Ухвала

від 30.09.2021 по справі 907/239/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"30" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/239/21

За позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Малого приватного підприємства «Юрісен» , м. Ужгород

про стягнення 94 856 грн. 87 коп. заборгованості по сплаті орендної плати,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - Баняс В.Ю., представник в порядку самопредставництва

Відповідача - Петрецький С.І., адвокат, довіреність б/н від 16.06.2021 року

СУТЬ СПОРУ Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород заявлено позов до Малого приватного підприємства «Юрісен» , м. Ужгород

про стягнення 94 856 грн. 87 коп. заборгованості по сплаті орендної плати.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 30.09.2021 року (вх. № 02.3.1-02/6968/21 від 30.09.2021 року) в порядку ст. 46 ГПК України, якою просить стягнути з відповідача 21 505 грн. 12 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, враховуючи часткову проплату відповідачем після пред`явлення позову суми заборгованості.

Заява представника позивача б/н від 30.09.2021 року (вх. № 02.3.1-02/6968/21 від 30.09.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України судом прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказана заява подана позивачем до закінчення підготовчого провадження з додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у даній справі у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Клопотання обґрунтовує тим, що даний спір є публічно-правовим, а справа - адміністративною та підвідомчою Закарпатському окружному адміністративному суду, а належним позивачем має бути виключно Державна податкова служба України в особі її структурного підрозділу - Головного управління ДПС у Закарпатській області. На думку представника відповідача, правове регулювання обчислення, нарахування, сплати, а у випадку застосування фінансових санкцій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, здійснюється нормами податкового законодавства, зокрема, нормами Податкового кодексу України.

Стверджує про те, що у відповідності до пункту 14.1.136. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є місцевим податком - податок на майно (п. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 Податкового кодексу України). Згідно ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. У відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За твердженням представника відповідача, між МПП «Юрісен» та Ужгородською міською радою в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради 27.08.2020 року було укладено Договір оренди землі № 98711, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:001:0006 площею 1,1039 га, що використовується для обслуговування належних МПП «Юрісен» будівель та споруд під номером 13 по вул. Орлиній в м. Ужгороді, строком до 04.06.2025 року з визначеним щомісячним розміром орендної плати 15 666 грн. 27 коп.

У відповідності до положень ст. 125 Земельного кодексу України як норми прямої дії, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Речове право оренди земельної ділянки за вказаним договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 21.09.2020 року, як це випливає з доданої до позовної заяви інформаційної довідки від 02.04.2021 року.

Фактична передача земельної ділянки в користування за актом відбулася 27.08.2020 року.

Наголошує представник відповідача на тому, що відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. У відповідності до вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно положень пунктів 287.3.-287.4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому і числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають з останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Представник відповідача наполягає на тому, що про застосування саме податкового періоду в питанні сплати орендної платі вказує і укладений сторонами спору правочин. Зазначає, що положення договору оренди землі щодо строків внесення орендної плати (помісячно) не застосовуються, оскільки Податковим кодексом України чітко врегульовано порядок нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, судові спори щодо стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності віднесені до компетенції адміністративних судів та не можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

Представник позивача подав суду письмові заперечення щодо поданого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні такого з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди не розглядають справи у спорах про оскарження актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

При цьому, спір у даній справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.

Так, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Вказане положення узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Як вбачається із предмету та підстав заявленого позову, суть спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості з орендної плати на умовах укладеного між сторонами договору оренди землі № 987/1 від 27.08.2020 року.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам (які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді), а не адміністративним.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Таким чином, за характером спірних правовідносин позов у повному обсязі відповідає категорії справ, визначених п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а відповідач дійшов помилкового висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача у підготовчому засіданні усно заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання на інший термін з метою подання відзиву на позовну заява або можливого врегулювання спору в позасудовому порядку.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку, зокрема, у випадках, визначених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу та коли питання визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Частина 2 ст. 182 Господарського процесуального Кодексу України визначає дії судді у підготовчому засіданні.

Зокрема, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

При цьому, згідно п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення судом учасникам у даній справі реалізації їх процесуальних прав, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, а також з огляду на графік розгляду призначених до слухання інших справ, які перебувають у провадженні судді Пригари Л.І., суд доходить висновку про відкладення підготовчого засідання на іншу дату з врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 183, 234 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі.

2. Відкласти підготовче засідання на 21 жовтня 2021 р. на 16:15 год.

3. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а.

4. Відповідно до вимог ст. 169 ГПК України встановити учасникам справи обов`язок подавати суду заяви, клопотання і заперечення щодо процесуальних питань тільки у письмовій формі з доказами їх надсилання учасникам справи.

5. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою.

6. Копію ухвали надіслати сторонам спору.

7. Дана ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

8. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Пригара Л.І.