Рішення

від 07.10.2021 по справі 120/5632/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2021 р. Справа № 120/5632/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Опанасюка П.П.,

представника відповідача: Карташова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

02.06.2021 року ТОВ "Лард +" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 16.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0012530701 (форма В4 ) про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121866 грн. та № 0012530701 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 141467 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35367 грн.

На переконання позивача, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 року №0012530701 (форма "В4") та № 0012530701 (форма "Р") є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 715/02-32-07-01/40003997 від 28.01.2021 року щодо недоведеності фактичного постачання товарів контрагентом позивача ФГ Зерносвіт+ спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарської операцій між позивачем та контрагентом.

Разом з тим, позивач зауважив, що платника податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.06.2021 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін на 13.07.2021 року.

02.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Зокрема вказав, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №8к від 13.01.2021 року, виданого на підставі п.п.19-1.1.2,п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п.200.11 ст.200 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 12.11.2020 № 9296814987, від`ємного значення з податку на додану вартість.

Згідно Акту №715/02-32-07-01/40003997 від 28.01.2021 року, встановлено що ТОВ «Лард +» занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету за жовтень 2020 року на суму 141467 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 121866 грн., чим порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Такі висновок контролюючого органу щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операції з придбання ТМЦ у ФГ "Зерносвіт +".

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що Головне управління ДПС у Вінницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позов є безпідставним.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року занесеною до протоколу судового засідання за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 27.07.2021 року.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку з неявкою у судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено на 09.09.2021 року.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання 09.09.2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2021 року.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року занесеною до протоколу судового засідання за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 07.10.2021 року.

У судовому засіданні 07.10.2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково наголосив, що окремою самостійною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку належно оформленої та зареєстрованої у ЄРПН податкової накладної. Враховуючи, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі зареєстрованої ФГ "Зерносвіт+" податкової накладної, висновки податкового органу про нереальність господарської операції є безпідставними.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

28.01.2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №8к від 13.01.2021 року, виданого на підставі п.п.19-1.1.2,п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п.200.11 ст.200 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 12.11.2020 № 9296814987, від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатом проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт №715/02-32-07-01/40003997 від 28.01.2021 року, в якому встановлено, що ТОВ «Лард +» занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету за жовтень 2020 року на суму 141467 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 121866 грн., чим порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного Акту, 16.02.2021 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0012530701 (форма В4 ) про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121866 грн. та № 0012530701 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 141467 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35367 грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями контролюючого органу та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а» ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операції з придбання ТМЦ у ФГ "Зерносвіт +".

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції з ФГ Зерносвіт+ , суд зазначає наступне.

26.10.2020 року між ТОВ ЛАРД+ , як покупець, та ФГ Зерносвіт + , як продавець, укладено договір купівлі - продажу № 1, згідно умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця зерно сільськогосподарської культури (пшениця, ячмінь) в кількості та якості, що відповідає умовам даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити в повному обсязі відповідно до виставлених рахунків-фактур. Купівля - продаж товару здійснюється на умовах EXW (на складі продавця (виробника). Ціна та кількість Товару, який передається покупцю за цим Договором, зазначається у рахунку - фактурі, виставленому продавцем для оплати. В ціну товару продавцем включено вартість його відвантаження на автотранспорт покупця.

Згідно п. 4.1 Договору, підставою для оплати товару є рахунок - фактура продавця. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу продавця, відповідно до виставленого рахунку - фактури.

26.10.2020 року ФГ "Зерносвіт +" видано видаткову накладну №1356 про поставлення позивачу 200,00 т. пшениці загальною вартістю 1579999,92 грн. в тому числі ПДВ 263333,32 грн., який, згідно товарно-транспортних накладних № 27.10.-1 від 27.10.2020 року, № 27.10-2 від 27.10.2020 року, № 27.10-3 від 27.10.2020 року, № 27.10-4 від 27.10.2020 року, № 27.10-5 від 27.10.2020 року, № 27.10-6 від 27.10.2020 року, № 27.10-7 від 27.10.2020 року, доставлено автомобільними перевізниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ПП "Власна Справа на адресу (смт.Гнівань, Вінницький район, Вінницька область).

Загальна вага та вартість поставленої позивачу пшениці складає 200 т., вартістю 1579999,92 грн. в тому числі ПДВ 263333,32 грн.

За поставлену ФГ "Зерносвіт+" пшеницю, ТОВ "ЛАРД+" здійснено частковий розрахунок згідно рахунку №1374 від 27.10.2020 року в розмірі 10% від суми поставки - 157999 грн., у т.ч. ПДВ 26333,17 грн., згідно платіжного доручення № 7 від 13.11.2020 року.

На час звернення до суду, кредиторська заборгованість позивача перед ФГ "Зерносвіт +" складає 1782000,20 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ Лард +" та ФГ "Зерносвіт".

За результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента ТМЦ та відображають зміст господарської операції. Видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкової накладної в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, дослідженню підлягає наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною операцією, використання цього товару у подальшій господарській діяльності покупця).

В свою чергу, придбання товару та використання його у господарській діяльності ТОВ "ЛАРД+" підтверджується складеними у встановленому законом порядку первинними бухгалтерськими документами, товарно-транспортними накладними та подальшою реалізацією частини товару ТОВ "ВКХП № 2" зі складенням ТТН, видаткових накладних, тощо.

Натомість, висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ФГ "Зерносвіт +" ґрунтуються на тому, що останнім не подано до органів ДПС розрахунку земельного податку або орендної плати за землю, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 року у справі № 520/2700/19.

Крім того, відсутність у податкового органу інформації про виплату доходів власникам паїв за оренду земельних ділянок не може слугувати підставою для висновку про безтоварності господарської операції, оскільки таке, на переконання суду, може свідчити лише про неподання ФГ "Зерносвіт+" відповідних відомостей до податкового органу. В свою чергу, звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у постанова від 17.04.2018 року у справі №808/1543/17.

Відсутність у видаткових накладних прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності, ненадання документів складського обліку, ненадання сертифікатів відповідності пшениці від ФГ "Зерносвіт +", ненадання позивачем документів на транспортування пшениці складених відповідно до вимог чинного законодавства, ненадання позивачам документів на підтвердження сорту, якості пшениці, документів щодо фактичного приймання та супроводження ТОВ "Лард +" придбаної пшениці, на переконання суду, не є належним та допустимим доказом безтоварності господарської операції, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що в даному випадку прослідковується.

Контролюючий орган зробив також висновок про придбання контрагентом позивача пшениці у ризикових підприємств - постачальників у яких йде обрив ланцюга постачання пшениці, що унеможливлює встановити походження даного товару, а саме, згідно даних ЄРПН ризикові підприємства - постачальники придбавали бакалійні товари, продукти харчування, інше. Контролюючим органом встановлено, що у вищезазначених контрагентів - постачальників відсутні трудові ресурси, відсутні власні чи орендовані основні та транспортні засоби, а також земельні ділянки, необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції; відповідно до даних ЄРПН відсутнє придбання ідентифікованих товарів у періоді з моменту створення контрагентів-постачальників по дату реєстрації акта перевірки.

Такі висновки суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність господарської операції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а.

Також, суд зауважує, що такі висновки контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Про такий висновок суду додатково свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 200/9296/19-а.

Крім того, суд зауважує, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Натомість, як вже зазначено вище, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з тим, відповідачем не встановлено наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, а тому ТОВ "Лард +" не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія- заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарською операцією з контрагентам позивача ФГ "Зерносвіт+", й дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

У контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Аналогічного правового висновку щодо застосування до даної категорії справи позиції Європейського суду з прав людини дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі № 808/3513/16.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0012530701 (форма "В4") від 16.02.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0012530701 (форма "Р) від 16.02.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" (вул.Київська, 78, офіс, 3, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40003997) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 4480,50 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12.10.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович