Рішення

від 07.09.2007 по справі 4/188-07-4866

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07"

вересня 2007 р.

Справа  № 4/188-07-4866

За

позовом  Акціонерне товариство закритого

типу "Техногем";   в особі,

якою є Арбітражний керуючий ОСОБА_2;  

до

відповідача  Приватне підприємство

"ПРИМ'ЄРА" 

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Акціонерне товариство

"Молдовахідромаш" ;

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Затоківська селищна

рада;

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Шабівська селищна

рада;

про

зобов'язання до вчинення певних дій  

Суддя

Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача:  -ОСОБА_2 по посвідченню; Меняйлик О.О. по

довіреності

Від відповідача: Веселов

А.В. по довіреності;

від 3-ої особи:не

з"явився;

від 3-ої особи:не

з"явився;

від

3-ої особи:не з"явився;

СУТЬ

СПОРУ: Позивач

звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про усунення

перешкод у користуванні  базою відпочинку

«Прем'єра», яка розташована за адресою: Одеська область,  м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, район

«Центральний»та базою відпочинку «Прем'єра -1», яка розташована за адресою:

Одеська область,  Білгород-Дністровський

район, с/р Шабівська, територія Будацької коси (біля селища Затока). Позивач

також заявив вимог про вселення АТЗТ «Техногем»на територію зазначених вище баз

відпочинку.

В

процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за

ним право власності на базу відпочинку «Прем'єра», яка розташована за адресою:

Одеська область,  м.

Білгород-Дністровський, смт. Затока, район «Центральний»та базу відпочинку

«Прем'єра -1», яка розташована за адресою: Одеська область,  Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська,

територія Будацької коси (біля селища Затока); усунути АТЗТ «Техногем»перешкоди

в користуванні зазначеним вище майном, виселивши ПП «Прим'єра»з території

зазначених вище баз відпочинку, та вселити на територію баз відпочинку

позивача. Підставою для задоволення позову позивач вважає правовідносини щодо

виконання договору фінансового лізингу НОМЕР_2 від 04.05.1999 р., укладеного

між позивачем та АТ «Молдовахідромаш».

Ухвалою

господарського суду 03.08.07р. виключено 

відповідача Акціонерне товариство „ Молдовахідромаш” в справі №

4/188-07-4866 та залучено в якості третіх 

осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 1. Акціонерне

товариство „ Молдовахідромаш”; 2. 

Затоківську селищну раду ; 3. Шабівську селищну раду.

Відповідач

(ПП «Прим'єра») з позовом не погодився з підстав його необґрунтованості та

невідповідності вимогам чинного законодавства.

Акціонерне

товариство «Молдовахідромаш»та Шабівська сільська рада до суду не з'явились,

надавши заяву №42/349 від 06.09.2007 р. та №1130/02-20 від 09.08.2007 р. про

розгляд справи у відсутності представників третіх осіб. 

У

справі оголошувалась перерва згідно ст. 77 Господарського процесуального

кодексу України.

Розглянувши

матеріали справи та заслухавши представників сторін судом

встановлено:

04

травня 1999 року між Акціонерним товариством «Молдовахідромаш»та Акціонерним

товариством закритого типу «Техногем»укладений договір фінансового лізингу

НОМЕР_2, відповідно до умов якого Лізингодавець (АТ «Молдовахідромаш») передає,

а лізингоодержувач (АТЗТ «Техногем») на умовах фінансового лізингу отримує  цілісний майновий комплекс: базу відпочинку

АТ «Молдовахідромаш», розташовану за адресою: Україна, Одеська область,

Білгород-Дністровський район, селище Затока, склад та вартість якої визначена

відповідно передаточного балансу АТ «Молдовахідромаш», складеного станом на

04.05.1999 р. та складає 210 000 (двісті десять тисяч) доларів США в користування

лізингоотримувача на строк, що не перевищує строку її повної амортизації з

обов'язковим подальшим переданням права власності на базу відпочинку

лізингоотримувачу. Вартість бази є фіксованою на весь строк дії договору та

перегляду не підлягає.

Строк

фінансового лізингу встановлений сторонами в п. 1.2 Договору з 04.05.1999 р. по

04.05.2024 на 25 років.

Відповідно

до п. 1.3 Договору лізингоотримувач від свого імені та за свій рахунок

зобов'язаний укласти окремий договір оренди на землю, на якій розташована база

відпочинку.

Договором

фінансового лізингу НОМЕР_2 від 04.05.1999 р. також визначений порядок

розрахунків. Так, відповідно до п. 2.1 Договору річні лізингові платежі

встановлені у розмірі 4% від вартості бази відпочинку  та складають 8400 доларів США. За змістом п.

2.2 Договору лізингоотримувач на суму річних лізингових платежів кожного року

резервує лізингодавцю путівки для відпочинку його робітників на базі відпочинку

у червні-серпні місяці. Кількість зарезервованих путівок визначається, виходячи

з вартості відповідно до прейскуранту лізингоотримувача в обсязі суми річної

орендної плати та доводиться до відома лізингодавцю за місяць до дати заїзду по

наданим путівкам.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. по справі №6/383-06-9897,

залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007

р., договір фінансового лізингу НОМЕР_2 від 04.05.1999 р. визнаний дійсним.

07.06.2007

р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами

до АТ «Молдовахідромаш»та Приватного підприємства «Прим'єра»про усунення

перешкод  у користуванні  базою відпочинку «Прем'єра», яка розташована

за адресою: Одеська область,  м.

Білгород-Дністровський, смт. Затока, район «Центральний»та базою відпочинку

«Прем'єра -1», яка розташована за адресою: Одеська область,  Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська,

територія Будацької коси (біля селища Затока); та вселення АТЗТ «Техногем»на

територію зазначених вище баз відпочинку.

Позивач

зазначив, що згідно акта звірки взаєморозрахунків між позивачем та АТ

«Молдовахідромаш»від 19.04.2005 р. залишок заборгованості на користь АТ

«Молдовахідромаш» залишався 46 016,2 доларів США; відповідно до даних КП

«Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»власником зазначених у

позові баз відпочинку є ПП «Прим'єра»; згідно протоколу №5 засідання комітету

кредиторів по справі №7/126-06-4784 про визнання банкрутом АТЗТ «Техногем»від

07.03.2007 р. вирішено: залучити кошти фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в

розмірі 46 016,20 доларів США (за курсом НБУ) для остаточного погашення

заборгованості по договору фінансового лізингу НОМЕР_2; залучені кошти внести

на депозитний рахунок господарського суду Одеської області для подальшого

перерахування  їх власнику цілісного майнового

комплексу -Бази; після реалізації бази залучені кошти повернути СПД ОСОБА_1 в

першу чергу, після чого погасити кредиторські вимоги, визнані судом і включені

до реєстру вимог кредиторів згідно черговості.

На

підставі зазначеного, та керуючись Законом України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач просив суд

задовольнити позовні вимоги.

19.07.2007

р. до господарського суду Одеської області надійшла уточнена позовна заява, в

якій АТЗТ «Техногем»в особі ліквідатора -банкрута -арбітражного керуючого

ОСОБА_2  просив:

-

визнати за АТЗТ «Техногем»право власності на базу відпочинку «Прем'єра», яка

розташована за адресою: Одеська область, 

м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, район «Центральний»та базу

відпочинку «Прем'єра -1», яка розташована за адресою: Одеська область,  Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська,

територія Будацької коси (біля селища Затока);

-

усунути перешкоди АТЗТ «Техногем»в 

користуванні базою відпочинку 

«Прем'єра», яка розташована за адресою: Одеська область,  м. Білгород-Дністровський, смт. Затока,

«Прем'єра»база відпочинку (район «Центральний») та базою відпочинку «Прем'єра

-1», яка розташована за адресою: Одеська область,  Білгород-Дністровський район, сільська рада

Шабівська, будівлі та споруди бази відпочинку «Прем'єра-1», територія Будацької

коси (біля селища Затока) виселивши ПП «Прим'єра»з бази відпочинку «Прем'єра»,

яка розташована за адресою: Одеська область, 

м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Прем'єра»база відпочинку (район

«Центральний») та бази відпочинку «Прем'єра -1», яка розташована за адресою:

Одеська область,  Білгород-Дністровський

район, сільська рада Шабівська, будівлі та споруди бази відпочинку

«Прем'єра-1», територія Будацької коси (біля селища Затока);

-

вселити АТЗТ «Техногем»на територію бази відпочинку «Прем'єра», яка розташована

за адресою: Одеська область,  м.

Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Прем'єра»база відпочинку (район

«Центральний») та на територію бази відпочинку «Прем'єра -1», яка розташована

за адресою: Одеська область, 

Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, будівлі та

споруди бази відпочинку «Прем'єра-1», територія Будацької коси (біля селища

Затока).

Позовні

вимоги заявлені позивачем враховуючи дію договору фінансового лізингу НОМЕР_2,

з посиланням на п. 1.1 Договору (обов'язкова передача права власності

позивачу), п. 1.2 Договору (термін дії договору 

25 років з 04.05.1999 р. по 04.05.2024 р.), п. 2.5 Договору (База

зараховується на баланс Позивача), п. 3.5 Договору (в разі переходу права

власності на Базу від АТ «Молдовахідромаш»к іншим особам, Договір є чинним для

нового власника), п. 3.7 Договору (розірвання або припинення договору в

однобічному порядку без виконання сторонами обов'язків не допускається). 

Позивач

вважає, що на теперішній час Договір є обов'язковим для відповідача (ПП

«Прим'єра»), який повинен виконувати умови договору.

На

думку позивача, Договір може бути виконаний шляхом перерахування відповідачеві

грошових коштів та, відповідно, набуттям позивачем права власності на Базу

відпочинку.

Так,

позивач надав суду копію Протоколу НОМЕР_1 засідання комітету кредиторів по

справі №7/126-06-4784  про визнання

банкрутом АТЗТ «Техногем»від 17.07.2007 р., відповідно до якого вирішено

залучити кошти СПД ОСОБА_1 в розмірі 46016,2 доларів США (за курсом НБУ) для

остаточного погашення зобов'язань по договору 

фінансового лізингу НОМЕР_2 від 04.05.1999 р.; залучені кошти сплатити

на основний рахунок банкрута АТЗТ «Техногем», який використовується в

ліквідаційній процедурі для подальшого перерахування їх власнику цілісного

майнового комплексу -Бази відпочинку АТ «Молдовахідромаш», розташованої за

адресою: Одеська область, Б.-Дністровський район, п. Затока.

Оскільки

зазначене рішення виконано, про що свідчить прибутковий касовий ордер позивача

№7 від 17.07.2007 р. та платіжне доручення №94 від 17.07.2007 р., згідно якого

позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача (ПП «Прим'єра») 232

381,81 гривень, позивач вважає, що відповідно до приписів статті 328 ЦК

України, позивачем набуте право власності.

Відповідно

до наведеного Позивач просить позовні вимоги, викладені в уточненій позовній

заяві, задовольнити.

Відповідач

проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну

заяву. Так, відповідач вважає, що на підставі договору фінансового лізингу

НОМЕР_2 База відпочинку повинна бути передана АТЗТ «Техногем»на умовах оренди

на 25 років. Втім, перелік майна, який повинен був передаватись та площу

земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку, не можливо визначити,

так як акт приймання-передачі не складався, в матеріалах справи докази про

передачу майна відсутні.

Відповідач

зазначає, що на підставі акту про пожежу АТЗТ «Техногем»від 06.05.2005 р. було

встановлено, що частка майна у сумі, еквівалентній 110311 доларів США, було

знищено, остатня вартість бази відпочинку після пожежі склала 46 016 доларів

США.

Крім

того, відповідач повернув на рахунок АТЗТ «Техногем»грошові кошти як помилково

зараховані у зв'язку з відсутністю підстав.

Треті

особи своїм правом на участь у судовому розгляді не скористувались, про час та

місце слухання справи були сповіщені у встановленому законом порядку, про що

свідчать заяви третіх осіб  про слухання

справи у їх відсутність.

Дослідивши

матеріали справи, докази представлені сторонами в обґрунтування своїх вимог та

заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги

позивача необґрунтованими, а тому не підлягаючими задоволенню, виходячи з

наступного.

Відповідно

до статті 1 Закону України «Про лізинг»(в редакції, чинній на момент укладання

Договору фінансового лізингу НОМЕР_2) лізинг - це підприємницька діяльність,

яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає

в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк

лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у

власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного

продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових

платежів.

Статтею

4 зазначеного Закону встановлено, що фінансовий лізинг - це договір лізингу, в

результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне

користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за

який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день

укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт

лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність

лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Матеріалами

справи підтверджується, що 04.05.1999 року між АТ «Молдовахідромаш»та АТЗТ

«Техногем»укладений договір фінансового лізингу НОМЕР_2, відповідно до умов

якого Лізингодавець передає, а лізингоодержувач на умовах фінансового лізингу

отримує цілісний майновий комплекс: базу відпочинку АТ «Молдовахідромаш»,

розташовану за адресою: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район,

селище Затока.

Відповідно

до доказів, наданих сторонами, у правовідносинах щодо виконання умов договору

лізингу була здійснена заміна сторони, про що свідчить постанова Одеського

апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. по справі №6/383-06-9897.

Статтею

35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони. 

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р.

по справі №6/383-06-9897, в розгляді якої приймали участь АТЗТ «Техногем», АТ

«Молдовахідромаш»та ПП «Прим'єра», встановлено, що Договір фінансового лізингу

НОМЕР_2 є чинним для нового власника, тобто для відповідача (ПП «Прим'єра»),

який повинен виконувати умови Договору фінансового  лізингу НОМЕР_2 від 04.05.1999 р.

Суттєвими

умовами договору фінансового лізингу є строк дії цього договору та лізингові

платежі. Сторони визначили строк дії договору у 25 років з 04.05.1999 р. по

04.05.2024 р., встановили порядок розрахунків по Договору (п.п. 2.1 -2.5

Договору) та у п. 7 передбачили, що зміни до договору можуть бути внесені лише

за взаємною згодою обох сторін.

Суд

вважає помилковим тлумачення позивача щодо можливості перерахувати залишок

грошових коштів відповідачеві та визнати право власності на об'єкт лізингу до

закінчення строку дії договору. Зазначене ствердження фактично є односторонньою

зміною умов договору лізингу, а саме -строку його дії та порядку здійснення

розрахунків. Така зміна суттєвих умов договору можлива лише за взаємною згодою

сторін.

Тобто

у суду немає правових підстав визнавати право власності на об'єкт лізингу за

лізингоодержувачем навіть за умови перерахування ним на рахунок відповідача

грошових коштів.

Крім

того, матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти, перераховані на

користь відповідача (ПП «Прим'єра»), повернуті останнім як помилково зараховані

у зв'язку з відсутністю підстав (платіжне доручення №94 від 08.08.2007 р.), що

не дає суду підстав вважати обов'язок щодо сплати залишку вартості об'єкту

лізингу виконаним.

Статтею

33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок сторони

щодо доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень.

Відповідно

до статті 10 Закону України «Про лізинг»у договорі фінансового лізингу може

передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення

або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого

амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день

укладення договору лізингу. Позивач не надав суду докази того, що він має право

достроково (до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу) викупити

об'єкт лізингу, так як і не доведено суду те, що 60 відсотків вартості об'єкту

лізингу амортизовано на час звернення до суду з позовом про визнання права власності.

За таких підстав визнання права власності на об'єкт лізингу суперечить умовам

Договору фінансового лізингу НОМЕР_2 та Закону України «Про лізинг».

Крім

наведеного вище, позовні вимоги не можуть бути задоволені з урахуванням того,

що позивачем не надані суду докази існування об'єкту лізингу, його вартості,

складу. Неможливо встановити відповідно до наданих сторонами матеріалів, чи є

об'єкт лізингу саме базою відпочинку «Прем'єра», яка розташована за адресою:

Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, (район «Центральний»)

та базою відпочинку «Прем'єра -1», яка розташована за адресою: Одеська

область,  Білгород-Дністровський район,

сільська рада Шабівська, будівлі та споруди бази відпочинку «Прем'єра-1»,

територія Будацької коси (біля селища Затока).

Враховуючи

зазначене вище, суд також не вважає за можливе задовольнити вимоги позивача

щодо виселення ПП «Прим'єра»з зазначених позивачем Баз відпочинку та вселення у

бази відпочинку, вказані у позовній заяві, Позивача.

Враховуючи

вищенаведене, керуючись статтями 1, 7, 8, 10 Закону України «Про лізинг», ст.

328 ЦК України, ст. 180 ГК України, суд не вбачає підстав для задоволення

позовних вимог.

Керуючись

ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

                        У задоволенні  позову відмовити.

                     Суддя