Ухвала

від 13.10.2021 по справі 923/1334/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1334/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області,

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Черниш Ірини Олександрівни,

відповідача-2: фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Олександра Олександровича,

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом знесення (демонтажу) тимчасової споруди

у с т а н о в и в:

08.10.2021 до суду за вх.№ 3154/21 надійшла позовна заява Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (позивач) з спрямованими до фізичної особи-підприємця Черниш Ірини Олександрівни (відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Ніколаєнка Олександра Олександровича (відповідач-2) вимогами про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні позивачем земельними ділянками кадастровий номер 6522384300:02:001:0523 площею 0,0019га та кадастровий номер 6522384300:02:001:0522 площею 0,003га, які розташовані по вул. Морській в с.Залізний порт Скадовського району Херсонської області, шляхом знесення (демонтажу) двоповерхової тимчасової споруди загальною площею 0,0105га.

Дослідивши матеріали позовної заяви господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з наступних підстав.

Вимоги до змісту позовної заяви встановлено ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, за якими позовна заява повинна містити, зокрема виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову (за п.5 частини 3).

Наявність підстав для подання прокурором даного позову в інтересах держави в особі Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області обґрунтована бездіяльністю вказаної ради у захисті інтересів держави, а саме, - рада не зверталася до суду з відповідним позовом з метою виконання самоврядних повноважень у сфері благоустрою населеного пункту з вимогами про зобов`язання фізичних осіб-підприємців знести (демонтувати) тимчасові споруди на земельній ділянці, яка перебуває у прибережній захисній смузі Чорного моря.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що така заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, що врегульовані нормами Цивільного або Господарського кодексів України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин (приватноправовий характер правовідносин); наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України "адміністративна справа" - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; "публічно-правовий спір" - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а "суб`єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час (у процесі) здійснення владних управлінських функцій.

Разом з тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст.19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.

Законом України «Про благоустрій населених пунктів» визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно з ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, а до повноважень виконавчих органів міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі, щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

За ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з ст.34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, невід`ємною складовою яких є порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що міські ради та їхні виконавчі органи здійснюють самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів .

У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Рішення суб`єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками, що містить у собі постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18 (згідно з пунктами 33- 36, 39).

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності. Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки. Відповідний правовий висновок містить у собі постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 (пункт 56).

Враховуючи викладене, прокурор, в порушення вимог п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не обґрунтував за позовною заявою підстав звернення з вказаним позовом, саме, в порядку господарського судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.162 ГПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин та підстав, оскільки позовна заява Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області вх.№ 3154/21 від 08.10.2021 не відповідає вимогам ст.162 ГПК України, вона підлягає залишенню без руху, з встановленням прокурору строку 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, про які вказано в цій ухвалі, а саме для надання прокурором до суду письмового обґрунтування підстав звернення ним з позовом саме в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.162, 174, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Залишити без руху позовну заяву Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області вх.№ 3154/21 від 08.10.2021.

2. Встановити Виконувачу обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

3. Роз`яснити Виконувачу обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, що згідно з ч.4 ст.174 ГПК України, у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається.

4. Копію ухвали направити Виконувачу обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області.

Дана ухвала набрала законної сили 13.10.2021 та не підлягає оскарженню.

Суддя К.В. Соловйов