт порушення Петропавлівською РДА вимог статті 122 ЗК України. Таким чином, апеляційний суд помилково ототожнив лист-запит Павлоградської місцевої прокуратури від 13.07.2017 № 101/1942-17 з повідомленням прокурора про стверджуване порушення інтересів держави, на яке (повідомлення) Управління мало відреагувати у розумний строк. Натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після отримання акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 Прокурор звертався до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з вимогою про самостійне вжиття позивачем заходів для захисту інтересів держави, в тому числі шляхом подання позову. Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", послався на лист прокуратури від 17.12.2018 № 04-03-19 та отримання його ГУ Держгеокадастру 21.12.2018, однак жодним чином не надав оцінки тому факту, що вихідною датою та номером позовної заяви зазначено 21.12.2018 № 04-03-19, тобто той же день, коли ГУ Держгеокадастру отримало відповідний лист. Також не досліджено питання співвідношення зазначених обставин із приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави і, відповідно, наявність розумного строку щодо невжиття відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.23-47) наведено такі правові висновки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Урегульовуючи розбіжності, Велика Палата Верховного Суду уточнює висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення з цим позовом до суду, яке спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому прокурор зазначає, що Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області було відомо про факт незаконного розпорядження спірними земельними ділянками, а отже останнє мало всі підстави для звернення до суду на захист інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову про скасування спірного розпорядження райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення. Проте, зазначених дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вжито не було.

Щодо листа прокурора від 13.07.2017 № 101/1942-17 на адресу позивача, то цей лист стосується вимоги надати останньому інформацію щодо колишніх членів КСП та їхнього права на земельні паї, а також приналежності земельних ділянок до земель запасу чи резерву (т. 1 а.с. 77).

Лист позивача від 04.09.2017 № 0-0.4-11148/2-17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 є відповіддю на лист прокурора від 13.07.2017 № 101/1942-17 (т.1 а.с. 78 - 80).

Таким чином, зазначені листи неможливо віднести до дій прокурора щодо повідомлення позивача про звернення до суду у визначеному законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи єдиним доказом дотримання прокурором порядку повідомлення позивача про звернення до суду, передбаченого частиною четвертою ст.23 Закону України "Про прокуратуру", є наданий суду лист № 04-17-19 від 17.12.2018 на адресу Першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (т.1 а.с. 98).

При цьому жодного доказу надсилання його на адресу позивача та отримання його останнім суду не надано.

За обставин відсутності відповіді на зазначений лист, всупереч нормативних приписів щодо надання позивачу розумного строку для відповідного реагування, прокурор 22.12.2018 звернувся з позовом до суду.

За таких обставин прокурор не дотримався передбаченого частиною четвертою ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення позивача про звернення до суду й не надав йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права.

Відтак, правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру України відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.54) наведено такий правовий висновок: З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатом підготовчого засідання суд постановляє, серед іншого, ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у сумі 5 286,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3831 від 18.12.2018 (том 1 а.с. 28).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ).

Відповідне клопотання прокурором до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що сплачений судовий збір в розмірі 5 286,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Господарський суд звертає увагу, що ухвалою суду від 06.09.2021 клопотання прокуратури про заміну позивача його правонаступником Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області - задоволено; замінено позивача у справі № 904/77/19 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на його правонаступника Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 13.10.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва