Постанова

від 09.10.2007 по справі 4/188-07-4866

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" жовтня 2007 р.

Справа № 4/188-07-4866

Колегія   суддів  

Одеського   апеляційного   господарського  суду  

у   складі:

Головуючого                                                                                

Єрмілова Г.А.

Суддів :                                                                               

Воронюка О.Л.

Лашина В.В.

при секретарі                                                                      

Кіценко В.С.

за участю представників сторін в

судовому засіданні:

позивача - ліквідатора АТЗТ

"Техногем" ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1.

від відповідача  - Новошинської К.В., довіреність №б/н від

08.10.07р.

Представники третіх осіб в судове

засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомленні належним

чином.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Ліквідатора Акціонерного

товариства закритого типу “Техногем” ОСОБА_1

на рішення  господарського суду Одеської області від

07.09.2007р.

по справі

№ 4/188-07-4866

за позовом

Ліквідатора Акціонерного товариства закритого типу “Техногем” ОСОБА_1

до Приватного

підприємства “ПРИМ'ЄРА”

за участю третіх осіб на стороні

відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1)          Акціонерного товариства

“Молдовахідромаш”;

2)          Затоківської селищної ради;

3)          Шабівської селищної ради;

про

зобов'язання вчинити певні дії

          За клопотанням представників сторін

фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Встановила:

          У червні 2007р. ліквідатор АТЗТ

"Техногем"ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про

усунення перешкод у користуванні  базою

відпочинку “Прем'єра”, яка розташована за АДРЕСА_1 та базою відпочинку

“Прем'єра -1”, яка розташована за АДРЕСА_2, а також про вселення АТЗТ

“Техногем” на територію зазначених баз відпочинку.

             В подальшому позивач уточнив

позовні вимоги та просив суд:

          - визнати за АТЗТ “Техногем”право

власності на базу відпочинку “Прем'єра”, яка розташована за АДРЕСА_1та базу

відпочинку “Прем'єра -1”, яка розташована за АДРЕСА_2;

          - усунути перешкоди АТЗТ “Техногем” в

користуванні базою відпочинку 

“Прем'єра”, яка розташована за АДРЕСА_1 та базою відпочинку “Прем'єра

-1”, яка розташована за АДРЕСА_2, будівлі та споруди бази відпочинку

“Прем'єра-1”, територія АДРЕСА_2 виселивши ПП “Прим'єра”з бази відпочинку

“Прем'єра”, яка розташована за АДРЕСА_1 та бази відпочинку “Прем'єра -1”, яка

розташована за АДРЕСА_2, будівлі та споруди бази відпочинку “Прем'єра-1”,

територія АДРЕСА_2;

     - вселити АТЗТ “Техногем”на

територію бази відпочинку “Прем'єра”, яка розташована за АДРЕСА_1 та на

територію бази відпочинку “Прем'єра -1”, яка розташована за АДРЕСА_2, будівлі

та споруди бази відпочинку “Прем'єра-1”, територія АДРЕСА_2, посилаючись виконання

ним зобов'язань по договору фінансового лізингу №20 від 04.05.1999 р.,

укладеного між позивачем та АТ “Молдовахідромаш”.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 07.09.2007р. (суддя Літвінов С.В.) в позові ліквідатору АТЗТ

"Техногем" ОСОБА_1 відмовлено.

          Вирішуючи спір, господарський суд

дійшов висновку, що позивачем не доведено його право достроково (до закінчення

строку дії договору фінансового лізингу) викупити об'єкт лізингу - бази

відпочинку "Прем'єра" та "Прем'єра-1".

          Крім того, суд І інстанції,

посилаючись на ст.10 Закону України "Про лізинг", вважав, що

позивачем не надано доказів того, що на час звернення до суду з позовом про

визнання за ним права власності було амортизовано 60 відсотків вартості об'єкту

лізингу.

          Не погоджуючись з рішенням суду,

ліквідатор АТЗТ "Техногем"ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить

його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись

на порушення господарським судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач

доводить, що станом на 19.04.2005р. розмір амортизаційних відрахувань з боку

АТЗТ "Техногем" склав більш ніж 78 відсотків вартості об'єкта

лізингу, а з урахуванням здійсненої позивачем остаточної сплати амортизаційних внесків

на суму 46 016,2 доларів США, амортизація об'єкту склала 100 відсотків. Тому

позивач вважає себе належним власником спірного нерухомого майна.   

Заслухавши пояснення представників

позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши

наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом

Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга

ліквідатора АТЗТ "Техногем" ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду

на таке.

          Як вбачається з матеріалів справи,

04.05.1999р.  поміж АТ “Молдовахідромаш”

(Лізингодавець) та АТЗТ “Техногем” (Лізингоодержувач) укладений договір

фінансового лізингу №20, відповідно до умов якого Лізингодавець передає на

умовах фінансового лізингу  з

обов'язковою наступною передачею у власність Лізингоодержувачу цілісний

майновий комплекс: базу відпочинку АТ “Молдовахідромаш”, розташовану за

адресою: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Затока,

вартістю 210 000 (двісті десять тисяч) доларів США.

                    Пунктами 1.1 та 1.2

договору встановлено, що строк дії договору складає 25 років, а вартість бази є

фіксованою на весь строк дії договору та перегляду не підлягає.

                    Відповідно до п. 3.5

договору в разі переходу права власності на базу від АТ “Молдовахідромаш” до

інших осіб, договір фінансового лізингу є чинним для нового власника.

          Як вбачається з матеріалів справи,

12.07.2005р. поміж АТ „Молдовахидромаш” (Продавець) та Підприємцем ОСОБА_2

(Покупець) укладено  договір

купівлі-продажу №251, згідно якого продавець продав, а покупець купив базу

відпочинку „Прем'єра”, що розташована за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Перелік

об'єктів, з яких складається база відпочинку, визначений у п.1 договору.

                    У той же день сторони

підписали Акт приймання-передачі бази відпочинку, оформили податкову накладну,

та покупець розрахувався за отриманий об'єкт купівлі-продажу. 

                    Відповідно до рішення засновників - громадян

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №1 від 01.11.2005р. було створено ПП "Прим'єра".

                    В подальшому СПД ОСОБА_2

вніс належне йому на праві власності майно у статутний фонд ПП „Прим'єра”, що

відповідає положенням ст.ст.316,317,319 ЦК України,ст.ст.63,66 ГК України,

ст.ст.4,6 Закону України „Про власність”.

                    Згідно розділу 6 Статуту ПП

„Прим'єра” в редакції від 25.11.2005р. майно статутного фонду є власністю

підприємства.

                    За таких обставин, саме ПП

„Прим'єра” у даний час є належним власником майна, переданого йому у статутний

фонд - бази відпочинку "Прем'єра".

                    Наведені факти встановлені

рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі

№30/344-05-7743 та рішенням цього ж суду від 29.08.2005р. у справі

30/447-05-11800, які набрали законної сили, а тому згідно приписів ст.35 ГПК

України, є преюдиціальними та не потребують доведення при вирішенні даного

спору.

                    Відповідно до ст.124

Конституції України та ст.11 Закону України „Про судоустрій” судові рішення,

які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території

України.

          Частиною 2 ст. 806 ЦК України

передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення  про найм (оренду) з урахуванням особливостей,

встановлених цим параграфом та законом.

                    За приписами ст. 8  Закону України „Про фінансовий лізинг” у разі

переходу права власності  на  предмет 

лізингу  від лізингодавця до іншої

особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу

переходять до нового власника предмета лізингу. Наведені положення закону

узгоджуються з положеннями ст.770 ЦК України.

                    Між тим, в матеріалах справи

відсутні докази схвалення ПП "Прим'єра", як нового власника об'єкту

лізингу - баз відпочинку "Прем'єра" та "Прем'єра-1",

договору фінансового лізингу №20 від 04.05.1999р., та прийняття на себе прав та

обов'язків  лізингодавця, які передбачені

зазначеним договором. Таким доказом, зокрема, може бути відповідний

договір  відповідача з АТЗТ

"Техногем".

                    Додатково судова колегія

відзначає наступне.

                    Суттєвими умовами договору

фінансового лізингу є строк дії цього договору та лізингові платежі. Сторони

визначили строк дії договору у 25 років з 04.05.1999 р. по 04.05.2024 р.,

встановили порядок розрахунків по договору (п.п. 2.1 -2.5 Договору).

                    Зміна суттєвих умов

договору можлива лише за взаємною згодою сторін (п.3.7 договору).

                    Відповідно до п. 2.1

договору лізингу річні лізингові платежі встановлені у розмірі 4% від вартості

бази відпочинку  та складають 8400

доларів США.

                    За змістом п. 2.2 Договору

лізингоотримувач на суму річних лізингових платежів кожного року резервує

лізингодавцю путівки для відпочинку його робітників на базі відпочинку у

червні-серпні місяці. Кількість зарезервованих путівок визначається, виходячи з

вартості відповідно до прейскуранту лізингоотримувача в обсязі суми річної

орендної плати та доводиться до відома лізингодавцю за місяць до дати заїзду по

наданим путівкам.

                    Таким чином, твердження

позивача в апеляційній стосовно можливості повного виконання ним зобов'язань по

договору шляхом перерахування на рахунок ПП "Прим'єра" 46 016,2

доларів США остаточної вартості об'єкта лізингу, як на для підставу задоволення

позовних вимог щодо визнання за АТЗТ "Техногем" права власності на

спірне нерухоме майно, судовою колегією не може бути прийняте до уваги,

оскільки воно прямо суперечить умовам договору №20 від 04.05.1999р. в частині

порядку розрахунків за цим договором.

                    За таких обставин, судова

колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що

здійснення позивачем остаточної сплати амортизаційних внесків до закінчення

строку дії договору є фактично односторонньою зміною умов договору лізингу, а

саме -строку його дії, оскільки договір лізингу не передбачав умов про

дострокове розірвання договору інакше, ніж за домовленістю сторін.

                    Отже, оскільки строк

договору визначений сторонами на 25 років, протягом всього терміну дії договору

лізингу спірний об'єкт залишається власністю лізингодавця, що узгоджується з

приписами ч.1 ст.10 Закону України "Про лізинг".

                    Повна виплата вартості

об'єкта лізингу є підставою для переходу права власності на нього до

лізингоотримувача тільки у відповідності з умовами договору, тобто після

закінчення строку договору.

                    За таких обставин, судова колегія

доходить висновку, що правові підстави для визнання права власності на об'єкт

лізингу за АТЗТ "Техногем" - відсутні.

                    Щодо вимоги ліквідатора

АТЗТ "Техногем" про виселення ПП "Прим'єра" зі спірних

нежилих приміщень, судова колегія відзначає, що ПП "Прим'єра", будучи

законним власником баз відпочинку "Прем'єра" та

"Прем'єра-1", не є учасником договору лізингу та ніяких обов'язків за

цим договором не несе. Відтак, питання щодо статусу ПП "Прим'єра" може

бути вирішено шляхом подачі відповідного позову.

Крім того, судова колегія звертає

увагу, що відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Частиною 2 цієї статті встановлено,

що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує

право;

4) відновлення становища, яке

існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в

натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші

способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної

(немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення,

дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право

або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом заявленого ліквідатором

АТЗТ "Техногем" ОСОБА_1 позову є, поряд із визнанням права власності

та виселення ПП "Прим'єра" із спірних нежилих приміщень, вселення

АТЗТ "Техногем" у  зазначені

приміщення.

Між тим, системний аналіз положень

Цивільного кодексу дозволяє зробити висновок про те, що зміст позову АТЗТ

"Техногем" не відповідає способам захисту прав, визначеним ст. 16

Цивільного кодексу України.

Крім того, вимога позивач, як  підприємства, до якого застосована

ліквідаційна процедура, про вселення на територію баз відпочинку

"Прем'єра" та "Прем'єра-1", не узгоджується з приписами

ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом", якою встановлено, що з дня прийняття господарським

судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням

технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

                    Таким чином, позовні вимоги

в цій частині також задоволенню не підлягають.

                    Враховуючи викладене,

судова колегія доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого

господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному

законодавству, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути

підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись

ст.ст.85, 103,105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

          Апеляційну скаргу  ліквідатора АТЗТ "Техногем"

ОСОБА_1  залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Одеської області

від 07.09.07р. по справі №4/188-07-4866 - без змін.

Головуючий суддя                                                                               

Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                          О.Л.

Воронюк   

    Суддя                                                                                                     

В.В. Лашин

Постанова

підписана