Постанова

від 24.05.2023 по справі 192/729/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/120/23 Справа № 192/729/21 Категорія 47 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Панасенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційноюскаргоюОСОБА_1

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Святовасилівської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 31 липня 1982 року вона була членом КПС ім. «Енгельса», яке 29 грудня 1994 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ДП Сл №000005.

Зазначає, що була включена до списку громадян-членів, який додається до Державного акту, які мають право на отримання земельної частки (паю) під номером АДРЕСА_1 , проте, з невідомих причин не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З листа відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 квітня 2021 року №48/115-21 встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не виготовлявся та не видавався, про що свідчить відсутність запису у Книзі реєстрації.

Вважає, що право власності на земельну частку (пай) виникає з моменту передачі права власності на землю до КСП ім.«Енгельса» та включення ОСОБА_1 до списку членів колгоспу, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000005 реєстраційний №5 від 29 грудня 1994 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , яка була членом КСП ім.«Енгельса» та включена до списку осіб, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000005 реєстраційний №5 від 29 грудня 1994 року, але реалізувати своє право на отримання земельної частки (паю) на сьогоднішній день не може, тому для реалізації свого права змушена звернутися до суду з позовом та просити визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 5,59 умовних кадастрових гектари колишнього КСП ім.«Енгельса» Солонянського району Дніпропетровської області, набуте згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000005 реєстраційний №5 від 29 грудня 1994 року.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням позивачем належних та допустимих доказів того, що вона була членом КСП ім. «Енгельса» саме на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю, а тому підстави вважати, що вона набувала право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта відсутні, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що представник відповідача проти позову не заперечував, проте судом ухвалено рішення без врахування визнання позову відповідачем. Також не прийнято до уваги, що ОСОБА_1 зазначена під номером 278 у додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000005 реєстраційний №5, а саме: списку громадян-членів КСП ім.«Енгельса». Вважає, що саме внесення її до зазначеного списку на час передачі у колективну власність землі, надає їй право на земельну частку (пай). В даному випадку питання перебування ОСОБА_1 у членах КСП на час паювання не потребує доведення, з огляду на те, що рішення про включення до списку громадян-членів КСП ім. «Енгельса» вирішується загальними зборами колгоспників, зокрема самих же членів. Зазначає, що у разі якщо б ОСОБА_1 не була членом КСП ім. «Енгельса», то були б відсутні підстави для включення останньої до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю). Вважає, що суд безпідставно послався на членство в іншому КСП ім.Суворова, оскільки її було включено саме до списку громадян-членів КСП ім. «Енгельса».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно листа відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 квітня 2021 року (а.с.9) ОСОБА_1 значиться в списках пайщиків до Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП імені «Енгельса» під номером 278, але відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам КСП імені «Енгельса», сертифікат на її ім`я не виготовлявся та не видався, про що свідчить відсутність запису в Книзі реєстрації.

З доданої до матеріалів справи копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Сл №000005 та списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.10-13) з`ясовано, що такий акт було видано колективному господарству імені «Енгельса» 29 грудня 1994 року, а позивач значиться в списку під номером 278.

Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровські області від 16 липня 2021 року №04-07/2382-21 (а.с.40-42) у жовтні 1997 року суб`єкту з ідентифікаційним кодом 03741754 було змінено найменування на КСП ім. Енгельса, а станом на 16 липня 2021 року з ЄДРПОУ по Дніпропетровській області вилучено відомості про юридичну особу з таким номером. Датою державної реєстрації припинення є 04 січня 2021 року.

Встановлено, що позивач з 12 лютого 1983 року була членом КСП ім. «Енгельса», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 (а.с.32-35), а 05 березня 1990 року її членство було припинено у зв`язку зі зміною місця проживання та 06 березня 1990 року позивач була прийнята в члени колгоспу ім.Суворова, звідки також була звільнена з членів 21 липня 1995 року у зв`язку зі зміною місця проживання.

Із копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 (а.с.32-35), виданої на ім`я позивачки, встановлено, що на момент отримання КСП ім.«Енгельса» Державного акту на право колективної власності не землю, тобто станом на 29 грудня 1994 року вона була членом іншого КСП, а саме колгоспу ім.«Суворова», куди була прийнята 06 березня 1990 року.

Судом встановлено, що відомості про те, що позивач є пенсіонером КСП імені «Енгельса» відсутні, а на час видачі Державного акту вона була членом іншого колгоспу. Докази про те, що позивач є пенсіонером, яка раніше працювала в КСП ім.«Енгельса» і залишилася членом зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, також суду не надані.

Відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року земля є об`єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно пункту 2 Порядку паювання земель, право на земельну частку (пай) мають члени колективною сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними та має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

За змістом статтей 22, 23 ЗК України (в редакції на час отримання Державного акту) та Порядку паювання земель, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Встановивши, що на момент отримання КСП імені «Енгельса» Державного акту на право колективної власності не землю, тобто станом на 29 грудня 1994 року, ОСОБА_1 членом та/або пенсіонером останнього не була, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про не взяття судом першої інстанції до уваги тієї обставини, що представник відповідача проти позову не заперечував, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 25 січня 2023 року у справі №675/2136/19.

Зазначивши про обов`язок позивача у передбаченому статтею 81 ЦПК України порядку довести обставини, на які вона посилалась в обґрунтування своїх вимог, та встановивши, що ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту перебування останньої на час отримання КСП імені «Енгельса» Державного акту на право колективної власності не землю, а також доказів того, що вона є пенсіонером, яка раніше працювала і залишилася членом зазначеного КСП та матеріали справи не містять визнання таких обставин відповідачем колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Інші аргументи наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.

Отже, приведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова