Постанова

від 13.10.2021 по справі 540/2725/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2725/21

Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

ухвала суду першої інстанції прийнята у

м. Херсон, 16 червня 2021 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання частково протиправними та часткового скасування постанов державного виконавця про арешт майна боржника та про розшук майна боржника, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі- відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шумейко К.В. від 10.04.2020 постановлену в рамках виконавчого провадження №59909486, в частині накладення арешту на майно: автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна боржника винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шумейко К.В. від 10.04.2020 постановлену в рамках виконавчого провадження №59909486, в частині оголошення в розшук майна: автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) припинити розшук майна: автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.06.2021р. :

відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання частково протиправними та часткового скасування постано державного виконавця про арешт майна боржника та про розшук майна боржника, зобов`язання вчинити певні дії;

повернуто ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. відповідно до квитанції №23242 від 14.06.2021 р.;

роз`яснено позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції господарського суду, який видав виконавчий документ;

роз`яснено позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається;

позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною вище ухвалою, ОСОБА_1 звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 16.06.2021р.та прийняти рішення відповідно до якого направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги, посилаючись на правові висновки Великої Палати ВС в постанові від 05.06.2019р. по справі № 917/2267/14, апелянт зазначає, що обидві постанови державного виконавця, які оскаржуються позивачем у цьому позові, були винесені вже після того як автомобіль перейшов у власність позивачки ОСОБА_1 . Позивачка ж в свою чергу, не є ані стороною виконавчого провадження, ані залученою особою у ВП№59909486, і жодним чином не пов`язана із боржником або стягувачем у даному ВП. Відтак, на думку апелянта, оскільки позивачка та автомобіль, з якого вона бажає зняти арешт, зареєстровані у м. Херсоні, дана справа має розглядатись саме Херсонським окружним адміністративним судом.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що на виконанні у Міжрайонному ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває Наказ №922/933/18, виданий Господарським судом харківської області 13.07.2018р. про стягнення з ТОВ Карпатнадраінвест на користь АТ Укргазвидобування суми боргу у розмірі 4253989,54 грн.

10.04.2020р. постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ВП №59909486 оголошено у розшук майно боржника, зокрема - автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також, 10.04.2020р. постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ВП №59909486 накладено арешт на все майно, що належить божнику ТОВ Карпатнадраінвест .

Вважаючи, що вказаними вище постановами, відповідач порушив права ОСОБА_1 в частині, якою оголошено у розшук майно боржника, зокрема - автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 та накладено арешт на вказаний автомобіль, позивачкою було подано даний позов.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що дані позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а розгляд даного спору повинен здійснюватись судом, який видав виконавчий документ.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.

Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України Про виконавче провадження .

Як свідчать матеріали справи, позивачем оскаржується постанова державного виконавця від 10.04.2021р. про арешт майна - автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , прийнята в рамках виконавчого провадження №59909486 з примусового виконання наказу №922/4262/16, виданого Господарським судом про стягнення з ТОВ Карпатнадраінвест на користь АТ Укргазвидобування суми боргу у розмірі 158001,77 грн., а також про розшук вказаного майна - автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

При цьому, обґрунтовуючи протиправність прийняття спірних постанов державного виконавця, ОСОБА_1 у позові зазначала, що вказаний автомобіль належить саме їй, а не боржнику у виконавчому провадженні №59909486 - ТОВ Карпатнадраінвест .

На цьому також наголошується й у апеляційній скарзі.

Зокрема, позивачка наголошує на тому, що її право власності на зазначений вище автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 - об`єкт арешту у виконавчому провадженні №59909486 підтверджується доказами про проведення електронних торгів при примусовому виконанні виконавчого напису від 15.06.2018р. №2030 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., у яких ОСОБА_1 є переможцем.

Так, згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що 28.09.2018р. Державним Підприємством СЕТАМ за дорученням Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича були проведені електронні торги з продажу лоту №301026.

Відповідно до протоколу ДП Сетам про проведення електронних торгів від 28.09.2018 р. №359797, ОСОБА_1 є переможцем електронних торгів. Згідно зазначеного протоколу ОСОБА_1 був придбаний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 МАТІС, тип легковий універсал - В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ціна продажу лоту склала 1 805 081,00 грн.

Даний автомобіль було реалізовано в рамках виконавчого провадження №56653023 по примусовому стягненню заборгованості з ТОВ Карпатнадраінвест код ЄДРПОУ 31789453 на користь ПАТ Банк Український капітал код ЄДПОУ 22868414.

Між тим, жодного доказу у підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 в матеріалах справи не має.

При цьому, як вказується апелянтом у скарзі, станом на дату звернення до Херсонського окружного адміністративного суду з даним позовом ОСОБА_1 не може завершити реєстрацію права власності на себе на автомобіль.

Тобто, у даному випадку, спірним є питання про право цивільне, оскільки підставами позову фактично виступає наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Отже, в даному випадку, спір фактично виник стосовно питання про право цивільне, оскільки підставами позову визначено питання права власності позивачки на автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 - об`єкт арешту у виконавчому провадженні №59909486, а відтак такий спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ГПК також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 ГПК).

Отже, з огляду на предмет даного спору - про скасування арешту та розшук майна боржника, яке на думку позивачки у цій справі боржнику у виконавчому провадженні не належить, а належить їй, судова колегія дійшла переконання, що даний спір є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Висновок апеляційного суду у даній справі щодо застосування норм права зроблено з врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 у справі №826/24525/15.

Як було зазначено вище, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, на переконання судової колегії, подання даного позову покликане на відновлення цивільного права позивача - права власності на автомобіль, яке за її словами вона набула за наслідками перемоги в електронних торгах.

Відтак, оскарження дій та рішень виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону №1404-VІІІ.

Таким чином, з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим спором.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, судом першої інстанції по суті вирішено спір вірно та прийнято ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання частково протиправними та часткового скасування постанов державного виконавця про арешт майна боржника та про розшук майна боржника, зобов`язання вчинити певні дії, підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Між тим, колегія суддів вважає у даному випадку недоречним посилання суду першої інстанції на те, що вказаний спір має вирішуватись судом, який видав виконавчий документ, оскільки як було зазначено вище, у даному випадку наявний спір про право цивільне, таким чином даний спір належить розглядати за правилами або цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт необґрунтованості ухвали суду першої інстанції від 16.06.2021р. по суті вирішеного спору, однак у зв`язку помилковим висновком суду стосовно того, що даний спір має розглядатись судом, який видав виконавчий документ, апеляційний суд вважає доцільним змінити підстави для прийняття оскаржуваної ухвали, виклавши їх у даній постанові.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328, 329, 380 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 540/2725/21 - змінити в мотивувальній її частині, з підстав викладених у даній постанові.

У іншій частині, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 540/2725/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.