Рішення

від 16.02.2021 по справі 280/6130/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2021 року Справа № 280/6130/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (70113, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Софіївка, вул. Українська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04352204)

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та скасувати рішення від 25.06.2020 року № 29, що прийняте за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов`язати Софіївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.02.2020 та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.02.2020 звернулась до сільського голови Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Трофименко Т.В. із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Софіївської селищної ради за межами населеного пункту. Однак, рішенням від 25.06.2020 у надані дозволу було відмовлено з посиланням на відсутність земемльних ділянок у межах населеного пункту, а землі, які знаходяться за межами населеного пункту не відносяться до повноважень сільської ради. Позивач вважає, що рішення від 25.06.2020 не відповідає положенням ч.1,2 ст. 83 Земельного кодексу України, оскільки розпорядження земельними ділянками комунальної власності, розташованими за межами населеного пункту на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області відноситься до повноважень відповідача. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду отримані уповноваженим представником відповідача 09.10.2020, 17.11.2020, 22.12.2020 про що свідчить підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 11.09.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви, надав уточнену позовну заяву, в якій спросить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 року № 29 щодо надання відмови на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

зобов`язати Софіївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.02.2020 року та прийняти відповідне рішення;

Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 16.12.2020.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2021.

16.02.2021 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позивач у судовому засіданні 16.02.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку позивача, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась із заявою від 25.02.2020 до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту поблизу с.Новогригорівка.

Листом від 25.03.2020 сільський голова Т.В. Трофименко повідомив ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, яку вона прохала у своїй заяві, знаходиться за межами населеного пункту, а земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів в комунальну власність сільської ради не входять. Цією землею розпоряджається ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області.

Рішенням Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 № 29 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відмовила ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки в розмірі 2 га за відсутністю земельних ділянок в межах населених пунктів. Землі, які знаходяться за межами населених пунктів до повноважень сільської ради не відносяться.

Не погоджуючись із рішенням Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 № 29 та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина третя).

Згідно пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (частина перша).

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частина друга).

За приписами пунктів "а" та "д" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим слід врахувати, що відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, орган, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 до заяви від 25.02.2020 надала: графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт); довідку з державної статистичної звітності.

Згідно Публічної кадастрової карти бажана земельна ділянка має наступні реквізити ІКК: район Новомиколаївський, КОАТУУ: НОМЕР_2 , Зона: 02 Квартал: 014. Аналогічні реквізити має земельна ділянка з кадастровим номером 2323685900:02:014:0002 (державна власність), на яку у графічному матеріалі позивач зробив посилання як на орієнтир.

При цьому, Софіївська сільська рада має КОАТУУ: 2323685901.

Відтак, суд доходить висновку про те, що бажана земельна ділянка дійсно знаходиться за межами населеного пункту Софіївської сільської ради.

Опосередковано вказане також підтверджує довідка ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (відділу у Новомиколаївському районі) від 29.01.2020 вих. № 0-8-0.29-112/168-20, долучена позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с.9). Зокрема, у вказаній довідці зазначено, що місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, Новомиколаївський район, Софіївська сільська рада, за межами населеного пункту.

Отже, відповідач не має повноважень на розпорядження земельними ділянками, що знаходяться за межами населеного пункту.

Тому, відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, є законною та обґрунтованою і узгоджується із положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відтак, підстави для скасування рішення Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 25.06.2020 № 29 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» , відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволені адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (70113, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Софіївка, вул. Українська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04352204) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2021.

Суддя М.С. Лазаренко