Постанова

від 13.10.2021 по справі 160/1637/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №160/1637/20

адміністративне провадження № К/9901/30926/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 160/1637/20.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2019 № 252564-5353-0461.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2019 № 252564-5353-0461.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року закрито апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), порушене за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради у справі № 160/1637/20. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Дніпровська міська рада, у справі, що розглядається, не є суб`єктом владних повноважень, який чинним податковим законодавством наділений повноваженнями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів, тоді як такий контроль здійснює спеціально уповноважений орган, яким у цій справі є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. У касаційній скарзі Дніпровська міська рада посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні рішення не було враховано, що Дніпровська міська рада є особою, інтересів якої стосується рішення суду першої інстанції. Дніпровська міська рада зазначає, що користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, враховуючи, що будівля (споруда) придбана позивачем знаходиться на земельній ділянці (вул. Універсальній, 2-А) у місті Дніпро, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції позбавляє власника земельної ділянки можливості оскаржити рішення суду першої інстанції.

7. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Пункт 10.1 статті 10.

До місцевих податків належать: 10.1.1. податок на майно; 10.1.2. єдиний податок.

9.2. Пункти 10.2-1 - 10.4 статті 10.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

9.3. Пункт 12.4 статті 12.

До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

9.4. Підпункт 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

9.5. Підпункти 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19.

Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; 19-1.1.2. контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

10. Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні :

10.1. Пункт 24 частини першої статті 26.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

11. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції):

11.1. Стаття 305.

1. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

2. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Приписи пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд у разі якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, закрити апеляційне провадження.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції в ході розгляду апеляційної скарги Дніпровської міської ради, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2021 року направлено запит до Дніпровської міської ради з метою з`ясування які саме права та обов`язки суб`єкта владних повноважень порушені при прийнятті рішення у справі № 160/1637/20 про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 № 252564-5353-0461, щодо сплати в бюджет орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 58 239,09 грн, запропоновано надати відповідні докази. У відповідь на вказаний запит суду апеляційної інстанції Дніпровською міською радою надано заяву на виконання вимог вказаної ухвали у якій зазначено, що позивачем згідно договору купівлі-продажу від 20.02.2019 було придбано відповідну нежитлову будівлю. Зазначає, що згідно положень частини другої статті 120 Земельного кодексу України, жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти нерухомості право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, переходить до набувача. Вказує, що в силу приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним, тоді як плата за землю, встановлення пільг та розмірів сплати, відповідно до Податкового кодексу України, відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, а саме - до Дніпровської міської ради. Крім того, вказує, що згідно положень статті 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів боргу міжбюджетних трансфертів належить плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (наданні земельних ділянок у користування) діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. У зв`язку з зазначеним вказує, що оскаржуваним рішенням Дніпровську міську раду позбавлено повноважень, передбачених статті 12 Земельного кодексу України щодо користування, володіння та розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян та юридичних осіб, тощо.

Дослідивши зазначені пояснення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, про наявність підстав для закриття апеляційного провадження виходячи з того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 160/1637/20 питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради не вирішувалося. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що Дніпровська міська рада не позбавлена повноважень, передбачених Земельним кодексом України щодо користування, володіння та розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян та юридичних осіб, оскільки у справі, що розглядається не вирішуються питання щодо користування, володіння та розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян та юридичних осіб, а вирішується питання оскарження податкового повідомлення-рішення, яке прийняте контролюючим органом відносно конкретної фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга подана Дніпровською міською радою містить аналогічні доводи щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а саме - ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року. Таким чином, спірним є питання наявності підстав для визнання Дніпровської міської ради (особа, яка не брала участь у справі) такою особою (у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України), відносно якої судом першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 817/689/16, від 15 січня 2020 року у справі № 916/24/17, від 22 січня 2020 року у справі № 542/166/18 норми статей процесуальних кодексів щодо права на апеляційне оскарження судових рішень (стаття 254 Господарського процесуального кодексу України, стаття 352 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 293 Кодексу адміністративного судочинства України) визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховним Судом наголошено, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У справі, що розглядається, згідно змісту рішення суду першої інстанції, підставою для задоволення позову стали висновки про неправомірність визначення контролюючим органом - ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачеві грошових зобов`язань у податкових правовідносинах, а саме - податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб. Мотивувальна частина судового рішення не містить будь-яких посилань на права та обов`язки Дніпровської міської ради, як не містить і обставин виникнення конкретних правовідносин між позивачем і міською радою внаслідок прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Резолютивна частина судового рішення також не визначає права та обов`язки Дніпровської міської ради.

Таким чином, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність Дніпровською міською радою наявності у неї відповідного очевидного правового зв`язку зі сторонами спору або того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси, обов`язки. При цьому, не заперечуючи доводів Дніпровської міської ради, що сплата місцевих податків і зборів в тому числі формує міський бюджет і недоотримання цих коштів впливає на його формування, колегія суддів також зазначає наступне.

Так, положеннями статей 25 і 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні визначено загальну і виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Серед наведеного у цих статтях переліку, така компетенція як контроль за справлянням місцевих податків і зборів і надходженням їх до міського бюджету відсутня. Натомість, визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно з положеннями статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; 19-1.1.2. контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень, зокрема, Дніпровської міської ради належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Податкового кодексу України, натомість контроль за своєчасністю, достовірністю, повноту нарахування та сплати таких податків, зборів, платежів здійснює спеціально уповноважений орган, яким у цій справі є ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Саме ГУ ДПС у Дніпропетровській області реалізує надані державою повноваження і завдання щодо державної податкової політики та контролю за надходженням до бюджетів, в тому числі і місцевих, та державних цільових фондів податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, у тому числі й в судовому порядку. Звернення міської ради з апеляційною скаргою з мотивів незаконності, як на її думку, рішення суду першої інстанції, яким скасовано податкове повідомлення-рішення щодо визначення податків і зборів, які відносяться до місцевих, фактично, є намаганням здійснити контроль за сплатою місцевих податків і зборів, що є підміною уповноваженого органу, на якого покладено безпосередній контроль як за нарахуванням так і сплатою цих податків і зборів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 160/4130/19.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, що рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради не вирішувалося, а на пропозицію апеляційного суду, скаржником не наведено наявності правового зв`язку між ним і сторонами спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Враховуючи пункт 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 160/1637/20 слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 160/1637/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова