Постанова

від 07.10.2021 по справі 280/6130/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6130/20

головуючий суддя І інстанції - Лазаренко М.С.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року в адміністративній справі №280/6130/20 за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та скасувати рішення від 25.06.2020 року № 29, що прийняте за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- зобов`язати Софіївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.02.2020 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що спірне рішення є протиправним, оскільки з 01.01.2019 року земельні ділянки з видом угідь-землі під господарськими будівлями і дворами перейшли у власність і розпорядження місцевих рад, в незалежності від того, чи знаходяться вони в межах чи поза межами населених пунктів.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою від 25.02.2020 до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.00 га., розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту поблизу с.Новогригорівка.

Листом від 25.03.2020 сільський голова ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, яку вона прохала надати у своїй заяві, знаходиться за межами населеного пункту, а земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів в комунальну власність сільської ради не входять. Цією землею розпоряджається ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області.

Рішенням Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 № 29 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відмовлено ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки в розмірі 2 га за відсутністю земельних ділянок в межах населених пунктів. Землі, які знаходяться за межами населених пунктів до повноважень сільської ради не відносяться.

Не погодившись з правомірністю наведеного рішення, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, є законною та обґрунтованою і узгоджується із положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статті 118 Земельного кодексу України.

За змістом частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з аналізу норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

При цьому, рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні має приймати орган місцевого самоврядування до повноважень якого віднесено розгляд цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в задоволенні заяви позивача були висновки відповідача про те, що відсутні земельні ділянки в межах населених пунктів, а землі, які знаходяться за межами населених пунктів до повноважень сільської ради не відносяться.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 17 ЗК України).

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до цієї норми, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що до компетенції сільських рад відноситься вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність для всіх потреб із земель комунальної власності незалежно від того чи перебувають земельні ділянки у межах чи за межами населених пунктів, а до компетенції райдержадміністрацій належить вирішення питань з передачі у власність для всіх потреб земельних ділянок із земель державної власності, в т.ч., які знаходяться у межах сіл, а також за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, компетенція райдержадміністрацій щодо передачі земельних ділянок у власність, які знаходяться за межами населених пунктів не є абсолютною, а поширюється лише на землі державної власності з конкретно визначеним цільовим призначенням.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.08.2019 року у справі № 723/206/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, з огляду на викладені обставини, рішення відповідача від 25.06.2020 року № 29, що прийняте за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню, а також необхідним є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.02.2020 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо визнання протиправними дії відповідача, то колегія суддів зазначає, що скасування рішення відповідача від 25.06.2020 року № 29 та зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є самостійним та достатнім способом захисту прав позивача, а відтак наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла, висновку що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року в адміністративній справі №280/6130/20 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 року № 29, що прийняте за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Софіївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.02.2020 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання адміністративного позову у розмірі 840.80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261.20 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко