Рішення

від 05.10.2021 по справі 454/1383/21

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1383/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради, третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача та третьої особи і просить суд визнати за нею право власності на ділянку (прибудинкова територія) площею 193м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсними документи на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0028м.кв. кадастровий номер 462481010001:01:008:0361 виключивши його з опису.

Свої вимоги мотивує наступним.

Вона є домовласником та проживає в двоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 . Попередня адреса квартири АДРЕСА_2 була змінена на будинок АДРЕСА_1 згідно рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради від 11.11.2013р. №131 Про присвоєння поштового адресу .

30.07.1996р. вищевказана квартира була приватизована на маму позивачки ОСОБА_3 та членів її сім`ї (позивачку та її сина), яка згідно договору дарування від 11.09.1996р. за №2-156 стала власністю ОСОБА_1 разом із земельною ділянкою. Тобто квартира АДРЕСА_2 перейшла в статус окремого домоволодіння разом з земельною ділянкою загального користування площею 193м.кв. з статусом прибудинкова територія .

Крім цього, вона зверталась у Сокальську міську раду з заявою про приватизацію земельної ділянки і 02.04.1999р. Сокальською міською радою на підставі рішення V сесії І скликання від 25.12.1998р. позивачці був виданий Державний акт серія ЛВ №8588 на право приватної власності на землю з планом зовнішніх меж земельної ділянки.

Однак у даному акті допущена помилка, оскільки зазначено землею загального користування .

Рішенням Сокальського районного суду від 16.10.2020р. за ОСОБА_1 визнано право власності на окреме будинковолодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 .

10.03.2021р. вона звернулася в Сокальську міську раду із заявою про передачу у приватну власність земельну ділянку площею 193м.кв. проте відповіді не отримала.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Рішенням Сокальської міської ради від 26.06.1996р. вищевказану земельну ділянку було виділено мешканцям будинку АДРЕСА_1 для спільного користування та обслуговування житлового будинку і визначено статус земельної ділянки як прибудинкової території.

Також, зазначає, що станом на 04.10.2021р. Сокальською міською радою Львівської області не приймалося рішення на підставі колективного звернення щодо передачі вказаної земельної ділянки (прибудинкової території) у спільну сумісну власність мешканців будинку АДРЕСА_1 для подальшого виділення (розподілу) часток співвласників та встановлення меж поділу земельної ділянки в натурі.

25.06.2021р. третя особа ОСОБА_2 надав пояснення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Дані твердження позивачки не відповідають дійсності, адже зі змісту договору дарування квартири від 11.09.1996 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували належну їм квартиру ОСОБА_1 . Даний договір не містить жодного слова про дарування Позивачці будь якої земельної ділянки.

Рішенням Сокальської міської ради від 26.06.1996 р. за ОСОБА_3 було лише закріплено земельну ділянку площею 1235 кв.м. в постійне користування, а площею 193 кв.м. для спільного користування у АДРЕСА_3 .

А лише рішенням ХІ сесії Сокальскьої міської ради від 28.02.1997 року було вирішено питання про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 600 кв.м. та площею 235 кв.м. у постінйе корсиутвання та площею 193 в загальне користування в АДРЕСА_3 .

В подальшому у дане рішення були внесені зміни в частині передачі земельної ділянки площею 1000 кв.м. замість 600 кв.м. у привтану власність та 577 кв.м. у тимчасове користування.

Право власності на дані земельні ділянки набуті Позивачкою лише 02.04.1999р., що підтверджується долученою до позову копією державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЛВ №8588.

Одночасно з останнього вбачається, що у спільне користування була передана земельна ділянка 0.0279 га в т.ч. частка ОСОБА_1 0.0140 га. (двір)

Тобто, жодного рішення органу місцевого самоврядування про передачу Позивачці земельної ділянки (прибудинкової території) у власність не виносилось та не приймалось.

Позивач трактує свою позицію тим, що набувши право власності на будинок АДРЕСА_2 , до неї перейшло право власності на землі спільного користування (прибудинкову територію) та набуло ознак об`єкта права власності. Однак, така позиція не відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - адвокат Брух А.О. надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій .

З дослідженого судом рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради народних депутатів №156 від 26.06.1996р. закріплено земельну ділянку площею 1235кв.м. в постійне користування, а площею 193кв.м. для спільного користування в АДРЕСА_3 ОСОБА_3 .

Згідно договору дарування від 11.09.1996р. за №2-156 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 2/2 (дві третіх) ідеальної частини кв. АДРЕСА_2 .

Рішенням Сокальської міської ради від 26.06.1996 р. за ОСОБА_3 було лише закріплено земельну ділянку площею 1235 кв.м. в постійне користування, а площею 193 кв.м. для спільного користування у АДРЕСА_3 .

Рішенням ХІ сесії Сокальскьої міської ради від 28.02.1997 року було вирішено питання про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 600 кв.м. та площею 235 кв.м. у постінйе корсиутвання та площею 193 в загальне користування в АДРЕСА_3 .

В подальшому у дане рішення були внесені зміни в частині передачі земельної ділянки площею 1000 кв.м. замість 600 кв.м. у привтану власність та 577 кв.м. у тимчасове користування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась у Сокальську міську раду з заявою про приватизацію земельної ділянки та 02.04.1999р. Сокальською міською радою на підставі рішення V сесії І скликання від 25.12.1998р. їй був виданий Державний акт серія ЛВ №8588 на право приватної власності на землю розміром 0,1002га, в тому числі у спільне користування була передана земельна ділянка 0,0279га з якої частка ОСОБА_1 - 0,0140га - двір.

Разом з цим, рішенням Сокальського районного суду від 16.10.2020р. за ОСОБА_1 визнано право власності на окреме будинковолодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на яке ОСОБА_1 зареєструвала за собою, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.1996 № 31/30/53/396 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7 при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК України, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Тобто у разі приватизації громадянами квартир, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України „Про реалізацію Закону України „Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 11.10.2002 № 1521. В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.04.2019 по справі № 368/513/16-ц; провадження № 61-1273св18.

Судом встановлено, що земельна ділянка, по АДРЕСА_1 , передана позивачу та третій особі у спільне користування.

Інший співвласник земельної ділянки - третя особа ОСОБА_2 згідно вимог норм чинного законодавства оформив право власності на свою частину земельної ділянки, що стверджується наступними доказами.

Зокрема, рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради №1 30 від 11.11.2013р. змінено статус квартири АДРЕСА_4 та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8кв.м, житловою площею 26,6кв.м, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема по 1/4 кожному, що стверджується інформаційною довідкою від 30.05.2016р. та технічним паспортом.

З державного акта на право приватної власності на землю та витягів з Державного земельного кадастру встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0935га, розташована в м.Сокаль Львівської області, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка складається із земельних ділянок площею 0,0849га, 0,0058га, 0,0028га. Також, земельна ділянка площею 0,279га, що є двором будинку, перебуває в спільному користуванні, в тому числі частка ОСОБА_2 в даному дворі становить 0,0139га.

07.06.2018р. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зверталися до Сокальської міської ради Львівської області із заявою про реальний поділ земельної ділянки спільного користування (подвір`я), яка перебуває на балансі міста, на яку їм повідомлено, що даний спір належить вирішувати в судовому порядку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не надано та судом не здобуто доказів, того, що ОСОБА_2 неправомірно набув права власності на земельну ділянку, яка розташована в м.Сокаль Львівської області, площею 0,279га, що є двором будинку, перебуває в спільному користуванні, в тому числі частка ОСОБА_2 в даному дворі становить 0,0139га.

Окрім цього, суд враховує положення ст.79-1 ЗК України, якою регламентовано, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6- 7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст.79-1 ЗК України).

В свою чергу, за частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Таким чином, судом встановлено, що жодного рішення органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки (прибудинкової території) у власність не виносилось та не приймалось. Більше позивачкою не замовлено кадастрової зйомки та не надано варіантів поділу земельної ділянки спільного користування з врахуванням можливої потреби у встановлені земельного сервітуту (проходу до земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0.0028 га кадастровий номер 4624810100:01:008:0361

Разом з цим, судом встановлено, що предметом звернення ОСОБА_1 з даним позовом є фактично проведення виділу (рорзполілу) поділу об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки у спільній сумісній власності мешканців будинку АДРЕСА_1 під дві квартири.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (дані Закон), у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Пунктом 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за № 774/14041, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Крім того, розділ II ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та визначає їх повноваження (компетенцію) у сфері державної реєстрації прав.

Із наведеного слідує, що для державної реєстрація права власності на речові права на земельну ділянку, в тому числі й у розглядуваному випадку, законодавчо визначена необхідність в проведенні процедури поділу об`єкта нерухомого майна під декілька квартир, проведення якої відноситься до компетенції системи органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах Класс та інші проти Німеччини від 06.09.1978 року, Фадєєва проти Росії від 09.06.2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Зазначене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18.03.2014 року у справі № 21-11а14 та від 21.05.2013 року у справі № 21-87а13.

Суд наголошує, що він своїм рішенням не може підміняти інший орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органів, які здійснюють процедуру поділу об`єкта нерухомого майна під декілька квартир.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Як вбачається із пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому при зверненні до суду з даним позовом остання звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір .

Враховуючи наведене, а також з урахуванням положень ч. ч. 1-2, 6 ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у позові, суд вважає судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сокальської міської ради, третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Сокальська міська рада, ЄДРПОУ 04056276, місце знаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Львівської області.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина