Рішення

від 11.10.2021 по справі 221/4662/18

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/4662/18

2/221/820/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі головуючого: - судді Мохова Є.І.,

за участю: - секретаря судового засідання Лавріненко А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом Кредитної Спілки Можливість до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

16.07.2018 року позивач - Кредитна спілка Можливість (надалі - КС Можливість) звернулась до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач КС Можливість зазначила, що 15.01.2014 року між КС Можливість та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 21 (надалі кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит на суму 10 000 гривень строком на 12 місяців з 15.01.2014 року по 15.07.2015 року зі сплатою 42,34 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Свої зобов`язання КС Можливість виконала та надала кредит на суму 10 000 грн. Повернення кредиту відповідач повинен був здійснювати відповідно до графіку, що є невід`ємною частиною кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 12.07.2018 року у відповідача виникла заборгованість, яка складає 132 138,73 гривень, з яких: 8 648,87 гривень основний борг, 341,08 гривень відсотки, 123 138, 73 гривень додаткові проценти. Посилаючись на вказані обставини позивач КС Можливість просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 132 138, 73 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 07.09.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача КС Можливість в заяві вказав про розгляд справи без участі їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення рекомендованою поштою судової повістки за адресою його реєстрації, проте до суду не прибув, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв (клопотань) від нього не надходило.

Представник відповідача-адвокат Довженко В.І. в судове засідання не з"явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся, суду направив клопотання слухати справу без його участі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та відповідача з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалася.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 15.01.2014 року між КС Можливість та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 21 (надалі кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит на суму 10 000 гривень строком на 12 місяців з 15.01.2014 року по 15.07.2015 року зі сплатою 365% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до аналітичної відомості від 25.06.2018 року по рах. № 301/1 Каса в національній валюті, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000 гривень 15.01.2014. року.

Таким чином, свої зобов`язання з надання кредиту позивач КС Можливість виконав.

Згідно умов кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом до 15.07.2015 року, повернення кредиту та проценти за користування кредитом відповідач повинен був здійснювати згідно графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № 21 від 15.01.2014 року повинен був здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку, що є невід`ємною частиною кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 12.07.2018 року у відповідача виникла заборгованість, яка складає 132 138,73 гривень, з яких: 8 648,87 гривень основний борг, 341,08 гривень відсотки, 123 138, 73 гривень додаткові проценти.

Так, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 8648,87 грн. та 341,08 грн. відсотки .

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (стаття 89 ЦПК України).

Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).

Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками за його користування, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позичальника, не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 8648,87 грн. та 341,08 гривень відсотки за його користування.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що кредитор має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної норми права викладений у постановах Верховного Суду України від 13.03.2017 року у справі №6-2879цс16, та Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №551/11367/15-ц.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року №1053-р с. Чермалик Волноваського району Донецької області входить до населених пунктів, на території яких здійснюваласяантитерлристична операція.

Також с. Чермалик Волноваського району Донецької області входить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерлристична операція, відповідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р.

Таким чином, у КС Можливість відсутні правові підстави для здійснення нарахувань заборгованості по сплаті відсотків та штрафів за користування кредитом.

Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Кредитної Спілки Можливість до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Кредитної спілки Можливість (м.Маріуполь, пр.Миру, 9, ідентифікаційний код 34273489) заборгованість за кредитним договором № 21 від 15.01.2014 року у розмірі 8989 (вісім тисяч девятсот вісімдесят девять) гривень 95 копійок та судовий збір в розмірі 119,82 гривні. Усього підлягає стягненню - 9109 (девять тисяч сто девять ) гривень 77 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя Мохов Є.І.