Постанова

від 12.01.2022 по справі 120/5632/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5632/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

12 січня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Лард"+ до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

У червні 2021 року ТОВ "Лард +" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області: №0012530701 (форма "В4") від 16.02.2021 року, яким ТОВ "Лард +" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121866 грн та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 0,0 грн., №0012530701 (форма "Р) від 16.02.2021 року, яким ТОВ "Лард +" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 141467 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 35367 грн.

На переконання позивача, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 року №0012530701 (форма "В4") та № 0012530701 (форма "Р") є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 715/02-32-07-01/40003997 від 28.01.2021 року щодо недоведеності фактичного постачання товарів контрагентом позивача ФГ "Зерносвіт+" спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарської операцій між позивачем та контрагентом.

Також позивач зазначив, що платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0012530701 (форма "В4") від 16.02.2021 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0012530701 (форма "Р) від 16.02.2021 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 4480,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 28.01.2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №8к від 13.01.2021 року, виданого на підставі п.п.19-1.1.2,п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п.200.11 ст.200 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лард+" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 12.11.2020 № 9296814987, від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатом проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт №715/02-32-07-01/40003997 від 28.01.2021 року, в якому встановлено, що ТОВ "Лард +" занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету за жовтень 2020 року на суму 141467 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 121866 грн., чим порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного Акту, 16.02.2021 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0012530701 (форма "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 121866 грн. та № 0012530701 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 141467 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35367 грн.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарською операцією з контрагентам позивача ФГ "Зерносвіт+" є помилковими, та дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задекларовані ТОВ "Лард +" операції не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198.1 Податкового кодексу України.

Сукупність досліджених податковим органом по ланцюгу постачання товарів фактів та обставин вказує на те, що ФГ "Зерносвіт+" є учасником тіньового сектору економіки та вказує на транзитність операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Дане підприємство фактично не поставляло товар (пшеницю) на адресу ТОВ "Лард +" у жовтні 2020 року, так як відсутні фізичні можливості для здійснення таких поставок, а також не проводили операцій з придбання такого товару з контрагентами-постачальниками.

Наявність у ТОВ "Лард +" податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Апелянт звертає увагу суду, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операції з придбання ТМЦ у ФГ "Зерносвіт +".

26.10.2020 року між ТОВ "ЛАРД+", як покупець, та ФГ "Зерносвіт +", як продавець, укладено договір купівлі - продажу № 1, згідно умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця зерно сільськогосподарської культури (пшениця, ячмінь) в кількості та якості, що відповідає умовам даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити в повному обсязі відповідно до виставлених рахунків-фактур. Купівля - продаж товару здійснюється на умовах EXW (на складі продавця (виробника). Ціна та кількість Товару, який передається покупцю за цим Договором, зазначається у рахунку - фактурі, виставленому продавцем для оплати. В ціну товару продавцем включено вартість його відвантаження на автотранспорт покупця.

Згідно п. 4.1 Договору, підставою для оплати товару є рахунок - фактура продавця. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу продавця, відповідно до виставленого рахунку - фактури.

26.10.2020 року ФГ "Зерносвіт +" видано видаткову накладну №1356 про поставлення позивачу 200,00 т. пшениці загальною вартістю 1579999,92 грн. в тому числі ПДВ 263333,32 грн., який, згідно товарно-транспортних накладних № 27.10.-1 від 27.10.2020 року, № 27.10-2 від 27.10.2020 року, № 27.10-3 від 27.10.2020 року, № 27.10-4 від 27.10.2020 року, № 27.10-5 від 27.10.2020 року, № 27.10-6 від 27.10.2020 року, № 27.10-7 від 27.10.2020 року, доставлено автомобільними перевізниками ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ПП "Власна Справа" на адресу (смт.Гнівань, Вінницький район, Вінницька область).

Загальна вага та вартість поставленої позивачу пшениці складає 200 т., вартістю 1579999,92 грн. в тому числі ПДВ 263333,32 грн.

За поставлену ФГ "Зерносвіт+" пшеницю, ТОВ "ЛАРД+" здійснено частковий розрахунок згідно рахунку №1374 від 27.10.2020 року в розмірі 10% від суми поставки - 157999 грн., у т.ч. ПДВ 26333,17 грн., згідно платіжного доручення № 7 від 13.11.2020 року.

На час звернення до суду, кредиторська заборгованість позивача перед ФГ "Зерносвіт +" складає 1782000,20 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ Лард +" та ФГ "Зерносвіт".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчать про фактичне отримання від контрагента ТМЦ та відображають зміст господарської операції. Надані позивачем документи не дають підстав для сумніву суду у їх реальності та безтоварності. Видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкової накладної в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, дослідженню підлягає наявність або відсутність реального руху такого товару.

Придбання товару та використання його у господарській діяльності ТОВ "ЛАРД+" підтверджується складеними у встановленому законом порядку первинними бухгалтерськими документами, товарно-транспортними накладними та подальшою реалізацією частини товару ТОВ "ВКХП № 2" зі складенням ТТН, видаткових накладних, тощо.

Стосовно доводів податкового органу щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ФГ "Зерносвіт +" через те, що останнім не подано до органів ДПС розрахунку земельного податку або орендної плати за землю, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 року у справі № 520/2700/19.

Відсутність у податкового органу інформації про виплату доходів власникам паїв за оренду земельних ділянок не може слугувати підставою для висновку про безтоварність господарської операції, оскільки таке може свідчити лише про неподання ФГ "Зерносвіт+" відповідних відомостей до податкового органу.

Водночас, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Відсутність у видаткових накладних прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності, ненадання документів складського обліку, ненадання сертифікатів відповідності пшениці від ФГ "Зерносвіт +", ненадання позивачем документів на транспортування пшениці складених відповідно до вимог чинного законодавства, ненадання позивачам документів на підтвердження сорту, якості пшениці, документів щодо фактичного приймання та супроводження ТОВ "Лард +" придбаної пшениці, також не є належним та допустимим доказом безтоварності господарської операції, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що в даному випадку прослідковується.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу на можливість встановлення погодження товару, відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача.

Контролюючий орган зробив висновок про придбання контрагентом позивача пшениці у ризикових підприємств - постачальників у яких йде обрив ланцюга постачання пшениці, що унеможливлює встановити походження даного товару, а саме, згідно даних ЄРПН ризикові підприємства - постачальники придбавали бакалійні товари, продукти харчування, інше. Контролюючим органом встановлено, що у вищезазначених контрагентів - постачальників відсутні трудові ресурси, відсутні власні чи орендовані основні та транспортні засоби, а також земельні ділянки, необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції; відповідно до даних ЄРПН відсутнє придбання ідентифікованих товарів у періоді з моменту створення контрагентів-постачальників по дату реєстрації акта перевірки.

В той же час, у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

До того ж, згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 № К/9901/921/18, від 27.02.2018 № К/9901/4256/17, від 06.02.2018 № К/9901/8403/18, від 30.01.2018 № К/9901/5786/18, відсутність у контрагента Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17, від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а.

Як правильно відзначив суд першої інстанції, зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Про такий висновок суду додатково свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 200/9296/19-а.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Разом з тим, господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних.

Ні до проведення перевірки позивача, ні під час її проведення не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

В акті податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагента - ФГ "Зерносвіт+" та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на податкову інформацію, оскільки внесені відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав Верховний Суд у постанові № 804/7470/16 від 21.02.2018.

Отже, вказані вище висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки в акті перевірки позивача не відображена інформація про проведення податкової перевірки контрагента - постачальника, а інформація, висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

Крім того, суд зауважує, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Натомість, як вже зазначено вище, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Окрім того, суд враховує, що порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з цим контрагентом-постачальником є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

За висновком Верховного Суду, який висвітлено у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 826/3006/14, 17.04.2018 року по справі №808/1543/17 ).

Зазначене узгоджується із конституційним принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності, судової практики Європейського з прав людини у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02).

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Разом з тим, надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару (яблук). Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

Відповідачем не встановлено наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, а тому ТОВ "Лард +" не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія- заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність ТОВ "Лард +" формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому відповідач у спірних правовідносинах протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 січня 2022 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Ватаманюк Р.В.