Постанова

від 13.10.2021 по справі 480/1612/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 р. Справа № 480/1612/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дубов`язівської селищної ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.05.21 по справі № 480/1612/21

за позовом ОСОБА_1

до Дубов`язівська селищна рада Фермерське господарство "Зенченко"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубов`язівської селищної ради, третя особа - Фермерське господарство "Зенченко", в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Дубов`язівської сільської ради від 23.12.2020 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

- зобов`язати Дубов`язівську селищну раду Конотопського району надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

- стягнути з Дубов`язівської селищної ради Конотопського району за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача в рахунок повернення понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. та сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Дубов`язівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121. Рішенням від 23.12.2020 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка, яка планується до відведення, перебуває у користуванні на умовах оренди. Позивач вважає рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, та просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в рішенні Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 не наведено жодної з них. Таким чином, на думку позивача, підстави для відмови в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. На переконання позивача, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумський області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Дубов`язівської селищної ради, третя особа - Фермерське господарство "Зенченко" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення третьої сесії восьмого скликання Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121.

Зобов`язано Дубов`язівську селищну раду (вул. В.Глуховця, 8, смт. Дубов`язівка, Конотопський район, Сумська область, 41655, ідентифікаційний код 04391241) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 18.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 та прийняти рішення по даному клопотанню з урахуванням висновків суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дубов`язівської селищної ради (вул. В.Глуховця, 8, смт. Дубов`язівка, Конотопський район, Сумська область, 41655, ідентифікаційний код 04391241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційнної скарги відповідач вказав, що земельна ділянка, яку хоче отримати позивач для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 перебуває у користуванні Фермерського господарства "Зенченко" згідно договору оренди від 01.03.2006. Отже, на теперішній час земельна ділянка не є вільною, надання якої у власність суперечитимеме положенням ст. 116 Земельного кодексу України.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішенням третьої сесії Дубов`язівської селищної ради восьмого скликання від 23.12.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту земелеустрою у зв`язку із тим, що земельна ділянка, яка планується до відведення, перебуває у користуванні на умовах оренди. Так, земельна ділянка площею 2 га формується за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у Фермерського господарства "Зенченко". Проте, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, до клопотання позивачем надавалось погодження землекористувача на ділення земельної ділянки, яка знаходиться у нього в оренді, у зв`язку із чим права Фермерського господарства "Зенченко" не порушуються. Отже, наявність у Фермерського господарства "Зенченко" права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка не є підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на вилучення частини земельної ділянки для подальшого її оформлення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства. Крім того, вимогами ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави як відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 18.12.2020 позивач звернувся до Дубов`язівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з земельного масиву (кадастровий номер 5922081500:05:003:0121), яка розташована на території с. Червоний Яр Конотопського району Сумської області. До клопотання було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту, а також нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Рішенням третьої сесії Дубов`язівської селищної ради восьмого скликання від 23.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " відповідач відмовив у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121, так як дана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення третьої сесії восьмого скликання Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 та зобов`язання Дубов`язівської селищної ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 та прийняти рішення по даному клопотанню з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ФГ "Зенченко" права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка, не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на вилучення частини земельної ділянки для подальшого її оформлення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Тобто, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог ЗК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 7 ст 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегією суддів з листа Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 24.12.2020 №02-16/727-Я встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 перебуває у власності, користуванні на умовах оренди ФГ "Зенченко" за цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства та вказано, що ч. 5 ст. 116 ЗК України, де встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Матеріалами справи встановлено, що між Конотопською районною державною адміністрацією в особі голови районної державної адміністрації Калити Василя Григоровича (орнендодавець) та ФГ "Зенченко" (орендар) укладено договір оренди земель державної власності (землі резерву) від 01.03.2006, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території В`язівської сільської ради Конотопського району.

Відповідно до п. 8 договору оренди земель державної власності (землі резерву), договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає вмотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Так, рішенням третьої сесії Дубов`язівської селищної ради восьмого скликання від 23.12.2020 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка планується до відведення, перебуває у користуванні на умовах оренди.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно запроектована земельна ділянка площею 2 га формується за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ФГ "Зенченко".

Проте, позивач у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, до клопотання додав погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у нього в оренді.

Тому, права ФГ "Зенченко" не порушуються, тим більше, останнє надало згоду (у формі нотаріально завіреної заяви) на безоплатне вилучення частини зазначеної земельної ділянки площею 2 га.

Наявність у ФГ "Зенченко" права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка, не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на вилучення частини земельної ділянки для подальшого її оформлення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Отже, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Земельний кодекс України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Суд зауважує, що стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог ЗК України.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 14 липня 2021 року у справі №П/811/137/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області третьої сесії селищної ради восьмого скликання від 23.12.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Дубов`язівської селищної ради Конотопського району надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121, колегія суддів зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2019 р. у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 р. у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 р. у справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного судом першої інстанції способу захисту, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту, відновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання їй дозволу.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дубов`язівської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі № 480/1612/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова