Постанова
від 22.06.2022 по справі 540/2725/21
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

справа №540/2725/21

адміністративне провадження №К/9901/40395/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (головуючий суддя - Морська Г.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі №540/2725/21

за позовом ОСОБА_1

до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про арешт майна боржника та розшук майна боржника, зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шумейко К.В. від 10 квітня 2020 року постановлену в рамках виконавчого провадження №59909486, в частині накладення арешту на майно: автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна боржника винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шумейко К.В. від 10 квітня 2020 року постановлену в рамках виконавчого провадження №59909486, в частині оголошення в розшук майна: автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) припинити розшук майна: автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі. Роз`яснено позивачеві, що розгляд спору віднесений до юрисдикції господарського суду, який видав виконавчий документ. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернуто позивачу.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року ухвалу суду першої інстанції змінено в мотивувальній її частині, з підстав викладених у даній постанові. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Міжрайонному ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває наказ №922/933/18, виданий Господарським судом харківської області 13 липня 2018 року про стягнення з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь АТ «Укргазвидобування» суми боргу у розмірі 4253989,54 грн.

7. 10 квітня 2020 року постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ВП №59909486 оголошено у розшук майно боржника, зокрема, автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

8. Також, 10 квітня 2020 року постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ВП №59909486 накладено арешт на все майно, що належить божнику ТОВ «Карпатнадраінвест».

9. Вважаючи, що вказаними вище постановами відповідач порушив права позивачки в частині, якою оголошено в розшук майно боржника, зокрема, автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 та накладено арешт на вказаний автомобіль, вона звернулась з вказаним позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, керуючись приписами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, виходив з того, що заявлені позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а розгляд цього спору повинен здійснюватися судом, який видав виконавчий документ.

11. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак вказав на помилковість висновків суду першої інстанції, що вказаний спір має вирішуватись судом, який видав виконавчий документ.

12. Зазначив, що в даному випадку, спір фактично виник стосовно питання про право цивільне, оскільки підставами позову визначено питання права власності позивачки на автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 - об`єкт арешту у виконавчому провадженні №59909486, а тому в даному випадку наявний спір про право цивільне, який належить розглядати за правилами або цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що постановлені без з`ясування всіх необхідних обставин справи та наданням невірної оцінки об`єктивним обставинам справи, що призвело до хибних висновків.

14. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14.

15. Вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у справах №826/24525/15 та №813/1341/15 є хибними, оскільки ці справи мають іншу природу спору, інші об`єктивні та правові обставини, і в рамках цих справ дійсно чітко вбачається наявність у позивачів цивільного права - інше речове право у вигляді права іпотекодержателя, які оформлені належним чином та визнані державою - відповідні записи в державних реєстрах.

16. В свою чергу, у справі, що розглядається право власності не зареєстроване в передбаченому законом порядку за обставин які не залежать від неї, а отже за практикою Верховного Суду (відсутня реєстрація - відсутнє право власності), фактично, таке право власності не визнається державою, тобто є відсутнім. Зазначене призводить до того, що неіснуюче право власності захистити неможливо. Відповідно до наявних документів вона начебто є власником спірного автомобіля відповідно до закону, але згідно з даних державних реєстрів автомобіль зареєстровано за попереднім власником - ТОВ «Карпатнадраінвест». У неї є наявний та чинний правовстановлюючий документ, і право власності начебто набувається позивачем за законом, а за практикою Верховного Суду - по факту право власності відсутнє.

17. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

18. Стосовно підсудності цієї справи Херсонському окружному адміністративному суду позивач зазначає, що вона зареєстрована у місті Херсоні. Спірний автомобіль на даний час перебуває також у місті Херсоні. Враховуючи те, що вона не є учасником виконавчого провадження, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14, вважає що ця справа мала розглядатися Херсонським окружним адміністративним судом.

19. Зазначає, що має чинні правовстановлюючі документи на придбане з електронних торгів рухоме майно, але із-за обставин, що не залежать від неї не може зареєструвати за собою право власності в передбаченому законом порядку, а отже таке право власності не визнано державою. Позовна заява була подана не з метою захисту права власності, оскільки таке право фактично відсутнє, а з метою усунення порушень діючого законодавства протиправними діями відповідача у справі. Судами невірно застосовано практику Верховного Суду, оскільки об`єктивні обставини справи суттєво відрізняються від тих, в яких таку практику Верховним Судом було сформовано. Існує певне неузгодження між положеннями діючого законодавства, яке на даний час чітко не вирішено.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивачки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

22. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права Верховний Суд зазначає таке.

23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

25. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

26. Пунктами 1 і 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

28. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

34. Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

35. Згідно із статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

36. Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

37. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

38. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

39. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

40. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

41. З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

42. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

43. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

44. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

45. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

46. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова державного виконавця від 10 квітня 2020 року про арешт майна автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ? прийнята в рамках виконавчого провадження №59909486 з примусового виконання наказу №922/4262/16, виданого Господарським судом про стягнення з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь АТ «Укргазвидобування» суми боргу у розмірі 158001,77 грн., а також про розшук вказаного майна автомобіля MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

47. Обґрунтовуючи протиправність прийняття спірних постанов державного виконавця, позивач у позові зазначала, що вказаний автомобіль належить саме їй, а не боржнику у виконавчому провадженні №59909486 ТОВ «Карпатнадраінвест», що підтверджується доказами про проведення електронних торгів при примусовому виконанні виконавчого напису від 15 червня 2018 року №2030 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., у яких вона є переможцем.

48. Так, 28 вересня 2018 року Державним Підприємством «СЕТАМ» за дорученням Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича проведені електронні торги з продажу лоту №301026.

49. Відповідно до протоколу ДП «Сетам» про проведення електронних торгів від 28 вересня 2018 року №359797, ОСОБА_1 є переможцем електронних торгів. Згідно з вказаним протоколом ОСОБА_1 придбаний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 МАТІС, тип легковий універсал - В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ціна продажу лоту склала 1 805 081,00 грн.

50. Вказаний автомобіль реалізовано в рамках виконавчого провадження №56653023 по примусовому стягненню заборгованості з ТОВ «Карпатнадраінвест» код ЄДРПОУ 31789453 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» код ЄДПОУ 22868414.

51. Між тим, жодного доказу на підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 в матеріалах справи не має.

52. При цьому, як зазначила ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, станом на дату звернення до суду з вказаним позовом вона не може завершити реєстрацію права власності на автомобіль.

53. Таким чином, у даному випадку, спірним є питання про право цивільне, оскільки підставами позову фактично є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, законність якого необхідно довести у суді.

54. З огляду на наведене, в даному випадку, спір фактично виник стосовно питання про право цивільне, оскільки підставами позову визначено питання права власності позивачки на автомобіль MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал -В, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 об`єкт арешту у виконавчому провадженні №59909486, а відтак такий спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

55. Отже, спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

56. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15.

57. Такий висновки є застосовним і у цій справі, що враховано апеляційним судом при вирішенні цієї справи.

58. Ураховуючи наведене, спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спори, пов`язані з діяльністю юридичної особи повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

59. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

60. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

61. ГПК України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

62. Отже, з огляду на предмет даного спору про скасування арешту та розшук майна боржника, яке на думку позивачки у цій справі боржнику у виконавчому провадженні не належить, а належить їй, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що даний спір є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

63. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2020 року у справі №826/24525/15.

64. Як було зазначено вище, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

65. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що подання вказаного позову покликане на відновлення цивільного права позивача права власності на автомобіль, яке за її словами вона набула за наслідками перемоги в електронних торгах.

66. Відтак, оскарження дій та рішень виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

67. Враховуючи суть спірних правовідносин і суб`єктний склад сторін у справі, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не є публічно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а має приватноправовий характер, оскільки існує спір про право.

68. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачу у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

69. При цьому, апеляційний суд правильно вказав на помилковий висновок суду першої інстанції, що вказаний спір має вирішуватись судом, який видав виконавчий документ, оскільки наявний спір про право цивільне, а тому його належить розглядати за правилами цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу. У зв`язку з чим, змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

70. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №917/2267/14 щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження є необґрунтованими з огляду на таке.

71. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки ГПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

72. Однак, такий висновок зроблений за інших фактичних обставин справи, оскільки у них був відсутній спір про право. В той час у справі, яка розглядається, визначальною обставиною є наявність саме спору про право.

73. У свою чергу, враховуючи вимоги статті 74 Закону N1404-VIII та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15 в порядку адміністративного судочинства, оскаржуючи дії державного виконавця, зняття арешту не відбудеться.

74. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального права та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі.

75. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №540/2725/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова

Дата ухвалення рішення22.06.2022
Оприлюднено25.06.2022

Судовий реєстр по справі —540/2725/21

Постанова від 22.06.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білак М.В.

Ухвала від 21.06.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білак М.В.

Ухвала від 15.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білак М.В.

Постанова від 13.10.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 12.07.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 12.07.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 16.06.2021

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Морська Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні