Рішення

від 15.10.2021 по справі 192/729/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/729/21

Провадження № 2/192/491/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Канівець Ю. О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Кріль О. В.,

представника відповідача - Осадчого Я. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святовасилівської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) площею 5,59 умовних кадастрових гектари з земель колишнього КСП імені Енгельса .

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона з 31 липня 1982 року була членом КПС імені Енгельса , яке 29 грудня 1994 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ДП Сл №000005, а позивачка була включена до списку громадян-членів, який додається до Державного акту, які мають право на отримання земельної частки (паю) під номером 278 однак не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). У квітні 2021 року з метою реалізації свого права на земельну частку (пай), позивачка звернулася до відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та у відповідь отримала лист від 27 квітня 2021 року №48/115-21 про те, що сертифікат на її ім`я не виготовлявся та не видавався.

Позивачка в позові посилається на те, що є членом КПС імені Енгельса та включена до списку, який додається до Державного акту на землю. Тому відповідно до положень Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/85 Про порядок паювання земель, переданих у комунальну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має право на земельну частку (пай).

ОСОБА_1 вважає, що їй помилково не було видано сертифікат, а оскільки відомості про КСП імені Енгельса відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно СВК Енгельса , правонаступником якого є КСП імені Енгельса , та з урахуванням того, що вказане підприємство здійснювало свою діяльність на території Наталівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, тому вважає, що саме з земель цієї ради їй слід виділити земельну частку (пай). Оскільки відповідно до розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року №709-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області згідно з п. 2 Наталівську сільську раду Солонянського району Дніпропетровської області віднесено до складу Святовасилівської територіальної громади, тому звертається з позовом до Святовасилівської сільської ради.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги та пояснила, що в 1982 році вона була прийнята в члени КСП імені Енгельса , а потім вийшла зі складу членів цього підприємства і вже будучи членом КСП імені Суворова їй повідомили про те, що землі КПС імені Енгельса розпаювали і що вона включена до списку. Під час паювання земель КСП імені Суворова вона вже не була його членом у зв`язку зі зміною місця проживання. Сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримувала, оскільки є матір`ю 9 дітей, та їй завжди бракувало часу і коштів на оформлення відповідної документації. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки - адвокат Кріль О. В. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові та пояснила суду, що КСП імені Енгельса видали Державний акт на право колективної власності на землю. Позивачка є у списку, який додається до такого акта, а тому вона має право на земельну частку (пай). У разі не прийняття позивачки в члени КСП, вона б не була занесена до відповідного списку. Тому оскільки її прізвище вказане в списку, який додається до Державного акту, просила позов задовольнити. Вважає, що включення позивачки до списку є достатньою підставою для визнання за нею права на земельну частку (пай).

Представник відповідача - ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову пояснивши, що КПС імені Енгельса дійсно здійснювало свою діяльність на території Наталівської сільської ради, яка відповідно до розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року №709-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області на даний час входить до складу Святовасилівської сільської ради. Оскільки позивачка включена до списку, який додається до Державного акту, тому не заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши що на території сільської ради є не розпайовані на даний час земельні ділянки.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спірні відносин сторін регулюються положеннями ЦК України, ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року земля є об`єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективною сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними та має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Судом встановлено, що згідно листа відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 квітня 2021 року (а.с.9) ОСОБА_1 значиться в списках пайщиків до Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП імені Енгельса під номером 278, але відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам КСП імені Енгельса , сертифікат на її ім`я не виготовлявся та не видався, про що свідчить відсутність запису в Книзі реєстрації.

З доданої до матеріалів справи копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Сл №000005 та списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.10-13) з`ясовано, що такий акт було видано колективному господарству імені Енгельса 29 грудня 1994 року, а позивачка значиться в списку під номером 278.

Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровські області від 16 липня 2021 року №04-07/2382-21 (а.с.40-42) у жовтня 1997 року суб`єкту з ідентифікаційним кодом 03741754 було змінено найменування на КСП ім. Енгельса, а станом на 16 липня 2021 року з ЄДРПОУ по Дніпропетровській області вилучено відомості про юридичну особу з таким номером. Датою державної реєстрації припинення є 04 січня 2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що правонаступники КСП ім. Енгельса відсутні, а оскільки вказане підприємство здійснювало свою діяльність на території Наталівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка відповідно до розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року №709-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області на даний час входить до складу Святовасилівської сільської ради, тому позов пред`явлено до належного відповідача.

В той же час, за змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції на час отримання Державного акту) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, - одержання КСП цього акта.

Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що позивачка з 12 лютого 1983 року була членом КСП ім. Енгельса , що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 (а.с.32-35), а 05 березня 1990 року її членство було припинено у зв`язку зі зміною місця проживання та 06 березня 1990 року позивачка була прийнята в члени колгоспу імені Суворова, звідки також була звільнена з членів 21 липня 1995 року у зв`язку зі зміною місця проживання.

Згідно ст.22 Земельного кодексу України 1991 року, який був чинним на день виникнення спірних правовідносин, право колективної власності на землю юридичної особи виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та отримання документа, що посвідчує це право, що свідчить про те, що право розпаювати землі колективної власності виникло у КСП імені Енгельса лише після отримання Державного акту та встановлення меж земельної ділянки в натурі, а відповідно у члена КСП право на земельну частку (пай) могло виникнути лише з дня одержання колективним сільськогосподарським підприємством державного акту на право колективної власності на землю, тобто у КСП імені Енгельса Солонянського району лише з 29 грудня 1994 року, тобто з дати видачі Державного акту (а.с.10).

Суд вважає, що істотною обставиною для визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) є встановлення факту її членства в КСП імені Енгельса на момент видачі Державного акту вказаному КСП.

Згідно ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом було досліджено в судовому засіданні копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 (а.с.32-35), виданої на ім`я позивачки, з якої з`ясовано, що на момент отримання КСП імені Енгельса Державного акту на право колективної власності не землю, тобто станом на 29 грудня 1994 року вона була членом іншого КСП, а саме колгоспу імені Суворова , куди була прийнята 06 березня 1990 року.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відомості про те, що позивачка є пенсіонером КСП імені Енгельса відсутні, а на час видачі Державного акту вона була членом іншого колгоспу. Докази про те, що позивачка є пенсіонером, яка раніше працювала в КСП імені Енгельса і залишилася членом зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, також суду не надані. Позивачка не довела суду факт того, що вона була членом КСП імені Енгельса саме на час отримання ним Державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта , і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд посилається на те, що до аналогічних висновків дійшов також і Верховний Суд у постанові від 04 серпня2021 року по справі справа № 617/537/19 (провадження № 61-14184св20) та зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, суд вважає, що позивачкою в порушення положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів того, що вона була членом КСП імені Енгельса саме на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю, а тому підстави вважати що вона набувала право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта - відсутні у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святовасилівської сільської ради (52433, Дніпропетровська область, Солонянський район, с-ще Святовасилівка, вул. Центральна, буд. 2) про визнання права на земельну частку (пай).

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2021 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина