Рішення

від 18.08.2021 по справі 753/3681/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3681/21

провадження № 2/753/4998/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - спірна квартира).

Ухвалою від 09.03.2021 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання було призначене на 02.08.2021.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 18.08.2021.

Ухвалою від 05.08.2021 судом було задоволено заяву про забезпечення позову, заборонено здійснювати реєстрацію будь-яких осіб у спірній квартирі.

05.08.2021. року представником позивача суду було надіслано заяву про зміну предмету позову, якою позивач просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 викликалась в судове засідання шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, проте до суду не з`явилась без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подали. Конверти з кореспонденцією повернулись з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання.

За таких обставин суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, заслухавши свідків, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

22 листопада 2019 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., зареєстрованого в реєстрі за №1783, позивач набув права власності на квартиру, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9). Даний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10), а також Інформаційною довідкою, отриманої з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 245042096 від 18.02.2021 року (а.с. 11).

За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 - рідний брат позивача та відповідач ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що він з відповідачем ні у родинних, ні у будь-яких інших відносинах не перебуває. Також відповідач не пов`язана родинними чи іншими зв`язками з попереднім власником квартири - ОСОБА_4 , який є рідним братом обдаровуваного. З моменту реєстрації в квартирі відповідач в ній не проживала.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи на реєстраційному обліку у спірній квартирі, понад двох років не проживає у ній без поважних причин.

Суд також дослідив відповідь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва від 30.11.2020 року (а.с. 16), відповідно до якої дана юридична особа не наділена повноваженнями по створенню комісій для складання актів про не проживання фізичних осіб.

Саме тому 04.02.2021 року сусіди, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , склали акт про те, що відповідач з моменту своєї реєстрації у спірній квартирі фактично у ній жодного дня не проживала. (а.с. 17).

Свідок ОСОБА_5 , пояснила в суді, що проживає по сусідству з позивачем, у квартирі АДРЕСА_3 , у них дружні відносини. Їй відомо, що в 2019 ОСОБА_4 подарував свою квартиру брату (позивачу). Вона була вхожа в квартиру, ОСОБА_4 живе сім років сам, після смерті дружини, ніякої дівчини в квартирі вона не бачила і жодних жіночих речей там не було. Акт про не проживання відповідачки в спірній квартирі від 04.02.2021 вона також підписувала.

Свідок ОСОБА_8 , пояснив в суді, що проживає в квартирі АДРЕСА_4 поверхом вище з 2004 з цього часу товаришує з ОСОБА_4 . Свідок зазначив, що він знає про ситуацію з відповідачкою, але він її ніколи не бачив, коли заходив до квартири і жодних жіночих речей там не бачив. Свідок ОСОБА_8 вважає, що відповідачку обманом прописали в спірну квартиру. Також в суді свідок зазначив, що брат позивача погано чує, під час спілкування з ним, він писав питання йому на листочку, а той йому писав відповідь, ще ОСОБА_4 випивав, жив сам його дружина померла, а дітей спільних у них не було.

Вирішуючи даний спір, суд керується положеннями цивільного законодавства, які визначають зміст права власності, основні способи його захисту, сервітутне право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом та підстави та умови, за яких член сім`ї власника втрачає право на користування житлом.

Так, за приписом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі ніколи не проживала без поважних причин, її майно у квартирі відсутнє, впродовж цього часу вона житловою площею не цікавилася і комунальних послуг не сплачувала.

Суду також не надано доказів укладення сторонами угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом.

Отже зважаючи на встановлені обставини, вищенаведені положення матеріального законута ураховуючи, що перебування відповідача на реєстраційному обліку у квартирі, яка належить позивачу, перешкоджає останньому у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог позову про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн., а також понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп невідомий) такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп невідомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: