Постанова

від 09.09.2021 по справі 370/424/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9636/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Київ

Справа № 370/424/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал , яка подана представником Диким Юрієм Олеговичем, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року , ухвалене у складі судді Мазка Н.Б.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Тетяна Вікторівна про визнання недійсним договору дарування,

встановив:

У лютому 2019 року позивач ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В., про визнання недійсним договору дарування від 18 липня 2018 року квартири АДРЕСА_1 в садовому товаристві ДІО груп Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, укладеного відповідачем ОСОБА_1 зі своєю сестрою ОСОБА_2 .

При цьому посилався на те, що договір дарування є фіктивним, укладеним сторонами виключно з метою уникнення негативних наслідків у випадку виконання рішення суду про стягнення боргу чи позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ ФК Морган Кепітал просило визнати недійсним договір дарування квартири від 18 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову ТОВ ФК Морган Кепітал відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ ФК Морган Кепітал - Дикий Ю.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не з`ясував, з якою метою відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 та не надав оцінки недобросовісності дій відповідачів щодо укладення вказаного договору з урахуванням наявності у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Суд не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст. ст. 203, 234 ЦК України, викладених у постановах №14-260цс19 від 03 липня 2019 року та №910/8357/18 від 28 листопада 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_3 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_2 фактично не використовується подарована їй квартира. Вважала, що відсутні ознаки фіктивного правочину та підстави для визнання договору дарування недійсним.

Квартира, передана в іпотеку банку є іншою, ніж та, що була подарована ОСОБА_1 ОСОБА_2 . При цьому вартість квартири, переданої в іпотеку, є вдвічі більшою, ніж сума заборгованості перед позивачем, тому законні права позивача будуть забезпечені у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал було залишено без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подавала заяву про розгляд справи без її участі, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за її відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Завертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал позовні вимоги обґрунтовував тим, що між АБ Факторіал-Банк , правонаступником якого є ПАТ Фідобанк , та ОСОБА_5 29 квітня 2008 року укладено договір кредиту № 002-в/83-08ф під заставу нерухомого майна. Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 тис. доларів США до 28 квітня 2023 року із сплатою 12,5% річних. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 29 квітня 2008 року між АБ Факторіал-Банк та ОСОБА_6 укладено договір поруки. 29 квітня 2008 року між АБ Факторіал-Банк та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

12 червня 2018 року ПАТ Фідобанк відступило права вимоги за договором кредиту № 002-в/83-08ф під заставу нерухомого майна від 29 квітня 2008 року та за іпотечним договором від 29 квітня 2008 року на користь ТОВ ФК Морган Кепітал .

14 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 направлено вимогу про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору, оскільки ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

Однак вимоги кредитора не були задоволені. З метою позасудового вирішення питання погашення заборгованості 15 червня 2018 року ОСОБА_1 направлено лист з пропозицією обговорити можливі шляхи погашення заборгованості. Аналогічний лист 27 червня 2018 року був направлений поручителю ОСОБА_6 , який нею отриманий 02 липня 2018 року. 02 липня 2018 року ОСОБА_1 повторно направлено лист за адресою місцезнаходженням другої її квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_3 в садовому товаристві ДІО груп Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, який нею отримано 03 липня 2018 року.

11 липня 2018 року ТОВ ФК Морган Кепітал звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 суми боргу за кредитним договором. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 686/16464/18 позов ТОВ ФК Морган Кепітал задоволено.

Пізніше ТОВ ФК Морган Кепітал стало відомо, що після отримання зазначених листів кредитора, з метою уникнення відповідальності перед ним та унеможливлення звернення стягнення на майно, ОСОБА_1 18 липня 2018 року уклала зі своєю сестрою ОСОБА_2 договір дарування квартири АДРЕСА_1 в садовому товаристві ДІО груп Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області.

Позивач вважає, що договір дарування є фіктивним, укладений сторонами виключно з метою уникнення негативних наслідків у випадку виконання рішення суду про стягнення боргу чи позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, тому має бути визнаний недійсним.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів тому, що відповідачі, дійсно родичі, при укладанні 18.07.2018 року договору дарування квартири, могли бути обізнані про рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2018 року про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яке 27.12.2018 року скасоване Хмельницьким апеляційним судом і прийняте нове рішення.

Позивачем не надано доказів тому, що при укладанні договору дарування квартири відповідачі не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином; також не надано доказів тому, що дії сторін договору направлені на фіктивний перехід права власності на квартиру до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися квартирою.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України ) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині . Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах .

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора .

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 753/765/17 з аналогічних правовідносин, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його мати (обдаровувана), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як встановлено з матеріалів справи, 29 квітня 2009 року між акціонерним банком Факторіал-Банк та ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , укладено договір кредиту №002-в/82-08ф, про надання ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (а.с.7, 8, т.1).

Згідно з договором поруки від 29 квітня 2008 року, поручитель ОСОБА_6 поручається перед акціонерним банком Факторіал-Банк відповідати за виконання ОСОБА_1 умов щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитом, комісійних винагород, а також можливих неустойок та інших витрат у розмірі, в строк та на умовах, передбачених договором кредиту №002-в/83-08ф під заставу нерухомого майна від 29.04.2008 року (а.с.9, т. 1).

Згідно з іпотечним договором від 29 квітня 2008 року, укладеним між акціонерним банком Факторіал-Банк , як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , яка є іпотекодавцем, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з договору кредиту №002-в/83-08ф під заставу нерухомого майна від 29.04.2008 року, по поверненню суми кредиту у розмірі 20000 доларів США в строк з 29.04.2008 року по 28.04.2023 року (а.с.10-12, т. 1).

Предметом іпотеки є належне іпотекодавцю ОСОБА_1 нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м.

Згідно з договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12.06.2018 року, який укладено між публічним акціонерним товариством Фідобанк (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал (новий кредитор), банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, в тому числі, за кредитним договором №002-в/83-08ф від 29.04.2008 року позичальник ОСОБА_1 , договором поруки від 29.04.2018 року з поручителем ОСОБА_6 (а.с.13, 14, т. 1).

За договором про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 29.04.2008 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області, за реєстровим №2306, від 12.06.2018 року, публічне акціонерне товариство Фідобанк , первісний іпотекодержатель, у зв`язку з укладанням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12.06.2018 року відступив новому іпотекодержателю - товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал всі права вимоги за кредитним договором №002-в/83-08ф від 29.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ Факторіал-банк (а.с.15-17, т. 1).

Листами від 13.06.2018 року за №1-1-3/1568-ПК, 13.06.2018 року за №1-1-3/1569-ПК ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал повідомив ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , що є правонаступником ПАТ Фідобанк (а.с.18-20, т. 1).

14.06.2018 року за вихідним №2-вп ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал звертався до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 з вимогою про дострокове повне виконання зобов`язання по кредитному договору у десятиденний строк, тобто до 03 липня 2018 року, з наданням реквізитів, а також 15.06.2018 року за №15062018/2, №2706218/1 ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал пропонувало ОСОБА_1 , ОСОБА_6 зустріч для обговорення можливих шляхів погашення заборгованості ( а.с.21-31, т. 1).

Як вбачається з вказаної вимоги про дострокове повне виконання зобов`язання по кредитному договору, сума невиконаних зобов`язань становить 327 023 грн. 30 коп., з яких 293 448 грн. 49 коп. - основний борг, 17 244 грн. 44 коп. - заборгованість за відсотками, 16 330 грн. 37 коп. - пеня.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 вимоги про дострокове повне виконання зобов`язань по кредитному договору від 14 червня 2018 року вона підтвердила у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором кредиту у справі № 686/25633/19 ( а.с. 235-236, т. 2).

Листом від 02 липня 2018 року за № 02072018 ТОВ ФК Морган Кепітал , направленим на адресу ОСОБА_1 , представник кредитора пропонував організувати зустріч для обговорення можливих шляхів погашення заборгованості та вказував, що у разі відсутності дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на погашення боргу, кредитор буде змушений розпочати судово-претензійну роботу, розпочату банком, або звертати стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку ( а.с. 29 - 31, т. 1).

Зазначений лист-попередження відповідач ОСОБА_1 отримала 03 липня 2018 року, що підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта та роздруківкою з сайту ТОВ Нова Пошта про доставку відправлення до дверей одержувача ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_3 .

11 липня 2018 року ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за кредитним договором у загальному розмірі 15 501,49 доларів США (що становить 406 910 грн. 29 коп.), з яких основний борг за кредитом - 10 332,43 долари США, заборгованість за відсотками - 3062,52 доларів США, пеня - 1790,83 долари США та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 315,7 доларів США ( а.с. 34-35, т. 1).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року позов задоволено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року по справі №686/16464/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 було скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал заборгованість за кредитним договором №002-в/08ф від 29.04.2008 року: 10332,43 доларів США - основний борг, 3062,52 доларів США - відсотки за користування кредитом, 8273,13 гривень - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 46874,06 гривень - пеня (а.с. 36-40, т. 1).

Разом з тим, з матеріалів даної справи встановлено, що 03 липня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В. за реєстровим № 498, придбала у власність квартиру АДРЕСА_5 . Продаж вчинено за домовленістю сторін за 361 416 грн.

Згідно з договором дарування квартири від 18 липня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В., зареєстрованим в реєстрі за №3359 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , (а.с.5, т. 1).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 152864149 від 16.01.2019 року, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , (а.с.6, т. 1).

Згідно з довідкою Хмельницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 04 квітня 2019 року ( а.с. 88, т. 1), відповідно до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками значаться : батько - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з актовим записом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є : батько - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сестрами, що також було визнано відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 26.11.2020 року.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідачів пояснила, що зазначена квартира була придбана за кошти батьків ОСОБА_1 та призначалась для її сестри ОСОБА_2 , однак у зв`язку з проблемами у сім`ї сестри, квартира була спочатку оформлена на ім`я ОСОБА_1 , а в подальшому у липні 2018 року подарована нею ОСОБА_2 , відповідно до раніше досягнутих домовленостей у родині.

Вважає відсутніми підстави для визнання зазначеного договору дарування недійсним, оскільки він був спрямований на створення відповідних правових наслідків, обумовлених договором дарування. При цьому вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що була передана ОСОБА_1 в іпотеку банку, є достатньо для задоволення вимог кредитора.

Однак, зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для відмови у позові ТОВ ФК Морган Кепітал , оскільки про очевидність недобросовісності дій ОСОБА_1 свідчить той факт, що спірну квартиру було відчужено нею на користь сестри за договором дарування 18 липня 2018 року, тобто незабаром після отримання нею 03.07.2018 року пропозиції щодо досудового врегулювання спору та попередження про можливе звернення стягнення на майно.

Враховуючи отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ ФК Морган Кепітал від 14 червня 2018 року про дострокове повне виконання зобов`язання по кредитному договору на суму 327 023 грн. 30 коп., факт отримання 03 липня 2018 року ОСОБА_1 попередження від ТОВ ФК Морган Кепітал про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у випадку непогашення заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав вважати, що укладення оспорюваного договору дарування від 18 липня 2018 року було спрямоване на уникнення боржником ОСОБА_1 звернення стягнення на майно боржника, оскільки ОСОБА_1 вчинила такі дії після отримання вищевказаних вимог кредитора усвідомлюючи, що належним чином не виконує зобов`язань за кредитним договором, а кредитор вчиняє заходи, спрямовані на захист його прав.

При цьому наявні у матеріалах справи докази також свідчать про те, що, уклавши договір дарування, сторони договору не здійснювали дій на фактичну передачу майна від дарувальника до обдаровуваної.

Так, відповідно до заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем від 17 липня 2018 року, заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 приєдналась до зазначених договорів за адресою: Северинівка-дачі СТ ДІО груп , вулиця Б.Хмельницького б.17, кв.11, (а.с.94, 95, т. 1).

Згідно з довідкою ТОВ Київоблгаззбут від 11 квітня 2019 року , станом на вказану дату побутовим споживачем природного газу за адресою спірної квартири є ОСОБА_1 ( а.с. 93, т. 1).

З листа-відповіді №159 від 04 квітня 2019 року за підписом сільського голови Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_3 , ніхто не зареєстрований (а.с.102, т. 1).

Згідно з довідкою Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 була зареєстрована за вказаною адресою 23 квітня 2019 року, тобто після відкриття провадження у даній справі про визнання договору недійсним ухвалою суду від 04 лютого 2019 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що боржник (дарувальник) ОСОБА_1 , яка здійснила безоплатне відчуження майна за договором дарування на користь своєї сестри ОСОБА_2 після отримання вимоги кредитора щодо неналежного виконання зобов`язань по погашенню заборгованості з метою позасудового врегулювання спору, діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами стосовно кредитора, оскільки укладено договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі, укладаючи договір дарування 18 липня 2018 року, не могли бути обізнані про ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, що було прийняте 26 вересня 2018 року, та що відсутні підстави вважати, що дії сторін договору направлені на фіктивний перехід права власності на квартиру до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Заперечення представника відповідачів про те, що наявного предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , достатньо для задоволення кредиторських вимог ТОВ ФК Морган Кепітал , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки площа переданої, з метою забезпечення виконання зобов`язання по поверненню кредиту, наданого в іноземній валюті, в іпотеку квартири складає 68, 9 кв. м, та квартира використовувалась ОСОБА_1 як місце постійного проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Таким чином, за викладених обставин справи вбачається, що дії ОСОБА_1 щодо безоплатного відчуження квартири АДРЕСА_1 , спрямовані на штучне створення умов (відсутність іншого нерухомого майна) для застосування мораторію щодо примусової реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 29 квітня 2008 року, штучне набуття права на реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором.

Підсумовуючи викладене, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору дарування, зміст якого суперечить вимогам ЦК України, колегія суддів враховує наступні обставини : 1) договір дарування був укладений ОСОБА_1 18 липня 2018 року, тобто незабаром після отримання нею 03 липня 2018 року пропозиції кредитора щодо досудового врегулювання спору та попередження про можливе звернення стягнення на майно; 2) обґрунтованість досудових вимог кредитора, що були ним заявлені 15 червня 2018 року, щодо наявності заборгованості на суму 10 332,43 доларів США - основний борг, 3062,52 доларів США - відсотки за користування кредитом було підтверджено в подальшому судовим рішенням; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близької родички (сестри); 4) відсутність у боржника зазначеного нерухомого майна є підставою для застосування мораторію щодо примусової реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного їй майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому вважає, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на іпотечне майно.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 750/5751/20-ц, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Доводи представника відповідачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про недоведення позивачем умислу на укладення договорів дарування майна між близькими родичами з метою ухилення від виконання судового рішення, не заслуговують на увагу, та спростовуються обставинами, встановленими у цій справі.

Висновки суду першої інстанції про те, що на час укладення договору дарування від 18 липня 2018 року, не існувало судового рішення про стягнення заборгованості на користь ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал , є безпідставними, оскільки зобов`язання з погашення заборгованості ОСОБА_1 виникли у лютому 2018 року, виходячи з того, що останній платіж по кредиту був здійснений 25 січня 2018 року ( зазначена обставина встановлена постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 686/16464/18), а вимогу про повернення кредитної заборгованості у повному обсязі відповідач отримала 03 липня 2018 року, отже оскаржуваний договір вчинено відповідачем одразу після отримання досудової вимоги позивача про повернення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал , визнання недійсним договору дарування квартири від 18 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палінчак Т.В., а саме - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 зроблено висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи .

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 18 липня 2018 року, укладеного між відповідачами, також підлягає задоволенню і позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності № 27100511 на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивачем були понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви - 3842 грн., за подання заяви про забезпечення позову - 960 грн. 50 коп., за подання апеляційної скарги - 5763 грн., за подання касаційної скарги - 7684 грн., а всього - 18 249 грн. 50 коп., то зазначені судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідачами у сумі по 9124 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал , яка подана представником Диким Юрієм Олеговичем, - задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року - скасувати та прийняти постанову:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Тетяна Вікторівна про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири від 18 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палінчак Тетяною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 3359, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 672501932227).

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності № 27100511, за яким квартиру АДРЕСА_1 . ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 672501932227) на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал витрати по сплаті судового збору в сумі 9124 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал витрати по сплаті судового збору в сумі 9124 грн. 75 коп.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал , ідентифікаційний код юридичної особи - 40008320, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська, 3, прим. 139;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання : АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_3 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.