Рішення

від 23.09.2021 по справі 911/1701/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2021 р. Справа № 911/1701/21

За позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейха, 38-А) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади

до 1. Білоцерківської міської ради, 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, 15

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології", 09100, Київська область, місто Біла Церква, площа Торгова, 8

про визнання недійсними рішення ради та договору оренди землі

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

суть спору:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади з позовом до Білоцерківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" з вимогами про:

- визнання недійсним рішення Шкарівської сільської ради від 23.10.2020 № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ", яким передано в оренду ТОВ "НВП "СІТ" строком на 49 років земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071, площею 60,7752 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнання недійсним договору оренди землі від 24.10.2020, який укладено між Шкарівською сільською радою та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071, площею 60,7752 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами опрацювання матеріалів, отриманих в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі Шкарівською сільською радою в оренду ТОВ "НВП "Сучасні інноваційні технології" земельної ділянки площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071. Рішення Шкарівської сільської ради від 23.10.2020 № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ" є незаконним, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 116, статтям 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а укладений договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що у Шкарівської сільської ради не існувало підстав, визначених Конституцією та законами України для надання (передачі) земельної ділянки у користування ТОВ "НВП "Сучасні інноваційні технології" на умовах оренди поза процедурою проведення земельних торгів (аукціону). Крім того, спірна земельна ділянка передана в оренду без проведення нормативно-грошової оцінки, що впливає на недоотримання міським бюджетом відповідних коштів. При цьому, прокурор зазначає, що Білоцерківська міська рада є правонаступником Шкарівської сільської ради, повноваження якої припинено 24.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

02 серпня 2021 року від адвоката Капустіна В.В. надійшла заява б/н від 30.07.2021 про вступ у справу третіх осіб, відповідно до якої адвокат Капустін В.В. звернувся до господарського суду в інтересах фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вступ цих осіб у справу як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відмовлено в задоволенні заяви адвоката Капустіна В.В. про вступ у справу третіх осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), зазначивши, що рішення у даній справі матиме для вказаних осіб інформативне значення; доводів можливого впливу на права та обов`язки цих осіб заявником не доведено.

25 серпня 2021 року від Білоцерківської міської ради надійшла заява № 2800/01-07 від 16.08.2021 в якій відповідач 1 підтримавши позовні вимоги прокцурора зазначив, що в діях Шкарівськї сільськї ради, правонаступником якої стала Білоцерківська міська рада, вбачається свідоме порушення законодавства України при передачі в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" земельної ділянки площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071. Відповідач 1 користуючись правами визначеними пунктом 1 частини 2 статті 42, статті 46 Господарського процесуального кодексу України визнає позовні вимоги Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади до Білоцерківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" відзив на позовну заяву не подало, представник відповідача 2 жодного разу в засідання суду не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 911/1701/21 вся судова кореспонденція направлялась відповідачу 2 на адресу його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписом пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвали суду від 06.07.2021 та 16.08.2021 були повернуті відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою: інші причини".

Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверта з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.

Разом з тим, відправлена господарським судом копія ухвали суду від 02.09.2021 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології", про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 2 (№ 0103279703700).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За результатами судового засідання 23.09.2021 судом було ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області 43 сесії 8 скликання 23.10.2020 було прийнято рішення № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ", відповідно до якого вирішено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" договір оренди на земельну ділянку площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років та орендною платою, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада.

На підставі вказаного рішення, 24.10.2020 між Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області (орендодавець) та TOB "НВП "СІТ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 60,7752 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3220489500:01:005:0071 (пункти 2.1, 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить - 93 420,00 грн.

Договір укладено на 49 років (пункт 3.1 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 13.1 Договору).

23 листопада 2020 року між Шкарівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" підписано акт прийому-передачі земельної ділянки площею 60,7752 га, кадастровий номер 3220489500:01:005:0071.

Договір оренди зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.11.2020 державним реєстратором Білоцерківської міської ради Бурімською Н.І. (номер запису про інше речове право: 39423901).

Як зазначає прокурор у позові, за результатами досліджень дотримання органами місцевого самоврядування земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками комунальної форми власності, встановлено порушення вимог частини другої статті 124 Земельного кодексу України під час передачі Шкарівською сільською радою в оренду ТОВ "НВП "Сучасні інноваційні технології" земельної ділянки комунальної власності, площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071 без проведення торгів (аукціону).

Крім того, спірна земельна ділянка передана в оренду без проведення її нормативно-грошової оцінки, що, як вказує прокурор, впливає на недоотримання міським бюджетом відповідних коштів.

Прокурор зазначає, що Білоцерківська міська рада є правонаступником Шкарівської сільської ради, повноваження якої були припинені 24.11.2020.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а Білоцерківська міська рада, яка, в силу статті 12 Земельного кодексу України, розпоряджається землями територіальних громад, є відповідачем у справі, а також той факт, що право територіальної громади на землі, на думку прокурора, порушено і наразі залишається не усунутим, прокурор звернувся з даним позовом на захист інтересів відповідної територіальної громади.

В силу положень пунктів 5 та 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб`єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів держави.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вказаної вище норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості (інформаційна довідка № 260035075 сформована 04.06.2021), власником земельної ділянки площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071 є територіальна громада с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області в особі Шкарівської сільської ради.

Відповідно до абзацу першого пункту 7 1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України. Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" та додатку до нього, визначено, що Шкарівську територіальну громаду включено до складу Білоцерківської територіальної громади.

Постановою Верховної ради України від 17.07.2020 №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" у Київській області утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у м. Біла Церква) до якого, в тому числі, входить Білоцерківська міська територіальна громада.

Підпунктами 1, 4 пункту 6 1 розділу V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Відповідно до протоколу пленарного засідання першої сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання від 24.11.2020, припинено повноваження сільських, селищних рад, сільських, селищних голів територіальних громад, територія яких включена до території новоствореної Білоцерківської об`єднаної територіальної громади. Новообрана Білоцерківська міська рада сформованої територіальної громади стає за законом правонаступником прав та обов`язків сільських, селищних рад територіальних громад, що розформовуються та включені до території сформованої територіальної громади.

Таким чином, Білоцерківська міська рада є правонаступником Шкарівської сільської ради.

Звертаючись з позовом у даній справі прокурор зазначив, що Білоцерківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені відповідної територіальної громади. Однак, як вказує прокурор, територіальна громада м. Біла Церква не є конкретно визначеною зареєстрованою юридичною особою.

Отже захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/3272/18 та від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18.

Відтак, суд приходить до висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом до господарського суду.

Відповідач 1 Білоцерківська міська ради визнає позовні вимоги Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури.

Згідно із положеннями статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частинами третьою, п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов`язків власників та землекористувачів, умови використання земельних ділянок врегульовані нормами, зокрема, Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом "в" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За приписами статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 цього ж Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом норми частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами другою, третьою вказаної норми передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як визначено частиною третьою цієї ж статті, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Положення Земельного кодексу України взяті в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення.

Отже, частини друга та третя статті 134 Земельного кодексу України встановлюють вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки та права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах.

З наявних у матеріалах справи доказів та, зокрема, зі змісту спірного рішення Шкарівської сільської ради не встановлено підстав, передбачених частинами другою, тетьою статті 134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" земельну ділянку комунальної власності без проведення земельних торгів.

Інших обставин, які звільняють від передачі права оренди відповідної земельної ділянки на конкурентних засадах, судом під час розгляду справи не встановлено та відповідачем 2 не доведено.

Окрім того, прокурор наголошує на тому, що інтереси Білоцерківської міської ради порушено і в частині отримання належного розміру орендної плати за спірну земельну ділянку.

Пунктом 2.3 оспорюваного Договору оренди землі визначено, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 93 420,00 грн.

Вiдповiдно до пункту 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Однак, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.05.2021 встановлено, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим 3220489500:01:005:0071 площею 60,7752 га, що розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського paйону Київської області, не проводилась.

Окрім того, з листа-відповіді від 30.04.2021 № 1376/01-14 Білоцерківської міської ради Київської області, повідомляється, що відповідно до пункту 15 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" бюджети розформованих територіальних громад виконувались окремо до закінчення бюджетного періоду, у зв`язку з чим Білоцерківська міська рада не володіє інформацією стосовно сплати орендарем TOB "НВП "СІТ" орендних платежів з дати укладення договору по 31.12.2020. Стосовно періоду з 01.01.2021 по надання відповіді, Білоцерківською міською радою не зафіксовано жодних грошових перерахувань від TOB "НВП "СІТ" за орендну плату згідно умов договору оренди земельної ділянки від 24.10.2020.

Прокурор зазначає, що вказане призводить до недоотримання коштів міським бюджетом.

Таким чином земельна ділянка площею 60,7752 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" всупереч вимогам частини другої статті 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частин першої та десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з умовами частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, зважаючи на порушення конкурентних засад при передачі в оренду земельної ділянки, що порушує права власника такого майна територіальної громади с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, територія якої входить до складу території Білоцерківської територіальної громади, суд вважає вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення Шкарівської сільської ради від 23.10.2020 № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Як визначено частинами першою, другою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди суди повинні з`ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи, що судом визнано рішення Шкарівської сільської ради від 23.10.2020 № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ", на підставі якого укладено спірний договір оренди, таким, що не відповідає чинному законодавству, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору оренди землі від 24.10.2020, який укладено на підставі такого рішення між Шкарівською сільською радою та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071, площею 60,7752 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку зі скасуванням рішення та визнанням недійсним договору оренди, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судового збору порівну між відповідачами, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Шкарівської сільської ради від 23.10.2020 № 43-530 "Про укладення договору оренди з ТОВ "НВП "СІТ", яким передано в оренду ТОВ "НВП "СІТ" строком на 49 років земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3220489500:01:005:0071, площею 60,7752 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 24.10.2020, який укладено між Шкарівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" (09100, Київська область, місто Біла Церква, площа Торгова, 8, код 37623443).

4. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, 15, код 26376300) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сучасні інноваційні технології" (09100, Київська область, місто Біла Церква, площа Торгова, 8, код 37623443) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 04.10.2021