Постанова

від 05.10.2021 по справі 640/23712/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23712/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пащенко К.С.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника відповідача: Козизи Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗБРОЯР на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗБРОЯР до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗБРОЯР (далі по тексту - позивач, ТОВ ЗБРОЯР ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000105066 від 03.09.2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені на суму 200 455,54 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка з`явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Зброяр (Покупець) в особі генерального директора Горбаня Сергія з компанією Hernon Manufacturing, Inc. (США) (Постачальник) в особі Cameron Kraft. укладено контракт поставки від 29.03.2018 року № 1948, згідно з яким постачальник зобов`язується здійснити поставку, а покупець придбати та оплатити обладнання AUTOSEALER 5200 для автоматичної герметизації патронів в кількості, комплектації та по ціні, зазначених у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Загальна сума контракту становить 129225,00 дол. США. Умови оплати - 100% попередня оплата трьома платежами.

Як вбачається з Додатку 2 граничним терміном надходження товарів за контрактом поставки від 29.03.2018 року № 1948 є 20.10.2018 року, разом з тим, надходження товару, а саме обладнання - код КВЕД 8479899790, відбулось 14.11.2018 року, що підтверджується реєстрацією митної декларації № 333113 на суму 3 755 016,52 грн. (134 500,85 дол. США).

Також, між ТОВ Зброяр (Покупець), в особі генерального директора Горбаня С., з компанією L.C.M. SRL (Італія) (Постачальник), в особі Mr. Cezare Maria Mai, укладено контракт поставки від 15.03.2018 року № 01/18-2018, згідно з яким постачальник зобов`язується здійснити поставку, а покупець придбати та оплатити обладнання та аксесуари, в кількості, комплектації та по ціні, зазначеній у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, а також здійснити послуги інсталяції та пуско-наладки. Загальна сума контракту становить 79 000,00 Євро, в тому числі 69 000,00 Євро - вартість обладнання та 10 000,00 Євро - вартість послуг з установки та пуску обладнання. Умови оплати - 100% попередня оплата трьома платежами.

Як вбачається з Додатку 2 граничним терміном надходження товарів за контрактом поставки від 15.03.2018 року № 01/18-2018 є 31.10.2018, разом з тим, надходження товару, а саме обладнання - код КВЕД 8479899790, що підтверджується реєстрацією митної декларації № 111123 на суму 2201358,41 грн. (69000,00 Євро), та виконання робіт згідно з актом б/н від 24.01.2019 на суму 314908,11 грн. (10000,00 Євро), відбулись 21.01.2019 та 24.01.2019 відповідно.

На підставі направлення від 26.07.2019 року № 1730/26-15-14-06-03 та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 26.07.2019 року № 10777, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЗБРОЯР , з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за імпортними контрактами.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт від 31.07.2019 року № 673/26-15-14-06-03/35059021 (далі за текстом - Акт перевірки).

Так, відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортними контрактами від 29.03.2018 року №1948 з компанією Hernon Manufacturing, Inc. (США), від 15.03.2018 року № 01/18-2018 з компанією L.C.M. SRL (Італія), а саме: порушення граничних термінів надходження товару на територію України.

У свою чергу, ТОВ Зброяр подано заперечення до акта перевірки, в якому зазначено, що позивач звертався до Мінекономрозвитку з листами про продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що мало бути враховано контролюючим органом у розрахунку пені.

Листом від 29.08.2019 року № 163056/26-15-14-06-03 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про залишення висновків акту без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000010506 від 03.09.2019 року про накладення штрафних санкцій та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 200 455,54 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

16.09.2019 року ТОВ ЗБРОЯР подано скаргу №2551/6 на оскаржуване ППР.

Рішенням від 13.11.2019 року № 9301/6/99-00-08-05-02 ДПС України залишила скаргу ТОВ ЗБРОЯР без задоволення, а оскаржуване ППР без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним оскаржуваним ППР, вважаючи свої права порушеними та такими, що підлягають захисту, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів відсутності порушення вимог валютного законодавства при розрахунках за імпортними контрактами, а тому оскаржуване ППР є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, статтею 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції (далі - Закон № 2473), який введено в дію 07.02.2019 року, передбачено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

З аналізу наведених норм, вбачається, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.94 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції , який набрав чинності з 07.02.2019 року, встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 13 наведеного Закону, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

У свою чергу, п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частити першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, юридична відповідальність можлива лише за наявності у законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

При цьому, згідно п. 3 наведеного рішення Конституційного Суду України, надання зворотної дії в часті нормативно-правовим актом (щодо пом`якшення або скасування відповідальності) може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Тобто, повноваження щодо контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями покладено на банки України, а застосування та стягнення пені за порушення таких строків розрахунків віднесено за результатами перевірок до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, граничні строки розрахунків за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів становили 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що імпортується на момент виникнення спірних правовідносин, а відповідальність за порушення вказаних строків розрахунків у вигляді нарахування пені була встановлена як нормами ст. 4 Закону №185/94-ВР, яка діяла до 07.02.2019, так і приписами ч. 5 ст. 13 Законом України Про валюту і валютні операції після 07.02.2019 року.

Вказані норми були чинними і на момент проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваного ППР, а тому доводи апелянта про незаконне притягнення до відповідальності останнього, у зв`язку з втратою чинності Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Також, аналіз вказаних вище норм, з урахуванням висновків, викладених у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України, свідчить про те, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, юридична відповідальність можлива лише за наявності у законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена.

При цьому, слід зазначити, що правові положення Закону України Про валюту та валютні операції не містять вказівки про зворотну дію в часі щодо пом`якшення або скасування такої відповідальності, навпаки, аналогічна відповідальність, яка була встановлена ст. 4 Законом №185/94-ВР, за порушення граничних строків розрахунків по операціях резидентів з експорту та імпорту товарів, також передбачена і ч. 5 ст. 13 наведеного вище Закону, який набрав чинності з 07.02.2019 року.

Таким чином, у даному випадку, підлягають застосуванню до події, факту (до поставки (експорту, імпорту товару та граничних строків розрахунків) норми законів під час дії яких вони настали і мали місце.

У даному випадку, вказаним періодом є 2018 - 2019 роки, а юридична відповідальність застосовується за нормами закону, який визначає недотримання граничних строків розрахунків як правопорушення, тобто, за нормою ч. 5 ст. 13 Закону України Про валюту та валютні операції , які набрали чинності з 07.02.2019 року (що є аналогічними приписам ст. 4 Закону №185/94-ВР, які діяли до 07.02.2019) та є чинними на момент прийняття оскаржуваного ППР.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи сторін, погоджує висновок суду першої інстанції, що ТОВ Зброяр було допущено порушення валютного законодавства за договорами:

- з компанією Hernon Manufacturing, Inc. (США) (Постачальник), а саме прострочено надходження валютної виручки у сумі 38 767,50 дол. США з 21.10.2018 по 14.11.2018 на 25 днів;

- компанією L.C.M. SRL (Італія) (Постачальник), а саме прострочено надходження валютної виручки у сумі 20 700 Євро з 01.11.2018 по 29.11.2018 на 29 днів; у сумі 20 700 Євро з 29.12.2018 по 21.01.2019 на 24 дні; у сумі 3 000 Євро з 04.11.2018 по 29.11.2018 на 26 днів; у сумі 3 000 Євро з 29.12.2018 по 21.01.2019 на 24 дні.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки податковим органом доведено правомірність оскаржуваного ППР.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗБРОЯР - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 12.10.2021 року