Постанова

від 13.10.2021 по справі 755/446/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Гончарук В.П.

Провадження №22-ц/824/10734/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-24 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правничу допомогу за заявою Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-24 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Житлово-будівельний кооператив Арсеналець-24 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, в якій просивстягнути з боржника ОСОБА_1 на користь ЖБК Арсеналець-24 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 904 грн. 86 коп., з яких 12 235,63 грн. - основного боргу, 359,80 грн. -інфляційні збитки, 3% річних в розмірі 309 грн. 43 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4 800,00 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 210,20 грн.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 800 грн. 00 коп. відмовлено на підставі ч. 3 ст. 165 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою , голова правління ЖБК Арсеналець-24 - Гладченко Л.М. подав на ухвалуапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Арсеналець-24 витрат на правову допомогу у розмірі 4 800 грн. 00 коп. та витрат щодо оплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу , суд першої інстанції виходив з того, що за цією вимогою не може бути виданий судовий наказ, оскільки вона не входить до переліку, який визначений у ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а тому не підлягає розгляду в порядку наказного провадження . Крім того, дана вимога не є безспірною в силу ст. 137 ЦПК України.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень ч. 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до п. 47 Постанови № 10 від 17.10.2014 р. Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах право на правову допомогу гарантовано статтями 8 , 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № б-рп/2013).

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Згідно абз. 4 п. 48 вказаної Постанови відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, відмова суду у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу з підстав незазначення цих вимог у ч. 1 ст. 161 ЦПК України та їх небезспірності є помилковою, оскільки право на відшкодування витрат по правовій допомозі згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відноситься до основних засад цивільного судочинства, дотримання яких є обов`язком суду при розгляді цивільних справ.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що у разі незгоди боржника із судовим наказом про стягнення з нього коштів, в тому числі і витрат по оплаті за надану правову допомогу, боржник має право на підставі ст. 170 ЦПК України подати до суду заяву про скасування судового наказу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Дніпровським районним судом міста Києва ухвалу від 01 лютого 2021 року про відмову у видачі судового наказу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-24 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року - скасувати , направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-24 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: